cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
18.06.2013р. Справа № 905/2371/13
Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.
Господарський суд Донецької області у складі судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:
за участю представників сторін:
від позивача - Горожанкін В.Ю. - довіреність від 03.01.2013р. (не явився),
від відповідача - Калашніков А.Б. - довіреність від 09.04.2013р.,
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт і К» м. Донецьк
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод
металургійного обладнання» м. Донецьк
про стягнення 21028,37грн. заборгованості, 3% річних, пені, адвокатських послуг в розмірі 3500,00грн.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 21028,37грн., з яких: 19328,03грн. - заборгованість, 643,25грн. - 3% річних, 1057,09грн. - пеня., які нараховані за прострочку виконання грошових зобов»язань по кожній поставці.
В підтвердження заявлених вимог позивач посилається підписаний сторонами договір № 11-140/60 від 18.07.2011р. відповідно до якого відповідач отримав відповідно до виданих довіреностей за видатковими накладними товар, предмет, ціна, кількість яких визначені у виставлених рахунках. Також позивач заявив вимогу про стягнення витрат, понесених за послуги адвоката в сумі 3500,00грн., яка обґрунтована договором на юридичне обслуговування, адвокатським посвідченням, квитанцією про оплату юридичних (адвокатських) послуг.
Відповідач не заперечує проти самого факту отримання товару за визначеними у позові накладними, але вважає, що за відсутністю специфікації до договору № 11-140/60 від 18.07.2011р., який є його невід»ємною частиною, договір є неукладеним, так як неузгоджені сторонами істотні умови, такі як загальна кількість товару, асортимент, сортамент, номенклатура, ціна за одиницю товару, загальна вартість як вказано в п.4.1 договору. Крім цього, поставка відбувалася не за договором, а за виставленими рахунками, що підтверджується і у зазначеннях в довіреностях, виданих представнику відповідача на отримання товару. Незважаючи на недоліки при оформленні документів щодо поставки товару, відповідач здійснив часткову оплату товару, отриманого по накладним: № РН-0000113, № РН-0000114, № РН-0000118 на загальну суму 2707,25грн., а тому визнає за собою борг в сумі 16638,20грн., решту заявлених вимог вважає недоведеними.
За відсутністю представника відповідача справа відкладалась. За письмовим клопотанням позивача розгляд справи продовжений на 15 днів на підставі ст.69 ГПК України. У зв»язку з необхідністю уточнити період за який нараховувалися пеня і три проценти річних позивачем за несвоєчасне виконання боржником грошових зобов»язань, господарський суд, приймаючи до уваги явку представників сторін, оголосив перерву з 13.06.2013р. на 17.06.2013р. на 10 годин на підставі ст.77 ГПК України.
17.06.2013р. відповідачем надано платіжне доручення № 7292 від 18.12.2012р. на суму 2707,25грн. в підтвердження оплати виставлених рахунків № СФ-167 від 10.09.2012р., № СФ-170 від 11.09.2012р., № СФ-171 від 11.09.2012р., № СФ-164 від 10.09.2012р. Оскільки оплата за цим платіжним дорученням є частковою оплатою за призначеними в ній рахунками, які є підставою позову, господарський суд оголосив перерву на 11годин 18.06.2013р. з ціллю надати час представникам сторін перевірити факт зарахування оплати 2707,25грн. за платіжним дорученням № 7292 від 18.12.2012р. за призначенням платежу, визначених відповідачем.
Після перерви відповідач надав пояснення і лист направлений 17.06.2013р. до позивача з проханням зарахувати суму 2707,25грн. за платіжним дорученням № 7292 від 18.12.2012р. за виставленими рахунками: № СФ-164 від 10.09.2012р. в сумі 2187,22грн., № СФ-167 від 10.09.2012р. на суму 380,02грн. і частково на суму 140,01грн. за № СФ-171 від 11.09.2012р.
При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом,
ВСТАНОВЛЕНО:
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий ним по договору № 11-140/60 від 18.07.2011р., але не сплачений товар, а також 3% річних та пені, які нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Оцінюючи договір № 11-140/60 від 18.07.2011р., який є підставою позову, господарський суд дійшов наступного: 18.07.2011р. сторонами підписаний договір № 11-140/60, відповідно до пунктів 1.1, 3.1, 8.1 якого постачальник (позивач) передає відповідачу на умовах EXW «Інкотермс 2000» в м. Донецьк, пр. Ленінський, буд. 15 «а», кв. 79 наступні матеріали: пакувальну стрічку, проволоку, запірну арматуру, прибори та пристрої для автоматизації систем теплопостачання, інструменти в кількості і за цінами, які вказані в рахунках та/або специфікаціях, а покупець (відповідач) приймає та оплачує товар протягом 3 банківських днів від дати поставки. Строк дії договору складає з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011р. включно, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення, договір вважається щорічно продовженим на тих же умовах (п. 11.1 договору). Оскільки у договорі сторонами передбачені всі істотні умови для даного виду договору, він вважається судом укладеним.
Згідно з ст.638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Це ж саме визначено в п.2 ст.180 ГК України.
Судом установлено, що сторонами було досягнуто згоди з істотних умов договору і той було оформлено як письмовий документ, підписано сторонами та скріплено гербовими печатками його учасників.
Заперечення відповідача стосовно неузгодження сторонами істотних умов не відповідає дійсності, виходячи з наступного:
- підписаний договір уповноваженими особами;
- угоді надана необхідна форма - оформлено як письмовий документ;
- договір скріплений гербовими печатками його учасників;
- визначено предмет поставки (п.1.1);
- сторонами узгоджено, що загальна кількість товару, асортимент, сортамент, номенклатура, ціна за одиницю товару, загальна вартість вказуються у виставлених рахунках та накладних (п.4.1, 5.1).
Вимога щодо підписання специфікації є альтернативною виставленим рахункам і накладним, які і були прийняті без зауважень відповідачем при отриманні товару, проти чого не заперечує сам відповідач.
Оскільки договір є укладеним, тому сторони відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України повинні виконувати господарські зобов'язання, викладені у договорі належним чином відповідно до закону і укладеного договору.
За своїм змістом та правовою природою договір № 11-140/60 від 18.07.2011р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Встановлено господарським судом факт передачі позивачем товару на наступними накладним: № РН-0000113 від 10.09.2012р. на суму 2187,22грн., № РН-0000114 від 10.09.2012р. на суму 380,02грн., № РН-0000118 від 11.09.2012р. на суму 157,25грн., № РН-0000124 від 13.09.2012р. на суму 12648,00грн., № РН-0000121 від 13.09.2012р. на суму 2348,40грн., № РН-0000127 від 19.09.2012р. на суму 540,00грн., № РН-0000126 від 19.09.2012р. на суму 1067,14грн.
Відповідач не заперечує проти факту отримання товару за цими накладними на загальну суму 19328,03грн.
У всіх накладних є посилання не на номер договору, а на номери виставлених для оплати рахунків. Це співпадає з вимогами пунктів 4.1 і 5.1 договору, а тому заперечення відповідача на отримання товару поза договором (який він вважає неукладеним) не є обґрунтованим. Проте, факт отримання товару за визначеними у позові накладними і факт отримання відповідачем виставлених для оплати рахунків позивачем і відповідачем доведені.
Відповідно і до п. 1.1 договору виставлення позивачем рахунків покупцю з визначенням істотних умов предмету поставки є обов»язковим для виконання сторонами своїх зобов»язань. Так, з боку продавця, у виставлених рахунках належить вказувати найменування товару, ціну, асортимент, сортамент, номенклатуру, загальну вартість, а покупець повинен з посиланням на цей рахунок - оплатити його у визначений п. 8.1 договору строк. У виставлених рахунках вказані всі істотні умови для виконання договору.
Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд дійшов висновку, що дії сторін були спрямовані на виконання саме договору № СФ-171 від 11.09.2012р., а не були позадоговірними відносинами, як вказує відповідач, інших договорів між сторонами не існувало.
Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.
Відповідно до п. 8.1 договору покупець (відповідач) зобов'язався здійснити оплату за товар протягом 3-х банківських днів від дати поставки, тобто по кожній накладній повинна бути здійснена оплата. Господарський суд приймає до уваги призначення платежу, яке вказано платником (відповідачем) у платіжному дорученні № 7292 від 18.12.2012р. і зараховує суму платежу в розмірі 2707,25грн. в тому порядку, який встановив сам платник. Господарський суд не приймає лист відповідача, який відправлений тільки 17.06.2013р. позивачу з вимогою зміни визначення призначення платежу за платіжним дорученням № 7292 від 18.12.2013р., так як річний звіт закінчився, і позивач закрив платіжним дорученням ті платежі і в тому порядку, які були визначенні самим платником.
Господарський суд встановив факт, що відповідачем:
- по накладній № РН-0000114 від 10.09.2012р. отриманий товар на суму 380,02грн., який повинен бути сплачений відповідно до виставленого рахунку № СФ-000167 та п.8.1 договору - до 12.09.2012р. сплачена повністю платіжним дорученням № 7292 від 18.12.2012р., тобто з пропуском строку у 110 днів;
- по накладній № РН-0000118 від 11.09.2012р. отриманий товар на суму 157,25грн., який повинен бути сплачений відповідно до виставленого рахунку № СФ-000171 та п.8.1 договору - до 13.09.2012р. оплачений повністю, але з пропуском строку оплати в 110днів;
- по накладні № РН-0000113 від 10.09.2012р. отриманий товар на суму 2187,22грн., який повинен бути сплачений відповідно до виставленого рахунку № СФ-000164 та п.8.1 договору - до 12.09.2012р. яка сплачена частково в сумі 811,87грн. платіжним дорученням № 7292 від 18.12.2012р. з пропуском строку оплати в 110днів. Решта в сумі 1375,35грн. залишилась несплаченою, пропуск строку оплати становить 200днів;
- № РН-0000124 від 13.09.2012р. на суму 12648,00грн. - до 17.09.2012р. не сплачений, строк пропуску оплати становить 195 днів;
- № РН-0000121 від 13.09.2012р. на суму 2348,40грн. - до 17.09.2012р., не сплачений, строк пропуску оплати становить 195 днів;
- № РН-0000127 від 19.09.2012р. на суму 540,00грн. - до 21.09.2012р., не сплачений, строк пропуску оплати становить 191днів;
- № РН-0000126 від 19.09.2012р. на суму 1067,14грн. - до 21.09.2012р. не сплачений, строк пропуску оплати становить 191 днів.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення умов договору отриманий товар не сплатив у повному обсязі, у зв'язку з чим на момент звернення позивачем з позовом до господарського суду, за ним утворилася заборгованість на суму 17978,89грн. , яка на момент вирішення спору судом залишилася несплаченою. Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його не сплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення 17978,89грн. заборгованості в повному обсязі.
Враховуючи те, що відповідач у встановлені договором терміни не оплатив отриманий товар, позивач просить стягнути з нього 643,25грн. 3% річних, які нараховані за період з моменту порушення строку оплати, визначеного п. 8.1 договору до звернення з позовом.
Вирішуючи це питання, господарський суд виходить з наступного:
Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.
Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей.
Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем товар залишився не сплаченим, але при нарахуванні 3% річних позивачем не враховане платіжне доручення № 7292 від 18.12.2012р. про часткове перерахування коштів в оплату виставлених рахунків. Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних стягує з відповідача, який пропустив строк оплати, визначений п.8.21 договору, в сумі 295,43грн.
Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 1057,09грн. пені, яка нарахована за період відповідно до п. 10.1 договору.
Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання по оплаті товару, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним зобов'язання відповідача перед кредитором.
У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою. Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. У відповідності з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобов'язання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування господарських санкцій, передбачених п. 10.1 договору, відповідно до якого за прострочення оплати товару покупець платить постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості товару, оплата якого прострочена за кожний день прострочення оплати.
Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів - підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Оскільки сторонами договором встановлені: а) строк виконання грошового зобов'язання (п. 8.1 договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов'язання (п. 10.1 договору - пеня); в) розмір пені (п. 10.1 договору), а також доведено факт прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд, перевіривши наданий розрахунок пені задовольняє цю вимогу частково в сумі 724,80грн., враховуючи часткову оплату відповідачем заборгованості платіжним дорученням № 7292 від 18.12.2012р.
Заявлена вимога позивача щодо стягнення витрат на оплату адвокатських послуг в сумі 3500,00грн. розглядається відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, зокрема, що до складу судових витрат входить оплата адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені саме адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.
Тому господарський суд виходить з того, що саме реальна, тобто фактично здійснена на момент розгляду справи оплата за юридичні послуги є необхідною умовою стягнення цих сум з іншої сторони, так як стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.
Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Статтею 44 ГПК України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги лише адвокатом, а не будь-ким представником (постанова Верховного Суду України від 01.10.2002р. зі справи № 30/63).
Адвокатом, який брав участь в процесі, надано витяг з Єдиного реєстру адвокатів України та свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, договір, кий він склав з позивачем на надання юридичних послуг по введенню цієї справи, акт про виконання умов договору в повному обсязі та докази оплати наданих адвокатом юридичних послуг на суму 3500,00грн.
Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті так як вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладається судовий збір в розмірі пропорційно стягнутої суми і витрати на послуги адвоката.
На підставі ст.ст.638,526,530,546,549-551,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 44,48,49,82,84,81-1,85 Господарського процесуального України, господарський суд -
В и р і ш и в:
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт і К» м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання» м. Донецьк про стягнення 21028,37грн., з яких: 19328,03грн. - заборгованість, 643,25грн. - 3% річних, 1057,09грн. - пеня частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання» м. Донецьк-83017, вул. Рилєєва, 39, ЄДРПОУ 25599771 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт і К» м. Донецьк-83060, вул. Шахтарів Донбасу, 1 «а», ЄДРПОУ 37295133 заборгованість в сумі 17978,89грн., 3% річних в сумі 295,43грн., пеню в сумі 724,80грн., витрати на адвокатські послуги в сумі 3500,00грн., судовий збір в сумі 1554,47грн., в решті відмовити.
Суддя С.Ю. Гринько
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 18.06.2013 |
Оприлюднено | 27.06.2013 |
Номер документу | 32051460 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні