Постанова

від 20.06.2013 по справі 826/4906/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/98

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2013 року 16:00 № 826/4906/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого Клочкової Н.В., суддів Саніна Б.В., Скочок Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімгрупп" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення від 15.02.2013 № 1585/10/12-1-03, рішення від 11.03.2013 № 3898/6/10-2115, податкових повідомлень-рішень від 05.12.2012 № 0007192270 та № 0007202270, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтохімгрупп" (далі - позивач, ТОВ "Нафтохімгрупп") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач-1, ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС), Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач-2, ДПС у м. Києві), Державної податкової служби України (далі - відповідач-3, ДПС України) про визнання протиправними та скасування рішення ДПС у м. Києві від 15.02.2013 № 1585/10/12-1-03 про залишення скарги без розгляду; рішення ДПС України від 11.03.2013 № 3898/6/10-2115 про розгляд скарги; податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС від 05.12.2012 № 0007192270 та № 0007202270 (далі - ППР № 0007192270 та ППР № 0007202270).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2013 позовну заяву у справі № 826/4906/13-а залишено без руху у зв'язку з недоліками позовної заяви. Позивачу було встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 18.04.2013.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/4906/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/4906/13-а та призначено справу до судового розгляду.

17 травня 2013 року позивач подав до відділу документального обігу та контролю суду заяву про зміну позовних вимог. Позовні вимоги в останній редакції викладено наступним чином:

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПС у м. Києві від 15.02.2013 № 1585/10/12-1-03 про залишення скарги без розгляду;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПС України від 11.03.2013 № 3898/6/10-2115 про розгляд скарги;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Р" ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва від 05.12.2012 № 0007192270 про збільшення суми податкових зобов'язань з податку на прибуток ТОВ "Нафтохімгрупп" на 102 314,00 грн. (102 313,00 грн. за основним платежем і 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) і від 05.12.2012 № 0007202270 про збільшення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 91 240,00 грн. (85 816,00 грн. за основним платежем і 5 424,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2013 викликано в якості свідка у справі № 826/4906/13-а директора товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Поділля-Інвест" (код ЄДРПОУ 36644829) та товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Електропромторг" (код ЄДРПОУ 37515907) ОСОБА_1 та визнано його явку в судове засідання обов'язковою.

В судовому засіданні 11.06.2013 представники сторін подали клопотання в порядку статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України про розгляд справи в порядку письмового провадження за їх відсутності за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку з цим, суд перейшов до вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 07.11.2012 по 20.11.2012 ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "НВЦ "Електропромторг" (код ЄДРПОУ 37515907) та ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" (код ЄДРПОУ 36644829) за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 23.11.2012 № 523/1-22-70-23522480 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0007192270, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 102 314,00 грн. (за основним платежем - 102 313,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток було заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 102 313,00 грн., у т.ч. у І кварталі 2011 року у сумі 45 295,00 грн., у ІІ кварталі 2011 року у сумі 32 071,00 грн., у ІІ - ІІІ кварталі 2011 року у сумі 57 018,00 грн., у ІІ - IV кварталі 2011 року у сумі 57 018,00 грн.

Крім цього, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0007202270, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 91 240,00 грн. (за основним платежем - 85 816,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 424,00 грн.).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість було заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 85 816,00 грн., у т.ч. у січні 2011 року у сумі 5 356,00 грн., у лютому 2011 року у сумі 30 880,00 грн., у квітні 2011 року у сумі 11 801,00 грн., у травні 2011 року у сумі 8 242,00 грн., у червні 2011 року у сумі 7 844,00 грн., у липні 2011 року у сумі 8 394,00 грн., у серпні 2011 року у сумі 10 345,00 грн., у вересні 2011 року у сумі 2 954,00 грн.

17 грудня 2012 року позивач звернувся до ДПС у м. Києві зі скаргою № 1-12 (вх. ДПС у м. Києві № 6923/10 від 24.12.2012) на ППР № 0007192270 та ППР № 0007202270.

Рішенням від 15.02.2013 № 1585/10/12-103 ДПС у м. Києві залишила вищевказану скаргу без розгляду.

20 лютого 2013 року позивач звернувся до ДПС України зі скаргою на ППР № 0007192270 та ППР № 0007202270.

Рішенням від 11.03.2013 № 3898/6/10-2115 ДПС України залишила без змін рішення ДПС у м. Києві від 15.02.2013 № 1585/10/12-103.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки, прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням ДПС у м. Києві від 15.02.2013 № 1585/10/12-1-03 про залишення скарги без розгляду та рішення ДПС України від 11.03.2013 № 3898/6/10-2115 про розгляд скарги, тому звернувся до суду.

Разом з тим, оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV) від 16.07.1999 № 996-XIV; Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97-ВР (далі - Закон № 283/97-ВР).

ТОВ "Нафтохімгрупп" зареєстровано 22.09.1995 в Голосіївській районній у місті Києві державній адміністрації. Код за ЄДРПОУ 23522480. Місцезнаходження позивача: 01033, м. Київ, вул. Гайдара, 50.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03.10.1995 за № 2984, станом на момент проведення перевірки перебував на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС. Індивідуальний податковий номер 235224826507, зареєстрований платником ПДВ з 15.05.2002.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, основними видами діяльності позивача є інші види видавничої діяльності, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах, оптова торгівля хімічними продуктами, рекламні агентства, вантажний автомобільний транспорт.

Відповідачем під час перевірки поставлено під сумнів господарські операції між позивачем та ТОВ "НВЦ "Електропромторг" і ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" у 2011 році.

Щодо взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами за перевіряємий період судом встановлено наступне.

Основними видами діяльності контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "НВЦ "Електропромторг" (далі - контрагент позивача, ТОВ "НВЦ "Електропромторг") є оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н.в.і.г., неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, рекламна діяльність, інші види оптової торгівлі, консультування з питань комерційної діяльності та управління, оптова торгівля електропобутовими приладами.

Основними видами діяльності контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Поділля-Інвест" (далі - контрагент позивача, ТОВ "ТК "Поділля-Інвест") є оптова торгівля будівельними матеріалами, оптова торгівля електропобутовими приладами, інші види оптової торгівлі, оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням, оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н.в.і.г.

Судом встановлено, що між ТОВ "Нафтохімгрупп" в особі директора ОСОБА_3 та ТОВ "НВЦ "Електропромторг" від імені директора ОСОБА_1 було укладено договори постачання товарів лабораторного призначення від 04.04.2011 № 10411, від 04.05.2011 № 20511, від 01.06.2011 № 30611, від 04.07.2011 № 40711, від 01.08.2011 № 50811, від 01.09.2011 № 60911.

Предметом вказаних договорів було доручення позивачем та зобов'язання ТОВ "НВЦ "Електропромторг" поставити та передати у власність товар - лабораторне обладнання, та зобов'язання позивача прийняти і сплатити вартість вказаного товару.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказаний товар від ТОВ "НВЦ "Електропромторг" було надано суду копії рахунків, видаткових накладних, податкових накладних (Т. 1, арк. 87 - 89, 91 - 93, 95 - 98, 100 - 102, 104 - 107, 109 - 157).

Сума податку на додану вартість по вказаним податковим накладним була включена позивачем до складу податкового кредиту у квітні 2011 року у сумі 11 801,00 грн., у травні 2011 року у сумі 8 242,00 грн., у червні 2011 року у сумі 7 844,00 грн., у липні 2011 року у сумі 8 394,00 грн., у серпні 2011 року у сумі 10 345,00 грн., у вересні 2011 року у сумі 2 954,00 грн. та відображена у Додатках № 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку "Валові витрати" позивача, вартість за нібито отримані товари по контрагенту ТОВ "НВЦ "Електропромторг" була віднесена позивачем до складу валових витрат за ІІ квартал 2011 року у сумі 139 439,00 грн., за ІІ - ІІІ квартали 2011 року у сумі 247 906,00 грн.

Крім цього, між ТОВ "Нафтохімгрупп" в особі директора ОСОБА_3 та ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" від імені директора ОСОБА_1 було укладено договори постачання товарів лабораторного призначення від 11.01.2011 № 10111 та від 25.01.2011 № 20211.

Предметом вказаних договорів було доручення позивачем та зобов'язання ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" поставити та передати у власність товар - лабораторне обладнання, та зобов'язання позивача прийняти і сплатити вартість вказаного товару.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказаний товар від ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" було надано суду копії рахунків, податкових накладних, видаткових накладних, акту прийому - передачі векселів, реєстру виданих простих векселів, виписок по рахунку (Т. 1, арк. 56 - 70, 72 - 85).

Сума податку на додану вартість по вказаним податковим накладним була включена позивачем до складу податкового кредиту у січні 2011 року у сумі 5 356,00 грн., у лютому 2011 року у сумі 30 880,00 грн. та відображена у Додатках № 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку "Валові витрати" позивача, вартість за нібито отримані товари по контрагенту ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" була віднесена позивачем до складу валових витрат за І квартал 2011 року у сумі 181 180,00 грн.

Разом з тим, зі змісту постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковника податкової міліції Бабія О.В. у кримінальній справі № 54-3414 (Т. 3, арк. 168 - 177), порушеній відносно ОСОБА_1 за фактом фіктивного підприємництва, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто створення (придбання) суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ "НВП "Арт Пром", ТОВ "НВЦ "Електропромторг", ТОВ "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн", ТОВ "НВО "Мета", ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого повторно; підроблення за попередньою змовою групою осіб офіційною документу, який посвідчується підприємством, установою, організацією, приватним нотаріусом чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, та використанні завідомо підробленого документу, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, вбачається, що ОСОБА_1 за вказівкою ОСОБА_2 та разом з іншими невстановленими слідством особами, з метою прикриття незаконної діяльності - конвертації безготівкових грошових коштів у готівку та сприяння легально діючим суб'єктам господарювання в ухиленні від сплати податків, протягом 2009 - 2011 років, діючи на території м. Києва, створив та придбав вищезазначені суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно протоколу допиту обвинуваченого від 25.05.2012, проведеного старшим слідчим з ОВС ВРКС СУ ДПС у м. Києві майором податкової міліції Новачуком С.А. в рамках кримінальної справи № 54-3414 (Т. 3, арк. 178 - 179), допитано засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" ОСОБА_1 Під час допиту встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, тимчасово безробітний, восени 2009 року, перебуваючи на території м. Києва, не маючи наміру займатися господарською діяльністю підприємства, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, діючи з корисливих спонукань, погодився на пропозицію стати директором та засновником ряду підприємств, а саме ТОВ "НВП "Арт Пром", ТОВ "НВЦ "Електропромторг", ТОВ "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн", ТОВ "НВО "Мета", ТОВ "ТК "Поділля-Інвест".

Як пояснив ОСОБА_1, маючи тяжке матеріальне становище, він погодився стати директором та засновником ТОВ "ТК "Поділля-Інвест". До бухгалтерської, податкової звітності, заключення договорів, зняття коштів він не мав ніякого відношення та свої підписи не ставив.

На запитання слідчого, чи здійснював ОСОБА_1, як номінальний директор ТОВ "НВЦ "Електропромторг" фінансово-господарські операції, чи постачав товари (послуги), чи підписував фінансово-господарські документи, ОСОБА_1 пояснив, що зазначені підприємства (покупці) та їх службові особи йому не знайомі. ТОВ "НВЦ "Електропромторг" ним було зареєстровано без мети здійснення діяльності, зазначеної в статутних документах підприємства, всі первинні документи, оформлені від його імені, просив вважати недісними.

Відтак, зі змісту вищевказаної постанови та протоколу допиту обвинуваченого вбачається, що ОСОБА_1 підприємницької діяльності від імені ТОВ "НВЦ "Електропромторг" та ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" не здійснював, первинних бухгалтерських документів, договорів та податкових накладних не підписував.

Стосовно тверджень позивача відносно постанови Печерського районного суду м. Києва від 21.09.2012 у справі № 1-555/12, якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 28.07.2011, суд вважає доцільним зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" від 01.10.1996 № 392/96-ВР амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину , або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні ним злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Так, з наданих позивачем податкових накладних, виписаних ТОВ "НВЦ "Електропромторг" та ТОВ "ТК "Поділля-Інвест", вбачається, що вони підписані невстановленою особою від імені ОСОБА_1, в той час як зі змісту постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковника податкової міліції Бабія О.В. у кримінальній справі № 54-3414 та допиту обвинуваченого від 25.05.2012, проведеного старшим слідчим з ОВС ВРКС СУ ДПС у м. Києві майором податкової міліції Новачуком С.А. в рамках кримінальної справи № 54-3414, вбачається, що ОСОБА_1 всі первинні документи вказаних підприємств не підписував.

Твердження позивача про те, що поставлені ТОВ "НВЦ "Електропромторг" та ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" товари підтверджуються належними доказами, не відповідає дійсності.

Первинні документи по взаємовідносинах позивача з ТОВ "НВЦ "Електропромторг" та ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" не містять одного з основних обов'язкових реквізитів - підпису уповноваженої особи, оскільки керівник на момент спірних операцій ТОВ "НВЦ "Електропромторг" та ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" ОСОБА_1 нічого не підписував.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку про укладення угод між позивачем та ТОВ "НВЦ "Електропромторг" та ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" без мети настання реальних наслідків у зв'язку з відсутністю поставки товару позивачу даними контрагентами, тому вважає, що всі укладені даними контрагентами з позивачем угоди не спричиняють реального настання правових наслідків.

Суд вважає зазначені посилання відповідача правомірними з огляду на наступне.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 144.1 ст. 144 ПК України передбачено, що амортизації підлягають:

витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;

витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;

витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;

капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу;

сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу;

вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Крім цього, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом не отримано належних доказів поставки ТОВ "НВЦ "Електропромторг" та ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" товару позивачу та використання позивачем отриманого товару у власній господарській діяльності.

Отже, суд дійшов до висновку про підтвердження висновків Акту перевірки про те, що фактично товар ТОВ "НВЦ "Електропромторг" та ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" позивачу не поставлявся та не був використаний у господарській діяльності позивача.

Відсутність доказів поставки товару та використання позивачем у власній господарській діяльності поставленого товару, на думку суду, виключає можливість причинно-наслідкового зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, зокрема, будь-яке використання набутого на підставі договорів у господарській діяльності.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

Аналогічна позиція міститься в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 р. у справі № 2-а-11805/11/2670 (колегія суддів у складі головуючого Ісаєнко Ю.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.) та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 р. у справі № 2а-16248/10/2670 (колегія суддів у складі головуючого Бабенка К.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Мельничука В.П.).

З огляду на викладене, суд звертає увагу на приписи Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відтак, висновки відповідача про порушення позивачем абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України є обґрунтованими, прийнятими в межах повноважень і в спосіб, передбачені діючим законодавством України.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення ДПС у м. Києві від 15.02.2013 № 1585/10/12-1-03 про залишення скарги без розгляду та рішення ДПС України від 11.03.2013 № 3898/6/10-2115 про розгляд скарги суд зазначає наступне.

Пунктом 56.2 ст. 56 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до п. 56.3 ст. 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Скарги на рішення державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі подаються до Державної податкової адміністрації України.

Пунктом 56.6 ст. 56 ПК України встановлено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Процедура адміністративного оскарження рішень контролюючого органу нормами Податкового кодексу визначена в якості одного з засобів захисту прав платника податків. При цьому, права податкового органу по відношенню до скарги є диспозитивними, тобто не можуть бути використані іншими органами, зокрема, судовими.

Податковий кодекс України в якості права платника податку передбачає право на подання скарги в процедурі адміністративного оскарження та право на її розгляд. При цьому, норми Податкового кодексу не містять вимог щодо змісту рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги.

При цьому, викладені в абзаці другому пункту 56.9 статті 56 ПК України посилання на обов'язок приймати вмотивоване рішення, судом вбачаються такими, що не можуть бути оцінені судом з точки зору їх вмотивованості, з огляду на диспозитивність рішення, яке приймається за результатами розгляду скарги в процесі адміністративного оскарження.

Колегія суддів дійшла до висновку, що термін "вмотивоване" є оціночним поняттям, і суд не може визначати повноту оцінки тих чи інших доводів скаржника, оскільки їх оцінка в процедурі адміністративного оскарження є виключною компетенцією податкового органу.

Отже, суд не може оцінювати повноту розгляду заперечень позивача при розгляді скарги. Натомість доводи платника податків, викладені у скарзі, мають оцінюватися судом під час розгляду справи про скасування податкових повідомлень-рішень, які і оскаржувалися в адміністративному порядку. Саме такий засіб захисту порушеного права передбачено нормами Податкового кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Щодо можливого закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення ДПС у м. Києві від 15.02.2013 № 1585/10/12-1-03 про залишення скарги без розгляду та рішення ДПС України від 11.03.2013 № 3898/6/10-2115 про розгляд скарги, суд виходив з наступного.

Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних Законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Закриття провадження судом вбачається можливим тільки у випадку відсутності владних повноважень відповідача, або у випадку прямого визначення Законом іншої юрисдикції заявлених вимог.

Оскільки іншого порядку оскарження дій органів ДПС України чинним законодавством не встановлено, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Нафтохімгрупп" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімгрупп" залишити без задоволення.

2. Судові витрати стягненню не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Н.В. Клочкова

Судді Б.В. Санін

Т.О. Скочок