Рішення

від 19.06.2013 по справі 712/3458/13-ц

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/3458/13-ц

Провадження №2/712/1593/13

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 року Соснівський районний суд м.Черкаси в складі

головуючого - судді Пироженко В.Д.

при секретарі Маршук М.О.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування завданої моральної шкоди та матеріальної шкоди, захист честі та гідності, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди , захист честі та гідності за поширення неправдивих відомостей, що принижують честь та гідність вказуючи, що відносно нього сфабрикована кримінальна справа за ознаками злочину передбаченого ст..120 КК України, тобто доведення ним сина потерпілої ОСОБА_3 до самогубства.

15.11.2011 року його було взято під варту завдяки брехливим заявам потерпілої. 17.07.2012 року його було неправосудно засуджено Соснівським районним судом м.Черкаси до 8 років 6 місяців позбавлення волі. На даний час вирок суду оскаржується.

Майже цілий рік судових засідань ОСОБА_3 з»являлась на судові засідання із охороною та брала з собою людей і перед початком та після судових засідань в присутності людей обзивала його, принижувала його матір, в його присутності називала її жінкою легкої поведінки. Дані події мали місце і серед судових засідань, де в протоколі судового засідання відповідачка обзивала його «педофілом» та маніяком. Дані образи з боку ОСОБА_3 в його адресу зафіксовані в журналі судових засідань. Крім того, незважаючи що велась запис технічними засобами ,ОСОБА_3 не боячись обзивала його словами та його матір, які принижували честь та гідність. Суд зауважень ОСОБА_3 не робив, тому він ніяк не міг захиститись від образ.

Крім того, ОСОБА_3 не боячись відповідальності стала писати офіційні листи до Адміністрації Президента України та обливати його та його матір брудом. Одна із вказаних подій мала місце в листі адресованому від ОСОБА_3 08.09.2010 року та від 26.07.2010 року в якому розповсюдила недостовірну інформацію, яка стосується особистого сімейного життя. ОСОБА_3 повідомила, що він вбив її сина, а заступник прокурора Черкаської області Вегера В.М. приховує даний злочин. Окрім того, їй достовірно відомо, що його мати спала з ОСОБА_4 і він є його незаконнонародженим сином.

Дана подія стала йому відома у 2012 році при розгляді кримінальної справи. Це потягло з»ясування обставин його походження від батька. Він звернувся до Соснівського районного суду м.Черкаси із позовом до заступника прокурора області ОСОБА_4 про визнання походження від батька., яке в судовому засіданні свого підтвердження не знайшло. До нього потрапили звернення ОСОБА_3 де вона розповсюджувала неправдиву інформацію шляхом втручання в його особисте життя.

Із своєю групою підтримки вона звернулась на телепередачу «Правда життя» та там розповсюдила неправдиву інформацію, обзивала його, звинувачувала його у вбивстві і це незважаючи на те, що вирок Соснівського районного суду не набрав чинності. Відповідачка принижувала його, втрутилась в його особисте життя розповідаючи, що він звабив 17 річну дівчину, яка в подальшому народила йому дитину. Дозволу на зйомки даної передачі він не надавав.

Всі ці події відбувались в період часу з 2012 року по теперішній час. З нього постійно глузують люди. Не витримавши образ його мати перенесла інфаркт та потребує подальшого лікування та реабілітації. Він перестав нормально спати, постійно вживає заспокійливі, що спровокувало приступи задухи та серцеві приступи. Постійно хвилюється за здоров»я своєї матері.

Відповідачка умисно порушила його конституційні права та принизила його честь та гідність втручаючись в його особисте життя. Просить спростувати неправдиву інформацію щодо його походження дитини від батька заступника прокурора Черкаської області ОСОБА_4, зобов»язати відповідачку направити листа до адміністрації президента та повідомити їх те, що він незаконнонароджений син прокурора, не відповідає дійсності. Аналогічного листа направити заступнику прокурора Черкаської області Вегера В.М. та вибачитись перед ним за розповсюдження такої інформації. Такого ж листа направити йому та його матері ОСОБА_5 із вибаченнями . Спростувати та вибачитись через засоби масової інформації за події та розповсюдження неправдивої інформації в прямому ефірі програми «Правда життя» на каналі ІНТЕР. Стягнути з відповідачки та моральну шкоду в сумі 100 000 гривень.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачки двісті тисяч гривень матеріальної та моральної шкоди.. Інші вимоги задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2, його представник ОСОБА_5, ОСОБА_6 заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги позивача не визнала та пояснила, що після смерті свого сина вона дійсно зверталась до правоохоронних органів, органів прокуратури зі скаргами, так як не порушували кримінальну справу відносно ОСОБА_2 Коли слухалась кримінальна справа відносно ОСОБА_2 то вона дійсно давала характеристику на питання судді і говорила, що він є вбивцею її сина. З боку ОСОБА_2 та його матері були неодноразові образи в її сторону. Просила в позові позивачу відмовити.

Суд, вислухавши позивача, представників позивача, відповідача, свідків, думку адвоката, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ст. 277 ЦК України, фізична особа , особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та членів її сім»ї недостовірної інформації має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 року, юридичним складом правопорушення , наявність якого може бути підставою для задоволення позову є сукупність обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;. в) поширення недостовірної інформації, тобто такої яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Ст. 9 Закону України «Про інформацію» передбачає право громадян України, юридичних осіб і державних органів мати право на інформацію, що передбачає вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Статтею 23 Закону України «Про інформацію» зазначено, що інформація про особу - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу.

Відповідно ст.10 Конвенції про захист прав і свобод людини, кожна особа має право на свободу виявлення поглядів. Це правило включає свободу дотримуватись своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів, усно, письмово чи в інший спосіб.

Судом встановлено, що 08.09.2010 року Президенту України направлена скарга ОСОБА_3 з приводу реагування по порушенню кримінальної справи щодо вбивства її сина 03.03.2009 року. В даній скарзі відповідачкою також зазначено: «слідуючою заявою матері вбивці було повідомлення про те, що батьком її сина - вбивці ОСОБА_2 є ніхто інший, як заступник прокурора області ОСОБА_4.»

Як встановлено в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 була визнана потерпілою по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 в скоєнні злочину передбаченого ст..120 КК України. Вироком Соснівського районного суду м.Черкасивід 17.07.2012 року позивач ОСОБА_2 засуджений до 8 років 6 місяців позбавлення волі за скоєння злочину передбаченого ст.. 120 КК України - доведення особи до самогубства, що є наслідком жорсткого з нею поводження, примусу до протиправних дій, систематичного приниження її людської гідності, вчинене щодо неповнолітнього. Даний вирок залишений без змін 24.04. 2013 року, згідно ухвали апеляційного суду Черкаської області та набрав чинності.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов»язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Як встановлено в судовому засіданні, та вбачається з наявної скарги, відповідачка ОСОБА_3, зверталася саме до президента України.. Дане звернення було розглянуто та дана відповідачці відповідь.

Відповідно до п.16 ППВС України № 1 від 27.02.2009 року, зазначено, що коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Викладеними в скарзі відповідачем обставинами ніяким чином не принижена честь та гідність позивача ОСОБА_2 та його матері ОСОБА_5

Посилання позивача на те, що відповідачем розповсюджена інформація щодо того, що він є незаконно народженим сином заступника прокурора Черкаської області ОСОБА_4, суд вважає безпідставним. Як вбачається зі скарги,, відповідачка посилається саме на заяву матері позивача ОСОБА_5 Більше того, позивач сам звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання походження від батька, в ході розгляду якої просив позов залишити без розгляду.

Що стосується виходу передачі на телеканалі ІНТЕР «Правда життя», яка вийшла в ефір 26.11.2012 року, де відповідачка начеб-то принижувала честь та гідність та втрутилась в особисте життя ОСОБА_2, суд вважає необгрунтованими. Як встановлено в судовому засіданні, ініціатором даної передачі була саме мати позивача ОСОБА_5 На дану передачу була запрошена потерпіла по кримінальній справі ОСОБА_3 та інші учасники які виказували свою думку саме відносно ОСОБА_2 та про хід розгляду кримінальної справи.

Даний факт підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, сестра позивача та його племінниці.

Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснили, що вони чули як відповідачка ОСОБА_3 ображала на судовому засіданні ОСОБА_2 і його матір, говорила, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_2

Суд вважає, що дані покази не можуть бути взяті судом до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ст..47-1 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями є висловлювання які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

В даному випадку, дані покази свідків носять кожний оціночний характер. Тому посилатись на те, що відповідачка принижувала таким чином позивача, в даному випадку неможливо. Як зазначалось вище, відповідач виказувала свою думку саме при розгляді кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 в скоєному злочині. Позивач не довів що дані висловлювання є фактичними твердженнями відносно нього, чи ж все таки є оціночними судженнями.

Відповідно до ст. 212 ч.1 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, не встановивши, що поширені відомості порочать честь і гідність позивача, вини відповідача в спричиненні моральної шкоди, шкоди суд не вбачає, а тому позов позивача не підлягає до задоволення в повному обсязі.

Не підлягають вимоги позивача в частині стягнення матеріальної шкоди. Позивачем до справи надалі лише заяви його матері ОСОБА_5 щодо передачі в слідчий ізолятор ліків для свого сина ОСОБА_2, що не може розцінюватись саме як спричинення матеріальних збитків. Інших доказів щодо матеріальних збитків позивачем не надано.

Суд вважає стягнути з позивача на користь відповідачки понесені неї судові витрати в сумі 500 грн сплачені нею на правову допомогу, відповідно до ст.. 87 ЦПК України.

Також суд вважає стягнути з позивача 2000 грн судових витрат на користь держави, так як при зверненні до суду позивачем судовий збір не сплачений.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 209, 212, 214, 218 ЦПК України, ст.ст. 269, 275, 277, 297, 302 ЦК України, ППВС України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування завданої моральної шкоди та матеріальної шкоди, захист честі та гідності - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в сумі 500,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 2000 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Головуючий :