Постанова

від 12.06.2013 по справі 5011-76/15429-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р. Справа№ 5011-76/15429-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Доманської М.Л.

Пантелієнка В.О.

за участю представників:

від позивача: Громадський О.Л. (довіреність від 29.12.2012 №05/188);

від відповідача: Прийма А.І. (довіреність б/н від 24.05.2013);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства "БМ Банк"

на рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2013

у справі № 5011-76/15429-2012 (суддя Марченко О.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства "БМ Банк"

до товариства з обмеженою відповідальністю

"Кредитінфо Україна"

про визнання недійсним зарахування зустрічних вимог та розірвання ліцензійного договору від 17.10.2007 № 17/10/07-1 про надання невиключного права на використання програмного продукту

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.03.2013 у справі №5011-76/15429-2012 позов публічного акціонерного товариства "БМ Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитінфо Україна" про визнання недійсним зарахування зустрічних вимог та розірвання ліцензійного договору від 17.10.2007 № 17/10/07-1 про надання невиключного права на використання програмного продукту задоволено частково; розірвано ліцензійний договір від 17.10.2007 №17/10/07-1 про надання невиключного права на використання програмного продукту, укладений товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "БМ Банк", і товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитінфо Україна"; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитінфо Україна" на користь публічного акціонерного товариства "БМ Банк" 1 073 грн. судового збору; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови у задоволення позовних вимог, публічне акціонерне товариство "БМ Банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Скаргу мотивовано неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини сторін, зокрема статей 11, 15, 16, 601 Цивільного кодексу України, а також порушенням норм процесуального права - статей 4-3, 32, 33, 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник публічного акціонерного товариства "БМ Банк" висловився за задоволення апеляційної скарги, представник товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитінфо Україна" - за її відхилення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Публічним акціонерним товариством "БМ Банк" (далі по тексту - позивач) пред'явлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитінфо Україна" (далі по тексту - відповідач) про:

- визнання недійсним зарахування зустрічних однорідних вимог за ліцензійним договором від 17.10.2007 № 17/10/07-1 про надання невиключного права на використання програмного продукту, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Банк" і товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитінфо Україна" за вимогами відповідача до позивача по відношенню із рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2012 у справі № 5011-19/1428-2012 за вимогами публічного акціонерного товариства "БМ Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитінфо Україна" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.08.2012 № 1-230812;

- розірвання ліцензійного договору від 17.10.2007 № 17/10/07-1 про надання невиключного права на використання програмного продукту, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Банк" і товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитінфо Україна".

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 17.10.2007 товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "БМ Банк", (ліцензіат) й товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитінфо Україна" (ліцензіар) укладено ліцензійний договір № 17/10/07-1 про надання невиключного права на використання програмного продукту (далі по тексту - Ліцензійний договір).

Відповідно до умов названого договору ліцензіар надає ліцензіату на строк дії Ліцензійного договору невиключне право на використання об'єктів авторського права Ліцензіара, передбачених додатком № 1 до даного договору (модуль робочого процесу, модуль стратегій, модуль дизайну стратегій, модуль скоринга, модуль дизайнера скоринга, модуль повідомлень, модуль частини користувача, модуль конекторів даних, модуль центральної авторизації, модуль документів для друку, модуль звітності, а ліцензіат виплачує ліцензіару авторську винагороду за використання Програмного продукту (пункт 1.1); ліцензіат має право отримати від ліцензіара Програмний продукт на умовах, передбачених додатком № 2 до Ліцензійного договору, використовувати Програмний продукт в комерційній та іншій діяльності в порядку та на умовах, передбачених даним договором, захищати права, передбачені договором, у порядку, передбаченому законодавством України (пункт 3.1); ліцензіат зобов'язаний виплачувати ліцензіару авторську винагороду за використання програмного продукту в порядку та на умовах, передбачених розділом 5 Ліцензійного договору; ліцензіат зобов'язується забезпечити належну експлуатацію програмного продукту, на який надається ліцензія, у відповідності з умовами Ліцензійного договору та наданої технічної документації; ліцензіат зобов'язується в письмовому виді повідомляти ліцензіара про свої наміри вносити в Ліцензійний договір зміни, що мають вплинути на суттєві умови даного договору (пункти 3.2.1, 3.2.7, 3.2.8); ліцензіар зобов'язаний передати екземпляри Програмного продукту в порядку та на умовах, передбачених додатком № 2 до Ліцензійного договору, сприяти ліцензіату в реалізації прав на програмний продукт, переданих за договором (пункт 3.4); ліцензіат виплачує ліцензіару роялті (авторську винагороду) за використання програмного продукту протягом 60 календарних місяців, починаючи з дати поставки першої фази проекту в промислову експлуатацію в формі щомісячного роялті платежів згідно з графіком ліцензійних платежів, наведеним у додатку № 3 до Ліцензійного договору (пункт 5.1); сума ліцензійних платежів за надання Ліцензії на період дії Договору з моменту його підписання складає 2 929 000 гривень, що еквівалентно 580 000 доларів США, згідно з курсом Національного банку України на день підписання Ліцензійного договору (пункт 5.3); ліцензіат зобов'язаний передати ліцензіару всі екземпляри програмного продукту, передані йому ліцензіаром, в порядку та на умовах, передбаченими Ліцензійним договором та іншими угодами сторін; передача екземплярів Програмного продукту оформляється письмовим актом приймання-передачі екземплярів Програмного продукту, який підписується уповноваженими представниками сторін та завіряється печаткою (пункти 6.2, 6.3); ліцензійний договір укладається на строк 60 календарних місяців з дати поставки першої фази проекту в промислову експлуатацію згідно з договором підряду; дата закінчення дії ліцензійного договору визначається в день підписання акта приймання-передачі першої фази проекту в промислову експлуатацію (пункт 10.2); якщо не одна із сторін не повідомила іншу сторону про закінчення строку дії данного договору, договір вважається продовженим на період 12 календарних місяців (пункт 10.4).

Додатком № 2 до Ліцензійного договору передбачено умови та порядок використання програмного продукту, що надається ліцензіату.

Додатком № 3 до Ліцензійного договору визначено такий графік ліцензійних платежів: роялті - ліцензійний платіж за використання пілотної версії системи, впровадженій на першій фазі, проводиться протягом 5 робочих днів після підписання акта передачі першої фази в промислову експлуатацію згідно з Ліцензійним договором (кредитні картки, пілотна версія) в сумі 202 000 грн. (40 000 доларів США); роялті - ліцензійний платіж за використання пілотної версії системи, впровадженої на другій фазі, проводиться протягом 5 робочих днів після підписання акта передачі другої фази (кредити на автомобілі, пілотна версія) в сумі 303 000 грн. (60 000 доларів США); роялті - ліцензійний платіж за використання пілотної версії системи, впровадженої на третій фазі проводиться протягом 5 робочих днів після підписання акта передачі третьої фази (стягнення заборгованостей, пілотна версія) в сумі 404 000 грн. (80 000 доларів США).

На виконання пункту 10.2 Ліцензійного договору 17.10.2007 сторонами укладено договір підряду № 17/10/07-2 "Система обробки заяв та система стягнення заборгованостей" (далі - Договір підряду), за умовами якого позивач як замовник доручає, а відповідач як підрядник приймає на себе зобов'язання з виконання робіт із встановлення та впровадження (у тому числі адаптації) на обладнання замовника Програмного продукту "Система обробки заяв та система стягнення заборгованостей" за трьома фазами.

За визначенням, наведеним у Договорі підряду, Програмний продукт - це програмний продукт, адаптований, установлений і перевірений тестуванням підрядником.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2012 у справі № 5011-19/1428-2012 позов публічного акціонерного товариства "БМ Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитінфо Україна" задоволено частково, розірвано укладений сторонами договір підряду № 17/10/07-2 "Система обробки заяв та система стягнення заборгованостей", присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитінфо Україна" на користь публічного акціонерного товариства "БМ Банк" 371 417,40 грн. основного боргу, 1 363,20 грн. - інфляційні нарахування, 50 500 грн. - збитки, 9 431,12 грн. - судовий збір, в іншій частині первісного позову відмовлено; зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитінфо Україна" до публічного акціонерного товариства "БМ Банк" задоволено частково, визнано роботи за названим договором підряду виконаними та переданими на суму 173 982 грн., присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитінфо Україна" на користь публічного акціонерного товариства "БМ Банк" судовий збір в сумі 3 480 грн., в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване порушенням товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитінфо Україна" зобов'язань за спірним договором підряду, що виразилося у невиконанні робіт із запуску другої і третьої фаз Договору підряду "система обробки заяв "Кредитні карти" і "Система стягнення заборгованостей "Автомобільні кредити, Кредитні карти".

Рішення набрало законної сили в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем визнається, що згідно листа від 23.08.2012 № 1-230812 товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитінфо Україна" звернулося до публічного акціонерного товариства "БМ Банк" із заявою про зарахування однорідних зустрічних вимог на загальну суму 432 984,72 грн.

У заяві йдеться про припинення зобов'язань відповідача, що виникли на підставі рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2012 у справі № 5011-19/1428-2012 в сумі 432 984,72 грн., шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідача, що виникли на підставі рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2012 у справі № 5011-19/1428-2012 в сумі 3 480 грн. та укладеного сторонами ліцензійного договору від № 17.10.2007 № 17/10/07-1 в сумі 429 504,72 грн.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.

На підставі частини 1 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Змінити або розірвати договір, якщо згода сторін про це не досягнута, можна на вимогу зацікавленої сторони у судовому порядку і лише при наявності певних підстав. Такими підставами, відповідно до частини 2 цієї статті, є: істотне порушення договору другою стороною; та інші випадки встановлені договором або законом. Кодекс визначає, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за договором підряду від 17.10.2007 № 17/10/07-2 щодо виготовлення, установлення та передачі позивачеві програмного продукту, унеможливлена реалізація ним права на використання цього продукту відповідно до умов укладеного сторонами ліцензійного договору від № 17.10.2007 № 17/10/07-1.

Зазначене свідчить про істотне порушення відповідачем умов спірного ліцензійного договору від № 17.10.2007 № 17/10/07-1, що надає право позивачу вимагати розірвання договору відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на встановлені обставини справи та викладені норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, яким задоволено позов в частині розірвання ліцензійного договору від № 17.10.2007 № 17/10/07-1.

Решту позову про визнання недійсним зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяви відповідача від 23.08.2012 № 1-230812 місцевим господарським судом залишено без задоволення з підстав, що зарахування зустрічних однорідних вимог не є ні актом органу держаної влади чи органу місцевого самоврядування, ані угодою, тому обраний позивачем спосіб захисту (визнання недійсним такого зарахування) не відповідає визначеним чинним законодавством способам захисту права, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а відтак, не підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Виходячи зі змісту положень статті 601 Цивільного кодексу України, припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, обґрунтовуючи існування грошового зобов'язання позивача перед відповідачем, останній зазначав, що таке зобов'язання виникло внаслідок невиконання позивачем зобов'язань щодо сплати коштів, які виникли на підставі рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2012 у справі № 5011-19/1428-2012 та укладеного сторонами ліцензійного договору від № 17.10.2007 № 17/10/07-1.

Позивачем заперечується існування своєї заборгованості перед відповідачем, який належними доказами не обґрунтував наявність у позивача заборгованості в сумі 432 984,72 грн., а натомість послався лише на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2012 у справі № 5011-19/1428-2012 та укладений сторонами ліцензійний договір від № 17.10.2007 № 17/10/07-1.

Отже, за наявності заперечень позивача щодо дійсності зобов'язання, його змісту та умов виконання, зазначена у заяві сума про зарахування зустрічних однорічних вимог - - 432 984,72 грн. є спірною, що унеможливлює проведення зарахування цих вимог на підставі статті 601 Цивільного кодексу України.

Дані висновки узгоджуються з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в листі № 01-08/163 від 12.03.09 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України".

Пунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб, як визнання правочину недійсним.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки за змістом положень статті 601 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань, взаємозалік зустрічних вимог згідно заяви відповідача від 23.08.2012 № 1-230812 суперечить вимогам Закону та порушує права та охоронювані законом інтереси публічного акціонерного товариства "БМ Банк", оскільки відповідна заява направлена на припинення зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитінфо Україна", що ґрунтуються на рішенні господарського суду міста Києва від 18.06.2012 у справі № 5011-19/1428-2012, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог при наявності заперечень іншої сторони.

Викладеному місцевий господарський суд належної оцінки не надав, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині оскарження одностороннього правочину, оформленого заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитінфо Україна" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.08.2012 № 1-230812.

За таких обставин, рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2013 у справі №5011-76/15429-2012 підлягає скасуванню у відповідній частині з прийняттям згідно пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитінфо Україна" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.08.2012 № 1-230812.

Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "БМ Банк" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2013 у справі №5011-76/15429-2012 скасувати в частині залишення без задоволення позову про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитінфо Україна" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.08.2012 № 1-230812.

Прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Визнати недійсним односторонній правочин, оформлений заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитінфо Україна" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.08.2012 № 1-230812.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2013 у справі №5011-76/15429-2012 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитінфо Україна" на користь публічного акціонерного товариства "БМ Банк" 1 073 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 00 коп.) витрат з оплати державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитінфо Україна" на користь публічного акціонерного товариства "БМ Банк" 1 147 грн. (одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп.) витрат з оплати державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Справу № 5011-76/15429-2012 повернути до господарського суду міста Києва, якому доручити видачу наказів із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Гарник Л.Л.

Судді Доманська М.Л.

Пантелієнко В.О.

Постанова виготовлена та підписана 14.06.2013.