Постанова

від 23.10.2013 по справі 919/299/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року Справа № 919/299/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Комунального підприємства "Лотос" Севастопольської міської ради на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 червня 2013 року у справі № 919/299/13 Господарського суду міста Севастополя за позовом Прокурора Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави, в особі: 1) Севастопольської міської ради, м. Севастополь; 2) Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради, м. Севастополь, до Комунального підприємства "Лотос" Севастопольської міської ради, м. Севастополь, про стягнення 270 663,52 грн.,

за участю представників сторін:

Генеральної прокуратури - Сіромашенко Р.Л. (посв. № 020951);

позивача-1 - не з'явився;

позивача-2 - не з'явився;

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року прокурор Ленінського району міста Севастополя в інтересах Севастопольської міської ради, в особі КП "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради, пред'явив у господарському суді позов до відповідача КП "Лотос" Севастопольської міської ради про стягнення 270 663,52 грн.

Вказував, що 15.02.08 між КП "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради (продавцем) та КП "Лотос" Севастопольської міської ради (покупцем) був укладений договір № 547 купівлі-продажу теплової енергії, згідно умов якого продавець зобов'язався передати покупцю теплову енергію, а покупець - здійснювати оплату отриманої теплової енергії.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманої теплової енергії в червні 2012 року - січні 2013 року, позивачі просили стягнути з відповідача 259 561,60 грн. боргу, 8 967,20 грн. пені, 341,28 грн. інфляційних втрат та 1 793,44 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 13 травня 2013 року (суддя Єфременко О.О.) припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення 259 561,60 грн. боргу в зв'язку з укладенням між сторонами спору угоди про зарахування однорідних вимог від 18.03.13.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 13 травня 2013 року (суддя Єфременко О.О.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 червня 2013 року (колегія суддів у складі: Голика В.С. - головуючого, Рибіної С.А., Черткової І.В.), позов задоволено.

Постановлено стягнути з КП "Лотос" Севастопольської міської ради на користь КП "Севтеплоенерго" Севастопольської міської 8 967,20 грн. пені, 341,28 грн. інфляційних втрат, 1 793,44 грн. 3 % річних та судові витрати.

Судові акти мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати отриманої теплової енергії, що є підставою до покладення на відповідача обов'язку по сплаті пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

У касаційній скарзі КП "Лотос" Севастопольської міської ради, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ч. 6 ст. 232, ст.ст. 551, 606, 614 ГК України та ст. 3 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині задоволення вимог про стягнення 8 967,20 грн. пені.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 15.02.08 між КП "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради (продавцем) та КП "Лотос" Севастопольської міської ради (покупцем) був укладений договір № 547 купівлі-продажу теплової енергії, згідно умов якого продавець зобов'язався передати покупцю теплову енергію, а покупець - здійснювати оплату отриманої теплової енергії.

Пунктами 3.2-3.3 договору сторони погодили, що кількість наданої покупцю теплової енергії (пару) визначається розрахунковим шляхом виходячи із кількості використаного природного газу. Витрати природного газу визначаються згідно з показаннями газового лічильника.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата за теплову енергію розраховується виходячи із розрахункової кількості фактично спожитого газу.

Покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі по всім видам теплопостачання, передбаченим діючим договором, згідно виставленого продавцем рахунку в сумі не менше 50 % від суми нарахування за спожиту теплову енергію в попередньому розрахунковому періоді, з наступним перерахунком за фактично відпущену теплову енергію.

Кінцевий розрахунок за теплову енергію здійснюється в термін до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно тарифам, діючим на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не повідомить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць (п.п. 4.1-4.4).

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що продавець за період з червня 2012 року по січень 2013 року передав покупцю теплову енергію на загальну суму 259 561,60 грн., яка не була сплачена відповідачем.

Водночас судами встановлено, що 18.03.13 між сторонами спору укладено угоду про зарахування однорідних вимог, що стало обґрунтованою підставою для припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення 259 561,60 грн. боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми права, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманої теплової електроенергії у червні 2012 року - січені 2013 року, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність правових підстав до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних.

Крім того, п. 4.5 договору сторони погодили, що за внесення платежів з порушенням термінів, визначених договором, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині вчасної оплати отриманої теплової енергії, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність правових підстав для її стягнення в заявленому позивачами розмірі.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги про надмірно великий розмір пені порівняно зі збитками кредитора, який відповідно до ст. 233 ГК України може бути зменшений судом, не заслуговують на увагу суду, оскільки випадки зменшення розміру неустойки відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України є виключними, а вказані скаржником підстави були досліджені судами попередніх інстанцій та їм була надана правильна юридична оцінка.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111 7 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Лотос" Севастопольської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 червня 2013 року у справі № 919/299/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: Дунаєвська Н.Г.

Судді: Кочерова Н.О.

Мележик H.I.