Постанова

від 20.06.2013 по справі 826/5256/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2013 року № 826/5256/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Семирамида Груп» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби України про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Семирамида Груп» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби України від 26.11.2012 № 0001032260 та № 0001042260.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій із ТОВ «Захід-УА». З огляду на що, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на матеріали, які свідчать про те, що на момент укладання правочинів з позивачем директор ТОВ «Захід-УА» не перебував на території України, а отже не підписував первинні документи, що вказує на укладання угоди без мети настання реальних наслідків. За таких обставин, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідач на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України здійснив документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Семирамида Груп» (код ЄДРПОУ 35321758) з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати сум податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Захід-УА» (код ЄДРПОУ 37567727) за період з 01.07.2011 по 31.12.2011. За результатами даної перевірки складено акт від 01.11.2012 № 863/22-6/35321758 (далі - акт № 863/22-6/35321758).

В ході перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за IV квартал на загальну суму 306 863 грн. та п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за вересень 2011 року на загальну суму 267 267,00 грн.

Позивач подав заперечення від 14.11.2012 № 18 на акт перевірки № 863/22-6/35321758, за результатом розгляду яких відповідач залишив без змін висновки акту про порушення відповідачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки № 863/22-6/35321758 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 26.11.2012 № 0001042260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 334 084,00 грн., в т.ч. основний платіж - 267 267,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 66 817,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 26.11.2012 № 0001032260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 306 863,00 грн., з яких 306 863,00 грн. - основний платіж.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 № 0001042260 № 0001032260 у порядку адміністративного оскарження, передбаченого ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішеннями Державної податкової служби у місті Києві від 31.01.2013 № 1044/10/12-3-03 та Державної податкової служби України від 07.03.2013 № 3567/6/10-2118 скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 № 0001042260 № 0001032260 - без змін.

Не погодившись із зазначеними рішеннями та податковими повідомленнями-рішеннями від 26.11.2012 № 0001042260 № 0001032260 позивач звернувся до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів перевірки, результати якої оформлені актом № 863/22-6/35321758, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стала наявність ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Захід-УА», викладених в акті ДПІ у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби № 912/23-7/37567727 від 21.02.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Захід-УА» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 15.03.2011 по 31.12.2011 (далі акт № 912/23-7/37567727).

Податковим органом встановлено, що ТОВ «Захід-УА» порушено ст.ст. 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в частині здійснення правочинів які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинам здійсненим з контрагентами-покупцями за період з 15.03.2011 по 31.12.2011, а отже, операції купівлі-продажу здійснені ТОВ «Захід-УА» не мали реального характеру та є нікчемними, а тому не спричиняють настання правових наслідків.

Також відповідач вказав на те, що ТОВ «Захід-УА» було зареєстровано у Печерській районній у місті Києві державній адміністрації 17.02.2011, однак, громадянин Російської Федерації ОСОБА_2, який є директором ТОВ «Захід-УА» та від імені якого підписані первинні документи, копії яких надані позивачем до перевірки не міг їх підписувати, оскільки місцем складання первинних документів зазначено місто Київ, при цьому, ОСОБА_2 не перетинав кордон України у період з 01.01.2010 по 28.10.2011.

На підтвердження вищезазначених доводів відповідач надав до матеріалів справи копію листа Державної податкової адміністрації у місті Києві від 10.11.2011 № 6377/7/25-4115, згідно якого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 не перетинав державного кордону України у період з 01.01.2010 по 28.10.2011.

Суд встановив, що між ТОВ «Семирамида Груп» (Замовник) та ТОВ «Захід-УА» (Виконавець) укладено Договір купівлі-продажу від 23.09.2011 № 23/09/11 (далі - Договір № 23/09/11), згідно якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по поставці наступних товарів: керамограніт фасадний, колір 1015 у кількості 2404,08 м.кв.; керамограніт фасадний, колір 5009 у кількості 191,16 м.кв.

Загальна вартість договору складає 1 600 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 266 666,67 грн.

Позивач, на підтвердження виконання сторонами Договору № 23/09/11 надав копії:

- видаткових накладних від 27.09.2011 № 92701, від 28.09.2011 № 92803, від 30.09.2011 № 93001 на загальну вартість поставленого товару - 1 600 000,00 грн.;

- товарно-транспортних накладних від 27.09.2011 № 177, від 28.09.2011 № 179, від 30.09.2011 № 192, згідно яких перевізником є ТОВ «Захід-УА»;

- податкових накладних від 27.09.2011 № 92701, від 28.09.2011 № 92803, від 30.09.2011 № 93001, на загальну суму 1 600 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 266 666,67 грн.

- акту приймання-передачі векселя від 03.07.2012 б/н про передачу простого векселя АА 0719953 та акту приймання-передачі векселя від 03.07.2012 б/н про передачу простого векселя АА 0719954;

- простих векселів від 02.07.2012 АА 0719953 та від 02.07.2012 АА 0719954, де векселедавцем є ДП «Вортекс», а векселеотримувачем - ТОВ «Семирамида Груп».

Позивач зазначив, що товар, придбаний у ТОВ «Захід-УА» в подальшому був проданий Дочірньому підприємству «Вортекс» (код ЄДРПОУ 33088417), на підтвердження чого надав копію Договору купівлі-продажу № 1/11 від 25.10.2011. Згідно даного Договору ДП «Вортекс» (Замовник) доручає, а ТОВ «Семирамида Груп» (Виконавець) бере на себе зобов'язання по поставці наступних товарів: керамограніт фасадний, колір 1015 у кількості 2404,08 м.кв.; керамограніт фасадний, колір 5009 у кількості 191,16 м.кв.

Загальна вартість Договору № 1/11 від 25.10.2011 становить 1 600 000,00 грн.

На підтвердження здійснення продажу вказаного товару контрагенту ДП «Вортекс», позивач надав копії видаткових накладних, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акту приймання-передачі векселя від 02.07.2012 б/н про передачу простого векселя АА 0719953 та акту приймання-передачі векселя від 02.07.2012 б/н про передачу простого векселя АА 0719954, акт звірки взаєморозрахунків від 02.07.2012.

Дослідивши надані позивачем первинні документи про придбання товару у ТОВ «Захід-УА» та продажу ДП «Вортекс», суд встановив, що зазначені документи є ідентичними за виключенням реквізитів сторін і дати документів.

З наданих до матеріалів справи копій векселів вбачається, що ДП «Вортекс» видав позивачу прості векселі, якими в подальшому позивач розрахувався з ТОВ «Захід-УА». Доказів погашення простих векселів від 02.07.2012 АА 0719953 та від 02.07.2012 АА 0719954 суду не надано.

Із наданих позивачем первинних документів вбачається, що сума придбання товару за Договором № 23/09/11 дорівнює сумі продажу за Договором № 1/11 - 1 600 000,00 грн., що вказує на відсутність економічної доцільності здійснення такої господарської операції. Більше того, позивач, відповідно до умов Договору № 1/11 зобов'язаний здійснити поставку товару на адресу ДП «Вортекс» за власний рахунок (п. 1.2), що вказує на те, що така операція була завідомо збитковою для позивача.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з п. 2. ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

У відповідності до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення № 88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи господарські операції, здійснені позивачем щодо придбання та продажу керамограніту фасадного не мали на меті досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому за рахунок відображення таких операцій у податковій звітності, позивач включив до складу валових витрат суму 1 333 405,00 грн. та сформував податковий кредит у розмірі 267 267,00 грн.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ст.131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно положень п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України).

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» № 969 від 21.12.2010, чинного на момент здійснення спірних правовідносин (далі - Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 не перетинав кордон України, суд дійшов висновку, що він не міг підписувати первинні документи від імені ТОВ «Захід-УА» в т.ч. податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит.

За таких обставин, первинні документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, не можуть бути взяті судом до уваги в якості доказу реальності операції між позивачем та ТОВ «Захід-УА».

Суд не бере до уваги посилання позивача на постанову від 25.03.2013 про закриття кримінального провадження стосовно службових осіб ТОВ «Семирамида Груп», яка винесена старшим слідчим СВ ДПІ у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби капітаном міліції ОСОБА_3, оскільки зазначена постанова не містить даних, які б спростовували висновки акту перевірки № 863/22-6/35321758. Крім того, зміст пояснень директора ТОВ «Семирамида Груп», викладений у даній постанові суперечить первинним документам, наданим позивачем до матеріалів даної справи.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 306 863 грн. та заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 334 084 грн. Отже, податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 № 0001042260 № 0001032260 є правомірними.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.

Керуючись статтями 69-71, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Семирамида Груп» у задоволенні адміністративного позову повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський