Рішення

від 11.06.2013 по справі 922/1276/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р.Справа № 922/1276/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федорова Т.О.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Київського району м. Харківа в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків 3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків до Кооперативу "Схід" по будівництву та експлуатації колективних гаражів для автомобілів та мотоціклів, які знаходяться в особистій власності громадян, м. Х-в про стягнення 78137,24 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з"явився;

відповідача: не з"явився;

3-ї особи: не з"явився;

прокурор: Хряк О.О.(посв. № 013774 від 06.12.12 р.)

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Київського району міста Харкова в позовній заяві, заявленій в інтересах держави в особі Харківської міської ради, просить стягнути на її користь з Кооперативу "Схід" по будівництву та експлуатації колективних гаражів для автомобілів та мотоціклів, які знаходяться в особистій власності громадян, м. Харків (далі - відповідач) (м. Харків) 78137,24 грн. відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки.

Ухвалою суду від 29.03.2013 р. до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Державну інспекцію сільського господарства в Харківській області.

Ухвалою суду від 15.05.2013 р. відповідача у справі - Гаражний кооператив "Схід" було замінено на належного відповідача - Кооперативу "Схід" по будівництву та експлуатації колективних гаражів для автомобілів та мотоціклів, які знаходяться в особистій власності громадян (м. Харків).

Прокурор відділу прокуратури м. Харкова, в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Третя особа представника в судове засідання не направила.

Позивач та ідповідач не скористались правом участі у судовому засіданні, представників в судове засідання не направили, про дату та місце слухання справи повідомлялись у встановленому порядку.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно - територіальними одиницями.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Згідно з п. п. 1 п. «б» ч. 1 ст. 33 зазначеного Закону, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель.

Ст. 80 Земельного кодексу України відносить до суб'єктів права власності на землі комунальної власності територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Таким чином, органи місцевого самоврядування в особі сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів поєднують в собі охоронні (контрольні) функції та функції суб'єкта права власності з усіма притаманними йому правомочностями щодо володіння, користування та розпорядження об'єктом права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Земельна ділянка є державною власністю і відповідно до положень ст. 12 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження нею в межах м. Харкова здійснює Харківська міська рада. Згідно з вимогами ст. 12 Земельного Кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міських рад відносяться регулювання земельних відносин.

Згідно акту перевірки державної інспекції сільського господарства в Харківській області від 31.08.2012 р., рішенням виконкому обласної Ради депутатів трудящих від 24.02.1975 № 84 Харківському заводу «Комунар» дозволено побудувати кооперативний багатоярусний гараж на 300 автомашин.

На підставі постанови Виконкому Харківської міської ради депутатів трудящих № 522 від 28.07.1976 р. міськжилуправління надало заводу «Комунар» у безстрокове та безоплатне користування земельну ділянку у м. Харкові, по вул. Саперній, площею 1,6315 га, яку відведено в натурі згідно з планом управління головного архітектора, складеного у жовтні 1976 року.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 24.03.1983 р. № 127-13 дозволено ВО «Комунар» розширити гаражно-будівельний кооператив «Схід» з будівництвом багатоповерхового кооперативного гаражу.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 11.03.1987 р. № 78-10 ВО «Комунар» продовжено строки будівництва кооперативного гаражу до 1989 року.

На момент перевірки, з виїздом на місце, встановлено факт використання відповідачем земельної ділянки по вул. Саперній, 1-Б, в м. Харкові площею, орієнтовно 2 га.

Таким чином, всупереч вимогам ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, відповідач самовільно займає земельну ділянку площею, орієнтовною площею 0,3685 га.

На час перевірки документи, відповідні рішення (розпорядження) щодо надання у власність користування зазначеною частиною земельної ділянки надано не було.

Згідно з інформацією управління Держкомзему у м. Харків станом на 30.05.2012 р. правовстановлюючі документи на право власності або користування землею відповідачем по вул. Саперній, 1-Б та інформація про прийняття відповідних рішень (розпоряджень) то надання у власність (користування) зазначеної ділянки в управлінні не обліковуються.

Таким чином, відповідачем використовується частина земельної ділянки за відсутності відповідного органу виконавчої влади, чи органу, місцевого самоврядування про її передачу у власні надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого, правочинну щодо такої земельної ділянки, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки.

Вказані обставини, згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», підпадають під поняття: «самовільне зайняття земельної ділянки».

Самовільне зайняття земельної ділянки є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Згідно розрахунку державної інспекції сільського господарства в Харківській області, розмір шкоди, заподіяної інтересам територіальної громади міста Харкова внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,3685 га, становить 78137,24 грн.

Згідно висновку ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса вказаний розрахунок розміру шкоди підтверджується у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Ст. 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 13 Закону України: «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Ст. 152 Земельного кодексу України передбачається, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевою самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом, способів.

Ст. 156 Земельного кодексу України встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні: внаслідок, зокрема неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Ст. 12 Земельного кодексу України віднесено до повноважень міської ради розпорядження землею територіальних громад.

Самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,3685 га. фактично обмежує Харківську міську раду в реалізації своїх повноважень щодо розпорядження землею територіальної громади м. Харкова.

Відповідно до ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню як підтверджені належними доказами та такі, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 1720 грн. 00 коп. підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Кооперативу "Схід" по будівництву та експлуатації колективних гаражів для автомобілів та мотоціклів, які знаходяться в особистій власності громадян Харків, вул. Саперна 1-б, код в ЄДРПОУ 22719513) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, р/р №33213812800002 в УДК у Харківській обл. м. Харкова, МФО 851011, код оплати 1305020001, одержувач ВДК у м. Харкові) 78137 грн. (сімдесят вісім тисяч сто тридцять сім гривень) 24 копійки відшкодування завданої шкоди.

Видати наказ.

Стягнути з Кооперативу "Схід" по будівництву та експлуатації колективних гаражів для автомобілів та мотоціклів, які знаходяться в особистій власності громадян (м. Харків, вул. Саперна 1-б, код в ЄДРПОУ 22719513) в дохід державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, номер рахунку 31215206783003, код 37999654, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 1720 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень) 50 копійок судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 17.06.2013 р.

Суддя Жельне С.Ч.