Постанова

від 17.06.2013 по справі 805/3403/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2013 р. Справа №805/3403/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасенка І.М.

при секретарі Бебешко Ю.О.

за участю:

представників позивача Філь Н.В., Бербітової О.М.,

представника відповідача Сулима Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою : 83052, місто Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, буд. 17 адміністративну справу за позовом Прокурора Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька до Науково-дослідного інституту Гірничорятувальної справи та пожежної безпеки «Респіратор» про стягнення різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсій, призначених відповідно до інших законодавчих актів, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Київського району м. Донецька звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Науково-дослідного інституту Гірничорятувальної справи та пожежної безпеки «Респіратор» про стягнення різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсій, призначених відповідно до інших законодавчих актів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що прокуратурою Київського району м. Донецька в УПФУ у Київському районі м. Донецька проведено перевірку додержання вимог Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», зокрема, Науково-дослідного інституту Гірничорятувальної справи та пожежної безпеки «Респіратор» щодо сплати Управлінню Пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька різниці між сумою пенсій, призначених як науковим працівникам, та сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів та встановлений факт наявності заборгованості. В результаті проведеної перевірки, прокуратурою виявлено факт ухилення відповідача від погашення виплаченої позивачем різниці між сумою пенсій, призначеної науковим працівникам державних не бюджетних установ, працюючих у нього.

Відповідно до Повідомлень про суму витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, обчисленню відповідно до інших законодавчих актів з 01.07.2012 року по 26.02.2013 рік, НДІГС Респіратор повинен був сплатити Управлінню Пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька різницю між сумою пенсій, призначених як науковим працівникам та сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів в розмірі 260265,54 грн.

На думку прокурора невиконання відповідачем цих грошових зобов'язань створює в державі дефіцит грошових коштів для повної і своєчасної виплати пенсій і допомоги особам похилого віку, інвалідам, чим зачипають інтереси держави в цілому.

Таким чином, прокурор просив стягнути з Науково-дослідного інституту Гірничорятувальної справи та пожежної безпеки «Респіратор» на користь Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька різницю між сумою пенсій, призначених як науковим працівникам та сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, в сумі 240387 грн. 54 коп.

В ході розгляду справи прокурор уточнив позовні вимоги, надавши при цьому відповідну заяву із розрахунком суми позову та остаточно просив стягнути з відповідача суму у розмірі 260265,54 грн.

Прокурор в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, надала суду письмові заперечення, відповідно до яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Згідно зі статтею 6 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається будь-яка з цих пенсій за їх вибором.

У відповідності до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» № 1977-XII від 13.12.1991 року (із змінами та доповненнями) (далі Закон №1977) держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Відповідно до частини 9 цієї ж статті Закону №1977 різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів II - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

З наведеної правової норми вбачається, що різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, повністю фінансується за рахунок коштів державного бюджету лише для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації.

При цьому, відповідно до пункту 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Таким чином, для віднесення наукової установи (організації) до «державної бюджетної» у розумінні частини дев'ятої статті 24 Закону № 1977-XII, необхідно, щоб ця установа повністю, тобто на 100%, утримувалась за рахунок державного бюджету чи місцевого бюджету.

Як вбачається з наданого відповідачем, мовою оригіналу: «Положения о Всесоюзном научно-исследовательском институте горноспасательного дела (ВНИИГД) Министерства угольной промышленности СССР» від 1969 року, починаючи з цього року кошти Інституту утворювалися за рахунок коштів, які відраховувались на утримання воєнізованих гірничорятувальних частин.

Разом з цим, Інститут знаходився на самостійному балансі, наділявся у встановленому порядку основними і оборотними засобами і здійснював у відповідності з законом володіння, користування і розпорядження майном, що знаходилось у його віданні; відповідав за своїми обов'язками в межах того майна, на яке діючим законом може бути звернуто стягнення (пункти 28-31 Положення).

Статтею 24 діючого на той час Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. встановлено наступні види юридичних осіб: державні підприємства та інші державні організації, що перебувають на господарському розрахунку, мають закріплені за ними основні і оборотні засоби та самостійний баланс; установи та інші державні організації, що перебувають на державному бюджеті і мають самостійний кошторис, керівники яких користуються правами розпорядників кредитів (за винятками, встановленими законом); державні організації, що фінансуються за рахунок інших джерел і мають самостійний кошторис і самостійний баланс; колгоспи, міжколгоспні й інші кооперативні організації та їх об'єднання, інші громадські організації, а також у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, підприємства і установи цих організацій та їх об'єднань, що мають відокремлене майно і самостійний баланс; державно-колгоспні та інші державно-кооперативні організації; інші організації у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР.

Таким чином, безпосереднє володіння, користуванні і розпорядження, яке здійснюється підприємством як юридичною особою, а також наявність самостійного балансу, є юридичним вираженням (кваліфікуючими ознаками) його госпрозрахункової самостійності, що у свою чергу передбачає можливість вчинення правочинів (наприклад, надання за гроші певних послуг).

У розділі 5 статуту Науково-дослідницького інституту гірничорятувальної справи (далі - Інститут) затвердженого Міністерством вугільної промисловості України 06.04.1995р., зазначено, що джерелом фінансування і формування майна Інституту могли бути будь-які джерела, які не суперечать цьому статуту і не заборонені законодавчими актами України.

Відповідно до пункту 1.3. вказаного статуту Інститут входив у систему Державної воєнізованої Гірничорятувальної служби галузі (далі - ДВГРС) (п. І.І. статуту).

Згідно з пунктом 15 Положення про Державну воєнізовану гірничорятувальну службу у вугільній промисловості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1992 р. № 608 основна діяльність ДВГРС здійснюється на некомерційній основі. ДВГРС фінансується за рахунок державного бюджету, коштів і майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань, а також коштів, які надходять за виконані аварійно-рятувальні, технічні та виробничо-профілактичні роботи як компенсація вартості отриманих державних послуг.

Відповідно до змін і доповнень до статуту Інституту від 20.05.2003р., останній діяв на засадах господарського розрахунку.

Таким чином, суд приходить висновку, що у період з 1969р. по 2001р. Інститут фінансувався за рахунок державного бюджету лише частково. Інша часта його фінансування та формування майна відбувалась за принципами господарського розрахунку.

Крім того, згідно з пунктом 4 Порядку № 372 у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III - IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

Відповідно до преамбули статуту НДІГС «Респіратор» (відповідача у справі) від 05.06.2003р. цей Інститут заснований на державній власності згідно з наказом Мінпаливенерго України від 30.04.2003р. № 209 «Про реорганізацію НВО «Респіратор», НДІГС та Дирекції заводу, що будується, по виготовленню індивідуальних засобів для шахтарів в м. Ровеньки Луганської області» і належить до сфери управління Міністерства палива та енергетики України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що НДІГС «Респіратор» є правонаступником НДІГС «Респіратор», який існував у період з 01.01.1992р. по 04.06.2003р. Останній, у свою чергу, декілька разів змінював назву за період з 17.12.1968р. по 01.01.1992р.

Як було зазначено, до відповідача заявлені вимоги про стягнення витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно з Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і суму пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів за період з липня 2012 року по 28 лютого 2013 року у розмірі 260265,51 грн. У зв'язку з цим твердження відповідача про неправомірність застосування до спірних правовідносин Порядку № 372 є безпідставними.

Враховуючи наведене, та те, що відповідач різницю між сумою пенсії, призначеної як науковим працівникам, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за період з 01 липня 2012 року по 28.02.2013 року в сумі 260265 грн. 51 коп. не сплатив, суд вважає, що позивач правомірно, в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, звернувся до суду з позовною заявою про стягнення таких сум, тому позовна заява підлягає задоволенню.

В розумінні ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Прокурора Київського району міста Донецька в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька до Науково-дослідного інституту Гірничорятувальної справи та пожежної безпеки «Респіратор» про стягнення різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсій, призначених відповідно до інших законодавчих актів - задовольнити.

Стягнути з Науково-дослідного інституту гірничорятувальної справи та пожежної безпеки «Респіратор» (ЄДРПОУ 00174102, юридична адреса: 83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157) на користь Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька заборгованість по фінансуванню різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково - технічну діяльність» і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законів, за період з 01.07.2012 року по 26.02.2013 року в сумі 260265 (двісті шістдесят тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 54 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 червня 2013 року.

Повний текст постанови складений 21 червня 2013 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.