Ухвала

від 18.09.2013 по справі 2а-10341/12/0170/24

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10341/12/0170/24

18.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кащеєва Г.Ю. ) від 24.05.13 у справі № 2а-10341/12/0170/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівадія Інвест" (вул. Червоних партизан, 14,Ялта,Автономна Республіка Крим,98637)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.05.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівадія Інвест" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялті АР Крим Державної податкової служби №0003302301 від 04.09.2012р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівадія Інвест" (98637, м. Ялта, вул. Червоних партизан, 14, ЄДРПОУ 34670511) 265,82 грн. судового збору шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівадія Інвест" (98637, м. Ялта, вул. Червоних партизан, 14, ЄДРПОУ 34670511) 9501,00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.05.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що з 08.08.2012р. по 15.08.2012р. ДПІ у м. Ялта АРК ДПС була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Лівадія Інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Пан Буд" (код ЄДРПОУ 37081614) за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

За результатами перевірки складений акт від 21.08.2012р. №1134/22-01/34670511/139 (а.с. 22-32).

Висновки акту перевірки зокрема робляться на підставі актів перевірки::

- акт планової виїзної перевірки ТОВ "Лівадія Інвест" від 30.04.2010р. №1360/23-1/34670511/107 за період з 01.10.2008р. о 31.12.2009р.;

- акт планової виїзної документальної перевірки ТОВ Лівадія Інвест" від 13.03.2012р. №84/22-01/34670511/44 за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.;

- акт планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Лівадія Інвест" від 16.05.2011р. №1109/23-1/34670511/91 за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

- лист ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 24.04.2012р. №2166/7/22-4 (вх. №1399/7 від 05.05.2012р.) в рамках постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В, А. від 02.04.2012р., винесеної в кримінальної справи №69-0146 про направлення актів про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., а саме:

1) лист ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 06.04.2012р. №21/22/37081614 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Пан-Буд", з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою проведених господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.;

2) запит ДПІ у м. Ялті АРК ДПС на адресу ТОВ "Лівадія Інвест" від 11.07.2012р. №6396/10/22-01 про надання документів;

3) відповідь - письмові пояснення (без надання підтверджуючих первинних документів) ТОВ "Лівадія Інвест" на адресу ДПІ у м. Ялті АРК ДПС №215 від 11.07.2012р.;

4) бази даних ДПС, податкові декларації з ПДВ за грудень 2010, за січень 2011р., за лютий 2011р., за березень 2011р. з додатками №5 до них.

Згідно з розділом 3.2 акта перевірки (Податок на додану вартість - податковий кредит) (а.с. 27, т. 1) згідно документів, наданих платником податку, матеріалів планових документальних перевірок ТОВ "Лівадія Інвест" за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. ТОВ "Лівадія Інвест" мало взаємовідносини з ПП "Пан Буд", в результаті чого до складу податкового кредиту були включені суми ПДВ в розмірі 26581 грн., в тому числі й по податковим періодам - за грудень 2010р. в розмірі 21207 грн., за січень 2011р. в сумі 2349 грн., за березень 2011р. в сумі 3025 грн.

Посилаючись на приписи ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 14, ст. 198 Податкового кодексу України, лист ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 24.04.2012р. №2166/7/22-4 (вх. №1399/7 від 05.05.2012р.) в рамках постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В, А. від 02.04.2012р., винесеної в кримінальної справи №69-0146 про направлення актів про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., відповідачем в акті перевірки був зроблений висновок щодо здійснення ПП "Пан Буд" фіктивної підприємницької діяльності , оформлення документів для формування валових витрат та податкового кредиту без підтвердження про реальне здійснення відповідних операцій, у зв'язку з чим, відповідач зазначив, що первинні документи, які складені ПП "Пан Буд" для ТОВ "Лівадія Інвест" за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. суперечать законодавчим та нормативним документами та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку (а.с. 29, т. 1).

З урахуванням викладеного, відповідач дійшов висновку про завищення податкового кредиту з ПДВ за березень 2011р. в розмірі 26582 грн. та завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2010р. у розмірі 21207 грн., за січень 2011р. в сумі 23556 грн. та за лютий 2011р. в сумі 23556 грн.

Слід зазначити, що відповідно до акту Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК від 16.05.2011р. №1109/23-1/34670511/91 "Про результати документальної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівадія Інвест" код за ЄДРПОУ 34670511 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р." в результаті перевірки було встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 Декларацій "придбання (виготовлення) в межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткування за ставкою 20% та нульовою ставкою" за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. у загальній сумі 14238 грн., в тому числі за березень 2010р. в сумі 1260,00 грн., за квітень 2010р. в сумі 1738 грн., за травень 2010р. в сумі 1832 грн., за червень 2010р. в сумі 1495 грн. за липень 2010р. в сумі 1875 грн., за серпень 2010р. в сумі 1797 грн., за вересень 2010р. в сумі 1653 грн., за жовтень 2010р.в сумі 1151 грн., за листопад 2010р. в сумі 1437 грн. (а.с. 103-145, т. 1).

Будь-яких завищень податкового кредиту за грудень 2010р. в акті Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК від 16.05.2011р. №1109/23-1/34670511/91 встановлено не було.

