Постанова

від 18.06.2013 по справі 4/121/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

18 червня 2013 року Справа № 4/121/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Петухов М.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Вінницької області від 21.03.13 р.

у справі № 4/121/2011/5003 (суддя Нешик О.С. )

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Консоль"

про стягнення заборгованості 2710679,62 грн. за кредитним договором

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Вінницької області від 21.03.2012 р. у справі № 4/121/2011/5003 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Консоль" задоволено частково. Підлягає до стягнення з приватного підприємства "Консоль" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" 2155922,54 грн. основної заборгованості по кредиту; 18192,44 грн. поточної заборгованості по відсотках; 523754,84 грн. простроченої заборгованості по відсотках; 617,45 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 11794,02 грн. пені за несвоєчасне погашення прострочених процентів, 9773,04 грн. витрат на оплату експертизи; 25496,25 грн. відшкодування витрат на державне мито і 235,97 грн. витрат на оплату інформаційно-технічної послуги з забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Консоль" подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення у справі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, а саме: попри існування ухвали суду від 11.05.2012 р., відповідно до якої справу було прийнято до провадження колегією суддів Білоуса В.В., Мельника П.А., Банасько О.О., справу не було розглянуто колегіально, а одноосібно суддею Нешик О.С., що суперечить ч.3 ст.2-1, ч.1,5 ст.4-6 ГПК України і Положенню про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р.

Також скаржник доводить, що, суд першої інстанції порушив принцип змагальності, закріплений у ст.4-3 ГПК України, оскільки не відклав розгляд справи і вирішив спір в судовому засіданні 21.03.2013 р. за відсутності представника відповідача, який не з'явився з поважних причин. Таким чином, скаржник стверджує, що суд не створив відповідачу необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, порушивши право відповідача приймати участь у судових засіданнях та не відклавши судове засідання з урахуванням обґрунтованого клопотання відповідача про відкладення.

Ще одним порушенням норм процесуального права, на думку скаржника, є те, що повний текст рішення суддею складено та підписано 27.03.2013 р., тобто більше ніж через п'ять днів з моменту ухвалення рішення, з порушенням приписів ч.4 ст. 85 ГПК України.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач звертає увагу апеляційного суду на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема - норм ст.ст.530, 546, 548-551, 610, 611, 629 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України. Вважає, що суд прийняв як належний доказ у справі висновок судово-економічної експертизи № 3140 від 23.04.2012 р., не перевіривши відповідність проведених розрахунків та не звернувши увагу на неповноту проведеного експертного дослідження, помилковість розрахунків, відсутність відповіді на окремі запитання.

Скаржник вважає висновки суду щодо стягнутих з відповідача сум заборгованості такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджується відсутність у позивача права вимагати дострокового погашення всієї суми кредиту, сплати всіх нарахованих процентів, комісії, штрафних санкцій. У оскаржуваному рішенні суд посилався на лист позивача № 2740 від 21.12.2009 р. із вимогою повернути кредитні кошти, сплатити відсотки, штрафні санкції, однак не надав оцінку тому, що даний лист відповідачем не отримувався з документами, які б підтверджували вимоги банку.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

20.05.2013 р. на адресу суду надійшла заява позивача ТОВ "Український промисловий банк" з додатками про припинення провадження у справі. У заяві позивач зазначає, що 24.04.2013 р. права вимоги за кредитним договором № 09/К-08 від 16.04.2008 р. перейшли за договором публічному акціонерному товариству "Автокразбанк", і 26.04.2013 р. відповідач ТОВ "Консоль" позику перед новим кредитором ПАТ "АКБ Банк" погасив, що обумовлює відсутність предмета спору /а.с.75-90 у т.4/.

30.05.2013 р. заява про припинення провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору надійшла від скаржника/відповідача ТОВ "Консоль" /а.с.91-99 у т.4/.

В судовому засіданні 04.06.2013 р. відповідач підтримав доводи апеляційної скарги і просив скасувати оспорюване рішення господарського суду Вінницької області та припинити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета позову.

Сторони не забезпечили явку представників у судове засідання 18.06.2013 р., хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення /а.с.106-108/.

Витребувані апеляційним судом документи сторонами та ПАТ «Автокразбанк» не надані і про причини, з яких не виконані вимоги суду, не повідомлено.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а також, враховуючи строк розгляду апеляційної скарги згідно зі ст.102 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в частині скасування рішення. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів вбачає порушення норм процесуального права при вирішенні спору у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.4-6 ГПК України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово, та будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретної справи визначається у порядку, встановленому частиною 3 ст.2-1 ГПК України.

Згідно із ч.3 ст.2-1 ГПК України визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень.

Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом.

Для розгляду даної справи відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Вінницької області від 11.05.2012 р. на підставі п.1.2.1. протоколу зборів суддів господарського суду Вінницької області від 30.12.2010 р. (зі змінами від 23.06.2011 р.) було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоус В.В., судді Мельник П.А., Банасько О.О. /а.с.126 у т.3/.

Ухвалою від 11.05.2012 р. колегія у складі головуючого судді Білоуса В.В., суддів Мельника П.А. і Банасько О.О. прийняла справу № 4/121/2011/5003 до свого провадження /а.с.127 у т.3/.

Отже, для розгляду конкретної справи № 4/121/2011/5003 в порядку, передбаченому законом, визначено колегіальний склад суду.

У зв'язку з необхідністю термінового поновлення провадження у справі в порядку ст. 79 ГПК України з урахуванням норм п.1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затвердженої наказом Мінюсту України від 08.10.1998 р. (зі змінами та доповненнями) та ст. 69 ГПК України, а також у зв'язку із перебуванням у щорічній відпустці судді Білоуса В.В., відповідно до вимог п.п.3.1.11, 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р. на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Вінницької області від 29.01.2013 р. проведено повторний автоматичний розподіл справи № 4/121/2011/5003, що відповідає також нормам ст.ст.2-1, 4-6, 4-7 ГПК України.

Відповідно до п. 3.1.6. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України №30 від 26.11.2010 р. якщо судова справа підлягає розгляду (перегляду) колегією суддів, при автоматичному розподілі судових справ автоматизованою системою в місцевому суді призначається головуючий суддя. Справа розглядається колегією суддів, до складу якої входить призначений автоматизованою системою головуючий суддя або суддя-доповідач засади формування колегії суддів визначаються зборами суддів відповідного суду з унеможливленням впливу на формування осіб, зацікавлених у результатах судового розгляду справи.

Отже, за результатом автоматичного розподілу справи № 4/121/2011/5003 склад суду мав бути визначений з урахуванням розпорядження керівника апарату господарського суду Вінницької області від 11.05.2012 р. про формування колегії суддів у справі № 4/121/2011/5003, відповідно до рішення зборів суддів господарського суду Вінницької області від 30.12.2010 р. (зі змінами від 23.06.2011 р.) та ст.ст. 2-1, 4-6 ГПК України.

В даному випадку суддя Нешик О.С. прийняла справу до свого провадження одноособово /а.с.38 у т.4/ та розглянула її одноособово і прийняла оспорюване рішення.

Колегія суддів з урахуванням вищенаведеного дійшла висновку, що рішення у даній справі прийнято судом у незаконному складі, що є підставою для його скасування згідно з п.5 ч.3 ст.104 ГПК України.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХП Господарського процесуального кодексу України» порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1-7

частини третьої статті 104 ГПК, є в будь-якому випадку підставою для

скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі й тоді, коли

суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну

юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення

місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 ГПК

приймає нове рішення.

Приймаючи нове рішення у справі судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16 квітня 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"/банк та товариством з обмеженою відповідальністю "Консоль"/позичальник укладено кредитний договір № 09/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті). На виконання цього договору позичальнику було надано кредит в сумі 3000000,00 грн., а позичальник зобов'язався в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 19% річних з кінцевим терміном погашення 15 квітня 2013 року /а.с.5-9 у т.1/.

Відповідно до п.2.1 кредитного договору видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами. Підставою для видачі кожного окремого траншу є заява позичальника.

Пунктом 2.4. кредитного договору встановлено, що строк користування кредитною лінією починається з моменту перерахування коштів з позичкового рахунку.

Банк надав позичальнику кредитні кошти на загальну суму 2700000 грн., що підтверджується первинними документами - платіжним дорученням № 5 від 16.04.2008 р. на суму 1200000 грн. /а.с.24 у т.1/, меморіальним ордером № 8012 від 18.04.2008 р. на суму 300000 грн. /а.с.25 у т.1/, меморіальним ордером № 10587 від 24.04.2008 р. на суму 200000 грн. /а.с.26 у т.1/, меморіальним ордером № 10128 від 23.04.2008 р. на суму 100000 грн. /а.с.27 у т.1/, меморіальним ордером № 11204 від 25.04.2008 р. на суму 900000 грн. /а.с.28 у т.1/) та випискою з особового рахунку позичальника /а.с.29 у т.1/.

Згідно з п. 4.1 кредитного договору повернення кредиту здійснюється позичальником шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до графіка зменшення ліміту кредитування (додаток № 1 до кредитного договору на а.с.10 у т.1).

Проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Згідно з п.4.2. кредитного договору нарахування та сплата процентів по кредиту здійснюється у валюті кредиту. Нарахування банком процентів здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається (п.4.3. кредитного договору).

Відповідно до п.4.4. кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати проценти щомісяця в строк з 28 числа по останній робочий день поточного місяця на рахунок в Вінницькій філії ТОВ "Укрпромбанк". У випадку порушення позичальником встановлених договором строків сплати процентів, сума несплачених в строк процентів вважається простроченою, переноситься банком на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів

Відповідно до п.4.6. кредитного договору в разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту позичальник сплачує у строки, визначені п.4.4 цього договору проценти з розрахунку 29 % річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

Відповідно до п.8.1. кредитного договору в разі порушення строків повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з п.6.1.3. кредитного договору позичальник зобов'язаний достроково повернути всю заборгованість за цим договором: повернути всю суму кредиту, сплатити усі нараховані проценти, комісії, штрафні санкції, а також всі інші платежі, передбачені п.9.2. кредитного договору. Невиконання позичальником зобов'язань, передбачених цим пунктом є підставою для примусового стягнення (в тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно) заборгованості за цим договором.

Згідно з п.9.2. кредитного договору банк має право зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені цим договором, а позичальник зобов'язаний в 10-ти денний термін з моменту надіслання банком відповідної вимоги, повернути суму заборгованості по кредиту, сплатити проценти, комісії, інші платежі та штрафні санкції.

10.10.2008 р. сторонами укладений додатковий договір № 1 про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 09/К-08 від 16 квітня 2008 року (далі - договір № 1). Згідно з п.1 договору № 1 процентна ставка за кредитним договором становить 22 % річних. Згідно з п.2 договору №1 відповідно до п.4.6. кредитного договору в разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує проценти з розрахунку 32 % річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення /а.с.11 у т.1/.

28 травня 2009 року банком та позичальником було укладено додатковий договір № 2 про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 09/К-08 від 16 квітня 2008 року (далі - договір №2). Згідно з п.1 договору № 2 виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечується іпотекою нежитлових будівель загальною площею 1395,7 кв. м., розташованих за адресою: м.Вінниця, вул.Чехова, 12А, що належать ТОВ "Консоль" на праві власності /а.с.12 у т.1/.

13 жовтня 2009 року банком та позичальником було укладено додатковий договір № 3 до кредитного договору № 09/К-08 від 16 квітня 2008 року (далі - договір №3). Згідно з п. 1 договору № 3 процентна ставка на період з 01.11.2009 р. до 31.01.2010 р. становить 21,5 % річних, на період з 01.02.2010 р. по 15.04.2013 р. - становить 22 % річних.

Відповідно до п.2 договору № 3 даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами за умови погашення простроченої заборгованості процентів по кредиту до кінця жовтня 2009 року в розмірі не менше 33 000,00 грн. /а.с.13 у т.1/.

Відповідач не виконував платежі у погоджені за умовами договору кредиту терміни.

05.08.2009 р. відповідачем перераховано 544077,50 грн. в рахунок погашення заборгованості по кредиту, що підтверджується платіжним дорученням № 99 від 05.08.2009 р./а.с.45 у т.1/ та випискою з особового рахунку позичальника /а.с.29 у т.1/, а також - станом на 31.03.2011 р. сплачено 1135472 грн. відсотків /а.с.46-106 у т.1/. Інших доказів виконання грошових зобов'язань суду не надано.

Заперечивши проти розміру заборгованності в апеляційній скарзі, відповідач/скаржник апеляційному суду також не надав доказів виконання зобов'язань за кредитним договором та обгрунтованих розрахунків на підтвердження таких своїх заперечень.

Отже, заборгованність відповідача підтверджена належними і допустимими доказами в їх сукупності - платіжними документами (платіжними дорученнями та меморіальними ордерами), виписками з особового рахунку /а.с.24-106 у т.1/, висновком судово-економічної експертизи /а.с.103-122 у т.3/ і становить: заборгованість по основній сумі кредиту - 2155922,54 грн., в т.ч. 55922,54 простроченої заборгованості по тілу кредиту, а також - 523754,84 грн. простроченої заборгованості по відсоткам і 18192,44 грн. - поточної заборгованості по відсотках за користування кредитом.

Враховуючи п.9.2. кредитного договору, у зв'язку із неналежним виконанням позичальником взятих на себе обов'язків за кредитним договором, банком на адресу позичальника було направлено лист № 2740 від 21.12.2009 р. з вимогою повернути кредитні кошти та сплатити відсотки, штрафні санкції /а.с.17-21 у т.1/, який отриманий позичальником 26.12.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення /а.с.22 у т.1/.

Вказаний лист позичальником залишено без реагування та відповіді.

Колегією суддів враховано наступне.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Умови договору щодо дострокового виконання боржником зобов'язань за договором кредиту відповідають нормам ст.1050 ЦК України, де визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Тому заперечення відповідача/скаржника про те, що за відсутності вимоги банка про дострокове виконання грошових зобов'язань не настав строк для проведення таких розрахунків, не ґрунтуються на матеріалах справи. З п.9.2. кредитного договору вбачається, що дострокове виконання боргових зобов'язань погоджено сторонами як спосіб виконання зобов'язань позичальником і надсилання вимоги передбачено як право, а не обов'язок банку. В той же час такий спосіб виконання прострочених зобов'язань, крім умов договору, визначений нормами законодавства, відповідно, є обов'язковим для позичальника з урахуванням норм ст.1050 ЦК України.

Разом з тим, лист банку № 2740 від 21.12.2009 р. містить чітку вимогу достроково повернути кредитні кошти та сплатити відсотки, штрафні санкції з посиланням на умову п.9.2 договору /а.с.17-21 у т.1/,

За наведених обставин позовна вимога банку про дострокове виконання грошових зобов'язань є правомірною, відповідає обставинам справи і ґрунтується на умовах договору і нормах ч.2 ст.1050 ЦК України, тому підлягає задоволенню. Разом з тим, розмір відсотків, обрахованих позивачем, не підтверджений матеріалами справи у заявлених сумах, тому задоволенню підлягає частково - в сумах 523754,84 грн. простроченої заборгованості по відсоткам і 18192,44 грн. поточної заборгованості по відсотках за користування кредитом, про що зазначено вище.

Оскільки несвоєчасне виконання грошових зобов'язань має місце, є підставною також позовна вимога про стягнення пені. Разом з тим, перевіривши правильність нарахування 617,45 грн. пені за несвоєчасне погашення простроченого кредиту та 11794,02 грн. пені за несвоєчасне погашення прострочених процентів, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовної вимоги в цій частині, враховуючи наступне.

Матеріалами справи підтверджена поточна заборгованість по процентам в сумі 18192,44 грн. та прострочена заборгованість по процентам в сумі 523754,84 грн. Умовами п.8.1 кредитного договору, сторони погодили, що у випадку порушення термінів повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування 11794,02 грн. пені за несвоєчасне погашення прострочених процентів за період з 02.03.2009 р. по 17.12.2009 р. (з урахуванням частково виконуваних платежів та зміни ставок) відповідає наведеній умові договору та нормамст.ст.230-232 ГК України, ст.ст.546, 549-551 ЦК України і Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тому позовна вимога про стягнення пені в цій частині підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок пені за несвоєчасне погашення простроченого кредиту за період з 16.07.2011 р. по 10.08.2011 р. із заборгованості в сумі 55922,54 грн., є неправильним, оскільки матеріалами справи не підтверджено існування боргу по тілу кредиту в сумі 55922,54 грн. в період з 16.07.2011 р. по 10.08.2011 р., як визначено у розрахунку позивача. Вбачається, що прострочена заборгованність по тілу кредиту, враховуючи умови кредитування та графік зменшення ліміту кредитування, виникла 15.08.2011 р. Отже, позовна вимога в частині стягнення 617,45 грн. пені за несвоєчасне погашення простроченого кредиту 55922,54 грн. в період з 16.07.2011 р. по 10.08.2011 р., є необгрунтованою і задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволенню підлягають частково, судові витрати, в т.ч. витрати в сумі 9774,48 грн. за судово-економічну експертизу, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України.

При цьому колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що є необгрунтованими доводи відповідача про неповноту проведеного експертного дослідження, помилковість розрахунків, відсутність відповіді на окремі запитання.

Згідно ч.5 ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. При досліджені висновку експерта № 3140 від 23.04.2012 р., судом встановлено, що у ньому в повному обсязі відображені усі наявні платіжні документи та зазначено документи, надані сторонами для проведення експертизи, які містяться у справі. Отже, висновок експерта грунтується на матеріалах справи та умовах кредитного договору, і такі висновки не спростовані відповідачем в порядку ст.ст.33-34 ГПК України..

Доводи сторін щодо припинення провадження у справі, колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи межі перегляду за ст.101 ГПК України і такі обставини.

Суду першої інстанції, а також апеляційному господарському суду на вимогу, викладену в ухвалі від 04.06.2013 р. /а.с. 105 у т.4/ не було надано доказів на підтвердження обставин уступки права вимоги за кредитним договором № 09/К-08 від 16.04.2008 р. та договорами забезпечення за кредитним договором на час вирішення спору судом першої інстанції - на 21.03.2013 р. Із заяв позивача та відповідача вбачається, що такий договір про відступлення права вимоги іншій особі був укладений 24.04.2013 р., тобто - після прийняття рішення місцевим господарським судом. Отже, колегія суддів оцінює обставини справи на час вирішення спору в суді першої інстанції і вбачає, що підстави, передбачені ст. 80 ГПК України для припинення провадження у справі, - відсутні.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Консоль" задоволити частково. Рішення господарського суду Вінницької області від 21.03.2013 р. у справі № 4/121/2011/5003 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Консоль" (21000, м.Вінниця, вул.Чехова, буд.12а; код ЄДРПОУ 20086083) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 19357325) 2155922,54 грн. - основної заборгованості по кредиту; 18192,44 грн. - поточної заборгованості по процентах; 523754,84 грн. - простроченої заборгованості по процентах; 11794,02 грн. - пені за несвоєчасне погашення прострочених процентів, 9773,04 грн. - витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи; 25489,80 грн. - витрат на державне мито за подання позовної заяви і 235,90 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

Відмовити у позові в частині стягнення 214,49 грн. поточної заборгованості по процентам, 183,84 грн. простроченої заборгованості по процентам та 617,45 грн. пені за несвоєчасне погашення простроченого кредиту відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 19357325) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Консоль" (21000, м.Вінниця, вул.Чехова, буд.12а; код ЄДРПОУ 20086083) 4,06 грн. витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Вінницької області видати накази на виконання цієї постанови.

Матеріали справи №4/121/2011/5003 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.