Ухвала

від 25.09.2013 по справі 826/5256/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5256/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Семирамида Груп» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2013 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Семирамида Груп» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26.11.2012 року № 0001032260 та № 0001042260.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Семирамида Груп» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про законність спірних рішень податкової інспекції, а тому відмовив в їх скасуванні. Апеляційна інстанція повністю погоджується з такою правовою позицією, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Семирамида Груп» з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати сум податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Захід-УА» за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року. За результатами даної перевірки складено акт від 01.11.2012 року № 863/22-6/35321758.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за IV квартал на загальну суму 306 863 грн. та п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ за вересень 2011 року на загальну суму 267 267,00 грн.

Дані обставини слугували причиною для прийняття спірних рішень № 0001042260 (позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 334 084,00 грн., в т.ч. основний платіж - 267 267,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 66 817,00 грн. та № 0001032260 (позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 306 863,00 грн.), які за результатами адміністративного оскарження до вищестоящих податкових органів залишено без змін.

Зі змісту апеляційної скарги слідує, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стала наявність ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Захід-УА», викладених в акті ДПІ у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби № 912/23-7/37567727 від 21.02.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки даного товариства щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 15.03.2011 року по 31.12.2011 року. Податковим органом зроблено висновок, що операції купівлі-продажу, здійснені ТОВ «Захід-УА» не мали реального характеру та є нікчемними, а тому не спричиняють настання правових наслідків. Крім того, апелянтом зазначено, що директор ТОВ «Захід-УА» ОСОБА_2 (громадянин Російської Федерації) від імені якого підписані первинні документи, копії яких надані позивачем до перевірки не міг їх підписувати, оскільки місцем складання первинних документів зазначено місто Київ, при цьому, дана особа не перетинала кордону України у період з 01.01.2010 року по 28.10.2011 року.

Між ТОВ «Семирамида Груп» (замовник) та ТОВ «Захід-УА» (виконавець) укладено договір купівлі-продажу від 23.09.2011 року № 23/09/11 за яким замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по поставці наступних товарів: керамограніт фасадний, колір 1015 у кількості 2404,08 м.кв.; керамограніт фасадний, колір 5009 у кількості 191,16 м.кв. Загальна вартість договору складає 1 600 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 266 666,67 грн.

Доказами підтвердження виконання сторонами договору є: видаткові накладні на загальну вартість поставленого товару; товарно-транспортні накладні, згідно яких перевізником є ТОВ «Захід-УА»; податкові накладні на загальну суму 1 600 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 266 666,67 грн.; акти приймання-передачі векселів від 03.07.2012 б/н про передачу простих векселів АА 0719953 та АА 0719954; прості векселі від 02.07.2012 АА 0719953 та АА 0719954, де векселедавцем є ДП «Вортекс», а векселеотримувачем - ТОВ «Семирамида Груп».

Товар, придбаний у ТОВ «Захід-УА», в подальшому був проданий дочірньому підприємству «Вортекс», на підтвердження чого надано копію договору купівлі-продажу від 25.10.2011 року № 1/11. Загальна вартість договору становить 1 600 000,00 грн.

На підтвердження здійснення продажу вказаного у договорі товару контрагенту ДП «Вортекс» позивачем надано копії видаткових накладних, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі векселя від 02.07.2012 б/н про передачу простих векселів АА 0719953 та АА 0719954, акт звірки взаєморозрахунків від 02.07.2012 року.

Надані позивачем первинні документи про придбання товару у ТОВ «Захід-УА» та продажу ДП «Вортекс» є ідентичними за виключенням реквізитів сторін і дати документів.

З наявних в матеріалах справи копій векселів вбачається, що ДП «Вортекс» видали позивачу прості векселі, якими в подальшому позивач розрахувався з ТОВ «Захід-УА», проте доказів погашення простих векселів від 02.07.2012 року АА 0719953 та АА 0719954, так і не було надано.

Аналіз первинних документів свідчить, що сума придбання товару за договором № 23/09/11 дорівнює сумі продажу за договором № 1/11 - 1 600 000,00 грн., що вказує на відсутність економічної доцільності здійснення такої господарської операції. Більше того, позивач, відповідно до умов Договору № 1/11 зобов'язаний здійснити поставку товару на адресу ДП «Вортекс» за власний рахунок (п. 1.2), що вказує на те, що така операція була завідомо збитковою для позивача.

Згідно з пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

У відповідності до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно п. 2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

У відповідності до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Статтею 1 даного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ст. 9 Закону).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В свою чергу, господарські операції, здійснені позивачем щодо придбання та продажу керамограніту фасадного не мали на меті досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому за рахунок відображення таких операцій у податковій звітності, позивач включив до складу валових витрат суму 1 333 405,00 грн. та сформував податковий кредит у розмірі 267 267,00 грн.

За пп. 134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Згідно положень п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПКУкраїни).

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» № 969 від 21.12.2010 року (чинного на момент здійснення спірних правовідносин) визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 Порядку.

Зважаючи на те, що директор ТОВ «Захід-УА» не перетинав кордон України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що він не міг підписувати первинні документи від імені даного товариства, в т.ч. податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит.

За таких обставин, первинні документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, не можуть бути взяті судом до уваги в якості доказу реальності операції між позивачем та ТОВ «Захід-УА».

Колегія суддів не може взяти до уваги в якості належного доказу для скасування спірних рішень податкового органу посилання апелянта на постанову від 25.03.2013 року про закриття кримінального провадження стосовно службових осіб ТОВ «Семирамида Груп» у зв'язку з встановленням в їх відсутності складу кримінального правопорушення, оскільки висновок щодо неправомірності формування податкового кредиту, судовою колегією зроблено в зв'язку з неналежним чином оформленими податковими накладними, на підставі яких він сформований, зокрема, неможливістю підписання первинних документів зазначеним у них директором контрагента.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до зазначених приписів апелянт, як суб'єкт владних повноважень, надав апеляційній інстанції достатньо доказів правомірності прийняття спірних рішень, які спростовують твердження апелянта.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Семирамида Груп» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.