Ухвала

від 12.06.2013 по справі 2а-2621/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року Справа № 94268/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Пліша М.А. та Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2011р. у справі за поданням Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську до приватного підприємства «Франко-Буд-Інвест» про зупинення видаткових операцій шляхом накладення арешту на кошти, -

В С Т А Н О В И В:

10.08.2011 року Державна податкова інспекція в м.Івано-Франківську (надалі - ДПІ в м.Івано-Франківську) звернулась до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з поданням про зупинення видаткових операцій шляхом накладення арешту на кошти ПП «Франко-Буд-Інвест».

В обґрунтування вимог зазначає, що підставою для його прийняття стало невиконання ПП «Франко-Буд-Інвест» вимог податкового органу, а саме - відмова від допуску посадових осіб податкового органу до проведення позапланової виїзної перевірки. Зазначають, що 09.08.2011 року здійснено вихід по юридичній адресі ПП «Франко-Буд-Інвест» - АДРЕСА_1 з метою проведення позапланової виїзної перевірки. До помешкання посадові особи ДПІ директором підприємства допущені не були, без пояснення причин.

Оскаржуваною постановою суду першої інстанції в задоволенні подання відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести постанову про задоволення подання позивача.

Зокрема звертає увагу на те, що судом першої інстанції не враховано, що в разі недопущення посадових осіб органів державної податкової служби до обстеження територій та приміщень, визначених у п.п.20.1.11 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатись до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника полатків).

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 09.08.2011 року заявником на підставі наказу № 25511 здійснено вихід на юридичну адресу відповідача з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій розрахунків), фінансово-статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та задаткової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року.

Однак, керівник та головний бухгалтер відповідача ОСОБА_1 відмовився від допуску працівників ДПІ у м.Івано-Франківську до проведення позапланової документальної перевірки підприємства.

На підставі перевірки, 09.08.2011р. заявником складено Акт № 224/23-2/35764830, в якому зазначено - «відмови від допуску працівників заявника до проведення документальної виїзної перевірки, в якому зазначено наступне, «09.08.2011р. здійснено вихід за юридичною адресою ПП «Франко-Буд-Інвест», АДРЕСА_1 з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки, однак працівники ДПІ в м.Івано-Франківську до проведення перевірки допущені не були, без пояснення причин».

Підставами для проведення документальної позапланової виїзної перевірки слугували дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України якими встановлено заниження податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість ПП «Франко-Буд-Інвест».

Правове регулювання порядку проведення документальної позапланової перевірки платника податків врегульовано нормами Податкового кодексу України. Відповідно до п.78.4 ст.78 цього кодексу про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (абз.2 п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України).

Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 Податкового кодексу України.

Пунктом 81.1 ст.81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби виправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за навності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці другому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням № 19865/10/23-24/11606 ДПІ в м.Івано-Франківську про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 10.08.2011р. застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ПП «Франко-Буд-Інвест» (код-35764830), що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: АДРЕСА_1, в якому зазначено, що підставою для накладення адміністративного арешту є обставини, передбачені пунктом 94.2 статті 94 розділу II Податкового кодексу України: «платник податків ПП «Франко-Буд-Інвест» відмовляється від допуску до перевірки посадових осіб ДПІ в м.Івано-Франківську».

Між тим, за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться квартира. Однак, як встановлено судом першої інстанції, представником заявника не доведено, що дана житлова квартира використовується ПП «Франко-Буд-Інвест», як офісне приміщення. Майно платника податків ПП «Франко-Буд-Інвест», що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: АДРЕСА_1, яка є житловим приміщенням, в якому можуть бути прописані та постійно проживати громадяни, майно що (розміщене, зберігається) у квартирі за вказаною адресою може належати на праві власності громадянам, які проживають в квартирі, а не ПП «Франко-Буд-Інвест», що також не встановлено податковим органом.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 мав право не допустити до свого житла службових осіб податкової служби, виходячи із наступного.

Статтею 30 Конституції України передбачено, що кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Згідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

При цьому, відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків , визначених законом.

Пунктом 94.3 статті 94 Податкового кодексу України визначено, що арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті, а пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження (пункт 94.6 статті 94 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу 1 пункту 94.5 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути повним або умовним.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником органу державної податкової служби, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

В частині доводів апелянта, щодо дотримання вимог п.п. 20.1.11 ст.20 Податкового кодексу України, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Право податкового органу доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовується для провадження господарської діяльності, та/або є об'єктами оподаткування або використовується для отримання доходів (прибутку) чи пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу передбачене п.п.20.1.11. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.20.1.15 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків) у разі недопущення посадових осіб органів державної податкової служби до обстеження територій та приміщень, визначених у статті 20.1.11.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що ДПІ в м.Івано-Франківську не доведено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 використовується ПП «Франко-Буд-Інвест»для провадження господарської діяльності, та/або є об'єктами оподаткування або використовується для отримання доходів (прибутку) чи пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно до ст.111 Податкового кодексу України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності як фінансова, адміністративна, кримінальна.

Отже, у разі недопущення до проведення позапланової виїзної перевірки платника податків податковий орган має право вжити до такого платника податків інших, передбачених законом, заходів впливу, зокрема притягнути такого платника до адміністративної відповідальності (ст. 163-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Колегія суддів зазначає, що зупинення операцій на рахунку може мати місце тільки у випадку не допуску до приміщення та території, а не до проведення перевірки. В Податковому кодексу відсутні повноваження податкової служби щодо зняття зазначеного заходу, що на практиці може зумовити ситуацію, за якою відновити видаткові операції на рахунках в межах правового поля буде неможливим.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційні скарги на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись,ст.41, ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.08.2011р. у справі № 2а-2621/11/0970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді М.А. Пліш

Р.Й. Коваль