На підставі акту 04.09.2012р. перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №000302301про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість розмірі 26581,00 грн. та донарахування 1 грн. штрафних санкцій (а.с. 34).

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків акту перевірки, та перевіряючи правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення судовою колегією встановлено наступне.

Відповідно до законодавства, яке було чинним до набрання чинності Податковим кодексом України та відповідно до зазначеного кодексу, підставою для обчислення та сплати податкових зобов'язань платників податків є господарські угоди та документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідні платіжні документи, якими підтверджується факт придбання, отримання та проведення розрахунків за товари (роботи або послуги) суб'єктом господарювання.

Розбіжності у сумах задекларованого позивачем податкового кредиту та податкового кредиту, встановленого відповідачем за наслідками перевірки утворилася за рахунок ПП "Пан Буд", з яким позивач уклав наступні договори:

1) договір купівлі-продажу сантехматеріалів від 10.01.2010р. №117, згідно з умовами якого позивач придбав відповідно до рахунків безготівковою оплатою майно - сантехматеріали, яке передається позивачеві у справі протягом 5 днів з дати підписання договору та сплата вартості придбаного майна має бути проведена протягом 10 банківських днів. (а.с. 169, т. 1).

Згідно з прибутковою накладною №ПН-0000217 від 10.12.2010р. вартість поставленого позивачеві товару склала 106485 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 17747,50 грн. (а.с. 174, т. 1). На зазначений товар був виданий рахунок-фактура №577 від 30.11.2010р. (а.с. 178, т. 1) та податкова накладна №837 віл 10.12.2010р. (а.с. 181, т. 1). Оплата проведена на суму 56485,00 грн., в тому числі й ПДВ 9414,17 грн. - 06.12.2010р. (а.с. 185, т. 1), на суму 5000,00 в тому числі й ПДВ в сумі 833,33 грн. - 08.12.2010р. (а.с. 186, т. 1), на суму 5000,00 в тому числі й ПДВ в сумі 833,33 грн. - 09.12.2010р. (а.с. 187, т. 1), на суму 10000,00 грн., в тому числі й ПДВ в сумі 1666,67 грн. - 10.12.2010р. (а.с. 188, т. 1), на суму 15000,00 грн., в тому числі й ПДВ в сумі 2500,00 грн.- 16.12.2010р.(а.с. 189, т.1).

Відповідно до прибуткової накладної №ПН-0000219 від 16.12.2010р. вартість поставленого позивачеві товару склала 20759,04 грн. з урахуванням ПДВ в розмірі 3459,84 грн. (а.с. 175, т. 1). На зазначений товар був виданий рахунок-фактура №660 від 08.12.2010р. (а.с. 182, т. 1) та податкова накладна №838 від 16.12.2010р. (а.с. 184 т. 1). Оплата проведена на суму20759,04 грн., в тому числі й ПДВ в сумі 3459,84 грн. 09.12.2010р. (а.с. 187, т. 1).

2) договір купівлі-продажу сантехматеріалів від 01.03.2011р. №77, на підставі якого позивач придбав відповідно до рахунків безготівковою оплатою майно - сантехматеріали, яке передається позивачеві у справі протягом 5 днів з дати підписання договору та сплата вартості придбаного майна має бути проведена протягом 10 банківських днів (а.с. 170, т. 1).

Придбані в рамках зазначеного договору за податковою накладною від 19.01.2011р. №35 товар на суму 14096,88 грн. був сплачений позивачем у справі в розмірі 2349,48 грн. (а.с. 197, 203, т. 1).

28.02.2011р. позивачем була отримана податкова накладна №246 на суму поставленого товару в розмірі 18150,06 грн. (а.с. 200, т. 1), видаткова накладна №246 від 28.02.2011р. та рахунок-фактура №87 від 09.02.2011р. на суму 18150,06 грн. (а.с. 198,199, т. 1). Оплата проведена на суму 5000,00 грн. в тому числі й ПДВ - 833,33 грн. - 14.02.2011р. (а.с. 204, т. 1), Оплата проведена на суму 5000,00 грн. в тому числі й ПДВ - 833,33 грн. - 17.02.2011р. (а.с. 205, т. 1). Оплата проведена на суму 5000,00 грн. в тому числі й ПДВ - 833,33 грн. - 01.03.2011р. (а.с. 204, т. 1).

18.03.2011р. була видана видаткова накладна №269 на суму 2417,69 грн. (а.с. 202, т. 1) та рахунок -фактура №252 від 10.03.2011р. на суму 2417,69 грн. (а.с. 201, т. 1). Оплата проведена 18.03.2011р. на суму 2417,69 грн. (а.с. 206, т. 1).

Всього розрахунків за зазначеними договорами було проведено на суму 161 908,67 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача за контрагентом ПП "Пан Буд" (а.с. 211-212, т. 1).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинними документами вважаються документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Проте, будь-які документи (у тому числі й договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією вважається операція (дія або подія) яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", які були чинними на час виконання вищезазначених правочинів, так й Податкового кодексу України, який є чинним на час 2011р., за який в тому числі проводилася перевірки, й прийняття оскаржуваних по справі податкових повідомлень-рішень.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" було передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковим зобов'язанням була загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, яка визначена згідно з Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п. 1.7 ст. 1 Закону).

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалася виходячи з їх договірної (контрактної) вартості , зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів) згідно із законами України з питань оподаткування.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 1 Закону України "Про податок на додану вартість", до складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу.

Порядок обчислення та сплати податку був встановлений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п.7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

П. п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону було обумовлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

У п. п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 цього Закону було встановлено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Вищезазначене узгоджується з нормами Податкового Кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

П. 201.1 ст. 201 ПК України закріплено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Судом встановлено, що податкові накладні, отримані позивачем від ПП "Пан Буд" занесені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, відображені в додатку 5 до Декларації та віднесені до складу податкового кредиту у відповідних Деклараціях з податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає необґрунтованими висновки відповідача про відсутність реального настання правових наслідків за правочинами, укладеними позивачем з ПП "Пан Буд" з огляду на наступне.

Відповідачем було порушено п.4, 5, 6 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. N984 та зареєстрованого в Мінюсті 12.01.11р. за N34/18772, відповідно до якого, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. У разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

В порушення цих пунктів відповідачем, за повної відсутності обґрунтування висновків, при отриманні бухгалтерської та податкової документації, якою підтверджується факт здійснення господарських операцій, зроблені безпідставні висновки про нікчемність (недійсність) правочинів позивача з контрагентами.

Згідно з актом перевірки, відповідачем неправомірно та безпідставно зроблений висновок, що правочини, укладені позивачем з ПП "Пан Буд" не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, оскільки носять безтоварний характер з підстав отриманої відповідачем інформації щодо фіктивності підприємницької діяльності ПП "Пан Буд".

Крім того, посилаючись на порушення позивачем приписів п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 та п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та положення щодо факту першої події, з якої пов'язане право платник податку на податковий кредит) відповідач не зазначив, в чому саме полягали таки порушення, зважаючи на відсутність будь-яких зауважень до форми та змісту первинної бухгалтерської документації, якою мало бути підтверджено виконання господарських операцій з отримання робіт (послуг).

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Також, судова колегія звертає увагу, що товар, який ТОВ "Лівадія Інвест" отримало від ПП" Пан Буд" використано у господарській діяльності позивача, що підтверджується актом списання та відображено у бухгалтерському обліку позивача.

Судом встановлено, що по справі було проведено судово-економічну експертизу, висновок якої долучений до матеріалів справи.

Так, відповідний висновок судово-економічної експертизи також підтверджує факт використання ТОВ "Лівадія Інвест" отриманих від ПП "Пан Буд" товарів у власній господарській діяльності.

Згідно з висновками №314/12 у даній справі судово-економічної експертизи - висновки ДПІ у м. Ялта АРК ДПС за актом перевірки від 21.08.2012р. №1134/22-01/3470511/139 щодо заниження ТОВ "Лівадія Інвест" податку на додану вартість за березень 2011р. в сумі 26582,00 грн. із врахуванням завищення залишку від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2010р. в сумі 21207,00 грн., за січень 2011р. в сумі 23557,00 грн., за лютий 2011р. в сумі 23557,00 грн. первинному документами, даними податкового бухгалтерського обліку ТОВ "Лівадія Інвест" не підтверджено.

Таким чином, неврахування факту використання товарів, придбаних позивачем у власній господарській діяльності, є порушенням відповідачем приписів Податкового кодексу України.

Реальне виконання зобов'язань позивача з контрагентами, а саме: отримання сантехматеріалів загальною вартість 161 908,67 грн. від ПП "Пан Буд" та використання їх у власній господарській діяльності повністю підтверджується первинними документами, даними бухгалтерського та податкового обліку.

Зазначені господарські операції призвели до змін в структурі активів (майна) та пасивів (зобов'язань та власного капіталу) ТОВ "Лівадія Інвест" - зменшення активів у сумі 26984,78 грн. та зменшення пасивів в сумі 26984,78 грн.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, викладені обставини судом також підтверджуються висновком судової економічної експертизи, яку суд вважає повною та обґрунтованою і приймає у якості доказу по справі.

Посилання податкового органу на матеріали кримінальної справи не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що на час проведення перевірки у відповідача не було законних підстав для висновку про неправомірне завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат.

Таким чином, викладені в листах відомості щодо порушення кримінальної справи або ознак господарської діяльності, яка має ознаки фіктивності, стосовно ПП "Пан Буд" є носіями доказової бази виключно в межах порушеної кримінальної справи та можуть мати статус доказів виключно в кримінальному процесі.

На підставі викладеного, судова колегія вважає вірним виснвок суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків ДПІ у м. Ялті АРК ДПС, що зроблені на підставі листів ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 24.04.2012р., 06.04.2012р., викладені в акті перевірки щодо безтоварності правочинів, укладених позивачем з ПП "Пан Буд".

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 21.08.2012р. №1134/22-01/34670511/139 про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0003302301 від 04.09.2012р.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.05.13 у справі № 2а-10341/12/0170/24 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва