Постанова

від 12.12.2006 по справі 20-5/277

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 07 грудня 2006 року  

 Справа № 20-5/277

                    Севастопольський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Борисової

Ю.В.,

суддів                                                                      Гонтаря

В.І.,

Щепанської О.А.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2,

паспорт НОМЕР_1, ОСОБА_3, довіреність НОМЕР_2, Суб'єкт підприємницької

діяльності ОСОБА_1;

відповідача:

Матіс Олександра Олександровича (повноваження перевірені),  Директор, Петровської Ольги Сергіївни,

довіреність № б/н від 20.11.06Товариство з обмеженою відповідальністю

"Маер";

розглянувши апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Маер" на рішення

господарського суду міста Севастополя (суддя 

Євдокімов І.В.) від 02.10.2006 у справі №20-5/277

за позовом           суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1(АДРЕСА_1)

до           товариства з обмеженою відповідальністю

"Маер" (вул. М. Музики, 29,Севастополь,99007)

про стягнення заборгованості в  сумі 30000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

                    Позивач,

суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, звернувся до господарського суду

міста Севастополя з позовними вимогами до відповідача, товариства з обмеженою

відповідальністю "Маер", про стягнення з останнього заборгованості за

договором підряду на виконання будівельних робіт від 08.02.2006 в сумі 30000,00

грн.

                    В обґрунтування своїх

позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих

на себе зобов'язань за договором, що послугувало підставою для розірвання

договору за згодою сторін, та на відмову відповідача повернути неосвоєні

грошові кошти, які як заборгованість були визнані відповідачем під час

підписання 17.05.2006 акту звірки розрахунків.

                    Рішенням господарського

суду міста Севастополя від 02.10.2006 у справі № 20-5/277 (суддя Євдокимов

І.В.) задоволений позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1до

товариства з обмеженою відповідальністю "Маер" про стягнення

заборгованості в  сумі 30000,00 грн.

                    З  товариства з обмеженою відповідальністю

"Маер" на користь  суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1заборгованість в сумі 30000,00 грн., 300,00

грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

                    Не погоджуючись з вказаним

рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Маер"

звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною

скаргою, в якій просило скасувати прийняте у справі рішення, прийняти нове,

яким відмовити у задоволенні позову.

                    Підставами для скасування

зазначеного судового рішення відповідач вважає неповне з'ясування всіх обставин

справи, що мають значення для правильного вирішення спору, порушення судом норм

матеріального і процесуального  права,

які, на думку апелянта, були допущенні.

                    Так, заявник скарги

посилається на те, що господарським судом прийнято рішення у справі у

відсутність відповідача, що позбавило останнього права на участь у судовому

засіданні та на безпосередній захист своїх інтересів.

                    Окрім цього, наполягаючи на

скасуванні рішення місцевого господарського суду, апелянт вказує на повне

виконання ним підрядних робіт та повне освоєння ним перерахованої позивачем

суми, що підтверджується проектом кошторису, виконаним Севастопольською філією

Державного Науково-дослідного інституту „НДІПроектреконструкція”, та актами

виконаних робіт форми ВК-2, ВК-3.

          Під час перегляду справи в

апеляційному порядку на підставі статті 101 Господарського процесуального

кодексу України, судова колегія встановила наступне.

          08.02.2006 між суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю

"Маер" укладений договір підряду на виконання будівельних робіт,

відповідно пункту 1.1 якого відповідач зобов'язався виконати для позивача

роботи з будівництва торгово-побутового об'єкту, розташованого за адресою:

АДРЕСА_2, відповідно до проектної документації та на умовах, визначених даним

договором, а позивач, в свою чергу, зобов'язався прийняти належно виконані

роботи і оплатити їх вартість.

Судом встановлено, що на виконання

умов договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму

180000,00 грн. Проте, відповідачем в свою чергу були здійснені роботи лише на суму

150000,00 грн., що підтверджується відповідними актами форми КБ-2 і форми КБ-3,

які підписані сторонами.

17.05.2006 сторонами підписаний акт

звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед

позивачем складає 30000,00 грн. (а.с. 11).

Угодою від 19.05.2006 сторони

розірвали договір підряду від 08.02.2006 (а.с.12).

Задовольняючи позов, суд першої

інстанції виходив із загальних умов забезпечення виконання зобов'язань з

посиланням на положення статей 193, 525, 526 Господарського кодексу України.

Проте, у мотивувальній частині рішення господарським судом не в повній мірі

наданий правовий аналіз правовідносинам, які склалися між сторонами, та

підставам для задоволення позову про повернення неосвоєної частини грошових

коштів.

Так, судова колегія, в цілому

погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає необхідним у

відповідності до вимог пунктів 7, 9 частини 2 статті 105

Господарсько-процесуального кодексу України доповнити судове рішення згідно з

встановленими апеляційною інстанцією обставинами справи та мотивами

застосування законів та інших нормативно-правових актів, у зв'язку з чим слід

зазначити наступне.

Обов'язок повернення майна або

відшкодування його вартості передбачений нормами Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 1212

Цивільного кодексу України, особа,  яка

набула майно  або  зберегла 

його  у  себе 

за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави

(безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа

зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, за якою воно було набуте,

згодом відпала.

Таким чином, із змісту зазначеної

норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною

нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна однією особою

за рахунок іншої та відсутність для цього підстав, або наступне припинення

підстави, за якою воно було набуте.

При чому, термін  “майно” 

в  контексті  частини 1 

статті 1212  включає  в 

себе  не  лише 

майно  в  розумінні 

статті 190 Цивільного кодексу України, 

але  й  гроші (грошові  кошти).

Оскільки договір підряду на

виконання будівельних робіт був розірваний за згодою сторін, підстави для

набуття (збереження) відповідачем грошових коштів у розмірі 30000,00 грн., що

на час розірвання договору не були освоєні, відпали.

Господарським судом зазначена сума

стягнута з відповідача як заборгованість за договором, але не звернуто уваги,

що позивач обгрунтовував підстави виникнення такої заборгованості саме

неосвоєнням відповідачем коштів під час виконання підрядних робіт.

Посилання відповідача на пункт 4

статті 653 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони не мають

права вимагати повернення того,  що було

виконане ними за зобов'язанням до 

моменту  зміни  або 

розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом,

судова колегія знаходить безпідставними, оскільки підрядні роботи на суму

30000,00 грн. відповідачем виконані не були, що підтверджується відповідними

актами форми КБ 2 і форми КБ З та актом звірки взаєморозрахунків від

17.05.2006, підписаними сторонами.

Згідно з пунктом 2.6 договору, що є

предметом судового дослідження, роботи чи окремі етапи, що не виконані

підрядником або не прийняті, сплаті не підлягають. У відповідності до пункту

4.1 здавання-приймання виконаних робіт здійснюється за двосторонніми актами

форм КБ-2 та КБ-3.

Тому суд апеляційної інстанції

погоджується з доводами позивача, що посилання відповідача на підтвердження СФ

ДНДІ „НДІПроектреконструкція” факту виконання підрядних робіт в повному обсязі

і повне освоєння перерахованої позивачем суми є безпідставними.

Такий кошторис виконаний без

відповідного узгодження з замовником підрядних робіт, тоді як пунктом 2.1.

договору передбачено, що замовник у випадку виникнення додаткових обсягів робіт

повідомляється підрядником письмово і бере участь спільно з підрядником та

проектною організацією у складенні та підписанні дефектного акту.

Посилання представника відповідача

на лист товариства „Маер” в адресу позивача про відзив підпису директора товариства

з акту звірки розрахунків від 17.05.2006 судова колегія вважає безпідставними,

такими, що не спростовують зроблених судом висновків та не позбавляють

відповідача обов'язку повернути позивачеві кошти, що безпідставно збережені.

Таким чином, з огляду на викладені

вище приписи статей, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд

обґрунтовано дійшов висновку про відсутність правових підстав, за якими

товариством з обмеженою відповідальністю "Маер" набуті грошові кошти

та про правомірність вимог суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1про

стягнення з відповідача 30000,00 грн., що збережені останнім без достатньої

правової підстави.

Твердження представника відповідача

про порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства щодо

належного повідомлення учасників про судовий розгляд не заслуговують на увагу,

оскільки не відповідають матеріалам справи, зокрема, спростовані довідкою з

Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, в якій  місцезнаходженням відповідача зазначена

адреса: вул. Гідронавтів, 60, м. Севастополь.

Оскільки до повноважень

господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження

юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу

на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, судова колегія вважає, що

примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які

повернуті органами поштового зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат не

значиться” і таке інше, можуть вважатися належними доказами виконання

господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про

вчинення цим судом певних процесуальних дій.

                    З урахуванням викладеного,

судова колегія вважає, що наведені в апеляційній скарзі підстави для скасування

судового рішення не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону,

тому задоволенню скарга не підлягає.

                    Керуючись статтями 101, 103

(пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:         

                    1. Рішення господарського

суду міста Севастополя від 02.10.2006 у справі № 20-5/277 залишити без змін.

          2. Апеляційну скаргу товариства з

обмеженою відповідальністю "Маер" залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                 

Ю.В. Борисова

Судді                                                                               

В.І. Гонтар

О.А. Щепанська