Постанова

від 22.03.2007 по справі 20-5/277

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

22 березня 2007 р.                                                                                  

№ 20-5/277 

Вищий  господарський 

суд  України  у 

складі  колегії  суддів:

головуючого     

Подоляк О.А.

суддів :

Грека Б.М., Дерепи В.І.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

 ТОВ “Маер”

на постанову

від 07.12.2006 р.

Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі

№

20-5/277

за позовом

СПД ОСОБА_1.

до

ТОВ “Маер”

про

стягнення 30000 грн.

за участю представників:

від позивача

- 

ОСОБА_2, ОСОБА_1.

від відповідача

- 

Петровська О.С.

В С Т А Н О В

И В:

У вересні 2006 р. СПД ОСОБА_1.

звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ “Маер” 30000 грн.

В обґрунтування позовних вимог

позивач посилався на належне виконання ним зобов'язань по перерахуванню

відповідачу 180000 грн. на виконання робіт за договором підряду від 08.02.2006

р., а також на порушення відповідачем зобов'язань по виконанню робіт за

згаданим договором, що в свою чергу призвело до розірвання договору за згодою

сторін угодою від 19.05.2006 р., а СПД ОСОБА_1. зажадав стягнення грошових

коштів в оспорюваній сумі, на яку роботи не були виконані.

Рішенням господарського суду міста

Севастополя від 02.10.2006 р. (суддя Євдокимов І.В.), залишеним без змін

постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2006 р.

(судді: Борисова Ю.В., Гонтар В.І., Щепанська О.А.), позов задоволено: стягнуто

з відповідача на користь позивача 30000 грн.

Не погоджуючись з постановою, ТОВ

“Маер” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в

якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову

в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм

матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників

сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги,

перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та

процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла

до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із

наступного.

Як вбачається з матеріалів справи

та встановлено судами, 08.02.2006 р. між СПД ОСОБА_1. та ТОВ “Маер” укладено

договір підряду на виконання будівельних робіт (надалі -Договір), відповідно до

пункту 1.1 якого відповідач зобов'язався виконати для позивача роботи з

будівництва торгово-побутового об'єкту, розташованого АДРЕСА_1, відповідно до

проектної документації та на умовах, визначених даним договором, а позивач, в

свою чергу, зобов'язався прийняти належно виконані роботи і оплатити їх

вартість.

Судами встановлено, що на виконання

умов договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму

180000 грн. Проте, відповідачем були виконані роботи лише на суму 150000 грн.,

що підтверджується відповідними актами, які підписані сторонами. Сторонами

17.05.2006 р. підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно  до 

якого  заборгованість  відповідача 

перед позивачем складає 30000 грн. Угодою від 19.05.2006 р. у зв'язку із

невиконанням договірних зобов'язань ТОВ “Маер” сторони дійшли згоди про

розірвання Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК

України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо

інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 654 ЦК України зміна або

розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється

або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає

із звичаїв ділового обороту.

Згідно положень ч. 1 ст. 604, ч. 2

ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК

України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи

(потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),

зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і

тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З урахуванням встановлених обставин

та вимог законодавства, апеляційний господарський суд правомірно виходив з

того, що оскільки ТОВ “Маер” не виконало роботи за Договором на суму 30000 грн.

і Договір було сторонами розірвано, то підстава для набуття відповідачем

грошових коштів в оспорюваній сумі відпала, у зв'язку з чим кошти підлягають

поверненню позивачу.

Відповідно до п. 1 ст. 1119

ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має

право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без

задоволення.

Касаційна скарга залишається без

задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду

прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2

ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх

встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного

господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський

суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43,

99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі

всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування

своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК

України, повторно розглядаючи справу, апеляційний господарський суд повно

з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої

апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано доводи

відповідача, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та

відповідають положенням чинного законодавства. На підставі встановлених

фактичних обставин судом апеляційної інстанції з'ясовано дійсні права і

обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні

правовідносини, правомірно залишено без змін рішення місцевого господарського

суду про задоволення позову. Як наслідок, прийнята судом постанова відповідає

положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму

Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами

та доповненнями.

Посилання оскаржувача на інші

обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117

ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про

порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм

матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого

підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та

обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115,

1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ “Маер”

залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного

господарського суду від 07.12.2006 р. у справі № 20-5/277 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                     

О. Подоляк

С у д д і:                                                           

                              Б.

Грек

В. Дерепа