Постанова

від 21.06.2013 по справі 18/2367/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" червня 2013 р.                                                           Справа № 18/2367/12             Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя  Хачатрян В.С., при секретарі Поспєловій С.В., представники сторін не з'явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу радіокомпанії “Миргород” (вх.№1367П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 27.03.2013р. по справі №18/2367/12 за позовом Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Миргородтеплоенерго”, м.Миргород, Полтавська обл., до 1.Радіокомпанії “Миргород”, м.Миргород, Полтавська обл., 2.Виконавчого комітету Миргородської міської ради, м.Миргород, 3.Миргородської міської ради, м.Миргород, про стягнення 7660,13 грн., - ВСТАНОВИЛА: Позивач – Обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Миргородтеплоенерго» звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з радіокомпанії «Миргород» на користь Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Миргородтеплоенерго» боргу за спожиту теплову енергію в сумі 5847,96 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 812,38 грн., три проценти річних у розмірі 413,43 грн. та пеню у розмірі 586,36 грн., всього – 7660,13 грн. Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.03.2013р. по справі №18/2367/12 позовні вимоги до першого відповідача задоволено повністю. Стягнуто з Радіокомпанії "Миргород", код ЄДРПОУ 32500220, розрахунковий рахунок №26006552769 в ПАТ ''Полтава - банк'', МФО 331489 (вул. Незалежності,27/19, м.Миргород, Полтавська область, 37600) на користь Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго", код ЄДРПОУ 25682207, розрахунковий рахунок 26004054503048 в ПАТ ''Приватбанк'', МФО 331401(пров. Луговий, 11, м. Миргород, Миргородський район, Полтавська область, 37600) основний борг - 5847,96 грн., інфляційні збитки - 812,38 грн., 3% річних - 413,43 грн., пеня - 586,36 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1609 грн. 50 коп. Відмовлено в задоволені позову до Відповідача 2 - Виконавчого комітету Миргородської міської ради, м. Миргород, вулиця Незалежності,17, 37600, код ЄДРПОУ 04057468. Відмовлено в задоволені позову до Відповідача 3 -     Миргородської міської ради, м.Миргород, вул. Незалежності,17, 37600 код ЄДРПОУ 21051131. Перший відповідач з вказаним рішенням не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 27.03.2013р. у справі №18/2367/12 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу ОКВПТГ “Миргородтеплоенерго” у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Радіокомпанії «Миргород» коштів в сумі 3961,61, а саме: в частині основного боргу -2149,44 грн., інфляційні збитки - 812,38 грн., 3% річних - 413,43 грн., пеня – 586,36 грн. Також просить суд перерозподілити судові витрати між сторонами. В обґрунтування вимог апеляційної скарги перший відповідач посилається на те, що позивачем не надано доказів того, що споживач дійсно отримував теплову енергію у вигляді гарячої води в потрібних йому обсягах до точки розподілу і при цьому своєчасно не оплачував одержану теплову енергію. Як стверджує апелянт, з 01 листопада 2009 року і до 12 лютого 2010 року теплова енергія в потрібних радіокомпанії обсягах до точки розподілу не подавалась. У судове засідання 18.06.2013р. представники сторін не прибули, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2013р. про відкладення розгляду справи. Дану ухвалу суду сторони отримали 13.06.2013р., що вбачається з повідомлень про вручення поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи. 28.05.2013р. до суду від Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Миргородтеплоенерго” надійшов відзив (вх.№4374) на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення господарського суду Полтавської області від 27.03.2013р. по справі 318/2367/12 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також зазначає, що просить суд розглянути дану справу за відсутності представника позивача – ОКВПТГ “Миргородтеплоенерго”. 17.06.2013р. від представника позивача факсограмою надійшло клопотання  (вх.№4973), в якому він просить суд розглянути справу без участі ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго» та залишити рішення господарського суду Полтавської області від 27.03.2013р. по справі №18/2367/12 без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. Також 17.06.2013р. від Радіокомпанії «Миргород» надійшло клопотання (вх.№5019), в якому перший відповідач просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з тим, що перший відповідач знаходиться у м.Миргороді Полтавської області і через відсутність квитків не має можливості прибути в судове засідання 18.06.2013р. Розглянувши клопотання відповідача за первісним позовом, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки розгляд справи вже відкладався у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання, сторони у справі були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, а наявних в матеріалах справи документів достатньо для розгляду справи по суті. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами  справи, відповідно до Статуту Радіокомпанії ''Миргород",   затвердженого      рішенням Х сесії Миргородської міської ради п'ятого скликання від 06.03.2007 року, Радіокомпанія «Миргород» є підприємством комунальної власності міста, створеним Миргородською      міською радою на базі власності територіальної громади міста з метою оперативного інформування громадян по радіо про      соціально-економічне, громадсько-політичне і культурне життя Миргородщини, висвітлення діяльності Миргородської міської ради, її органів та органів місцевої самоорганізації, створення      та розповсюдження економічних, публіцистичних, культурно-освітніх, медико-гігієничних, художніх, розважальних, спортивних, дитячих та юнацьких радіопрограм. Радіокомпанія є юридичною особою. Здійснює свою діяльність на основі повного госпрозрахунку і самофінансування, несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного їй майна відповідно до чинного законодавства (а.с. 54-а.с.57, том 2). 10 жовтня 2007 року між Обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Миргородтеплоенерго" (виробник) та радіостанцією ''Миргород''      уклали      договір № 161      на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, відповідно до умов якого виробник бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію у вигляді гарячої води в потрібних йому обсягах до точки розподілу, а споживач зобов'язується своєчасно оплачуваним одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором та додатками до нього, які є невід'ємною частиною цього договору. Розрахунки за теплову енергію за спірним договором повинні були проводитись виключно у безготівковій формі у національній валюті України – гривні, шляхом перерахування грошових коштів вказаних у відповідних документах на поточні рахунки відповідно до встановлених тарифів Прейскуранту  К-15-02 ПЛ, затвердженими Полтавською обласною державною адміністрацією (п.6.1.). Відповідно до п.6.4 даного договору, споживач до 10 числа, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж у сумі вартості 100% договірних величин споживання теплової енергії наступного розрахункового періоду. Якщо сума передоплати перевищує вартість фактично спожитої теплової енергії, різниця зараховується в рахунок наступних платежів. Розрахунковим періодом, відповідно до п.6.2 договору, є календарний місяць (а.с.9, том 1). Відповідно до додатку №1 до договору №161 від 10.10.2007р. опалювальний об'єкт від котельні за адресою: м. Миргород, вул. Старосвітська,17      опалювальна площа по вул. Незалежності буд. 27/19 складає 46,8 кв. м. по тарифу 8,73 грн. і в місяць розмір за опалювальну площу      складає 409,50грн. (а.с.11, том1). Додатковими угодами про зміну договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 161 від 10 жовтня 2007 року / від 06 квітня 2009 року; від 01 лютого 2011 року; від 24 листопада 2011 року/ сторони редакційно змінили пункти 6, 6.1 - 6.6, 6.6.1 в частині розрахунків за теплову енергію. І оплату за опалення з тарифу 8,73 грн. з місячною платою за опалювану площу довели до 22,61 грн. з ПДВ за 1 кв. м. опалювальної загальної площі будівлі в місяць. Площа будівель ''споживача'' з      46.80 кв.м., зменшилась до 43.60 кв.м. і      плата в місяць      за опалювану площу склала 985,80 грн. з ПДВ по тарифу 22.61 грн. Тарифи визначені додатковою угодою      від 24 листопада 2011р. вступили в силу з 01.10.2011 року. Також сторони дійшли згоди, що у грудні 2011 року буде зроблено донарахування за жовтень-листопад 2011 року. Перший відповідач згідно з договором оренди комунального майна (частини нежитлового приміщення)      №19 від 01 січня 2010 року Радіокомпанія ''Миргород'' орендує   в Управління житлово-комунального господарства міської ради   приміщення площею 46,2 кв.м. для розміщення радіокомпанії      за адресою: м. Миргород, вул. Незалежності, 27/19 (а.с.43 –а.с.44, том 1). Додатковою угодою від 01.01.2012р. до вищевказаного договору сторони змінили редакцію      пунктів 1.1 та 8.1 в частині площі орендованого      приміщення із площі 46,2 кв. м. для розміщення радіокомпанії      на площу 43,6 кв.м. і продовжили дію договору з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно (а.с.47, том 1). Як встановлено судом першої інстанції, позивач свої зобов'язання за спірним договором виконав у повному обсязі та поставив теплову енергію першому відповідачу в період з жовтня 2009 року по квітень 2012 року на суму 14162,57 гривень, що підтверджується актами виконаних робіт, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: вищезазначені акти виконаних робіт підписані повноважними представниками з обох сторін та скріплені печатками підприємств. Проте перший відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов спірного договору не виконав у повному обсязі свої договірні зобов'язання та сплатив 8314,86 гривень за спірний період, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 5847,96 гривень. До того ж, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідну оплату за спірним договором перший відповідач проводив не в повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень та банківських виписок за період з жовтня 2009 року по квітень 2012 року. Щодо доводів апелянта про те, що з 01 листопада 2009 року і до 12 лютого 2010 року теплова енергія в потрібних радіокомпанії обсягах до точки розподілу не подавалась, то вони не підтверджуються матеріалами справи. Відповідно до "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. №630 споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди,  заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання послуг. Пунктом 33 Правил передбачено, що у разі неналежного надання або   ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв'язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі. Відповідно до пункту 37 Правил за результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі акт-претензія), який підписується споживачем та  представником  виконавця  згідно з додатком 2. Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця. Матеріали справи не містять відповідних Актів обстеження чи Актів-претензії, які б свідчили про зниження температурного режиму в приміщенні, яке орендує радіокомпанія. А тому твердження апелянта про те, що радіокомпанія не повинна сплачувати за неналежно надані послуги є хибним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, основна заборгованість першого відповідача перед позивачем склала 5847,96 гривень, яка не була погашенною на момент винесення оскаржуваного рішення. Судом першої інстанції також вірно встановлено, що своїми діями перший відповідач порушив умови договору та вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. За таких підстав господарський суд Полтавської області дійшов правомірного висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача про стягнення з першого відповідача суми основної заборгованості у розмірі 5847,96 гривень. З приводу стягнених з першого відповідача інфляційних витрат в розмірі 812,38 гривень суми інфляційних втрат та 413,43 гривень суми 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у відповідності до норм чинного законодавства було стягнуто інфляційні витрати та 3% річних, виходячи з наступного. Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, враховуючи приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, перевіривши період нарахування вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, судова колегія зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 812,38 грн. та 3% річних в сумі 413,43 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Також судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з першого відповідача 586,36 гривень пені,  виходячи з наступного. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Як вже зазначалося вище, в силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України). Згідно з пунктом 7.2 договору № 161      на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 10.10.2007р. передбачено, що за несвоєчасну оплату використаної енергії споживач, крім суми заборгованості сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу.      Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць (а.с.10, том 1). Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. У відповідності із п.7.2 даного договору та вимога ч.6 статті 232 Господарського кодексу України позивач нарахував пеню у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення. Крім того, п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 №01-06/1624/2011 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» встановлено, що частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, частиною шостою статті 232 ГК України встановлено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України – строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Таким чином, перевіривши розрахунок розміру пені, заявленої до стягнення суду першої інстанції, колегія суддів встановила, що суд дійшов вірного висновку про стягнення суми пені з першого відповідача у повному обсязі. У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Полтавської області від 31.01.2013р. по справі №18/2367/12 залучено до участі у справі іншого відповідача – Виконавчий комітет Миргородської міської ради (м.Мирголод, вул.Незалежності,17) (а.с.45, том 2). Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.02.2013р. по даній справі залучено до участі у справу відповідача 3 – Миргородську міську раду (м.Миргород, вул.Незалежності,17) (а.с.101-а.с.102, том 2). Перевіривши рішення господарського суду Полтавської області щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів встановила, що ані Миргородська міська рада, ані Виконавчий комітет Миргородської міської ради не порушили права позивача, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у завдоволенні позовних вимог до другого та третього відповідачів Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному  законом  порядку  встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України      господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.  Ніякі  докази  не  мають  для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи та у відповідності до норм чинного законодавства було прийнято рішення, а тому у апеляційного господарського суду відсутні підстави для його скасування. Враховуючи вищезазначене, рішення господарського суду Полтавської області від 27.03.2013р. по справі №18/2367/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення господарського суду Полтавської області від 27.03.2013р. по справі №18/2367/12 залишити без змін. Повний текст постанови складено 21.06.2013р. Головуючий суддя                                                                    Фоміна В. О. Суддя                                                                                           Кравець Т.В.   Суддя                                                                                           Хачатрян В.С.