Постанова

від 12.08.2011 по справі 2а-2621/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2011 р. Справа № 2a-2621/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кафарського В.В.

за участю секретаря Вилки О.С.

представників:

від заявника: ОСОБА_1, ОСОБА_2

від відповідача: не з"явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку ст. 183-3 КАС України

за поданням : Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

до відповідача : ПП "Франко-Буд-Інвест"

про зупинення видаткових операцій шляхом накладення арешту на кошти,-

ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2011 року о 11 год. 06 хв. Державна податкова інспекція в м.Івано-Франківську звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з поданням про зупинення видаткових операцій шляхом накладення арешту на кошти ПП «Франко-Буд-Інвест».

В судовому засіданні представники Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську подання про зупинення видаткових операцій шляхом накладення арешту на кошти ПП «Франко-Буд-Інвест»підтримали повністю.

В обґрунтування законності Рішення ДПІ в м.Івано-Франківську №19865/10/23-247/11606 від 10 серпня 2011 року представники Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську послалися на те, що підставою для його прийняття стало невиконання ПП «Франко-Буд-Інвест»вимог податкового органу, а саме -відмова від допуску посадових осіб податкового органу до проведення позапланової виїзної перевірки. Пояснили, що 09.08.2011 здійснено вихід по юридичній адресі ПП «Франко-Буд-Інвест»- АДРЕСА_1 з метою проведення позапланової виїзної перевірки. До помешкання посадові особи ДПІ директором підприємства допущені не були, без пояснення причин.

Судом 10 серпня 2011 року винесено ухвалу про відкриття провадження за даним поданням. В зв'язку з передбаченим законодавством скороченого строку розгляду даної категорії справ, розгляд подання призначено на 12 серпня 2011 року о 13:15 год.

Однак телефонограму та матеріали адміністративної справи не можливо було передати відповідачу, оскільки за адресою яка зазначена у витязі єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на час вручення документів нікого не знаходилося, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання та актом судового розпорядника.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників заявника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується подання податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення даного подання, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 09.08.2011 року заявником на підставі наказу № 2551 здійснено вихід на юридичну адресу відповідача з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі , дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансово-статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов»язаня з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року.

Однак, керівник та головний бухгалтер відповідача ОСОБА_3 відмовився від допуску працівників ДПІ у м.Івано-Франківську до проведення позапланової документальної перевірки підприємства.

09.08.2011 заявником складено Акт №224/23-2/35764830 «відмови від допуску працівників заявника до проведення документальної виїзної перевірки (а.с.16).

Як зазначено в даному акті, «09.08.2011 здійснено вихід по юридичному адресу ПП «Франко-Буд-Інвест», АДРЕСА_1 з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки однак працівники ДПІ в м.Івано-Франківську допущені не були, без пояснення причин».

Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульований ст.78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: п.п.78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Як підтверджується матеріалами справи, підставами для проведення документальної позапланової виїзної перевірки слугували дані системи автамитизованого співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено заниження податкових зобов»язань та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість ПП «Франко-Буд-Інвест».

Відповідно до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (абз.2 п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України).

Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 Податкового кодексу України.

Пунктом 81.1.ст.81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пед'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці другому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно статтею 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації -забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі -арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу (пункт 94.2 статті 94 Податкового кодексу України).

Пунктом 94.3 статті 94 Податкового кодексу України визначено, що арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті, а пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження (пункт 94.6 статті 94 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу 1 пункту 94.5 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути повним або умовним.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником органу державної податкової служби, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Щодо застосування до платника податку ПП «Франко-Буд-Інвест» умовного адміністративного арешту майна платника податків суд зазначає таке.

Рішенням № 19865/10/23-24/11606 ДПІ в м.Івано-Франківську про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 10 серпня 2011 року застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ПП «Франко-Буд-Інвест»(код- 35764830), що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: АДРЕСА_2. м.Івано-Франківськ (ас.17).

Як зазначено в даному Рішенні, підставою для накладення адміністративного арешту є обставини, передбачені пунктом 94.2 статті 94 розділу II Податкового кодексу України: «платник податків ПП «Франко-Буд-Інвест»відмовляється від допуску до перевірки посадових осіб ДПІ в м.Івано-Франківську».

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Як встановлено судом, за адресою: АДРЕСА_3 знаходиться житлова квартира.

Однак, представниками заявника в судовому засіданні не доведено, що дана житлова квартира використовується ПП «Франко-Буд-Інвест»як офісне приміщення.

Майно платника податків ПП «Франко-Буд-Інвест», що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: вул..Вовчинецька, буб.142, кв.8, м.Івано-Франківськ, яка є житловим приміщенням, в якому можуть бути прописані та постійно проживати громадяни, майно що (розміщене, зберігається) у квартирі за вказаною адресою може належати на праві власності громадянам, які проживають в крартирі, а не ПП «Франко-Буд-Інвест», що також не встановлено податковим органом.

Статтею 30 Конституції України передбачено, що кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Виходячи із приписів ст.30 Конституції України суд вважає, що ОСОБА_3 мав право не допустити до свого житла службових осіб податкової служби.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків.

Відповідно до п.п.16.1.13 п.16.1. ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Право податкового органу доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовується для провадження господарської діяльності, та/або є об'єктами оподаткування або використовується для отримання доходів (прибутку) чи пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу передбачене п.п.20.1.11. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.20.1.15 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків) у разі недопущення посадових осіб органів державної податкової служби до обстеження територій та приміщень, визначених у статті 20.1.11.

В контексті наведених норм, ДПІ в м.Івано-Франківську не доведено, що квартира за адресою: АДРЕСА_4 використовується ПП «Франко-Буд-Інвест»для провадження господарської діяльності, та/або є об'єктами оподаткування або використовується для отримання доходів (прибутку) чи пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до ст.111 Податкового кодексу України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності як фінансова, адміністративна, кримінальна.

Як було вже зазначено, адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Таким чином, у разі недопущення до проведення позапланової виїзної перевірки платника податків податковий орган має право вжити до такого платника податків інших, передбачених законом, заходів впливу, зокрема притягнути такого платника до адміністративної відповідальності (ст.163-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з меж заявлених в поданні вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в поданні ДПІ в м.Івано-Франківську доводи є необґрунтованими, та, відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні подання відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Кафарський В.В.

Постанова складена в повному обсязі 17.08.2011 року.