Рішення

від 18.06.2013 по справі 910/9666/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9666/13 18.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ліном»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс»

про стягнення 38 468, 29 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Єфремова О. С. (дов. №2 від 17.04.2013р.);

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 18.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ліном» (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 38 468, 29 грн. за договором поставки № 15 від 01.01.2011 року, з яких 29 018, 45 грн. основного боргу, 8 181, 61 грн. пені, 1 124, 94 грн. 3 % річних, 143, 29 грн. інфляційних втрат, також позивач просить покласти судові втрати по оплаті судового збору на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/9666/13, розгляд справи призначено на 18.06.2013 року.

12.06.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подані документи по справі.

В судове засідання 18.06.2013 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 27.05.2013 року не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача вимоги ухвали суду від 27.05.2013 року виконав частково, надав оригінали документів для огляду в судовому засіданні.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 15 від 01.01.2011 року, в частині оплати поставленого товару.

Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 02121, м. Київ, вул. Вереснева, 24.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011 року між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 15 (далі за текстом - договір), відповідно до п.1.2. якого у відповідності з цим договором продавець зобов'язується передати покупцю належний товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його.

Відповідно до п. 1.3. договору кількість і асортимент товару зазначається у видаткових накладних, що складають невід'ємну частину цього договору.

Згідно п. 3.5. договору прийом передача товару здійснюється представниками сторін шляхом підписання видаткових накладних (акту).

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що платежі за товари, що поставляються за цим договором, будуть виконуватись покупцем у безготівковій формі на підставі видаткової накладної згідно рахунку - фактури. Покупець здійснює оплату протягом 14 календарних днів з дати підписання видаткової накладної.

Згідно п. 7.6.1. договору в разі прострочки товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний календарний день прострочки.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 29 977, 39 грн., що підтверджується матеріалами справи. За твердженням позивача, відповідач частково оплатив поставлений йому товар на суму 988, 94 грн.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед ним за поставлений товар складає 29 018, 45 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою Договір поставки № 15 від 01.01.2011 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 29 977, 39 грн., згідно видатковим накладним, належним чином копії яких наявні в матеріалах справи, який оплачений відповідачем частково на суму 988, 94 грн. Отже, заборгованість відповідача за поставлений йому позивачем товар становить 29 018, 45 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не подано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 29 018, 45 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 29 018, 45 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 5.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 29 018, 45 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача у відповідності до п. 7.6.1 договору пеню в розмірі 8 181, 61 грн. за загальний період прострочення з 31.12.2011 року - 08.05.2013 року.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано .

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Позивачем загальний період нарахування пені відповідачу визначений з 31.12.2011 по 08.05.2013 року. Такий період нарахування пені не відповідає приписам ч. 6 ст. 232 ГК України, отже судом самостійно визначено період нарахування пені по кожній накладній окремо в межах строку встановленого ст. 232 ГК України. Загальний період нарахування відповідачу пені визначений судом з 31.12.2011 року по 09.08.2012 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені, за розрахунком суду, в розмірі 2 201, 68 грн. у відповідності до п. 7.6.1. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1124, 94 грн. трьох відсотків річних та 143, 29 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення за період з 31.12.2011 року по 08.05.2013 року.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Отже, враховуючи все вищезазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягають 29 018, 45 грн. основного боргу за договором, 2 201, 68 грн. пені за прострочення грошового зобов'язання, 1 124, 94 грн. трьох відсотків річних та 143, 29 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (02121, м. Київ, вул. Вереснева, б. 24; код ЄДРПОУ 31747330; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ліном» (04050, м. Київ, провулок Косогірний, буд. 4, оф. 6; код ЄДРПОУ 30552539) 29 018 (двадцять дев'ять тисяч вісімнадцять) грн. 45 коп. основного боргу, 2 201 (дві тисячі двісті одну) грн. 68 коп. пені за прострочення грошового зобов'язання, 1 124 (одну тисячу сто двадцять чотири) грн. 94 коп. 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, 143 (сто сорок три) грн. 29 коп. інфляційних втрат та 1 453 (одну тисячу чотириста п'ятдесят три) грн. 05 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.06.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко