Ухвала

від 14.11.2013 по справі 712/3458/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2087/13Головуючий по 1 інстанції Категорія : 39 Пироженко В.Д. Доповідач в апеляційній інстанції Міщенко С. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Міщенко С. В. суддів Магда Л. Ф. , Сіренко Ю. В. при секретаріКотолуп А.В.,Бурдуковій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 та його представників - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_10 про відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди, захист честі та гідності, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_10 про відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди, захист честі та гідності.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначав, що ОСОБА_10 на протязі розгляду справ (кримінальної - за обвинуваченням його у вчиненні злочину, що передбачений ст. 120 КК України та даної цивільної) постійно ображала його, принижувала честь та гідність як позивача так і його матері - ОСОБА_8 А також в листі, адресованому до Адміністрації Президента України від 08 вересня 2010 року та від 26 липня 2010 року, ОСОБА_10 розповсюдила недостовірну інформацію, звинувачуючи позивача у кримінальному злочині, повідомляючи при цьому про походження народження ОСОБА_7 від заступника прокурора області ОСОБА_11 Що змусило позивача звернутися до суду із позовом до заступника прокурора області ОСОБА_11. , про визнання походження дитини від батька, як результат сфальсифікованим словам ОСОБА_10 не було знайдено підтверджуючих фактів.

Також відповідач , звернувшись до засобів масової інформації, а саме на телевізійну передачу «ІНФОРМАЦІЯ_1» на телеканалі «Інтер» , де розповсюджувала неправдиву, некоректну, неетичну інформацію, викладену з негативним відтінком та втручалась в особисте життя позивача.

ОСОБА_7 вважає, що дані її дії призвели до нервового зриву, вживання заспокійливих пігулок, образ з боку інших людей , чим було спричинено йому моральну та матеріальну шкоду.

Просив суд:

- спростувати неправдиву інформацію щодо його походження дитини від батька -заступника прокурора Черкаської області ОСОБА_11.;

- зобов'язати відповідача направити листа до Адміністрації президента та повідомити їх про те, що інформація , що він незаконнонароджений син прокурора, не відповідає дійсності;

- аналогічного листа направити заступнику прокурора Черкаської області ОСОБА_11. та вибачитись перед ним за розповсюдження такої інформації;

- такого ж листа направити йому та його матері ОСОБА_8 із вибаченнями;

- спростувати та вибачитись через засоби масової інформації за події та розповсюдження неправдивої інформації в прямому ефірі програми «ІНФОРМАЦІЯ_1» на телеканалі «Інтер»;

- стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 100 000 гривень.

Під час розгляду справи ОСОБА_7 подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив збільшити розмір матеріальної та моральної шкоди до 200 000 гривень.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 червня 2013 року позов ОСОБА_7 залишено без задоволення.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 понесені судові витрати в сумі 500 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір в сумі 2 000 гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_7 та його представники - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , подали апеляційну скаргу, обґрунтовуючи яку, зазначали, що судом в не повній мірі з'ясовано обставини, які мають значення для справи. Зокрема звертають увагу колегії суду на те, що відповідно до ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. А відповідач порушила дану конституційну норму, але цього не врахував суд першої інстанції, помилково відхиливши докази позивача про порушення його прав відповідачем та необгрунтовавно відмовивши в задоволенні всіх його позовних вимог.

Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_7 та його представники - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , просили скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 червня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким зобов'язати ОСОБА_10 спростувати недостовірну та негативну інформацію про ОСОБА_7 та його матір.

Стягнути з ОСОБА_10 матеріальну та моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.

У п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 року, визначено, що юридичним складом правопорушення , наявність якого може бути підставою для задоволення позову є сукупність обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;. в) поширення недостовірної інформації, тобто такої яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Ст. 9 Закону України «Про інформацію» передбачає право громадян України, юридичних осіб і державних органів мати право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Також у пунктах 16-17 зазначеної Постанови Пленуму Верховного суду України зазначено, що відповідно до статті 40 Конституції України ( 254к/96-ВР ) усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції , а не поширення недостовірної інформації …. Інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Згідно ст.23 Закону України «Про інформацію» інформація про особу - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу.

Відповідно ст.10 Конвенції про захист прав і свобод людини, кожна особа має право на свободу виявлення поглядів. Це правило включає свободу дотримуватись своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів, усно, письмово чи в інший спосіб.

Тому, встановивши в ході розгляду справи, що відповідачка зверталася з відповідною заявою-скаргою саме до президента України у зв'язку з фактами, що були пов'язані з розслідуванням та розглядом кримінальної справи, пов'язаної з загибеллю її сина, і що дане звернення було розглянуто та дана відповідачці відповідь, суд дійшов до правильного висновку , що у даному випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації. І що викладеними в скарзі відповідачем обставинами ніяким чином не принижена честь та гідність позивача та його матері.

Правомірно суд першої інстанції також не прийняв до уваги посилання позивача на ту обставину, що відповідачем розповсюджена інформація щодо того, що він є незаконно народженим сином заступника прокурора Черкаської області .Оскільки зі скарги , на яку вказує позивач, вбачається, що відповідачка посилається , як на першоджерело, якраз саме на заяву матері позивача ОСОБА_8 , що ОСОБА_7 сам звертався до суду з позовом до гр.ОСОБА_11 про встановлення батьківства, але в ході розгляду якої просив позов залишити без розгляду.

Також суд дав вірну оцінку і висловлюванням ОСОБА_10, які були здійснені нею як потерпілою в ході розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7 у доведенні до самогубства її сина, та дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для визнання їх такими, що посягають на честь та гідність позивача. Оскільки дані висловлювання є показаннями сторони у кримінальному процесі, яка допитувалася судом відповідно до діючих процесуальних норм. Та враховуючи, що ОСОБА_7 був визнаний вироком суду у доведенні до самогубства її сина.

Також , дослідивши докази щодо вимоги позивача про посягання на його честь і гідність стороною відповідача , внаслідок здійснених нею висловлювань на передачі телеканалу «Інтер» «ІНФОРМАЦІЯ_1», суд дійшов до правильного і обґрунтованого висновку про безпідставність даних вимог, врахувавши ту обставину, що ініціатором участі у даній передачі була саме мати позивача ОСОБА_8, що в ході даної передачі висловлювалися думки з приводу ходу розслідування вказаної кримінальної справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції , врахував зазначені норми та роз'яснення, та враховуючи обставини справи і досліджені докази, дійшов до правильного висновку про відсутність підстав і для стягнення на користь позивача моральної шкоди.

У поданій апеляційній скарзі апелянти не спростували висновків суду першої інстанції та не надали належних доказів на підтвердження своїх вимог і заперечень. А посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що суд не дав належної оцінки наявним доказам , - не відповідає обставинам справи, оскільки , ухвалюючи вказане рішення, суд у його мотивувальній частині здійснив аналіз всіх доказів сторін в їх сукупності.

У судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Зазначені в апеляційній скарзі докази не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для її задоволення, оскільки носять суб'єктивний характер і ґрунтуються на неправильному трактуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасована правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Тому за встановлених обставин, підстав для зміни чи скасування рішення суду колегія суддів не вбачає , у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2016,218, 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 та його представників - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 червня 2013 року - відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_10 про відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди, захист честі та гідності - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :