Ухвала

від 02.10.2013 по справі 801/4138/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/4138/13-а

02.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/4138/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 06.06.13

за позовом Фірми "Валерія" (вул. Дмитра Ульянова, 12, кв. 26, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95013)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фірма "Валерія" звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.13р. № 0001612208 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 283080грн., в тому числі за основним платежем у сумі 226464грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 56616грн. та № 0001622208 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 251555грн., у тому числі за основним платежем у сумі 181171грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 70384грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.06.13 адміністративний позов Фірми "Валерія" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0001612208 від 02.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 283080,00 грн., у тому числі за основним платежем - 226464,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 56616,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0001622208 від 02.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 251555,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 181 171,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 70384,00 грн.

Стягнуто на користь Фірми "Валерія" (ідентифікаційний код 30933120) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М.Залки, 1/9, ідентифікаційний код 36822070).

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.06.13 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Фірми "Валерія" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Капітал Сервіс плюс", ПП "Контакт-торг" за період з 01.10.2009 року до 30.09.2012 року, про що складено акт перевірки від 19.03.2013 року № 1723/22-8/30933120.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року Фірма "Валерія" мала взаємовідносини з ТОВ "Капітал Сервіс плюс", ПП "Контакт-торг". Із акту перевірки вбачається, що проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлені ознаки фіктивності, передбачені ст.55-1 ГК України. Враховуючи даний факт вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Проведеним аналізом встановлено, що сумнівних податковий кредит, отриманий ТОВ "Капітал Сервіс Плюс" та ПП "Контакт-торг" від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних "вигодонабувачів".

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року замінено Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів.

Судом першої інстанції встановлено, що Фірма "Валерія" є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим (ідентифікаційний код 30933120), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.13-14, т.1), перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Відповідно до даних довідки з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності Фірми "Валерія" за КВЕД-2010 є оптова торгівля відходами та брухтом, збирання безпечних відходів, відновлення відсортованих відходів, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (а.с.14, т.1).

Посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Фірми "Валерія" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Капітал Сервіс плюс", ПП "Контакт-торг" за період з 01.10.2009 року до 30.09.2012 року, про що складено акт перевірки від 19.03.2013 року № 1723/22-8/30933120 (а.с.22, далі - акт перевірки).

Перевіркою було встановлено наступні порушення:

- порушення пп.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, п.5.3.9 пп.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР із змінами і доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 226 464 грн., у тому числі по періодах: рік 2009 - 115 375 грн.; 1 квартал 2010 року - 111 089 грн.

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями), а також в порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-У1 із змінами і доповненнями, у зв'язку з тим, що Фірма "Валерія" в період що встановлений порушенням декларувало в строчці 26 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) донараховано ПДВ на загальну суму 181171 грн., в тому числі: за травень 2010 року - 2587 грн., липень 2010 року - 1638 грн., серпень 2010 року - 3711грн., вересень 2010 року - 17940 грн., жовтень 2010 року - 17042 грн., листопад 2010 року - 16112грн., грудень 2010 року - 9902 грн., січень 2011 року - 8239 грн., лютий 2011 року - 123 грн., березень 2011року - 11663 грн., квітень 2011 року - 10183грн., травень 2011 року - 6229грн., вересень 2011 року - 5794 грн., жовтень 2011 року - 338грн., листопад 2011 року - 40554 грн., грудень 2011 року - 7216грн., січень 2012 року - 8013грн., березень 2012 року - 13887грн.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року Фірма "Валерія" мала взаємовідносини з ТОВ "Капітал Сервіс плюс", ПП "Контакт-торг". Із акту перевірки вбачається, що проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлені ознаки фіктивності, передбачені ст.55-1 ГК України. Враховуючи даний факт вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Проведеним аналізом встановлено, що сумнівних податковий кредит, отриманий ТОВ "Капітал Сервіс Плюс" та ПП "Контакт-торг" від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних "вигодонабувачів".

На підставі акту перевірки посадовими особами відповідача прийняті податкові повідомлення-рішення №0001612208 від 02.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 283080,00 грн., у тому числі за основним платежем - 226464 грн., за штрафними санкціями - 56616 грн. (а.с.17, т.1), №0001622208 від 02.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 251555,00 грн., у тому числі за основним платежем - 181171 грн., за штрафними санкціями - 70384 грн. (а.с.18, 1).

У висновках акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001622208 від 02.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 251555,00грн., допущені помилки в частині зазначення періодів в яких відповідач дійшов висновку про заниження позивачем сум ПДВ та які підлягають сплаті до бюджету та сум такого заниження.

З акту перевірки від 19.03.2013 року № 1723/22-8/30933120 вбачається, що відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 181171грн., у тому числі: за жовтень 2009року - 47590грн., листопад 2009року - 23024грн., грудень 2009року - 21686грн., січень 2010року - 24775грн., лютий 2010року - 39357грн., березень 2010року - 24739грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп. 7.8.1. п.7.8. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168-97-ВР (далі - Закон №168) податковим періодом з податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Позивач не підпадає під особливості, які встановлені Законом №168, а відтак з ПДВ застосовує податковий період, який дорівнює календарному місяцю.

Пунктом 11.1. ст. 11 Закону Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334 (далі - Закон № 334) для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті 02.04.2013року, а відтак на момент їх прийняття строк давності у 1095днів за податковими деклараціями з ПДВ за жовтень-грудень 2009 року та січень, лютий 2010 року та податковими зобов'язаннями з податку на прибуток за 2010рік, сплив до дня прийняття оскаржуваних рішень.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 02.04.13р. №0001622208 збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з ПДВ за податковими деклараціями за період жовтень-грудень 2009 року та січень, лютий 2010 року у сумі 156 432грн., а за податковим повідомленням-рішенням від 02.04.2013р. у №0001612208 збільшена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток за декларацією за 2010рік у сумі 115375грн.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки в цій частині відповідач визначив позивачу суму податкового зобов'язання поза межами гранично встановленого строку давності, вищевказані податкові повідомлення-рішення в цій частині, а також в частині застосування відповідних штрафних(фінансових) санкцій є протиправними.

Окрім того, судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи оспорюваний кредит з ПДВ у березні 2010 року було визначено на підставі наступних податкових накладних:

- за податковою накладною №341 від 02.03.2010 року, отриманою від ТОВ "Капітал Сервіс Плюс" на суму ПДВ у розмірі 10050,00 грн. (а.с.50, т.1);

- за податковою накладною №340 від 03.03.2010 року, отриманою від ТОВ "Капітал Сервіс Плюс" на суму ПДВ у розмірі 6200,00 грн. (а.с.48, т.1);

- за податковою накладною №148 від 04.03.2010 року, отриманою від ПП "Контакт-торг" на суму ПДВ у розмірі 8488,55 грн. (а.с.58, т.1).

Вищевказані податкові накладні, відповідають вимогам п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону №168, що не заперечується відповідачем, оскільки виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на податковий кредит та права на бюджетне відшкодування через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та ТОВ "Капітал Сервіс плюс", ПП "Контакт-торг", оскільки не підтверджено зустрічними перевірками фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від зазначених контрагентів.

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Тобто реальність господарської операції підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

04.01.2010 року між Фірмою "Валерія" (покупець) та ТОВ "Капітал Сервіс Плюс" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №01/10-002, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за номенклатурою та ціною, визначеними у специфікації до договору, а саме склобій вартістю 480,00 грн. за тонну, склобій змішаний вартістю 350,00 грн. за тонну. (а.с.46-47 ,т.1).

11.01.2010 року між Фірмою "Валерія" (покупець) та ПП "Контакт-торг" (продавець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за номенклатурою та ціною, визначеними у специфікації до договору, а саме склобій змішаний вартістю 350,00 грн. за тонну (а.с.56-57, т.1).

Видаткові накладні, підтверджують отримання товару від ТОВ "Капітал Сервіс Плюс", ПП "Контакт-торг" (а.с.49, 51, 53, 55, 59, 61, 63, 88, 90, 93, т.1). Перевезення отриманого від контрагентів товару здійснювалось власним транспортним засобом позивача, що підтверджується свідоцтвом на реєстрацію транспортного засобу, подорожними листами (а.с.78-88,т.3).

