Постанова

від 12.06.2013 по справі 816/1442/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1442/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Петренко О.В.,

за участю:

представників позивача - Підгірного А.О., Горулька О.О.,

представника відповідача - Гаспаряна С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорітет Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

22 березня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріорітет Плюс" (надалі - ТОВ "Пріоритет Плюс", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2013 № 0001601502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) у розмірі 14254,5 грн, в тому числі 9503 грн - за основним платежем, 4751,5 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та від 11.03.2013 № 0001721502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) у розмірі 37777,5 грн, в тому числі 30222 грн - за основним платежем, 7555,5 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що вказані податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1 та 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 розділу 5 Податкового кодексу України під час господарських правовідносин із приватним підприємством "Баварія-Ф" (надалі - ПП "Баварія-Ф") та приватним підприємством "Українська міжрегіональна компанія "Агроцентр" (надалі - ПП "УМК "Агроцентр"). Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що вказані контрагенти на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як суб'єкт підприємницької діяльності, перебували на податковому обліку, позивачем було отримано відповідні послуги з ремонту транспортних засобів, які належать ТОВ "Пріорітет Плюс" та використовувалися ним на підставі договору оренди. Послуги з ремонту транспортних засобів та паливно-мастильні матеріали (дизпаливо) необхідні позивачу у зв'язку із експлуатацією транспортних засобів, а саме використання у господарській діяльності - надання послуг з перевезення вантажів. Правомірність формування податкового зобов`язання з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій підтверджено належними документами.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судових засіданнях проти задоволення позову заперечував. У долучених до матеріалів справи запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях зазначав, що перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1 та 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 розділу 5 Податкового кодексу України під час господарських правовідносин із приватним підприємством "Баварія-Ф" (надалі - ПП "Баварія-Ф") та приватним підприємством "Українська міжрегіональна компанія "Агроцентр" (надалі - ПП "УМК "Агроцентр"). Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій. Зазначав, що актом про неможливість проведення зустрічної звірки по спірному контрагенту (ПП "Баварія-Ф") та актом про неможливість проведення зустрічної звірки по спірному контрагенту (ПП "УМК "Агроцентр") встановлено відсутність підприємств за юридичною адресою, а також відсутність матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності. Зроблено висновок, що дані товариства не могли купувати товар, послуги і відповідно не могли його в подальшому продавати позивачу. А тому податковим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріорітет Плюс" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 16.10.2006 року, ідентифікаційний код 34612271, номер запису 1 588 102 0000 005590, свідоцтво серії А00 № 711361, а також є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 81, 83, т.1). Відповідно до довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 734394, основними видами діяльності позивача є 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 49.42 надання послуг перевезення речей (переїзду) (а.с. 82, т.1).

У період з 26.12.2012 року по 02.01.2013 року старшим державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у м. Полтаві Чухляд Тамарі Володимирівні проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Пріоритет Плюс" з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Баварія-Ф" за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 10.01.2013 року № 133/15.2/34612271 (а.с. 150-161, т.1), в якому відображено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1 та 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 розділу 5 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на 15892 грн за вересень 2011 року та 14330 грн за жовтень 2011 року, занижено податок на додану вартість до сплати 15892 грн за вересень 2011 року та 14330 грн за жовтень 2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 року № 0001721502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) у розмірі 37777,5 грн, в тому числі 30222 грн - за основним платежем, 7555,5 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 86, т.1).

У період з 26.12.2012 року по 03.01.2013 року старшим державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у м. Полтаві Чухляд Тамарі Володимирівні проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Пріорітет Плюс" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "УМК "Агроцентр" за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 10.01.2013 року № 132/15.2/34612271 (а.с. 192-200, т.1), в якому відображено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1 та 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 розділу 5 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на 9503 грн за грудень 2011 року, занижено податок на додану вартість до сплати 9503 грн за грудень 2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 року № 0001601502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) у розмірі 14254,5 грн, в тому числі 9503 грн - за основним платежем, 4751,5 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 85, т.1).

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 11.03.2013 року № 0001721502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) у розмірі 37777,5 грн, в тому числі 30222 грн - за основним платежем, 7555,5 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, та податковому повідомленню-рішенню від 11.03.2013 року № 0001601502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) у розмірі 14254,5 грн, в тому числі 9503 грн - за основним платежем, 4751,5 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, діючого на момент подання позивачем декларації з ПДВ за вересень 2011 року та грудень 2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності .

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції , яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Щодо взаємовідносин позивача із контрагентом ПП "Баварія-Ф", судом встановлено, протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ПП "Баварія-Ф" (по тексту договору - Постачальник) було укладено договір поставки та надання послуг від 16 вересня 2011 року № ПП-005 (а.с. 87-88, т.1), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, передбачених даним договором, Постачальник зобов'язується надати Покупцю послуги по ремонту, диспетчирування вантажних автомобілів, надання послуг перевезення вантажів, поставку ПММ, а Замовник зобов'язується прийняти надані послуги та ПММ і провести їх оплату.

На підтвердження виконання умов договору поставки та надання послуг від 16 вересня 2011 року № ПП-005 позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів:

- Додаток № 1 до договору № ПП-005 від 16.09.2011 року, відповідно до якого визначено послуги з ремонту автомобіля (а.с. 91, т.1);

- податкова накладна № 246 від 16.09.2011 року щодо надання послуг по ремонту автомобіля на загальну суму 54000,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 9000,00 грн (а.с. 94, т.1), № 247 від 16.09.2011 року щодо надання послуг по ремонту автомобіля на загальну суму 26280,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 4380,00 грн (а.с. 97, т.1), № 269 від 19.09.2011 року щодо поставки дизельного пального на загальну суму 7536,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 1256,00 грн (а.с. 101, т.1), № 389 від 28.09.2011 року щодо поставки дизельного пального на загальну суму 7536,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 1256,00 грн (а.с. 105, т.1), № 75 від 03.10.2011 року щодо поставки дизельного пального на загальну суму 9420,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 1570,00 грн (а.с. 108, т.1), № 74 від 03.10.2011 року щодо поставки запчастин на загальну суму 28680,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 4780,00 грн (а.с. 111, т.1), № 73 від 03.10.2011 року щодо надання послуг по ремонту на загальну суму 47880,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 7980,00 грн (а.с. 114, т.1);

- акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) № ОУ-1609-2 від 16.09.2011 року щодо надання послуг по ремонту автомобіля на загальну суму 54000,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 9000,00 грн (а.с. 93, т.1), № ОУ-1609-3 від 16.09.2011 року щодо надання послуг по ремонту автомобіля на загальну суму 26280,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 5000,00 грн (а.с. 96, т.1), № ОУ-0310-1 від 03.10.2011 року щодо надання послуг по ремонту автомобіля на загальну суму 47880,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 7980,00 грн (а.с. 113, т.1);

- видаткова накладна № РН-1909-10 від 19.09.2011 року на поставку дизельного пального (а.с. 99, т.1), № РН-2809-09 від 28.09.2011 року на поставку дизельного пального, (а.с. 103, т.1), № РН-0310-43 від 03.10.2011 року на поставку дизельного пального (а.с. 107, т.1), № РН-0310-42 від 03.10.2011 року на поставку запчастин (а.с. 110, т.1);

На підтвердження здійснення позивачем оплати отриманих від ПП "Баварія-Ф" послуг, позивачем надано рахунки-фактури (а.с. 92,95, 98, 102, 106, 109, 112, т.1) та платіжні доручення від 03.02.2011 року № 26, від 17.02.2012 року № 43, від 18.11.2011 року № 305, від 24.11.2011 року № 307, від 24.11.2011 року № 309, від 13.03.2012 року № 72, від 16.03.2012 року № 83, від 27.02.2012 року № 60, від 21.02.2012 року № 49, щодо оплати наданих спірним контрагентом послуг та товару (а.с. 129-134, 143-145, т.1).

Щодо взаємовідносин позивача із контрагентом ПП "УМК "Агроцентр", судом встановлено, протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ПП "УМК "Агроцентр" (по тексту договору - Постачальник) було укладено договір поставки та надання послуг від 01 грудня 2011 року № ПП-006 (а.с. 89-90, т.1), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, передбачених даним договорам, Постачальник зобов'язується надати Покупцю послуги по ремонту, диспетчирування вантажних автомобілів, надання послуг перевезення вантажів, поставку ПММ, а Замовник зобов'язується прийняти надані послуги та ПММ і провести їх оплату.

На підтвердження виконання умов договору поставки та надання послуг від 01 грудня 2011 року № ПП-006 позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів:

- податкова накладна № 5 від 01.12.2011 року щодо надання послуг по ремонту автомобіля на загальну суму 42760,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 7126,67 грн (а.с. 118, т.1), № 4 від 01.12.2011 року щодо надання послуг по ремонту автомобіля на загальну суму 9310,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 1551,67 грн (а.с. 121, т.1), № 3 від 01.12.2011 року щодо поставки дизельного пального на загальну суму 4950,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 825,00 грн (а.с. 126, т.1);

- акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) № ОУ-01/12-2 від 01.12.2011 року щодо надання послуг по ремонту автомобіля на загальну суму 42760,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 7126,67 грн (а.с. 116, т.1), № ОУ-01/12-1 від 01.12.2011 року щодо надання послуг по ремонту автомобіля на загальну суму 9310,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 1551,67 грн (а.с. 120, т.1);

- видаткова накладна № РН-0112-02 від 01.12.2011 року на поставку дизельного пального (а.с. 125, т.1);

На підтвердження здійснення позивачем оплати отриманих від ПП "УМК "Агроцентр" послуг, позивачем надано рахунки-фактури (а.с. 115, 119, 124, т.1) та платіжні доручення від 16.03.2012 року № 84, від 02.04.2012 року № 102, від 23.03.2012 року № 94, від 21.03.2012 року № 88, щодо оплати наданих спірним контрагентом послуг та товару (а.с. 135, 139-141 т.1).

Згідно пояснень представників позивача в судовому засіданні дизельне пальне поставлялось контрагентом позивача після завершення ремонту автомобілів і заправлялось безпосередньо в баки таких автомобілів, місткість яких понад 1200 літрів.

Судом встановлено, що послуги, надані позивачу спірним контрагентом використані в межах господарської діяльності, зокрема автомобілі, для яких було здійснено ремонт та заправку дизельним пальним перебувають у володінні та користуванні позивача. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу, копія якого наявна в матеріалах справи позивачу належить фургон вантажний марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с. 127, т.1). Відповідно до договору найму (оренди) транспортних засобів від 02.08.2011 року, копія якого наявна в матеріалах справи, позивач орендує вантажний сідловий тягач марки DAF 95XF480 реєстраційний номер НОМЕР_4; напівпричіп бортовий марки Trailor syy3cx реєстраційний номер НОМЕР_5; вантажний фургон марки DAF CF 65.250 реєстраційний номер НОМЕР_6 (а.с. 128, т.1). Дані автомобілі використовуються позивачем в господарській діяльності в межах передбачених видів діяльності, а саме надання послуг щодо перевезення вантажів на замовлення Дочірнього підприємства "ФМ Ложістік Дніпро", згідно умов договору про надання транспортних послуг по Україні № 0671Д1 від 11.09.2011 року (а.с. 46-48, т.2). Виконання умов вказаного договору підтверджується долученими до матеріалів справи заявками на перевезення вантажів, рахунками-фактури на оплату послуг по перевезенню, актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), податковими накладними (а.с. 55-69, т.2) та подорожніми листами вантажного автомобіля (а.с. 100, 104, 117, 122, 123 т.1), товарно-транспортними накладними на перевезення вантажів (а.с. 71-80, т.2) та актом підтвердження надання вантажних перевезень від 31.05.2013 року (а.с.105-108, т.2).

Господарські операції позивача здійснювались в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача зі спірними контрагентами у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ПП "Баварія-Ф" та ПП "УМК "Агроцентр" ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Доводи відповідача стосовно того, що у контрагентів позивача - ПП "Баварія-Ф" та ПП "УМК "Агроцентр" не має власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, суд вважає необґрунтованими, оскільки зазначені висновки не враховують нічим не обмежені права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди (користування) приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Окрім того, позивачем було повністю здійснено розрахунки із вищезазначеними контрагентами за отримані товари, що підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Також слід зазначити, що незначні недоліки в заповненні договору, носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавлення юридичної сили і доказовості зазначеного документа щодо підтвердження отриманих позивачем послуг. Зокрема, суд критично відноситься до обґрунтувань відповідача, зазначених в його запереченні на адміністративний позов, щодо відсутності реально вчиненої операції на підставі того, в договорі, який позивачем надано під час перевірки на останній сторінці в розділі реквізити сторін - відсутні ініціали та прізвища осіб, які підписали вказаний договір. В преамбулі договору на першій сторінці зазначено, що договір укладається конкретними юридичними особами (зазначено їх назви) в особі директора та зазначено його повне прізвище, ім'я та по-батькові. Також не можна вважати належним доказом посилання відповідача на ненадання на момент перевірки належним чином засвідчених копій платіжних доручень або інших документів на підтвердження оплати за отриманні послуги від спірних контрагентів, як обґрунтування відсутності у позивача права на формування податкового кредиту за такими операціями. Матеріалами справи підтверджено здійснення оплати позивачем вартості отриманих послуг та товару.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання послуг (робіт), встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних послуг (робіт) податку на додану вартість, а також використання таких послуг (робіт) у подальшій господарській діяльності позивача.

Беручи до уваги наведене, спірні податкові повідомлення-рішення, суперечать вимогам Податкового кодексу України, винесені без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження їх розміру.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, яке відповідно до повноважень суду, встановлених частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 11.03.2013 року № 0001721502 та від 11.03.2013 року № 0001601502.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорітет Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби № 0001601502 від 11.03.2013 року та № 0001721502 від 11.03.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорітет Плюс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 520,41 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 17 червня 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський