Постанова

від 14.06.2013 по справі 1170/2а-3911/12

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

14 червня 2013 року Справа № 1170/2а-3911/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Кіровоград - Техпровод» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Кіровоград-Техпровод» (далі по тексту - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ №1806 від 11.10.2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Кіровоград-Техпровод» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Вікна-Стиль» (код ЄДРПОУ 31992103) за грудень 2011 року;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001120224 від 30.10.2012 року та №0001110224 від 30.10.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.10.2012 року відповідачем, на підставі наказу начальника Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС №1806 від 11.10.12 року та відповідно до вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п. 79.2 ст.79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Кіровоград-Техпровод» (кодЄДРПОУ 32172345) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «Вікна Стиль» (кодЄДРПОУ 31992103) за грудень 2011 року за результатами якої складено Акт №162/22-4/32172345 від 18.10.2012 року. За висновками Акту були встановлені порушення: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у розмірі 111411,00 грн.; п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств за 4 квартал 2011 року на загальну суму 128122,00 грн..

На підставі Акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001120224 від 30.10.2012 року та № 0001110224 від 30.10.2012 року, згідно яких позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 167117,00 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств на 128122,00 грн..

Позивач не погоджується з вказаними в акті перевірки висновками, вважає, що вони не відповідають його бухгалтерському та податковому обліках, а також нормам діяючого законодавства України.

Представник позивача у судове засідання 14.06.2013 року не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Про причину неявки суду не повідомив, заяв (клопотань) не надав /а.с.66,68-69 т.2/.

Відповідач проти заявленого позову заперечував посилаючись на те, що Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС отримано акт від ДПІ у Перському районі м. Києва ДПС від 06.09.2012 року №3492/22-4/31992103 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКНА-СТИЛЬ» щодо підтвердження господарських відносин з ПП «ЕСКОРТ» за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року». Перевіркою Приватного підприємства «Ескорт», код ЄДРПОУ 21647912, (Акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 27.02.2012 року №180/3-23-20-21647912) не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначена статті 185 Податкового Кодексу України. Враховуючи вищенаведене, відсутній правочин між ПП «Ескорт» у грудні 2011 року та ТОВ «ВІКНА-СТИЛЬ», як такий, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст.234 Цивільного Кодексу України).

За грудень 2011 року позивачем задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 115612 грн., перевірити не має можливості, в зв'язку з відсутністю документів. За грудень 2011 року позивачем задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 111792 грн.. Перевіркою встановлено завищення в сумі 111411,07 грн..

В процесі проведення перевірки встановлено, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Вікна-Стиль» (код за ЄДРПОУ 31992103), відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Відповідно до п.3 акту перевірки не підлягають включенню до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ по операціях з ТОВ «Вікна-Стиль» (код за ЄДРПОУ 31992103), так як проведені на підставі нікчемного правочину.

Враховуючи вищевикладене, позивачем порушено вимоги п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в частині включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за 2-4 квартал 2011 року на суму 557055 грн. в частині проведених взаємовідносин з ТОВ «Вікна Стиль» в грудні 2011 року на підставі угод, що визнані нікчемними. В результаті чого позивачем завищено витрати, що враховуються про визначені об'єкта оподаткування за 2-4 квартал 2011 року на суму 557055 грн. /а.с.52-53/.

Представник відповідача у судове засідання 14.06.2013 року не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Про причину неявки суду не повідомив, заяв (клопотань) не надав /а.с.66-67 т.2/.

Згідно частині 6 статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вказане, суд вважає за недоцільне відкладати розгляд справи на іншу дату, а розглянути її в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши подані сторонами суду письмові докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи п.1 ч.1 ст.3 КАС України спір, який виник між сторонами є публічно-правовим і тому підлягає розгляду у адміністративному суді.

ПП «Кіровоград-Техпровід», 18.09.2002 р. зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, з 08.10.2002 р. перебуває на податковому обліку за №6732, є платником:

- податку на прибуток приватних підприємств;

- податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);

- податку з доходів найманих працівників.

Встановлено, що посадовою особою відповідача, на підставі службового посвідчення серії КГ №098801 від 07.09.2012 р., згідно вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2, п.75.1, ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу №1806 від 11.10.2012 р., проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Приватного підприємства «Кіровоград-Техпровод» (код за ЄДРПОУ 32172345) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «Вікна Стиль» (код за ЄДРПОУ 31992103) за грудень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт №162/22-4/32172345 від 18.10.2012 р. /а.с.16-37 т.1/.

Перевіркою правильності нарахування податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «Вікна Стиль» (код за ЄДРПОУ 31992103) за грудень 2011 року встановлено порушення:

1) п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивач занизив податок на додану вартість всього в розмірі 111411 грн. в т.ч.:

- за грудень 2011 року на суму 111411 грн.;

2) п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу

України, в результаті чого позивач занизив податок на прибуток підприємств за 4 квартал 2011 року на загальну суму 128122 грн..

30 жовтня 2012 року відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0001120224, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 128122 грн. основного платежу /а.с.38 т.1/;

- податкове повідомлення-рішення №0001110224, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 111411 грн. основного платежу, 55706 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) /а.с.39 т.1/.

І. Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.3 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Щодо порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість всього в розмірі 111411 грн. в т.ч.: за грудень 2011 року на суму 111411 грн..

Як зазначено в акті перевірки, згідно автоматизованої системи співставлення на рівні ДПА України податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та додатками №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено, що позивачем відображено в податковому обліку, а саме віднесено до складу податкового кредиту операції з придбання товарів (робіт, послуг): в ТОВ «Вікна-Стиль» (код за ЄДРПОУ 31992103) на загальну суму ПДВ 111411 грн., в тому числі за грудень 2011 року на суму 111411 грн..

На думку відповідача, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Вікна-Стиль» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належними чином цивільної право дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Вікна-Стиль» є фіктивним правочином, та таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємства-постачальника ТОВ «Вікна-Стиль» за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 року, що свідчить про те, що правочини між позивачем та підприємством-постачальником здійснені без мети настання реальних наслідків. Таким чином, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за грудень 2011 року встановлено його завищення в сумі 111411,07 грн..

До вказаних висновків відповідач прийшов розглянувши Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 06.09.2012 року №3492/22-4/31992103 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікна-Стиль» (код за ЄДРПОУ 31992103) щодо підтвердження господарських відносин з ПП «Ескорт» (код за ЄДРПОУ 21647912) за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року», яким встановлено допущення ТОВ «Вікна-Стиль» порушень податкового законодавства /а.с.48-49 т.2/.

Проте, з акту перевірки позивача не зазначено жодного порушення, допущеного саме ним, а не його контрагентом. Із даного слідує, що до позивача застосовано відповідальність за порушення норм податкового законодавства, допущеного не ним, як платником податків, а ТОВ «Вікна-Стиль», як його контрагентом.

Вказане не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності (або подальшої реалізації).

Згідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належними первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

ТОВ «Вікна -Стиль» (код за ЄДРПОУ 31992103), 19.04.2002 р. зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією як юридична особа, з 14.05.2002 р. перебуває на податковому обліку за №29301, від 03.06.2002 р. є платником податку на додану вартість /а.с.176-179 т.1/.

Встановлено, що між позивачем та ТОВ «Вікна-Стиль» в грудні 2011 року були фінансово-господарські відносини. Дане підтверджується витребуваними судом від ДПС у м. Києві первинними документами (на 54 арк.), що знаходяться в матеріалах кримінальної справи №90-0054, в тому числі:

- рахунками-фактури /а.с.246, 249 том 1, а.с.2, 5, 8, 11, 14, 17.ю 20, 23. 26, 29, 32, 34-35, 37, 39, 41 том 2/;

- видатковими накладними /а.с.247, 250 том 1, а.с.3, 6, 9, 12,15, 18, 21, 24, 27, 30, 33. 36, 38, 40, 42 том 2/;

- податковими накладними /а.с.248 том 1, а.с.1, 4, 7, 10, 13, 16, 19, 22, 25, 28, 31 том 2/.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано первинні документи, що підтверджують використання придбаного від ТОВ «Вікна-Стиль» товару у власній господарській діяльності шляхом його реалізації іншим суб'єктам господарювання у грудні 2011 року, січні 2012 року /а.с.62-175, 180-191 т.1/.

Суд також критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські відносини між позивачем та ТОВ «Вікна-Стиль» є нікчемними.

Згідно ч.2, 3 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Складений відповідачем акт №162/22-4/32172345 не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачених ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Посилання відповідача на ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ч.1 ст.627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем не наведено доказів, що правочин, сторонами якого є позивач та ТОВ «Вікна-Стиль» був укладений з метою, що суперечить інтересам держави, в т.ч., в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену ТОВ «Вікна-Стиль» суму податку на додану вартість до податкового кредиту за грудень 2011 р., що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача.

Щодо порушення п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу та заниження податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2011 року на загальну суму 128122 грн.

Як зазначено в акті перевірки, за період з 2-4 квартал 2011 року позивачем задекларовано доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 514 7627 грн. та витрат - 5 031 720 грн..

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2-4 квартал 2011 р. встановлено завищення задекларованих позивачем показників у сумі 557 055 грн.. Враховуючи це, позивачем порушено вимоги п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в частині включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за 2-4 квартал 2011 року на суму 557 055 грн. в частині проведених взаємовідносин з ТОВ «Вікна-Стиль» в грудні 2011 року на підставі угод, що визнані нікчемними.

У зв'язку з цим, позивачем занижено податок на прибуток підприємств за 4 кв. 2011 року на загальну суму 128 122 грн. (в результаті порушень, описаних в п.3 тп п3.2.1 розділу 3 Акту).

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

П.138.4 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи підтвердження факті реальності фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Вікна-Стиль» в грудні 2011 р., суд вважає безпідставними висновки відповідача в частині заниження податку на прибуток за 4 квартал 2011 року в сумі 128 122 грн..

Згідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем не доведено наявність фактів допущення позивачем, як платником податків, порушень податкового законодавства, зміст яких викладено в акті перевірки №162/22-4/32172345.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши вартість придбаного товару, отримав податкові і видаткові накладні, складені належним чином, в зв'язку з чим ним сформовано валові витрати у періоді, що перевірявся, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності формування таких витрат за господарськими операціями з ТОВ «Вікна-Стиль».

Всупереч ст.71 КАС України відповідач не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень. З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також враховуючи відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій, здійснених позивачем, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0001120224, №0001110224 від 30.10.2012 року підлягають задоволенню в повному обсязі.

ІІ. Що стосується позовних вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу №1806 від 11.10.2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Кіровоград-Технопровод» (32172345) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Вікна-Стиль» (код ЄДРПОУ 31992103) за грудень 2011 року, суд зазначає.

Встановлено, що 11.10.2012 року відповідачем винесено наказ за №1806, яким призначено провести документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Кіровоград-Техпровод» (32172345) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Вікна-Стиль» (31992103) за грудень 2011 року /а.с.12 т.1/.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати вказаний вище наказ про проведення перевірки, котра вже фактично відбулась.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відтак, суд зобов'язаний не тільки встановити протиправність дій, бездіяльності та рішень суб'єкта владних повноважень, а й обрати реальний спосіб захисту порушеного права.

Оскільки перевірка господарської діяльності позивача вже проведена, тому, навіть за умови наявності підстав для визнання оскаржуваного наказу протиправним та його скасування, суд не зможе захистити порушене право, так як це не є підставою для спростування того, що перевірка вже проведена та акт перевірки вже складений.

Суд зазначає, що оперативний захист порушеного права при винесені протиправного наказу про проведення перевірки можливий лише за умови звернення до суду з позовом до початку її проведення, в даному ж випадку позивач звернувся до суду 09.11.2012 року (перевірка поведена з 12.10.2012 по 12.10.2012 року), тобто вже після проведення перевірки /а.с.40 т.1/.

Задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача, на думку суду, в повній мірі відновлює порушені права та інтереси позивача, відновлює (перешкоджає зміні) його майнового стану як платника податків.

Відтак, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу від 11.10.2012 р. №1806 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2270,0 грн. підлягає присудженню з державного бюджету шляхом його безспірного списання з рахунків відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 30 жовтня 2012 року №0001120224.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 30 жовтня 2012 року №0001110224.

4.Стягнути на користь Приватного підприємства «Кіровоград-Техпровод» (код ЄДРПОУ 32172345), судові витрати по справі в сумі 2270 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС.

5.В іншій частині відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько