Постанова

від 25.06.2013 по справі 825/2018/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/2018/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд колегією суддів в складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

суддів Зайця О.В., Д'якова В.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

представника позивача Кашуби М.О.,

представника відповідача та третьої особи Пшенічної І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Леофорос» до управління Укртрансінспекції у Чернігівській області, про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

22.05.2013 року Приватне підприємство «Леофорос» (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України (далі-відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - управління Укртрансінспекції у Чернігівській області, в якому остаточно просить суд скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Чернігівській області про застосування фінансових санкцій № 008305 від 14.05.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за наслідками проведеної працівниками управління Укртрансінспекції у Чернігівській області перевірки складено акт, в якому зафіксовано порушення вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». 14.05.2013 року винесено постанову № 008305 про застосування до позивача фінансові санкції в розмірі 1700,00грн. за допущене порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач вважає, що вказана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на відсутність обставин, які слугували підставою для її винесення. Так, позивач вказав на те, що посадовою особою відповідача безпідставно складено акт про вчинене порушення, адже він не здійснював нерегулярні перевезення пасажирів, а здійснював поїздку для власних потреб.

В судовому засіданні здійснено заміну неналежного відповідача - Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України, на належного - управління Укртрансінспекції у Чернігівській області, про що постановлено відповідну ухвалу з занесенням її у журнал судового засідання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, надала письмові заперечення та просила в задоволенні позову відмовити, оскільки оскаржувана постанова прийнята на підставі та в межах норм чинного законодавства про автомобільний транспорт, а твердження позивача про те, що він не здійснював нерегулярних перевезень, а здійснював перевезення для власних потреб є лише спробою уникнути відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Леофорос» зареєстроване як фізична особа-підприємець 20.08.2007 року та надає послуги по перевезенню пасажирів, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.31).

Згідно із завданням на перевірку від 29.03.2013 року № 014102 державними інспекторами управління Укртрансінспекції у Чернігівській області проводилась рейдова перевірка транспортного засобу Mersedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1, що належить ПП «Леофорос».

Під час перевірки, як зафіксовано в акті № 001429 від 31.03.2013 року(а.с.8), виявлено наступні порушення, а саме не оформлено ліцензійну картку до свідоцтва про реєстрацію, договір із замовником перевезень, договір обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті.

На підставі акта перевірки № 001429 відповідачем 14.05.2013 року винесено постанову № 008305, відповідно до змісту якої до позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 1700,00грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»(а.с.9).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справі доказів, суд виходить із наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344.

Так, згідно зі статтею 3 Закону України «Про автомобільний транспорт» цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до положень частини першої статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено перелік документів, на підставі яких виконують пасажирські перевезення.

Документами для нерегулярних перевезень пасажирів, які необхідні для водія автобуса є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Як вбачається з акта перевірки, посадовими особами відповідача зазначено, що на момент перевірки у водія транспортного засобу Mersedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1, були відсутні ліцензійна картка до свідоцтва про реєстрацію, договір із замовником перевезень, договір обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті.

Суд критично оцінює зазначені висновки, оскільки в судовому засіданні представником позивача їх було спростовано.

Так, відповідно до статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для водія автобуса для здійснення перевезень пасажирів для власних потреб є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що 31 березня 2013 року водій ОСОБА_3 здійснював поїздку у власних потребах, що підтверджується дорожнім листом № 8687 від 31.03.2013 року (а.с.10), списком пасажирів (а.с.12) та поясненнями водія в акті перевірки.

Отже, наведені докази суд приймає до уваги, оскільки останні підтверджують факт здійснення поїздки водієм ОСОБА_3 для власних потреб.

Разом з тим, у судовому засіданні представником відповідача не було доведено факт здійснення позивачем на момент перевірки саме нерегулярних пасажирських перевезень.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що позивачем доведено ті фактичні обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Суд також бере до уваги, що згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд вважає, що управління Укртрансінспекції у Чернігівській області, встановивши внаслідок проведення перевірки порушення законодавства про транспорт та визначивши позивачу штрафні санкції, діяло не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення.

Згідно вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України з боку позивача та, як наслідок, про правомірність, застосованих на підставі даного акта, фінансових санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства «Леофорос» до Управління Укртрансінспекції в Чернігівській області про скасування постанови є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними та допустими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Тому, суд приходить до висновку, що, з метою захисту прав позивача, необхідно визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Чернігівській області про застосування фінансових санкцій № 008305 від 14.05.2013 року.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Леофорос", - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Чернігівській області про застосування фінансових санкцій № 008305 від 14.05.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002 в ГУДКС України в Чернігівській області, МФО 853592, код 38154398) на користь Приватного підприємства "Леофорос" (код 35306305) судові витрати в розмірі 34,41 грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.І. Соломко

Судді О.В. Заяць

В.І. Д’яков