Ухвала

від 12.06.2013 по справі 2а-1670/7756/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 р.Справа № 2а-1670/7756/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2013р. по справі № 2а-1670/7756/12

за позовом ОСОБА_1

до Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області третя особа Управління Державної казначейської служби в Семенівському районі Полтавської області

про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа: Управління державної казначейської служби в Семенівському районі Полтавської області, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив суд визнати протиправним розпорядження голови Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області "Про звільнення ОСОБА_1." від 09 листопада 2012 року №91-к та таким, що завдало значної шкоди охоронюваним конституційним правам на працю; скасувати розпорядження голови Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області "Про звільнення ОСОБА_1." від 09 листопада 2012 року №91-к; зобов'язати відповідача виплатити належну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 15 листопада 2012 року по день розгляду справи у суді у сумі 6757,74 грн.; зобов'язати відповідача запропонувати працевлаштування у відділ освіти, молоді та спорту на посаду, рівнозначну тій, яку обіймав ОСОБА_1 у відділі освіти; стягнення моральної шкоди у сумі 10000,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа: Управління державної казначейської служби в Семенівському районі Полтавської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ч. 2 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 06 червня 2005 року працював на посаді начальника відділу освіти Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області, що підтверджується трудовою книжкою позивача /а.с. 79-82/.

09 листопада 2012 року, відповідно до статей 5, 41, 47 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпоряджень голови районної державної адміністрації від 10 серпня 2012 року №624 "Про внесення змін до структури районної державної адміністрації" від 10 серпня 2012 року №623 "Про припинення Відділу освіти Семенівської районної державної адміністрації", від 14 вересня 2012 року №743 "Про попередження працівників про можливе наступне вивільнення або переведення", керуючись статтею 492 КЗпП України та відмовою 14 вересня 2012 року від запропонованого переведення на іншу посаду розпорядженням голови Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області №91-к "Про звільнення ОСОБА_1." позивача звільнено з посади начальника відділу освіти Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області з 14 листопада 2012 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією відділу освіти райдержадміністрації /а.с. 5/.

Не погодившись із прийнятим розпорядженням від 09 листопада 2012 року № 91-к ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та дійшов висновку, що відповідач при прийнятті спірного розпорядження від 09.11.2012 року № 91-к діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, розпорядженням голови Семенівської районної державної адміністрації "Про припинення відділу освіти Семенівської районної державної адміністрації" від 10 серпня 2012 року №623 /а.с. 7-8/ припинено в результаті ліквідації юридичну особу Відділ освіти Семенівської районної державної адміністрації, ЄДРПОУ 02145665, яка знаходиться за адресою 38200, Україна, Полтавська область, Семенівський район, смт. Семенівка, вул. Леніна, 44 та є органом державної влади, шляхом ліквідації (пункт 1 розпорядження).

Також, розпорядженням голови Семенівської районної державної адміністрації "Про внесення змін до структури районної державної адміністрації" від 10 серпня 2012 року №624 /а.с. 10/ ліквідовано Відділ у справах сім'ї, молоді та спорту районної державної адміністрації (пункт 1 розпорядження); утворено Відділ освіти, молоді та спорту Семенівської районної державної адміністрації як орган державної влади зі штатної чисельністю 4 (чотири) штатних одиниці (пункт 4 розпорядження).

Згідно частини першої статті 492 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

З аналізу статті 492 Кодексу законів про працю України вбачається, що роботодавець зобов'язаний одночасно з попередженням про звільнення пропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. За відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації, працівник за своїм розсудом звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

На виконання зазначених норм закону, розпорядженням голови Семенівської районної державної адміністрації від 14 вересня 2012 року № 743 керуючись пунктом 1 статті 40 КЗпП України відділу організаційно-кадрової роботи апарату районної державної адміністрації доручено попередити начальника відділу освіти районної державної адміністрації ОСОБА_1 про його можливе наступне вивільнення у зв'язку з ліквідацією відділу освіти районної державної адміністрації (пункт 1 розпорядження); керуючись статтею 492 КЗпП України відділу організаційно-кадрової роботи апарату районної державної адміністрації доручено запропонувати начальнику відділу освіти районної державної адміністрації ОСОБА_1 вакантну посаду головного спеціаліста сектору з питань внутрішньої політики, зв'язків з громадськістю, у справах преси та інформації апарату районної державної адміністрації (пункт 2 розпорядження) /а.с. 45/.

14 вересня 2012 року ОСОБА_1 ознайомлено з розпорядженням від 14 вересня 2012 року №743 та попереджено під підпис про можливе наступне вивільнення у зв'язку з ліквідацією відділу освіти районної державної адміністрації /а.с. 47/.

Також, на виконання вимог частини третьої статті 492 КЗпП України 14 вересня 2012 року ОСОБА_1 запропоновано переведення на вакантну посаду головного спеціаліста сектору з питань внутрішньої політики, зв'язків з громадськістю, у справах преси та інформації апарату районної державної адміністрації /а.с. 46/.

Однак, позивач відмовився від пропозиції переведення на вакантну, станом на 14 вересня 2012 року, посаду головного спеціаліста сектору з питань внутрішньої політики, зв'язків з громадськістю, у справах преси та інформації апарату районної державної адміністрації, зазначивши, що запропонована посада нерівнозначна тій, яку обіймає ОСОБА_1, про що позивачем 14 вересня 2012 року зроблено відповідний запис у Додатку до розпорядження від 14 вересня 2012 року №743 /а.с. 46/.

Згідно з пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно частини другої статті 40 цього ж Кодексу звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Тобто, звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України можливе лише за умови, якщо працівник відмовився від переведення на іншу роботу.

При вивільненні працівникові повинна бути запропонована робота за відповідною професією (спеціальністю) і тільки при відсутності такої роботи - інша робота, що є на підприємстві, в установі, організації.

Згідно з частиною 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Дана правова позиція відображена також у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 року, відповідно до якого, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Із пояснень представника відповідача судом встановлено та підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом /а.с. 72/, що Відділ освіти, молоді та спорту Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області було зареєстровано 07 листопада 2012 року, тобто станом на 14 вересня 2012 року у відповідача не було можливості запропонувати ОСОБА_1 посаду у Відділі освіти, молоді та спорту Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області.

Однак, для того, щоб у позивача не переривався стаж роботи на державній службі та з урахуванням встановленого статтею 492 КЗпП України обов'язку роботодавця одночасно з попередженням про звільнення пропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, ОСОБА_1 було запропоновано вакантну на той час посаду головного спеціаліста сектору з питань внутрішньої політики, зв'язків з громадськістю, у справах преси та інформації апарату районної державної адміністрації.

Проте, ОСОБА_1 відмовився від переведення на іншу, вакантну станом на день пропозиції, посаду.

Відповідачем доведено до відома Семенівського РК Профспілки працівників освіти про наступне вивільнення працівників відділу освіти, працівників централізованої бухгалтерії як структурного підрозділу відділу освіти до кінця листопада 2012 року відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України /а.с. 105/, 08 листопада 2011 року погоджено звільнення ОСОБА_1.з посади начальника відділу освіти Семенівської районної державної адміністрації з Департаментом освіти і науки Облдержадміністрації /а.с. 95/ та з Полтавською обласною державною адміністрацією /а.с. 94/.

09 листопада 2012 року відповідно до статей 5, 41, 47 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпоряджень голови районної державної адміністрації від 10 серпня 2012 року №624 "Про внесення змін до структури районної державної адміністрації" від 10 серпня 2012 року №623 "Про припинення Відділу освіти Семенівської районної державної адміністрації", від 14 вересня 2012 року №743 "Про попередження працівників про можливе наступне вивільнення або переведення", керуючись статтею 492 КЗпП України та відмовою 14 вересня 2012 року від запропонованого переведення на іншу посаду, розпорядженням голови Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області №91-к "Про звільнення ОСОБА_1." позивача звільнено з посади начальника відділу освіти Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області з 14 листопада 2012 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією відділу освіти райдержадміністрації /а.с. 5/.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято доводи позивача щодо незаконності його звільнення з посиланням на те, що Відділ освіти Семенівської районної державної адміністрації станом на дату звільнення ОСОБА_1 не було припинено, з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Однак, внесенню до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи передує здійснення ряду заходів, передбачених чинним законодавством.

Після завершення ліквідаційної процедури /а.с. 102-104/ державним реєстратором Семенівської районної державної адміністрації 23 січня 2013 року до Єдиного державного реєстру було внесено запис №1 579 111 0012 000180 "Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов'язано з реорганізацією" /а.с. 96-99/.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що зазначена обставина не є підставою для визнання незаконним розпорядження від 09 листопада 2012 року №91-к, оскільки звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з ліквідацією Відділу освіти Семенівської РДА відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи розпорядження від 09 листопада 2012 року №91-к, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, відповідачем при звільненні позивача був дотриманий встановлений порядок вивільнення працівника передбачений частиною 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, враховуючи відмову ОСОБА_1 від переведення на іншу, вакантну станом на день пропозиції, посаду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання незаконним розпорядження голови Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області "Про звільнення ОСОБА_1." від 09 листопада 2012 року №91-к та таким, що завдало значної шкоди охоронюваним конституційним правам на працю; скасування розпорядження голови Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області "Про звільнення ОСОБА_1." від 09 листопада 2012 року №91-к; є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов'язання виплатити належну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 15 листопада 2012 року по день розгляду справи у суді у сумі 6757,74 грн.; зобов'язання запропонувати працевлаштування у відділ освіти, молоді та спорту на посаду, рівнозначну тій, яку обіймав ОСОБА_1 у відділі освіти; стягнення моральної шкоди у сумі 10000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

При вирішенні питання про з'ясування фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог статтею 1167 ЦК України, в якій визначені підстави відповідальності за моральну шкоду. Частиною першою даної статті встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. N 4 обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, яким є ступінь вини заподіювана, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку фактичним обставинам справи і обґрунтовано прийшов до висновку, що оскільки протиправності в діях відповідача не встановлено, розпорядження голови Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області №91-к "Про звільнення ОСОБА_1." прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, а права позивача не порушено, законні підстави для поновлення ОСОБА_1 - відсутні, відповідно, і позовні вимоги про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов'язання запропонувати працевлаштування у відділ освіти, молоді та спорту на посаду, рівнозначну тій, яку обіймав ОСОБА_1 у відділі освіти; стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів підтверджує, що, при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2013р. по справі № 2а-1670/7756/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.