Постанова

від 20.06.2013 по справі 5011-10/11134-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р. Справа№ 5011-10/11134-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Іоннікової І.А.

Мартюк А.І.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

прокуратури: не з'явились;

позивача: Чиркова О.Н.;

відповідача: не з'явились;

третьої особи-1: Муляр В.Я.;

третьої особи-2: не з'явились;

третьої особи-3: не з'явились;

третіх осіб на стороні відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельне

товариство індивідуальних забудовників "Беркут-08"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 26.02.2013р.

у справі №5011-10/11134-2012 (головуючий суддя Котков О.В.,

судді: Цюкало Ю.В., Мандичев Д.В.)

за позовом Прокурора Гагарінського району м. Севастополя в інтересах

держави в особі Севастопольської міської ради

до Севастопольської міської державної адміністрації

треті особи: 1) Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельне

товариство індивідуальних забудовників "Беркут-08"

2) Головне управління Держкомзему в м. Севастополі

3) Державне підприємство "Центр державного земельного

кадастру" в особі Севастопольської міської філії

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Альошина Ірина Юріївна, Альошина Оксана Миколаївна,

Акінін Дмитро Олександрович, Акініна Ольга Олександрівна,

Арутюнова Людмила Леонідівна, Васильєва Поліна Валеріївна,

Горобей Андрій Вікторович, Іванцова Ірина Олександрівна,

Ізварін Юрій Геннадійович, Кір'янова Людмила Степанівна,

Комаров Сергій Володимирович, Мойсенко Меланія Григорівна,

Піднебесна Ліліана Миколаївна, Прокопова Світлана Георгіївна,

Ряжко Олексій Олександрович, Сополєва Марія Ігорівна,

Харченко Віктор Полікарпович, Чижова Марина Пилипівна,

Шишкіна Елеонора Василівна, Черніков Гліб Олександрович

про визнання розпоряджень недійсними

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Гагарінського району м. Севастополя (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради (далі - позивач) до Севастопольської міської державної адміністрації (далі - відповідач), за участю третіх осіб - Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Беркут-08" (далі - третя особа-1), Головного управління Держкомзему в м. Севастополі (далі - третя особа-2), Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Севастопольської міської філії (далі - третя особа-3) про:

- заборону третій особі-1, його членам та іншим особам здійснювати будь-які дії щодо передачі речових прав за цивільно-правовими угодами на земельні ділянки площею 0,8795 га, розташовані по вул. Н. Островської 28/1-28/20 в м. Севастополі;

- заборону третій особі-2 та третій особі-3 здійснювати дії з оформлення прав на земельні ділянки площею 0,8795 га, розташовані по вул. Н. Островської 28/1-28/20 в м. Севастополі, які розпорядженням відповідача №229-р від 04.02.2010р. передані у власність громадянам-членам Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівниче товариство індивідуальних забудовників "Беркут-08" (третя особа-1) та здійснювати оформлення і видачу правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки;

- визнання недійсним розпорядження відповідача №39р від 11.01.2010р. "Про затвердження матеріалів вибору земельної ділянки і надання згоди обслуговуючому кооперативу „Житлово-будівниче товариство індивідуальних забудовників "Беркут-08" на розроблення проекту землеустрою в районі вул. Н. Островської";

- визнання недійсним розпорядження відповідача №229-р від 04.02.2010р. "Про передачу у власність громадянам-членам обслуговуючого кооперативу „Житлово-будівниче товариство індивідуальних забудовників "Беркут-08" земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: Н. Островської, 28/1-28/20".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при винесенні оскаржуваних розпоряджень відповідачем було порушено ст. ст. 116, 118, п.12 Прикінцевих положень Земельного кодексу України, оскільки повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою належали позивачу.

Відповідач відзив на позов не надав, явку свого представника у судові засідання не забезпечив, у зв'язку з чим справа розглядалась на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Третя особа-1 проти позову заперечувала, зазначаючи наступне:

- провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з непідвідомчістю спору у даній справі господарським судам (порушено предметну підсудність);

- Севастопольська міська рада не є державним органом та не представляє державу у відносинах з громадянами;

- у позові не йдеться про захист інтересів саме держави, жодні державні інтереси, які могли бути порушені на час надання земельних ділянок у позові не зазначені, а сам позов подано виключно в інтересах Севастопольської міської ради, яка не є державним органом;

- згідно з додатком до розпорядження №229-р від 04.02.2010р. земельні ділянки були передані не третій особі-1, а громадянам (членам ЖБТ „Беркут-08"). Доказів, які б свідчили, що саме кооператив отримав земельні ділянки позивачем не надано;

- на момент передачі земельні ділянки перебували у державній власності;

- поданим позовом порушуються міжнародні зобов'язання України, оскільки прокуратурою не були внесені грошові кошти на депозит суду для компенсації вартості ділянок громадянам-членам кооперативу „Беркут-08". Фактично позов порушує Конвенцію з прав людини та Протокол №1 до неї, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Третя особа-2 та третя особа-3 письмових пояснень по справі не надали, явку своїх представників у судові засідання не забезпечили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2012р., на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Альошину Ірину Юріївну, Альошину Оксану Миколаївну, Акініна Дмитра Олександровича, Акініну Ольгу Олександрівну, Арутюнову Людмилу Леонідівну, Васильєву Поліну Валеріївну, Горобей Андрія Вікторовича, Іванцову Ірину Олександрівну, Ізваріна Юрія Геннадійовича, Кір'янову Людмилу Степанівну, Комарова Сергія Володимировича, Мойсенко Меланію Григорівну, Піднебесну Ліліану Миколаївну, Прокопову Світлану Георгіївну, Ряжко Олексія Олександровича, Сополєву Марію Ігорівну, Харченка Віктора Полікарповича, Чижову Марину Пилипівну, Шишкіну Елеонору Василівну, Чернікова Гліба Олександровича.

Названі треті особи письмових пояснень по справі не надали, явку своїх представників у судові засідання не забезпечили, у зв'язку з чим справа розглядалась на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2013р. у справі №5011-10/11134-2012 позов було задоволено повністю, визнано недійсними розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №39р від 11.01.2010р. "Про затвердження матеріалів вибору земельної ділянки і надання згоди обслуговуючому кооперативу „Житлово-будівниче товариство індивідуальних забудовників "Беркут-08" на розроблення проекту землеустрою в районі вул. Н. Островської" та №229-р від 04.02.2010р. "Про передачу у власність громадянам-членам обслуговуючого кооперативу „Житлово-будівниче товариство індивідуальних забудовників "Беркут-08" земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: Н. Островської, 28/1-28/20".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, третя особа-1 (Обслуговуючий кооператив „Житлово-будівниче товариство індивідуальних забудовників "Беркут-08") звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2013р. у справі №5011-10/11134-2012 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом, доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводились третьою особою-1 під час розгляду справи Господарським судом міста Києва. Додатково у своїй скарзі третя особа-1 вказувала про те, що прокуратурою було пропущено строк позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.06.2013р.

Через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли: 04.06.2013р. - відзив на апеляційну скаргу від Чернікова Г.О. (третьої особи на стороні відповідача); 06.06.2013р. - відзив на апеляційну скаргу від позивача.

В судове засідання 06.06.2013р. з'явилися лише представники позивача та третьої особи-1. Представники відповідачів, третьої особи-2, третьої особи-3, третьої особи-4 та третіх осіб на стороні відповідача не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 20.06.2013р.

14.06.2013р. та 17.06.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Комарова С.В., Чижової М.П., Іванцової І.О., Горобей А.В., Ряжка О.О., Піднебесної Л.М., Арутюнової Л.Л., Васильєвої П.В., Альошиної І.Ю., Альошиної О.М., Кір'янової Л.С., Сополєвої М.І., Ізваріна Ю.Г., Шишкіної Е.В., Прокопової С.Г., Анікіна Д.О., Анікіної О.О. та Харченка В.П. надійшли заяви, в яких вони підтримували апеляційну скаргу та просили розглянути справу без їх участі.

В судовому засіданні 20.06.2013р. представник третьої особи-1 заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, які не подавались ним під час розгляду справи місцевим господарським судом (договори купівлі-продажу земельних ділянок, державні акти про право власності на землю, витяг з Державного реєстру правочинів, тощо).

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні вказаного клопотання представника третьої особи-1, оскільки останнім в порушення ч.1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтовано неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду.

В судовому засіданні 20.06.2013р. представник третьої особи-1 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2013р. у справі №5011-10/11134-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В судовому засіданні 20.06.2013р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники решти учасників судового процесу в судове засідання 20.06.2013р. не з'явились.

Оскільки явка представників сторін, третіх осіб та прокуратури у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третіх осіб та прокуратури про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представників нез'явившихся третіх осіб, відповідача та прокуратури за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 20.06.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи-1, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

В ст. ст. 12, 19 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

11.01.2010р. відповідачем було видано розпорядження №39р "Про затвердження матеріалів вибору земельної ділянки і надання згоди обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Беркут-08" на розроблення проекту землеустрою в районі вул. Н. Островської" (том справи - 1, аркуш справи - 17), яким було:

- затверджено третій особі-1 матеріали вибору земельної ділянки, що пропонується для будівництва та обслуговування комплексної забудови, у т.ч. індивідуальної, громадянам-членам обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Беркут-08" у районі вул. Н. Островської;

- надано громадянам-членам обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Беркут-08" згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування комплексної забудови, у т.ч. індивідуальної.

04.02.2010р. відповідачем було видано розпорядження №229-р "Про передачу у власність громадянам-членам обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Беркут-08" земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: вул. Н. Островської, 28/1-28/20 (том справи - 1, аркуш справи - 18), згідно з яким:

- затверджено третій особі-1 проект землеустрою з відведення земельних ділянок площею 0,8795 га для передачі у власність громадянам (згідно з додатком) для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд за адресою: вул. Н. Островської 28/1-28/20;

- передано громадянам-членам обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Беркут-08" у власність земельні ділянки загальною площею 0,8795 га для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови.

В ст. ст. 9, 17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста. До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій, визначено Законом України "Про місцеві державні адміністрації", відповідно до ст. ст. 1, 13 якого місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань використання землі.

Згідно зі ст. ст. 14, 15, 21 названого Закону місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами. В управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об'єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку. Місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

В ст. ст. 2, 4, 10, 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах: законності, гласності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб, судового захисту прав місцевого самоврядування. Міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

У відповідності до ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Згідно з п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" до виключної компетенції міських рад відносяться питання, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

В ч.1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської ради депутатів трудящих "Про межі районів міста Севастополя" від 08.02.1977р. №3/93 затверджено межі Балаклавського, Гагарінського, Ленінського, Нахімовського районів і міста Білокаменська (том справи - 1, аркуші справи - 37-42).

У відповідності до ст. 1 Закону України „Про планування і забудову територій" принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту визначаються у генеральному плані населеного пункту.

Рішенням Севастопольської міської Ради №4114 від 13.12.2005р. "Про затвердження Генерального плану міста Севастополя до 2025 року" було затверджено розроблений "НДПІ містобудівництва" та "КримНДОпроект" Генеральний план міста Севастополя до 2025 року на планувальну територію загальною площею 86,4 тис. га (том справи - 1, аркуш справи - 36).

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, територіальна приналежність спірних земельних ділянок до Гагарінського району м. Севастополя є загальновідомою обставиною, яка в силу ч.1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказуванню.

Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Зважаючи на те, що в м. Севастополі землі не розмежовані на землі державної та комунальної власності, відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України суб'єктом розпорядження спірними земельними ділянками є саме позивач - Севастопольська міська рада (аналогічний висновок міститься у судових рішеннях, копії яких залучені до матеріалів справи, зокрема, у рішенні Господарського суду міста Севастополя від 10.02.2011р. та постанові Вищого господарського суду від 23.05.2011р. у справі №5020-1/144, рішенні Господарського суду міста Севастополя від 17.07.2008р. та постанові Вищого господарського суду від 20.11.2008р. у справі №20-2/560, рішенні Господарського суду міста Севастополя від 08.10.2008р. у справі №5020-1/039-2/397, постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.05.2010р. у справі №2-29/3224.1-2009, рішенні Господарського суду міста Києва від 22.09.2008р. та постанові Вищого господарського суду від 29.07.2009р. у справі №32/281, постанові Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2013р. у справі №5011-51/6750-2012, Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 26.12.2012р. - том справи - 2, аркуші справи - 14-48, том справи - 3, аркуші справи - 224-233).

Як уже зазначалось вище, спірні земельні ділянки надавались третій особі-1 для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови.

Згідно з положеннями ст. ст. 38, 39 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

У відповідності до ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Отже, розпорядження землями, які перебувають у державній або комунальній власності належить до виключної компетенції органів місцевого самоврядування шляхом прийняття відповідних рішень. У відповідності до вищенаведених положень Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" розпорядження спірними земельними ділянками віднесено до виключної компетенції Севастопольської міської ради.

Наведене свідчить про те, що приймаючи оскаржувані позивачем і прокуратурою розпорядження, відповідач, в порушення п.12 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, діяв з перевищенням наданих йому повноважень.

Внаслідок вказаного порушення відповідач фактично позбавив територіальну громаду міста Севастополя, від імені та в інтересах якої діє позивач, можливості розпоряджатись належними їй земельними ділянками.

Відповідно до ст. 82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Згідно зі ст. ст. 127, 128 Земельного кодексу України продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом. Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюється державними органами приватизації у порядку, що затверджує Кабінет Міністрів України.

В ст. 134 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

При цьому, безоплатна передача та приватизація земельних ділянок кооперативами, як юридичними особами, Земельним кодексом України не визначено, як і не визначено компетенції органів виконавчої влади з цих питань.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Спірна земельна ділянка була передана у власність громадянам-членам обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Беркут-08" для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд.

Відповідно до містобудівної документації, що встановлює категорію земель в місті Севастополі - Генерального плану міста Севастополя, спірні земельні ділянки розташовані на землях Національного археологічного заповідника "Херсонес Таврійський", тобто на землях історико-культурного призначення, тоді як згідно зі ст. ст. 53, 54 Земельного кодексу України надання таких земельних ділянок для індивідуальної житлової забудови порушує норми ст. ст. 39, 54 Земельного кодексу України.

Окрім того, згідно з поясненнями позивача в базі розпоряджень Севастопольської міської державної адміністрації за №229-р від 04.02.2010р. зареєстровано інше розпорядження, а не „Про передачу у власність громадянам-членам обслуговуючого кооперативу Житлово-будівниче товариство індивідуальних забудовників "Беркут-08" земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: Н.Островської, 28/1-28/20". Проект землевідведення земельних ділянок з встановленням меж в натурі (на місцевості) для індивідуального дачного будівництва третьої особи-1 від постійнодіючої комісії з розгляду земельних питань у загальний відділ Севастопольської міської державної адміністрації не надходив. Наведені обставини також підтверджені листом відповідача №6084/14/2-12 від 04.09.2012р. (том справи - 1, аркуші справи - 62-64).

У відповідності до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Наведене свідчить про те, що передумовою для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач видав розпорядження №39р від 11.01.2010р. та №229-р від 04.02.2010р. з перевищенням наданих йому повноважень, а також з порушенням вимог законодавства, зокрема, Земельного кодексу України і Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Також місцевим господарським судом було правомірно не прийнято до уваги посилання третьої особи-1 про необхідність припинення провадження у справі у зв'язку з непідвідомчістю спору у даній справі господарським судам, оскільки предметом позовних вимог є перевірка правильності формування волі однієї із сторін (Севастопольської міської державної адміністрації) стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, і такий спір не може бути розглянутий за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України. Окрім того, індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам (аналогічна правова позиція наведена в п.1.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, суду не надано.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на третю особу-1 (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 77, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Беркут-08" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2013р. у справі №5011-10/11134-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №5011-10/11134-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Іоннікова І.А.

Мартюк А.І.