Ухвала

від 13.06.2013 по справі 825/1067/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1067/13-а(в 6-ти томах) Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

13 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Атлас - С » до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000472200 від 10.12.2012 року в частині суми, що підлягає сплаті за основним платежем - 67 371, 63 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 12 893,91 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Ніжинська об'єднана державна податкова інспекція Чернігівської області Державної податкової служби України подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п 79.1 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Крузо», відображених у декларації з податку на додану вартість за І квартал 2011 року, за II квартал 2011 року, за III квартал 2011 pоку, з ТОВ «Рокко», відображених у декларації з податку на додану вартість за II квартал 2012 року, за III квартал 2012 pоку, з ТОВ «Хозстройсервіс», відображених у декларації з податку на додану вартість за IV квартал 2011 року, за І квартал 2012 pоку, з ПП «Ікспіріенс», відображених у декларації з податку на додану вартість за І квартал 2011 року.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт № 1268/22-32585634 від 30.11.2012 року, в якому встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 70280,63 грн., а також до зменшення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 2141 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012 року № 0000472200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 83 901,79 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у періоді з 01.03.2011 року позивач здійснював взаємовідносини з контрагентами ПП «Крузо», ТОВ «Рокко», ТОВ «Хозстройсервіс», ПП «Ікспіріенс».

Щодо господарських відносин позивача з його контрагентами, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ПП «Крузо» (продавець) укладено договір поставки № 10, у відповідності до вимог якого постачальник зобов'язувався продати та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах договору. Номенклатура, асортимент, загальна кількість товару, ціна за одиницю, сумарна вартість партії вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок продавця. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника або транспортом покупця (а.с. 57, Том 1).

На підтвердження виконання цього договору позивачем було надано до суду першої інстанції рахунки-фактури, видаткові накладні та податкові накладні.

01.09.2011 року між ПП «Атлас-С» (покупець) та ТОВ «Хозстройсервіс» (продавець) було укладено договір поставки № 16, у відповідності до вимог якого постачальник зобов'язувався продати та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах договору. Номенклатура, асортимент, загальна кількість товару, ціна за одиницю, сумарна вартість партії вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок продавця. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника або транспортом покупця (а.с. 99, Том 1).

На підтвердження виконання цього договору позивачем було надано до суду першої інстанції рахунки-фактури, видаткові накладні та податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Атлас-С» (покупець) та ПП «Ікспіріенс» (продавець) було укладено договір поставки № 8, у відповідності до вимог якого постачальник зобов'язувався продати та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах договору. Номенклатура, асортимент, загальна кількість товару, ціна за одиницю, сумарна вартість партії вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок продавця. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника або транспортом покупця (а.с. 122, Том 1).

На підтвердження виконання цього договору позивачем було надано до суду першої інстанції рахунки-фактури, видаткові накладні та податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Атлас-С» (покупець) та ТОВ «Рокко» (продавець) було укладено договір поставки № 21, у відповідності до вимог якого постачальник зобов'язувався продати та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах договору. Номенклатура, асортимент, загальна кількість товару, ціна за одиницю, сумарна вартість партії вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок продавця. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника або транспортом покупця (а.с. 90, Том 1).

На підтвердження виконання цього договору позивачем було надано до суду першої інстанції рахунки-фактури, видаткові накладні та податкові накладні.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних . Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, ПП «Крузо», ТОВ «Рокко», ТОВ «Хозстройсервіс», ПП «Ікспіріенс» були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платники податку та їм присвоєно індивідуальні податкові номери.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами ПП «Крузо», ТОВ «Рокко», ТОВ «Хозстройсервіс», ПП «Ікспіріенс», які на момент здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники податку на додану вартість, то податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що оскільки позивачем не було надано жодних первинних документів, які б спростували доводи відповідача та надавали б право на включення до складу податкового кредиту суми у розмірі 2141 грн., то судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовної вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 10.12.2012 року № 0000472200 в частині суми, що підлягає сплаті за основним платежем 2909 грн. та штрафними санкція у розмірі 727,25 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає їх обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.