Ухвала

від 07.04.2014 по справі 825/1067/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2014 року м. Київ К/800/34593/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013

у справі № 825/1067/13-а

за позовом Приватного підприємства "Атлас-С"

до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012 №0000472200 в частині суми, що підлягає сплаті за основним платежем - 67371,63 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 12893,91 грн.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Крузо», з ТОВ «Рокко», з ТОВ «Хозстройсервіс», з ПП «Ікспіріенс», складено акт № 1268/22-32585634 від 30.11.2012, в якому встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 70280,63 грн., а також, до зменшення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 2141,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012 № 0000472200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 83 901,79 грн., з яких 70280,63 грн. - за основним платежем та 13621,16 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення в частині суми, що підлягає сплаті за основним платежем - 67371,63 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 12893,91 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ПП «Крузо», з ТОВ «Рокко», з ТОВ «Хозстройсервіс», з ПП «Ікспіріенс», на виконання умов укладених між ними договорів поставки, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: рахунками-фактури, видатковими накладними та податковими накладними.

На момент здійснення господарських операцій, контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платники податку та їм присвоєно індивідуальні податкові номери.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ПП «Крузо», з ТОВ «Рокко», з ТОВ «Хозстройсервіс», з ПП «Ікспіріенс», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Посилання податкового органу на акти перевірок контрагентів позивача колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 80265,54 грн.

Щодо скасування спірного повідомлення-рішення в частині суми, що підлягає сплаті за основним платежем - 2909,00 грн. та штрафними санкція - 727,25 грн., то судами правомірно відмовлено в задоволенні позову в цій частині, оскільки позивачем не було надано доказів, які б спростували доводи відповідача та надавали право на включення до складу податкового кредиту суми у розмірі 2141 грн.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль