Постанова

від 12.06.2013 по справі 826/8316/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/142

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2013 року 13:22 № 826/8316/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний виставковий центр" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.01.2013 № 0000252250 та № 0000242250, за участі представників сторін:

представник позивача Вініцька М.В.;

представник відповідача Оксененко К.П.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний виставковий центр" (далі - позивач, ТОВ "МВЦ") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.01.2013 № 0000252250 та № 0000242250 (далі - ППР № 0000252250 та ППР № 0000242250).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/8316/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/8316/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 26.11.2012 по 30.11.2012 ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва ДПС було проведено невиїзну позапланову перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Буд Інвестпроект" (код ЄДРПОУ 33107738) з податку на додану вартість за серпень 2011 року, та податку на прибуток за 2 - 3 квартал 2011 року, за результатами якої складено акт від 07.12.2012 № 5692/22-521/30212731 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 135.4 ст. 135, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0000252250, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 38 149,00 грн.

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств було, за твердженням відповідача, заниження позивачем податку на прибуток за 2 - 3 квартал 2011 року на суму 33 173,00 грн.

Крім цього, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0000242250, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 41 466,00 грн. (за основним платежем - 33 173,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 293,00 грн.).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість було, за твердженням відповідача, заниження позивачем податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 33 173,00 грн.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, тому звернувся до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ "МВЦ", виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

ТОВ "МВЦ" зареєстровано 25.05.2006 за № 1 067 123 0000 007955 Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією (код ЄДРПОУ 30212731). Місцезнаходження позивача: 02660, м. Київ, Броварський проспект, 15.

Позивача взято на податковий облік в ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва 11.05.2005 за № 09080. В періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, основними видами діяльності позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; діяльність із підтримки театральних і концертних заходів; спеціалізована діяльність із дизайну; надання інших послуг із бронювання та пов'язана з цим діяльність; рекламні агентства; організування конгресів і торговельних виставок.

Основними видами діяльності контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Інвестпроект" (далі - контрагент позивача, ТОВ "Буд Інвестпроект") є будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво інших споруд, н.в.і.у; купівля та продаж власного нерухомого майна; діяльність у сфері архітектури; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Буд Інвестпроект" було укладено договір підряду № 27/07 від 27.06.2011 (Т. 1, арк. 68 - 70). Предметом даного договору було виконання ТОВ "Буд Інвестпроект" в межах договірної ціни на свій ризик власними і залученими силами та засобами в строки і за цінами, обумовленими у цьому договорі, ремонтні роботи в приміщеннях четвертого поверху (2 черга, блок Б) позивача по Броварському проспекту, 15 в м. Києві в обсягах, передбачених кошторисом з додержанням будівельних норм та правил. Кошторис складався по кожному приміщенню, де виконувались роботи, на визначені обсяги робіт та узгоджувались уповноваженими представниками сторін. Обсяги робіт остаточно визначалися при підписанні актів приймання виконаних підрядних робіт. Орієнтовна договірна ціна (вартість) робіт по цьому договору становила 125 000,00 грн. та ПДВ - 25 000,00 грн., усього з ПДВ - 150 000,00 грн. Кінцевий термін здачі робіт - 30.10.2011.

Крім цього, між позивачем та ТОВ "Буд Інвестпроект" було укладено договір підряду № 78-11 від 10.06.2011 та додаткова угода № 1 від 10.06.2011 (Т. 1, арк. 84 - 89), додаткова угода № 2 від 10.06.2011 (Т. 1, арк. 105), додаткова угода № 4 від 04.07.2011 (Т. 1 , арк. 119), додаткова угода № 5 від 01.08.2011 (Т. 1, арк. 135) до нього. Предметом даного договору було виконання ТОВ "Буд Інвестпроект" в межах договірної ціни на свій ризик власними і залученими силами та засобами в строки і за цінами, обумовленими у цьому договорі, ремонтні роботи в приміщеннях та на території позивача по Броварському проспекту, 15 в м. Києві в обсягах, передбачених кошторисами з додержанням будівельних норм та правил. Детальна характеристика приміщень та території, де виконувались роботи, визначалося сторонами шляхом підписання додаткових угод до цього договору, по кожному об'єкту окремо. Кошториси складалися по кожному приміщенню на території, де виконувались роботи, на визначені обсяги робіт та узгоджувались уповноваженими представниками сторін. Обсяги робіт остаточно визначалися при підписанні актів приймання виконаних підрядних робіт. Орієнтовна договірна ціна (вартість) робіт по цьому договору становила 425 000,00 грн. та ПДВ - 85 000,00 грн., усього з ПДВ - 510 000,00 грн. Кінцевий термін здачі робіт визначався сторонами у додаткових угодах до цього договору.

Так, судом встановлено, що позивач на виконання вказаних договорів отримав від ТОВ "Буд Інвестпроект" відповідні ремонтні роботи.

Позиція відповідача ґрунтується на акті ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва ДПС від 16.07.2012 № 1769/22-521-33107738 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Буд Інвестпроект" щодо взаємовідносин з ТОВ "Бізнес столиця" (код ЄДРПОУ 37414168) за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, зі змісту якого вбачається, що ТОВ "Буд Інвестпроект" було завищено податкові зобов'язання на загальну суму 331 835,00 грн. та завищено податковий кредит на загальну суму 225 450,00 грн.

Висновки вказаного акта перевірки ґрунтувались на матеріалах, отриманих від державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, на підставі яких було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бізнес столиця" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Гудвілл Концепт" за серпень 2011 року.

Відповідач зазначив, що державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва було складено акт № 559/23-50/37226232 від 09.11.2011 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гудвілл Концепт" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Бізнес столиця" за серпень 2011 року, зі змісту якого вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Гудвілл Концепт" здійснювалася поза межами правового поля та мала ознаки нікчемності, що свідчить про відсутність у підприємства контрагента ТОВ "Буд Інвестпроект" необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

В ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) позивачу від вищевказаних контрагентів-постачальників, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов помилкового висновку, що правочини між позивачем та ТОВ "Буд Інвестпроект" були укладені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Крім цього, згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріали справи містять податкові накладні № 1 від 04.07.2011, № 2 від 05.07.2011, № 5 від 25.07.2011, № 9 від 29.07.2011, № 8 від 11.08.2011, № 1 від 01.08.2011, № 6 від 09.08.2011, № 8 від 11.08.2011, № 12 від 18.08.2011, № 15 від 25.08.2011 (Т. 1, арк. 158 - 167), виписані позивачу його контрагентом - ТОВ "Буд Інвестпроект", в той же час Акт перевірки не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Позивачем належними доказами доведено фактичне отримання ремонтних робіт. Дані факти підтверджуються наявною в матеріалах справи первинною документацією, зокрема, копіями довідок про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати), актів приймання виконаних будівельних робіт, підсумкових відомостей ресурсів (витрат - по факту), договірних цін, локальних кошторисів, довідок про вартість виконаних ремонтних робіт, актів приймання виконаних ремонтних робіт, дефектних актів, довідок про вартість виконаних ремонтних робіт (та витрати), підсумкових відомостей ресурсів до локальних кошторисів, податкових накладних, карток рахунків, журналів проводок, платіжних доручень (Т. 1, арк. 71 - 83, 90 - 104, 106 - 118, 120 - 134, 136 - 167, 184 - 206).

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

При цьому, судом встановлено, що первинні документи складені відповідно до вимог законодавства.

Також Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Буд Інвестпроект" зроблено на підставі первинних документів, а саме податкових накладних, суми ПДВ по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року.

Податкові накладні, які зазначені в Акті перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 ПК України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону № 996-XIV.

ТОВ "Буд Інвестпроект" на час вчинення правочинів було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість (Т. 1, арк. 219), а отже мало право видавати податкові накладні.

Реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Буд Інвестпроект" органом державної податкової служби під час перевірки не досліджувалась, факт сплати податку контрагентом позивача не перевірявся.

Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, належним чином виписаних зареєстрованим платником податку.

Щодо посилання відповідача на нікчемність угод, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у ч. 2 ст. 215 ЦК України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в Акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 ЦК України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави.

В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування, укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття "незаконне заволодіння майном держави", що міститься у диспозиції частини першої статті 228 ЦК України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 ЦК України.

Незважаючи на набрання чинності ПК України, не втратив чинність Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-ХІІ.

Органи державної податкової служби можуть у судовому порядку на підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань), що, на їх думку, укладені платниками податку з метою, яка завідомо суперечна інтересам держави та суспільства і полягає в ухиленні від оподаткування.

Разом з тим, відповідачем цього в даному випадку вчинено не було.

З огляду на викладене, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку з податку на додану вартість без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом за позовом податкового органу на підставі частини третьої статті 228 ЦК України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений ПК України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Крім того, суд критично ставиться до посилань відповідача в Акті перевірки на факт нікчемності угод між позивачем та ТОВ "Буд Інвестпроект" з висновку акту перевірки вищезазначеного підприємства, яким встановлено відсутність у ТОВ "Буд Інвестпроект" необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) позивачу, майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено, що позивачем не було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на майновий стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, оскільки факт надання позивачу відповідних ремонтних робіт підтверджується матеріалами справи.

Аналогічна позиція відображена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.04.2013 у справі № К/800/11410/13 (колегія суддів у складі головуючого Маринчак Н.Є., суддів Вербицької О.В., Муравйова О.В.); ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 у справі № 2а-15537/12/2670 (колегія суддів у складі головуючого Грибан І.О., суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б.); ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 у справі № 826/1000/13-а (колегія суддів у складі головуючого Беспалова О.О., суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.); ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 у справі № 2а-16085/12/2670 (колегія суддів у складі головуючого Петрика І.Й., суддів Борисюк Л.П., Собківа Я.М.); ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 у справі № 826/1198/13-а (колегія суддів у складі головуючого Бужак Н.П., суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.); ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 у справі № 2а-15437/12/2670 (колегія суддів у складі головуючого Мацедонської В.Е., суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що висновок відповідача про порушення позивачем п. 135.4 ст. 135, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 ПК України є протиправним, тому ППР № 0000252250 та ППР № 0000242250 підлягають скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "МВЦ" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний виставковий центр" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 22.01.2013 № 0000252250 та № 0000242250.

3. Присудити з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний виставковий центр" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 796,16 грн. (сімсот дев'яносто шість грн. 16 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2013.