Відповідно до наданої виписки з банку позивачем було здійснено на користь ТОВ "Капітал Сервіс Плюс" наступні платежі: 02.10.2009 року - 20000,00 грн., 06.10.2009 року - 17600,00 грн., 15.10.2009 року - 20000,00 грн., 21.10.2009 року - 30000,00 грн., 29.10.2009 року - 30000 грн., 04.11.2009 року - 35000,00 грн., 09.11.2009 року - 34700,00 грн., 24.11.2009 року - 30000,00 грн., 03.12.2009 року - 30000,00 грн., 07.12.2009 року - 25000,00 грн., 10.12.2009 року - 13400,00 грн., 16.12.2009 року - 20000,00 грн., 18.12.2009 року - 40000,00 грн., 24.12.2009 року -18896,00 грн., 28.12.2009 року - 40601,00 грн., загальна сума платежів складає 405197 грн.

Відповідно до наданої виписки з банку позивачем було здійснено на користь ПП "Контакт-торг" наступні платежі: 08.10.2009 року - 35050,00 грн., 23.10.2009 року - 23720,00 грн., 27.10.2009 року - 20269,00 грн., 30.10.2009 року -15000,00 грн., 04.11.2009 року - 20000,00 грн., 19.11.2009 року - 7000,00 грн., 14.12.2009 року - 30000,00 грн., 24.12.2009 року - 34129,00 грн., 29.12.2009 року - 46000,00 грн., загальна сума платежів складає 231168 грн. (а.с.19-37, т.3).

Сплата позивачем своїм контрагентам поставленого товару була здійснена частково.

Як зазначалося вище, зі змісту пп.7.4. ст.7 Закону №168 та ст.198 ПК України слідує, що платник податку має право на віднесення сум податку до складу податкового кредиту з ПДВ лише у разі, якщо товари, роботи, послуги придбаваються з метою використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності такого платника податку.

Пунктом 1.32. ст.1 Закону 334 було встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Окрім того, судова колегія зазначає наступне.

01.02.2010 року між Фірмою "Валерія" (постачальник) та ТОВ "Стеклогруп" (покупець) укладено договір купівлі №27-2010, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вторинну сировину - склобій (а.с.40, т.3).

До матеріалів справи також долучено специфікації до договору №23-10/008 від 23.10.2008 року, які на виконання умов договору визначають кількість та вартість постачання товару (склобою) (а.с.46-51, т.3).

До матеріалів справи залучено податкові накладні, видаткові накладні, що підтверджують виконання позивачем зобов'язань за вищезазначеними договорами у січні-березні 2010 року (а.с.89-120, т.3). Проданий за договором товар був направлений за дорученням ТОВ "Стеклогруп" (а.с.136-138, т.3) до ТОВ "Вольногірське скло", ВАТ "Біомедскло", що підтверджується квитанціями про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів (а.с.121-127, т.3).

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальнику, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладеного правочину не має під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Закону №168, Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих господарських операцій.

При цьому, надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від своїх контрагентів послуг.

Нікчемність угод, укладених позивачем із своїми контрагентами податковий орган мотивує неможливістю провести зустрічну звірку контрагентів позивача.

Жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідачем не було надано доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та від ТОВ "Капітал Сервіс Плюс", ПП "Контакт-торг", зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, доказів не використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від ТОВ "Капітал Сервіс Плюс", ПП "Контакт-торг" товарів. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Крім того, підставою за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків податкового кредиту є неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами позивача.

Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Поряд з цим акт перевірки не містить інформації про суб'єктів господарювання, з якими мав взаємовідносини позивач, а також інформації про те, на встановлення реальності яких операцій проведена звірка.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

В порушення вказаного порядку замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.

Посилання відповідача в акті перевірки на результати досудового слідства у кримінальній справі не є належним доказом у справі, оскільки відповідно до положень ст.72 КАС України таким доказом може бути лише вирок суду, який набрав законної сили. Законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акту перевірки матеріалів досудового слідства.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів у першому кварталі 2010 року, а висновок податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування є необґрунтований.

За таких підстав, судова колегія враховуючи усі обставини справи, приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.06.13 у справі № 801/4138/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко