Вирок

від 21.06.2013 по справі 554/1006/13- к

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа № 554/1006/13- к

ВИРОК

Іменем України

Дата документу 21.06.2013

21 червня 2013 року Октябрський районний суд м. Полтави в складі

головуючого - судді Гольник Л.В.

при секретарі - Кучеренко В.В., Яцурі А.В.

за участю прокурора - Авраменка М.І.

представника ПП «Полюс» - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Криминці Івано-Франківської області, з вищою освітою, на даний час не працюючого, маючого на утриманні малолітню дитину, в силу ст. 89 КК України не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -

за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України, -

встановив:

ОСОБА_2 протягом 2004- 2006 років вчинив шахрайство за наступних обставин.

1. 06.07.2004 ОСОБА_2 від імені ТОВ ВКК «Украгропромторг», в якому він являвся директором згідно наказу № 1-к та протоколу № 1 зборів учасників ТОВ ВКК «Украгропромторг» від 01.10.1999 р., з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, уклав з ТОВ «СУРП «Стан-Комплект» договір № 6/06 про поставку фонтанної арматури на суму 246 600 грн., не маючи наміру виконувати даний договір. Отримавши передоплату, умов договору не виконав та заволодів коштами в сумі 138 000 грн., знявши їх з банківського рахунку, чим спричинив ТОВ «СУРП «Стан-Комплект» матеріальний збиток на вищевказану суму, що є особливо великим розміром.

2. 22.02.2006 р. ОСОБА_2 від імені ПП ВКК «Украгропромторг», в якому він являвся директором, повторно з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, уклав з ТОВ «Азоріус» договір купівлі-продажу пшениці, не маючи наміру виконувати даний договір. Отримавши від ТОВ «Азоріус» передоплату 47 835 грн., умов договору не виконав та заволодів коштами в сумі 40 000 грн., чим спричинив ТОВ «Азоріус» матеріальний збиток на вказану суму, що є значним розміром.

3. 06.04.2006 р. ОСОБА_2 від імені ПП «Постачінвестсервіс», в якому він являвся директором, призначений на цю посаду наказом № 3 від 11.01.2005 р., повторно з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, уклав з ПП «Полюс» договір поставки бензину АИ-95 вартістю 3 740 грн. за тону, не маючи наміру виконувати даний договір. Отримавши від ПП «Полюс» передплату, ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд коштами в сумі 300 000 грн., не виконавши умов договору, чим спричинив ПП «Полюс» матеріальний збиток на вказану суму, що є особливо великим розміром.

4. У травні 2005 року ОСОБА_2, як директор і головний бухгалтер ПП «Постачінвестсервіс», призначений на ці посади відповідно наказом № 3 від 11.01.2005 р. та наказом № 4 від 13.01.2005 р., повторно з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом шахрайства, вчинив замах на вчинення злочину, надавши до ДПІ м. Полтави декларацію з податку на додану вартість № 38665 від 19.05.2005 р., в якій заявив про відшкодування 300 000 грн. сплаченого податку на додану вартість по операції поставки пневмоелектроклапанів, проведеної між ПП «Постачінвестсервіс» та ПП ТФ «Ореол» у квітні 2005 р. Насправді такої поставки не було. Таким чином, ОСОБА_2 міг би спричинити державі матеріальний збиток на вказану суму, що є особливо великим розміром. Проведеною ДПІ м. Полтави позаплановою документальною перевіркою 24.06.2005 р. заявлена сума не підтверджена, а тому ОСОБА_2 не зміг довести свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Допитаний в суді ОСОБА_2 свою вину в пред'явленому обвинуваченні визнав частково. Щиро розкаявся у скоєному. Просив при призначенні покарання врахувати наявність у нього на утриманні малолітньої дитини, батьків похилого віку, а також наявність у нього хронічного захворювання нирок та ряду інших захворювань, а також негативну динаміку перебігу хвороби. При цьому зазначив, що він вже понад 4 роки тримається під вартою, а тому не має можливості відшкодовувати збитки.

Крім цього, викладене судом обвинувачення, підтверджується зібраними по справі та дослідженими в суді доказами.

За епізодом № 1.

05.07.2004 р. між ДП «Укрнафтогазкомплект» НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «СУРП «Стан-Комплект» укладено договір поставки фонтанної арматури виробництва ВМЗ (т. 4, а. с. 243-246).

06.07.2004 р. між ТОВ ВКК «Украгропромторг» та ТОВ СУРП «Стан-Комплект» укладено договір поставки 6 комплектів фонтанної арматури виробництва Воронезького механічного заводу на загальну суму 246 600 грн., з яких покупцю необхідно сплатити 146 600 грн. передоплати (т. 4, а. с. 235-237).

Свідок ОСОБА_3, чиї показання досліджено в суді в порядку ст. 306 КПК України 1960 р., показав, що він від імені ТОВ «СУРП «Стан-Комплект» займався укладенням з ТОВ ВКК «Украгропромторг» договору поставки фонтанної арматури. В договорі вказано, що поставити необхідно фонтанну арматуру Воронезького механічного заводу. 06.08.2004 р. ОСОБА_2 направив йому акти прийому-передачі на підтвердження факту поставки фонтанної арматури. Виїхавши на місце, він з'ясував, що поставлена фонтанна арматура не відповідає умовам договору, оскільки вона була виготовлена в м. Баку. ДП «Укрнафтогазкомплект» кошти за фонтанну арматуру ТОВ «СУРП «Стан-комплект» не перераховувало. ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які розписувалися в актах прийому-передачі фонтанної арматури від імені ТОВ «СУРП «Стан-Комплект», у вказаному товаристві ніколи не працювали і представляти інтереси товариства їх ніхто не уповноважував (т. 4, а. с. 249-250).

Згідно акту прийому-передачі від 31.08.2004 р. від імені ТОВ «СУРП «Стан-Комплект» ОСОБА_4 здав Андріївській базі ДП «УНГК» на відповідальне зберігання фонтанну арматуру АФК-3-65х350 в кількості 3 комплектів (т. 4, а. с. 136).

02.12.2004 р. ОСОБА_4 прийняв вказану арматуру від імені ТОВ «СУРП «Стан-комплект» (т. 4, а. с. 137).

Книгами ввізного та вивізного вантажів підтверджується факт передачі на Андріївську базу 31.08.2004 р. від ТОВ «СУРП «Стан-Комплект» фонтанної арматури та вивезення її 02.12.2004 р. (т. 4, а. с. 150-153).

Свідок ОСОБА_6, чиї показання досліджено в суді в порядку ст. 306 КПК України 1960 р., показав, що в липні 2004 р. між ПП «Євротехпромекспорт», яке він очолював, та ПП «Візаві» було укладено договір комісії на реалізацію фонтанної арматури Бакинського механічного заводу. ПП «Євротехпромекспорт» виступило комісіонером. ТОВ ВКК «Украгропромторг» ініціювало придбання 3 комплектів обладнання. В кінці серпня 2004 р. ОСОБА_2 попросив завезти обладнання на Андріївську базу, пообіцявши розрахуватись за це обладнання, коли розрахуються з ним. Він дав вказівку ОСОБА_4 відвезти фонтанну арматуру за вказаною адресою, що той і зробив. У листопаді 2004 р. ПП «Візаві» стало вимагати повернути арматуру або сплатити кошти. ОСОБА_2 відмовився сплатити кошти, вказавши, що з ним не розрахувались. В зв'язку з цим ОСОБА_4 на базі забрав арматуру і вони її повернули ПП «Візаві».

Свідок ОСОБА_7, чиї показання досліджено в суді в порядку ст. 306 КПК України 1960 р., показав, що за вказівкою ОСОБА_6 він відвозив арматуру в серпні 2004 р. на Андріївську базу, а в грудні 2004 р. цю арматуру забрав. Акт прийому-передачі від імені ТОВ «СУРП «Стан-Комплект» він підписав, хоча жодного відношення до цього товариства не мав, оскільки договір на поставку був укладений з ТОВ «СУРП «Стан-комплект» і тому акт прийому-передачі необхідно укладати від цього товариства.

Згідно актів прийому-передачі від 27.07.2004 р. та 28.07.2004 р. ТОВ «СУРП «Стан-Комплект» в особі ОСОБА_5 здало, а ГПУ «Шебелинкагазвидобування» прийняло на відповідальне зберігання фонтанну арматуру в кількості 6 комплектів (т. 4, а. с. 251-252).

Свідок ОСОБА_5, чиї показання досліджено в суді в порядку ст. 306 КПК України 1960 р., показав, що він працював в ТОВ ВКК «Украгропромторг» вантажником. Ніяких документів він не підписував, у Андріївці ніколи не був, на базу «Шебелинкагазвидобування» ніколи не їздив та фонтанну арматуру не здавав. Підпис на актах прийому-передачі від 27.07.2004 р. та 28.07.2004 р. від його імені йому не належить. Також вказав, що в 2004 р. на підприємстві ОСОБА_2 взагалі не працював.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.05.2004 р. порушено справу про банкрутство ТОВ ВКК «Украгропромторг» (т. 4, а. с.165).

Постановою Господарського суду Полтавської області від 16.11.2004 р. ТОВ ВКК «Украгропромторг» визнано банкрутом (т. 4, а. с. 185-186).

Відповідно до наявних у справі угод та квитанцій 07.07.2004 р. ТОВ «СУРП «Стан-Комплект» перерахувало на рахунок ТОВ ВКК «Украгропромторг» кошти в сумі 146 600 грн. передоплати за фонтанну арматуру (т. 4, а. с. 235, 238).

Протягом 07-16 липня 2004 р. ОСОБА_2 зняв готівкою з банківського рахунку гроші в загальній сумі 138 000 грн., що підтверджується грошовими чеками (т. 4, а. с. 239-241).

За епізодом № 2.

22.02.2006 р. між ПП ВКК «Украгропромторг» в особі директора ОСОБА_2 та ТОВ «Азоріус» в особі директора ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу пшениці. Цього ж дня ПП ВКК «Украгропромторг» виставив рахунок-фактуру на суму 705 000 грн. (т. 5, а. с. 96-99).

Згідно платіжного доручення від 22.02.2005 р. ТОВ «Азоріус» перерахувало на користь ПП ВКК «Украгропромторг» 47 835 грн. в якості передоплати за товар (т. 5, а. с. 101).

Допитаний під час досудового слідства свідок ОСОБА_8, чиї показання досліджено в суді в порядку ст. 306 КПК України 1960 р., показав, що очолюване ним ТОВ «Азоріус» 22.02.2006 р. уклало з ПП ВКК «Украгропромторг» договір купівлі-продажу пшениці. ОСОБА_2 йому повідомив, що зерно є в нього в наявності і він його поставить, але попросив перерахувати 47 835 грн., оскільки в нього немає коштів на поставку. Він погодився та перерахував вказану суму, проте зерно поставлено не було. На дзвінки ОСОБА_2 не відповідав, зустрічей уникав. Коли вдалося зв'язатися з підсудним, він обіцяв поставити зерно, але так його і не поставив, гроші не повернув (т. 5, а. с. 105-107).

Роздруківкою руху грошових коштів ПП ВКК «Украгропромторг» підтверджується факт надходження до підприємства 22.02.2006 р. від ТОВ «Азоріус» коштів в сумі 47 835 грн. Цього ж дня кошти в сумі 40 000 грн. було внесено до каси (т. 18, а. с.88).

22.02.2006 р. кошти в сумі 40 000 грн. були зняті готівкою ОСОБА_2, що підтверджується грошовим чеком ЛА 3728684. (т. 18, а. с. 76).

26.06.2006 р. ПП ВКК «Украгропромторг» за підписом ОСОБА_2 перерахувало передоплату в сумі 7 835 грн. ТОВ «Азоріус» ( т. 6. а. с. 212).

За епізодом № 3.

06.04.2006 р. між ПП «Постачінвестсервіс» в особі директора ОСОБА_2 та ПП «Полюс» в особі директора ОСОБА_9 укладено договір поставки, згідно якого ПП «Постачінвестсервіс» зобов'язався поставити бензин АИ-95 вартістю 3 740 грн. за одну тону на загальну суму 448 800 грн. (т. 5, а. с. 6-9).

Свідок ОСОБА_9, чиї показання досліджено в суді в порядку ст. 306 КПК України 1960 р., показав, що приблизно в березні - квітні 2006 р. він познайомився зі ОСОБА_2 На початку квітня 2006 р. підсудний та його працівник ОСОБА_10 запропонували придбати в них бензин АИ-95. Він погодився і вони уклали договір. 07.04.2006 р. ОСОБА_2 передав факсом рахунок на оплату 448 800 грн. і ПП «Полюс» перерахувало ці кошти. Ще за три дні до цього ОСОБА_2 постійно йому дзвонив та просив перерахувати кошти, оскільки йому нібито терміново необхідно сплатити за бензин. (т. 5, а. с. 22-23).

Свідок ОСОБА_10, чиї показання досліджено в суді в порядку ст. 306 КПК України 1960 р., показав, що він разом зі ОСОБА_2 їздив до м. Харкова, де вони уклали договір з ПП «Полюс» на поставку бензину. Особисто він цього договору не підписував. Переговорами з приводу укладення договору він займався за вказівкою та з відома ОСОБА_2 Рахунок на бензин отримував у ТОВ «Навойл», проте цей рахунок оплачений не був і бензин не отримувався, оскільки в подальшому бензин подорожчав.

Згідно повідомлення ТОВ «Новойл» це товариство не укладало угоди про поставку нафтопродуктів з ПП «Постачінвестсервіс», не здійснювало поставки бензину та не співробітничає з цим товариством. (т. 5, а. с. 35).

Допитаний під час досудового слідства свідок ОСОБА_11, показав, що він є заступником директора ПП «Шерк» і в його обов'язки входить робота з клієнтами, укладення договорів. В квітні 2006 року на телефон ПП «Шерк» зателефонував чоловік, який представився представником ПП «Постачінвестсервіс» та запитав, чи є бензин. Він відповів, що є, та назвав ціну. Представник погодився і бухгалтер виставив рахунок. Договір не укладався, кошти клієнт не перераховував і бензин йому не поставлявся (т. 5, а. с. 35-36).

На виконання договору ПП «Полюс» перерахувало ПП «Постачінвестсервіс» 448 800 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 147 від 07.04.2006 р. (т. 5, а. с. 12).

Роздруківкою руху грошових коштів по рахунку ПП «Постачінвестсервіс» підтверджується факт надходження 07.04.2006 р. від ПП «Полюс» грошових коштів у сумі 448 800 грн. (т. 12, а. с. 273-274).

ОСОБА_2 в період з 07.04.2006 р. по 13.04.2006 р. зняв готівкою з рахунку ПП «Постачінвестсервіс» кошти в сумі 300 000 грн. (т. 12, а. с. 319, 324-327).

За епізодом № 4.

В податковій декларації з ПДВ, складеній ОСОБА_2 від імені ПП ТФ «Ореол», яка подана до ДПІ у м. Полтаві 03.06.2005 р., вказано про здійснення операції, за яку дозволений податковий кредит 300 000 грн. (т. 1, а. с. 109-110).

Складеною ОСОБА_2 від імені ПП «Постачінвестсервіс» податковою декларацією з ПДВ за квітень 2005 р., яка було подана до ДПІ у м. Полтаві 19.05.2005 р., вказано суму 300 000 грн., що підлягає відшкодуванню після виконання податкових зобов'язань (т. 1, а. с. 196-197).

Згідно акту про результати позапланової документальної перевірки з питань правомірності відшкодування податку на додану вартість з бюджету за квітень 2005 р. ПП «Постачінвестсервіс» № 293/26-2/33314974/31Д від 24.06.2005 р. перевіркою не підтверджено суму заявленого підприємством до відшкодування 300 000 грн. внаслідок порушення п. 1.3, 1.8, ст. 1, п.п. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.7.5 п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» (т. 1, а. с. 16-31).

Корінцем-повідомленням підтверджується факт завищення бюджетного відшкодування на суму 300 000 грн. (т. 1, а. с. 33).

На підтвердження факту придбання пневмоелектроклапанів ОСОБА_2 надано договір купівлі-продажу пневмоелектроклапанів між ПП «Постачінвестсервіс» в особі ОСОБА_2 та ПП ТФ «Ореол» в особі ОСОБА_12 від 30.03.2005 р., згідно якого ПП «Постачінвестсервіс» придбало пневмоелектроклапани на загальну суму 1 800 000 грн., з яких 300 000 грн. - ПДВ (т. 1, а. с. 34-35).

У складених податковій та видатковій накладних від 04.04.2005 р. вказано про купівлю-продаж між ПП ТФ «Ореол» та ПП «Постачінвестсервіс» пневмоелектроклапанів на суму 1 800 000 грн., з яких сума ПДВ становить 300 000 грн. (т. 1, а. с. 39,40)

Дані пневмоелектроклапани ПП ТФ «Ореол» придбало нібито в ПП «Віолі», про що складено договір постачання від 30.03.2005 р., податкову накладну від 01.04.2005 р. та видаткову накладну № РН-0000014 від 01.04.2005 р. (т. 1, а. с. 41-47).

Згідно товарно-транспортної накладної ААБ № 0035885 від 01.04.2005 р. пневмоелектроклапани перевезено з м. Суми від ПП «Віолі» до м. Полтави ПП ТФ «Ореол» на автомобілі Газель НОМЕР_1 водієм ОСОБА_13 (т. 1,а. с. 48).

В той же час згідно довідки 1-го міжрайонного відділення УМВС України в Сумській області номерні знаки НОМЕР_1 на території області не зареєстровані (т. 1, а. с. 124).

Свідок ОСОБА_14, чиї показання досліджено в суді в порядку ст. 306 КПК України 1960 р., вказала, що її мати, ОСОБА_15, ніколи не займалася господарською діяльністю. Директором ПП «Віолі» її оформили невідомі люди, за що заплатили гроші в сумі 500 грн. (т. 1, а. с. 120).

Допитана під час досудового слідства свідок ОСОБА_15 показала, що в жовтні 2003 р. сусідка ОСОБА_16 запропонувала заробити кошти. Вона погодилась і потім незнайомі люди створили і зареєстрували від її імені ПП «Віолі», де її було оформлено директором. Фактично діяльністю ПП «Віолі» вона ніколи на займалася (т. 1, а. с. 121).

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області визнано недійсним статут ПП «Віолі» та свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ПП «Віолі» з дати його реєстрації - 24.10.2003 р. (т. 1, а. с. 206-208).

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.04.2005 р. припинено юридичну особу ПП «Віолі». Даним рішенням встановлено, що ПП «Віолі» з 01.01.2004 р. не подає до ДПІ податкових декларацій та документів бухгалтерської звітності (т. 1, а. с. 224).

Постановою господарського суду Полтавської області від 17.03.2005 р. ПП ТФ «Ореол» визнано банкрутом та призначено його ліквідатором ОСОБА_17 (т. 1, а. с. 67).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.06.2005 р. ліквідовано ПП ТФ «Ореол» (т. 1, а. с. 68).

Згідно довіреності від 17.03.2005 р., складеної ліквідатором ОСОБА_17, ОСОБА_2 та ОСОБА_12 на час ліквідаційної процедури надано право укладати угоди на реалізацію майна від імені ПП ТФ «Ореол» та розпоряджатися майном підприємства (т. 1, а. с. 70).

Згідно акту інвентаризації на основному складі ПП «Постачінвестсервіс» по вул. Привокзальній в м. Полтаві від 30.04.2005 р. пневмоелектроклапани на час інвентаризації відсутні (т. 1,а. с. 212).

Свідок ОСОБА_18, чиї показання досліджено в суді в порядку ст. 306 КПК України 1960 р., показала, що вона до 01.09.2005 р. працювала податковим інспектором-ревізором. Під час проведення позапланової перевірки ПП «Постачінвестсервіс» вона встановила безпідставність суми 300 000 грн. ПДВ, заявленої до відшкодування за квітень 2005 р., оскільки ПП «ТФ «Ореол», в якого ПП «Постачінвестсервіс» нібито придбало пневмоелектроклапани, знаходилось в стадії банкрутства, ПП «Віолі», в якого в свою чергу нібито придбало пневмоелектроклапани ПП «ТФ «Ореол», не звітується з 01.01.2004 р. Крім того, ОСОБА_2 надав їй акт інвентаризації цінностей основного складу від 30.04.2005 р., в якому були вказані 16-м пунктом пневмоелектроклапани, хоча до цього він подавав такий же акт від 30.04.2005 р., в якому було лише 15 пунктів та пневмоелектроклапани зазначені не були. Також вказала, що кошти в сумі 1 800 000 грн. перераховувались ОСОБА_2 з ПП «Постачінвестсервіс» до ПП «ТФ «Ореол» протягом двох днів. При цьому перераховувалось по 100 000 грн. і одразу ж ці 100 000 грн. повертались від ПП «ТФ «Ореол» до ПП «Постачінвестсервіс», тобто перераховувалась туди-суди одна і та ж сума.

Виявлені під час огляду складських приміщень по вул. Привокзальній, 5 в м. Полтаві від 19.12.2005 р. в приміщенні пневмоелектроклапани ПЭКДД не являються власністю ОСОБА_2 та не могли бути предметом угоди між ПП ТФ «Ореол» та ПП «Постачінвестсервіс», оскільки дані клапани були передані ОСОБА_2 на відповідальне зберігання згідно постанови старшого слідчого прокуратури Октябрського району м. Полтави від 13.05.2005 р. та акту прийому-передачі майна від 13.05.2005 р. і відповідно належали іншій юридичній особі (т. 1, а. с. 78, т.2, а. с. 1,3-36).

Згідно роздруківки руху грошових коштів по рахунку № 2600-1-4403 ПП «Постачінвестсервіс» протягом 08.06.2005- 09.06.2005 рр. кошти в сумі 100 000 грн. перераховувались від ПП «ТФ «Ореол» до ПП «Постачінвестсервіс», а потім назад 18 разів, тобто перераховано від одного підприємства до іншого, а потім навпаки, а всього на загальну суму 1 800 000 грн. При цьому від ПП «Постачінвестсервіс» кошти перераховувались в якості нібито оплати за товар згідно договору 5/тмц від 30.03.2005 р., а від ПП ТФ «Ореол» - в якості безпроцентної позики (т. 2, а. с. 121-123).

Факт перерахування цих коштів від ПП ТФ «Ореол» до ПП «Постачінвестсервіс» та від ПП «Постачінвестсервіс» до ПП ТФ «Ореол» протягом 08.06.2005- 09.06.2005 р.р. підтверджується і платіжними дорученнями. (т. 2, а. с. 136-153, 169-186).

Свідок ОСОБА_12, чиї показання досліджено в суді в порядку ст. 306 КПК України 1960 р., показала, що вона працювала на підприємствах ОСОБА_2 Клієнтів для укладення договорів підшукував ОСОБА_10, а вже договори особисто укладав ОСОБА_2 В нього було факсиміле, але підсудний користувався ним сам і нікому, в тому числі і їй, його не давав. Щодо договору між ПП ТФ «Ореол» та ПП «Постачінвестсервіс» повідомила, що цей договір було укладено за ініціативою ОСОБА_2 Майна вона особисто не бачила, а лише працювала з документами. Кошти в банках по чеку отримував ОСОБА_2 особисто, а вона ставила підписи на цих чеках. Яким чином в подальшому ОСОБА_2 кошти використав, він їй не повідомляв.

Аналізуючи досліджені докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 отримував кошти під виглядом укладення угод, які не мав наміру виконувати. Вказане підтверджується тим, що злочини за епізодами заволодіння майном ТОВ «СУРП «Стан-Комплект», ТОВ «Азоріус», ПП «Полюс» є аналогічними за способом, тобто ОСОБА_2 укладав угоди, завідомо знаючи про неможливість їх виконання, не маючи товару, продаж чи поставку якого зобов'язувався здійснити на виконання умов договору, а також не уклавши угод на придбання цього товару. У випадку вчинення злочину відносно ТОВ «СУРП «Стан-Комплект» ОСОБА_2 укладено договір, коли вже було порушено процедуру банкрутства відносно ТОВ ВКК «Украгропромторг», і відповідно підсудному було добре відомо про неплатоспроможність очолюваного ним товариства. Викладене говорить про системний характер вчинення злочинів та свідчить, що укладання цивільно-правових угод та повернення частини коштів здійснювалось лише для створення враження у керівників інших підприємств про добропорядність ОСОБА_2, і по суті було способом шахрайства.

Досудовим слідством ОСОБА_2 було пред'явлено обвинувачення в тому, що він заволодів коштами по епізоду № 1 на суму 146 000 грн., по епізоду № 2 - 47 835 грн., по епізоду № 3 - на суму 448 800 грн.

Однак досудовим слідством по справі не встановлено по епізоду № 1 - куди і ким було витрачені 8 000 грн.; по епізоду № 2 - чи знімав з рахунку ОСОБА_2 7 835 грн., які були пізніше повернуті; по епізоду № 3 - не встановлено, чи знімалися з рахунку 100 000 грн. оплати за бензин, які були повернуті, і ким була знята решта 38 800 грн.

При відсутності доказів заволодіння підсудним наведеними вище сумами, вони підлягають виключенню з його обвинувачення.

Крім цього, органом досудового слідства підсудному ОСОБА_2 було пред'явлено обвинувачення, що він, будучи керівником суб'єктів господарської діяльності як службова особа , діяльність якої пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків, при вчиненні заволодіння грошовими коштами ТОВ «СУПР «Стан-Комплект», ТОВ «Азоріус», ПП «Полюс» за вищевикладених обставин також вчинив зловживання службовим становищем.

Диспозицією ст. 364 КК України встановлено, що зловживання владою або службовим становищем є умисне, з корисливих чи інших особистих мотивів використання службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду окремим громадянам, державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 як директор власних підприємств укладав угоди, не маючи мети їх виконання.

У результаті шахрайських дій ОСОБА_2 матеріальна шкода була заподіяна іншим підприємствам, грошовими коштами яких він заволодів і на яких його службове становище не поширювалось.

Саме по собі укладення ОСОБА_2 угод не було зловживанням службовим становищем, а його дії по заволодінню отриманими за угодами грошима кваліфіковано як шахрайство. Факт укладення вказаних угод був способом шахрайських дій при заволодінні чужим майном.

При таких обставинах ОСОБА_2 підлягає виправданню за ч. 2 ст. 364 КК України.

Суд враховує те, що у справі відсутні докази того, що ОСОБА_2, вчиняючи заволодіння чужим майном шахрайським способом, діяв з єдиним умислом, тобто вчиняв продовжуваний злочин. У зв'язку з цим, дії підсудного по епізоду № 2 щодо заволодіння коштами в сумі 40 000 грн., отриманими від ТОВ «Азоріус», підлягають перекваліфікації на ч. 2 ст. 190 КК України, оскільки викрадена сума у 228,57 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян станом на 2006 рік.

На підставі викладеного суд кваліфікує дії ОСОБА_2:

- за ч. 4 ст. 190 КК України - повторне, заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою в особливо великих розмірах (епізоди № 1, 3);

- за ч. 2 ст. 190 КК України - повторне, заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, що завдало значної шкоди (епізод № 2);

- за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України - вчинення замаху на заволодіння майном у особливо великих розмірах (епізод № 4).

Обставинами, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_2 є визнання вини, щире каяття.

Суд також визнає пом'якшуючою обставиною стан здоров'я підсудного, а саме перебування його на диспансерному обліку з приводу хронічного гломерулонефрита при негативній динаміці перебігу захворювання, а також те, що він має ряд інших захворювань.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

При призначенні покарання суд враховує наявність обставин, які пом'якшують покарання, і відсутність тих, що обтяжують його, те, що підсудний одружений, має на утриманні малолітню дитину, характеризується позитивно, в силу ст. 89 КК України не судимий. Крім цьому, суд враховує ставлення підсудного до вчиненого, його поведінку у ході судового розгляду на фоні тривалого розгляду в судах різних інстанцій (з 11.05.2007 р.). Суд розцінює викладені обставини як такі, що суттєво пом'якшують покарання підсудного, а тому вважає можливим призначити йому покарання за ч. 4 ст. 190 КК України та за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, визначити йому покарання нижче від найнижчої межі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у разі вчинення злочину середньої тяжкості особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 5 років.

У ч. 5 ст. 74 КК України встановлено, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України.

Оскільки на час розгляду судом справи відносно ОСОБА_2 за епізодом № 2 закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, встановлені в ст. 49 КК України, суд приходить до висновку про необхідність звільнення підсудного від кримінального покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Вирішуючи цивільні позови, заявлені по справі, суд виходить з установленого законом правила, що майнова шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

По справі ТОВ «СУРП «Стан-Комплект» (т. 4, а. с. 256-257) заявлено цивільний позов на суму 381 800,02 грн. про відшкодування завданого злочином збитку, з них передоплата, перерахована ТОВ «СУРП «Стан-Комплект» на рахунок ТОВ ВКК «Украгропромторг» - 146 600 грн.; неотриманий підприємством прибуток - 235 200,02 грн.

Вирішуючи цивільний позов, суд враховує, що підсудний ОСОБА_2 зняв з рахунку 138 000 грн. передоплати. При цьому, ТОВ «СУРП «Стан-Комплект» не надало відповідних доказів того, що внаслідок злочинних дій підсудного вони не отримали прибуток, а тому позов підлягає частковому задоволенню на суму отриманих підсудним коштів в сумі 138 000 грн. В іншій частині позовних вимог суд залишає позов без розгляду.

Цивільний позов ПП «Полюс» (т. 5, а. с. 18-19) підлягає частковому задоволенню на суму 300 000 грн.

Цивільний позов ТОВ «Азоріус» (т. 5, а. с. 111-113) суд залишає без розгляду, оскільки діяльність ТОВ «Азоріус» припинено (т. 21, а. с. 111).

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України 1960 р., суд -

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним та призначити покарання:

- за ч. 4 ст. 190, із застосуванням ст. 69 КК України - 4 роки 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією ? частини всього особистого майна;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, із застосуванням ст. 69 КК України КК України - 4 роки позбавлення волі з конфіскацією ? частини всього особистого майна;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання 4 роки 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією ? частини всього особистого майна.

Початок строку відбуття покарання рахувати з 21.04.2009 року.

Зарахувати в строк покарання період перебування під вартою з 15.08.2006 р. по 18.08.2006 р., з 23.03.2007 р. по 26.03.2007 р., з 26.03.2007 р. по 05.04.2007 р.

ОСОБА_2 визнати винним за ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 років обмеження волі, звільнивши на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_2 визнати невинуватим та виправдати за ч. 2 ст. 364 КК України - за відсутністю складу злочину.

Цивільний позов ТОВ «СУРП «Стан-Комплект» задовольнити частково. Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ТОВ «СУРП «Стан-Комплект» 138 000 грн. матеріальної шкоди. В іншій частині позовних вимог позов залишити без розгляду.

Цивільний позов ПП «Полюс» задовольнити частково. Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ПП «Полюс» 300 000 грн. матеріальної шкоди. В іншій частині позовних вимог позов залишити без розгляду.

Цивільний позов ТОВ «Азоріус» залишити без розгляду.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 залишити до відбуття ним призначеного покарання.

На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою - в цей же строк з моменту вручення копії вироку.

СуддяЛ.В. Гольник