Ухвала

від 20.08.2013 по справі 825/2018/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2018/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

20 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Укртрансінспекції у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Леофорос» до Управління Укртрансінспекції у Чернігівській області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління Укртрансінспекції у Чернігівській області в якому просив суд скасувати постанову про застосування фінансових санкцій від 14.05.2013 року №008305.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31 березня 2013 року на підставі завдання на перевірку від 29.03.2013 року №014102 посадовими особами відповідача проведено рейдову перевірку транспортного засобу Mersedes - Benz, номерний знак СВ 1940 АА, що належить позивачу; за наслідками перевірки складено акт від 31.03.2013 року №001429.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 53 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176 в частині здійснення перевезень за заздалегідь визначеним напрямком з встановленням часу відправлення, прибуття і вартості проїзду; у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг з нерегулярних перевезень 10 пасажирів за маршрутом Чернігів - Київ без оформлення документів, що визначені ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»: не оформлено ліцензійну картку до свідоцтва про реєстрацію, договір з замовником перевезень, договір обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті.

14.05.2013 відповідачем винесено постанову №008305, якою на підставу акту перевірки за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано до позивача фінансові санкції у розмірі 1700,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність постанови про застосування фінансових санкцій, оскільки позивачем здійснювалась поїздка для власних потреб.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-III (далі Закон №2344) нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.

Відповідно до частини 1 статті 39 зазначеного Закону автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Частиною 4 статті 39 Закону №2344 передбачений перелік документів, на підставі яких здійснюються нерегулярні пасажирські перевезення:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176 затверджені Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, які визначають порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов'язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.

Відповідно до пункту 51 зазначених Правил нерегулярні перевезення здійснюються на замовлення юридичної або фізичної особи як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом.

Пунктом 52 Правил передбачено, що до нерегулярних перевезень належать:

- туристично-екскурсійні;

- весільні та святкові;

- ритуальні;

- одноразові перевезення до місць відпочинку;

- інші перевезення, що не заборонені пунктом 55 цих Правил.

Відповідно до пункту 55, 56 Правил замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу. Договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу. Типову форму договору про здійснення нерегулярних перевезень затверджує Мінінфраструктури.

Отже, необхідною ознакою нерегулярних пасажирських перевезень є укладений з перевізником письмовий договір про замовлення транспортного засобу на туристично-екскурсійні, весільні, святкові, ритуальні перевезення, одноразові перевезення до місць відпочинку та інші перевезення, в якому зазначається дата, час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункт маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу.

Як вбачається з акту перевірки, посадовими особами відповідача встановлено, що на момент перевірки у водія транспортного засобу, що належить позивачу, були відсутні ліцензійна картка до свідоцтва про реєстрацію, договір із замовником перевезень, договір обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті.

Разом з тим, частиною 10 статті 39 Закону 2344 передбачений перелік документів, який необхідний на перевезення пасажирів автобусами для власних потреб:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 31 березня 2013 року водій позивача - ОСОБА_2 здійснював поїздку для власних потреб позивача, що підтверджується дорожнім листом від 31.03.2013 року №8687 (а.с. 10), списком пасажирів, завірений підписом перевізника та печаткою (а.с. 12) та поясненнями в акті перевірки.

Згідно акту перевірки, під час проведення перевірки посадовим особам було пред'явлено посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи, що позивачем надані докази, які підтверджують факт здійснення перевезення пасажирів для власних потреб позивача, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем не доведено факт здійснення позивачем саме нерегулярних пасажирських перевезень.

Тому, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправною та скасував постанову про застосування фінансових санкцій від 14.05.2013 року №008305.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Укртрансінспекції у Чернігівській області залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 27.08.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: В.О. Аліменко

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Федотов І.В.