Постанова

від 06.06.2013 по справі 801/4138/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2013 р. (15:20) Справа №801/4138/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Кузьміна О.В., представника позивача - Борецької О.Г., довіреність № б/н від 04.04.13, представника відповідача - Мірошніченко К.С., довіреність № 19/10.1-16 від 01.03.13, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фірми "Валерія" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фірма "Валерія" звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.13р. № 0001612208 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 283080грн., в тому числі за основним платежем у сумі 226464грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 56616грн. та № 0001622208 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 251 555грн., у тому числі за основним платежем у сумі 181171грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 70384грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача відносно порушення позивачем вимог законодавства при формуванні податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого відповідач дійшов висновку про заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету та заниження податку на прибуток у господарських операціях з сумнівними контрагентами, що мають ознаки "нікчемності".

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Фірма «Валерія» є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим (ідентифікаційний код 30933120), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.13-14, т.1), перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Відповідно до даних довідки з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності Фірми "Валерія" за КВЕД-2010 є оптова торгівля відходами та брухтом, збирання безпечних відходів, відновлення відсортованих відходів, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (а.с.14, т.1).

Посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Фірми "Валерія" з питань дотримання вимог податкового законодавства пари визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Капітал Сервіс плюс», ПП «Контакт-торг» за період з 01.10.2009 року до 30.09.2012 року, про що складено акт перевірки від 19.03.2013 року № 1723/22-8/30933120 (а.с.22, далі - акт перевірки).

Перевіркою було встановлено наступні порушення:

- порушення пп.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, п.5.3.9 пп.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР із змінами і доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 226 464 грн., у тому числі по періодах: рік 2009 - 115 375 грн.; 1 квартал 2010 року - 111 089 грн.

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями), а також в порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-У1 із змінами і доповненнями, у зв'язку з тим, що Фірма «Валерія» в період що встановлений порушенням декларувало в строчці 26 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) донараховано ПДВ на загальну суму 181171 грн., в тому числі: за травень 2010 року - 2587 грн., липень 2010 року - 1638 грн., серпень 2010 року - 3711грн., вересень 2010 року - 17940 грн., жовтень 2010 року - 17042 грн., листопад 2010 року - 16112грн., грудень 2010 року - 9902 грн., січень 2011 року - 8239 грн., лютий 2011 року - 123 грн., березень 2011року - 11663 грн., квітень 2011 року - 10183грн., травень 2011 року - 6229грн., вересень 2011 року - 5794 грн., жовтень 2011 року - 338грн., листопад 2011 року - 40554 грн., грудень 2011 року - 7216грн., січень 2012 року - 8013грн., березень 2012 року - 13887грн.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року Фірма «Валерія» мала взаємовідносини з ТОВ «Капітал Сервіс плюс», ПП «Контакт-торг». Із акту перевірки вбачається, що проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлені ознаки фіктивності, передбачені ст.55-1 ГК України. Враховуючи даний факт вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Проведеним аналізом встановлено, що сумнівних податковий кредит, отриманий ТОВ «Капітал Сервіс Плюс» та ПП «Контакт-торг» від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодонабувачів».

На підставі акту перевірки посадовими особами відповідача прийняті податкові повідомлення-рішення №0001612208 від 02.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 283080,00 грн., у тому числі за основним платежем - 226464 грн., за штрафними санкціями - 56616 грн. (а.с.17, т.1), №0001622208 від 02.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 251555,00 грн., у тому числі за основним платежем - 181171 грн., за штрафними санкціями - 70384 грн. (а.с.18, 1).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Судом встановлено, що у висновках акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001622208 від 02.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 251555,00грн., допущені помилки в частині зазначення періодів в яких відповідач дійшов висновку про заниження позивачем сум ПДВ та які підлягають сплаті до бюджету та сум такого заниження.

Вірний, як на думку податкової, висновок міститься на сторінках 15,16 акту перевірки від 19.03.2013 року № 1723/22-8/30933120 із яких вбачається, що податкова дійшла висновку про заниження позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 181171грн., у тому числі: за жовтень 2009року - 47590грн., листопад 2009року - 23024грн., грудень 2009року - 21686грн., січень 2010року - 24775грн., лютий 2010року - 39357грн., березень 2010року - 24739грн.

Саме вказані висновки були враховані податковою при збільшенні позивачу грошового зобов'язання з ПДВ оскаржуваним рішенням.

Оскільки спірні господарські операції позивача до 01.01.2011 року, тобто до набрання законної сили Податковим кодексом України, до спірних правовідносин у відповідний період застосовується Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168-97-ВР (далі - Закон №168), Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334 (далі - Закон № 334).

Розглядаючи визначення податковим органом суми грошового зобов'язання на підставі висновків акту перевірки в частині заниження податкового зобов'язання з ПДВ, у зв'язку із включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ за взаємовідносинами із ТОВ «Капітал Сервіс плюс», ПП «Контакт-торг» у жовтні-грудні 2009 року, січні, лютому 2010 року, та заниження податку на прибуток за 2009 рік, суд зазначає наступне.

Пунктом 102.1. ст.102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналогічний строк визначення податкових зобов'язань був передбачений ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000 року, який був чинний до 01.01.2011 року.

Винятки із вищевказаного правила встановлено п.102.2, 102.3 ст.102 ПК України.

Відповідно до п.102.2. ст.102 ПК України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо:

102.2.1. податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано;

102.2.2. посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Згідно п.102.3. ст.103 ПК України відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно з рішенням суду заборонено проводити перевірку платника податків або платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні.

Як вбачається із акту перевірки позивачем завчасно були подані податковому органу декларація з податку на прибуток підприємств за 2010рік та декларації з податку на додану вартість за період жовтень-грудень 2009 року та січень, лютий 2010 року. Зазначена обставина у судовому засіданні представниками сторін не заперечувалася. Копії декларацій та доказів їх подання податковому органу, залучені до матеріалів справи.

Відповідачем не надано доказів наявності відносно посадової особи позивача вироку суду, яким його засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили. Не надано відповідачем і інших доказів, які підтверджують наявність підстав для зупинення перебігу строків давності або підстави для нарахування податкового зобов'язання без врахування строків.

Відповідно до пп. 7.8.1. п.7.8. ст.7 Закону №168 податковим періодом з податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Позивач не підпадає під особливості, які встановлені Законом №168, а відтак з ПДВ застосовує податковий період, який дорівнює календарному місяцю.

Пунктом 11.1. ст. 11 Закону №334 для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Відповідно до пп.4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону №2181, який був чинний до 01.01.2011року) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті 02.04.2013року, а відтак на момент їх прийняття строк давності у 1095днів за податковими деклараціями з ПДВ за жовтень-грудень 2009 року та січень, лютий 2010 року та податковими зобов'язаннями з податку на прибуток за 2010рік, сплив до дня прийняття оскаржуваних рішень.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 02.04.13р. №0001622208 збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з ПДВ за податковими деклараціями за період жовтень-грудень 2009 року та січень, лютий 2010 року у сумі 156 432грн., а за податковим повідомленням-рішенням від 02.04.2013р. у №0001612208 збільшена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток за декларацією за 2010рік у сумі 115375грн.

Оскільки в цій частині відповідач визначив позивачу суму податкового зобов'язання поза межами гранично встановленого строку давності, вищевказані податкові повідомлення-рішення в цій частині, а також в частині застосування відповідних штрафних(фінансових) санкцій є протиправними і підлягають скасуванню.

Розглядаючи визначення податковим органом суми грошового зобов'язання на підставі висновків акту перевірки в іншій частині, суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо податкового кредиту) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Із системного аналізу вищезазначених норм Закону №168 випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна. При цьому, такі товари(роботи, послуги) повинні придбаватися платником податку з метою подальшого використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності такого платника.

Як вбачається з матеріалів справи оспорюваний кредит з ПДВ у березні 2010 року було визначено на підставі наступних податкових накладних:

- за податковою накладною №341 від 02.03.2010 року, отриманою від ТОВ «Капітал Сервіс Плюс» на суму ПДВ у розмірі 10050,00 грн. (а.с.50, т.1);

- за податковою накладною №340 від 03.03.2010 року, отриманою від ТОВ «Капітал Сервіс Плюс» на суму ПДВ у розмірі 6200,00 грн. (а.с.48, т.1);

- за податковою накладною №148 від 04.03.2010 року, отриманою від ПП «Контакт-торг» на суму ПДВ у розмірі 8488,55 грн. (а.с.58, т.1).

Суд зазначає, що вищевказані податкові накладні, які залучені до матеріалів справи, відповідають вимогам п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону №168, що не заперечується відповідачем, оскільки виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на податковий кредит та права на бюджетне відшкодування через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та ТОВ «Капітал Сервіс плюс», ПП «Контакт-торг», оскільки не підтверджено зустрічними перевірками фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від зазначених контрагентів.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Тобто реальність господарської операції підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

04.01.2010 року між Фірмою "Валерія" (покупець) та ТОВ «Капітал Сервіс Плюс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №01/10-002, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за номенклатурою та ціною, визначеними у специфікації до договору, а саме склобій вартістю 480,00 грн. за тонну, склобій змішаний вартістю 350,00 грн. за тонну. (а.с.46-47 ,т.1).

11.01.2010 року між Фірмою "Валерія" (покупець) та ПП «Контакт-торг» (продавець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за номенклатурою та ціною, визначеними у специфікації до договору, а саме склобій змішаний вартістю 350,00 грн. за тонну (а.с.56-57, т.1).

Судом долучено до матеріалів справи видаткові накладні, які підтверджують отримання товару від ТОВ «Капітал Сервіс Плюс», ПП «Контакт-торг» (а.с.49, 51, 53, 55, 59, 61, 63, 88, 90, 93, т.1). Перевезення отриманого від контрагентів товару здійснювалось власним транспортним засобом позивача, що підтверджується свідоцтвом на реєстрацію транспортного засобу, подорожними листами (а.с.78-88,т.3).

Відповідно до наданої виписки з банку позивачем було здійснено на користь ТОВ «Капітал Сервіс Плюс» наступні платежі: 02.10.2009 року - 20000,00 грн., 06.10.2009 року - 17600,00 грн., 15.10.2009 року - 20000,00 грн., 21.10.2009 року - 30000,00 грн., 29.10.2009 року - 30000 грн., 04.11.2009 року - 35000,00 грн., 09.11.2009 року - 34700,00 грн., 24.11.2009 року - 30000,00 грн., 03.12.2009 року - 30000,00 грн., 07.12.2009 року - 25000,00 грн., 10.12.2009 року - 13400,00 грн., 16.12.2009 року - 20000,00 грн., 18.12.2009 року - 40000,00 грн., 24.12.2009 року -18896,00 грн., 28.12.2009 року - 40601,00 грн., загальна сума платежів складає 405197 грн.

Відповідно до наданої виписки з банку позивачем було здійснено на користь ПП «Контакт-торг» наступні платежі: 08.10.2009 року - 35050,00 грн., 23.10.2009 року - 23720,00 грн., 27.10.2009 року - 20269,00 грн., 30.10.2009 року -15000,00 грн., 04.11.2009 року - 20000,00 грн., 19.11.2009 року - 7000,00 грн., 14.12.2009 року - 30000,00 грн., 24.12.2009 року - 34129,00 грн., 29.12.2009 року - 46000,00 грн., загальна сума платежів складає 231168 грн. (а.с.19-37, т.3).

Сплата позивачем своїм контрагентам поставленого товару була здійснена частково.

Судом перевірено зміст зазначених документів та їх відповідність вимогам законодавства, що ставляться до документів первинного бухгалтерського обліку. Порушень щодо порядку їх оформлення, зазначення реквізитів та інших даних згідно із Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку судом не встановлено. Зазначені документи відповідають вимогам п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як зазначалося вище, зі змісту пп.7.4. ст.7 Закону №168 та ст.198 ПК України слідує, що платник податку має право на віднесення сум податку до складу податкового кредиту з ПДВ лише у разі, якщо товари, роботи, послуги придбаваються з метою використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності такого платника податку.

Пунктом 1.32. ст.1 Закону 334 було встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Щодо використання позивачем отриманого від ТОВ «Капітал Сервіс плюс», ПП «Контакт-торг» товару у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

01.02.2010 року між Фірмою "Валерія" (постачальник) та ТОВ «Стеклогруп» (покупець) укладено договір купівлі №27-2010, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вторинну сировину - склобій (а.с.40, т.3).

До матеріалів справи також долучено специфікації до договору №23-10/008 від 23.10.2008 року, які на виконання умов договору визначають кількість та вартість постачання товару (склобою) (а.с.46-51, т.3).

До матеріалів справи залучено податкові накладні, видаткові накладні, що підтверджують виконання позивачем зобов'язань за вищезазначеними договорами у січні-березні 2010 року (а.с.89-120, т.3). Проданий за договором товар був направлений за дорученням ТОВ «Стеклогруп» (а.с.136-138, т.3) до ТОВ «Вольногірське скло», ВАТ «Біомедскло», що підтверджується квитанціями про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів (а.с.121-127, т.3).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальнику, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладеного правочину не має під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Товари (роботи, послуги), придбані позивачем за спірними господарськими операціями, отримані з метою їх подальшого використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми контрагентами оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем сум ПДВ по зазначеним договорам, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Судом враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Закону №168, Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих господарських операцій.

При цьому, надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від своїх контрагентів послуг.

Нікчемність угод, укладених позивачем із своїми контрагентами податковий орган мотивує неможливістю провести зустрічну звірку контрагентів позивача.

Слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та від ТОВ «Капітал Сервіс Плюс», ПП «Контакт-торг», зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, доказів не використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від ТОВ «Капітал Сервіс Плюс», ПП «Контакт-торг» товарів. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Крім того, підставою за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків податкового кредиту є неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами позивача.

Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Поряд з цим акт перевірки не містить інформації про суб'єктів господарювання, з якими мав взаємовідносини позивач, а також інформації про те, на встановлення реальності яких операцій проведена звірка.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

В порушення вказаного порядку замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.

Посилання відповідача в акті перевірки на результати досудового слідства у кримінальній справі не є належним доказом у справі, оскільки відповідно до положень ст.72 КАС України таким доказом може бути лише вирок суду, який набрав законної сили. Законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акту перевірки матеріалів досудового слідства.

Також варто зазначити, що відповідно до статті 121 КПК України дані досудового слідства можна оголосити лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Оскільки з акта перевірки неможливо встановити, чи використовуються дані досудового слідства з дозволу слідчого або прокурора, то існують сумніви щодо правомірності використання і розголошення цієї інформації.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Судом досліджено документи на підставі яких сформовано спірний податковий кредит позивача та спірна сума від'ємного значення у лютому-березні 2010 року, та встановлено, що такий кредит та від'ємне значення сформовано обґрунтовано та відповідно до вимог чинного на момент формування законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення №0001622208 від 02.04.2013 року є протиправним і підлягає скасуванню повністю.

Щодо визначення відповідачем грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств податковим повідомленням-рішенням № 0001612208 від 02.04.2013 року, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, пунктом 1.32. ст.1 Закону №334 було визначено поняття господарської діяльності.

Згідно п.5.1. ст.5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Як зазначалось вище, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, віднесення сум до витрат відповідного звітного періоду можливо здійснити лише у разі підтвердження фактичного здійснення таких витрат на придбання певного товару, оплату послуг належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Ознакою останньої є рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

Позивач оформив господарську операцію зі своїм постачальником первинними документами, які мають усі передбачені Законом № 996 реквізити.

Як зазначалося вище, підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток є твердження про фіктивність угод та неможливість перевірки контрагента позивача.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів у першому кварталі 2010 року, висновок податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування суд відхиляє їх, як необґрунтований, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001612208 від 02.04.2013 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2294,00 грн., які сплачені до бюджету платіжним дорученням № 175 від 11.04.2013 року підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 06.06.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 11.06.2013 року.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0001612208 від 02.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 283 080,00 грн., у тому числі за основним платежем - 226 464,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 56 616,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0001622208 від 02.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 251 555,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 181 171,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 70 384,00 грн.

4. Стягнути на користь Фірми "Валерія" (ідентифікаційний код 30933120) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М.Залки, 1/9, ідентифікаційний код 36822070).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Москаленко С.А.