Постанова

від 20.06.2013 по справі 919/299/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року Справа № 919/299/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Голика В.С.,

суддів Рибіної С.А.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

прокурор, Мохиня Вікторія Валеріївна, посвідчення №015753 від 21.03.13, прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

позивача, не з'явився, Севастопольська міська рада;

позивача, не з'явився, комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради;

відповідача, Черкащенко Тамара Вікторівна (повноваження перевірені), наказ №17 від 09.12.08, директор,комунальне підприємство "Лотос" Севастопольської міської Ради;

відповідача, Іванова Ольга Олександрівна, довіреність № б/н від 19.06.13, комунальне підприємство "Лотос" Севастопольської міської Ради;

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Лотос" Севастопольської міської Ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Єфременко О.О.) від 13 травня 2013 року у справі № 919/299/13

за позовом прокурора Ленінського району міста Севастополя

в інтересах держави в особі:

1. Севастопольської міської ради

2. комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради (вул. Вороніна, 11,Севастополь,99011)

до комунального підприємства "Лотос" Севастопольської міської Ради (вул. Адм. Октябрьського, 19,Севастополь,99011)

про стягнення 270663,52 грн.

ВСТАНОВИВ :

Прокурор Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради та комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради просить стягнути із комунального підприємства "Лотос" Севастопольської міської Ради заборгованість за договором купівлі - продажу теплової енергії №547 від 15 лютого 2008 року за період із червня 2012 року по січень 2013 року в розмірі 259561,60 грн., пеню за період із 17 липня 2012 року по 28 лютого 2013 рок у сумі 8967,20 грн., збитки від інфляції із серпня 2012 року по січень 2013 року у сумі 341,28 грн. та 3% річних за період із 17 липня 2012 року по 28 лютого 2013 року у розмірі 1793,44 грн.

Посилаючись на те, що відповідач не виконав умови договору купівлі - продажу теплової енергії №547 від 15 лютого 2008 року в частині оплати отриманої теплової енергії, та на положення загальних норм Цивільного кодексу України про належне виконання зобов'язань, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13 травня 2013 року провадження по справі №919/299/13 в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 259561,60 грн. припинено. Стягнуто із відповідача в дохід Державного бюджету міста Севастополя судовий збір у розмірі 5191,23 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 13 травня 2013 року у справі № 919/299/13 позов задоволено у повному обсязі.

Судове рішення вмотивовано обґрунтованістю заявлених позовних вимог. Позовні вимоги про стягнення 3% річних, збитків від інфляції пені задоволені судом першої інстанції на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 231 Господарського кодексу України.

Відмовляючи відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення пені у зв'язку із важким фінансово - економічним становищем комунального підприємства "Лотос" Севастопольської міської Ради, суд першої інстанції зазначив, що аналіз статті 233 Господарського кодексу України, 551 Цивільного кодексу України дає можливість зробити висновок, що нараховані штрафні санкції є співрозмірними та не є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора.

Не погодившись з зазначеним рішенням, комунальне підприємство "Лотос" Севастопольської міської Ради звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського в частині стягнення із відповідача пені в розмірі 8967,20 грн.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Відповідач з посиланням на частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України апеляційну скаргу мотивує тим, що незважаючи на прострочення сплати платежів за договором, позивач не зазнав будь- яких збитків, а тому розмір неустойки повинен бути зменшений.

У судовому засіданні, що відбулось 20 червня 2013 року прокурор наполягав на вимогах заявленого позову, просив судову колегію апеляційну скаргу залишити без задоволення. Комунальне підприємство "Лотос" наполягало на вимогах заявленої скарги. Представники позивачів не скористалась своїм процесуальним правом на участь у зазначеному судовому засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Севастополя від 25 квітня 2013 року слід залишити без змін, із врахуванням мотивувальної частини даної постанови, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи встановлено, що 15 лютого 2008 року між комунальним підприємством "Лотос" Севастопольської міської Ради (покупець) та комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (продавець) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії №547, який вступає в силу з 01 жовтня 2007 року та діє три роки. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії ні одна із сторін не заявить письмово про розірвання чи необхідність перегляду договору (т.1. а.с. 10-12).

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів розірвання даного договору, та доказів визнання його недійсним (листи, заяви, повідомлення, рішення судів, тощо), судова колегія, дійшла висновку, що даний договір на час розгляду справи є чинний.

Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, продавець зобов'язується передати покупцю теплову енергію до меж балансової та експлуатаційної відповідальності вчасно і відповідної якості, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити отриману теплову енергію по встановленим тарифам.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, відповідач в період із червня 2012 року по лютий отримав теплову енергію на загальну суму 259561,60 грн.

Позивачем зазначено, що ним було виставлено відповідачу за поставлену теплову енергію рахунок-фактури (т.1, а.с. 15-23) на суму 259561,60 грн., які відповідачем в оплачені не були, у зв'язку із чим у відповідача утворилась заборгованість.

Після звернення позивача до господарського суду, 18 березня 2013 року між комунальним підприємством "Лотос" Севастопольської міської Ради (покупець) та комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (продавець) було укладено угоду про відступ права вимоги №1-д на суму 311991,00 грн., у тому числі ПДВ, що стало підставою для припинення провадження по справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 259561,60 грн. на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

У виконання рекомендацій Верховного Суду України (Лист Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року N 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому вважається, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Розрахунок 3 % річних проводиться по формулі:

Сума санкції = З х 3 х Д : 365 : 100, де З - сума заборгованості; Д - кількість днів прострочення.

Враховуючи наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, місцевий господарський суд обґрунтовано застосував частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України, та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення:

- 3% річних за період із 17 липня 2012 року по 28 лютого 2013 року у розмірі 1793,44 грн.

- збитків від інфляції за період із серпня 2012 року по січень 2013 року у сумі 341,28 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог стосовно стягнення з відповідача пені та доводів останнього про зменшення її розміру до 1 грн., колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз цієї статті свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) є правом господарського суду, а обставини застосування даної норми є оціночними та водночас потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням приписів ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України.

В своєму відзиві та апеляційній скарзі комунальне підприємство "Лотос" Севастопольської міської Ради стверджує, що незважаючи на простроченням сплати платежів за договором, позивач будь - яких збитків не зазнав, а тому розмір неустойки повинен бути зменшений.

На підставі наведених норм права, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду не вбачає наявність виняткових випадків, які б слугували підставою для зменшення розміру нарахованої пені в результаті несвоєчасного виконання зобов'язань зі сторони комунального підприємства "Лотос".

Важке фінансове становище відповідача не є дією непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, внаслідок якої боржник може бути звільнений від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Відповідно до пункту 4.5. договору поставки, у випадку несвоєчасного внесення платежів за теплову енергію покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми платежу.

Оскільки сума боргу відповідачем не сплачена своєчасно, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині та стягнув на користь позивача:

- пеню за період із 17 липня 2012 року по 28 лютого 2013 року у сумі 8967,20 грн.

В супереч доводам апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія звертає увагу комунального підприємства "Лотос" Севастопольської міської Ради на наступне.

Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації №28 від 20 лютого 2013 року, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Відповідно до пункту 19 Листа Вищого господарського суду від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року, дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Відповідно до частини 2, 4 статті 85 Господарського процесуального кодексу України, у разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення господарський суд повідомляє, коли буде складено повне рішення. Повне рішення повинно бути складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, повне рішення господарського суду міста Севастополя від 13 травня 2013 року у справі № 919/299/13 складено 20 травня 2013 року, тобто, з урахуванням приписів частини 3 статті 51 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до вимог процесуального законодавства.

У вказаному рішення місцевого суду є відмітка канцелярії про відправлення копії даного рішення 21 травня 2013 року обом сторонам справи, у тому числі відповідачу.

Окрім того, як вбачається із протоколу судового засідання від 13 травня 2013 року, представник відповідача був присутній на оголошенні вступної та резолютивної частин рішення.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що апелянту було відомо про ухвалення рішення місцевого суду від 13 травня 2013 року, а тому доводи апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права не знаходять свого підтвердження та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись статтями 101, п.1 ч.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Лотос" Севастопольської міської Ради залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 13 травня 2013 року у справі №919/299/13 залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Голик

Судді С.А. Рибіна

І.В. Черткова

Розсилка:

1. Комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради (вул. Л. Павліченко, 2,Севастополь,99011)

2. Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)

3. Комунальне підприємство "Лотос" Севастопольської міської Ради (вул. Адм. Октябрьського, 19,Севастополь,99011)

4. Прокурор Ленінського району міста Севастополя (вул.. Вороніна, Севастополь, 99011)

5. Прокуратура міста Севастополя (вул. Л. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)