Постанова

від 20.06.2013 по справі 20б/5014/2912/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року Справа № 20б/5014/2912/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Поліщук В.Ю., Хандуріна М.І. розглянувши касаційну скаргу на постанову у справі господарського суду ОСОБА_4 Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2013 року №20б/5014/2912/2012 Луганської області за заявою до про Луганського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт добровільного пожежного товариства України м. Луганськ Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськ-Інвест" банкрутство за участю представників: ОСОБА_4- ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.03.2013 року у справі №20б/5014/2912/2012 (Суддя - Кірпа Т.С.) заяву учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськ-Інвест" ОСОБА_4 щодо зупинення провадження у справі №20б/5014/2912/2012, відхилено.

Припинено провадження у справі №20б/5014/2912/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськ-Інвест". Скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2013 року (колегія суддів: Головуючий - Богатир К.В.; Дучал Н.М.; Склярук О.І.) апеляційну скаргу Луганського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт добровільного пожежного товариства України м. Луганськ на ухвалу господарського суду Луганської області від 11.03.2013 року у справі №20б/5014/2912/2012 - задоволено.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 11.03.2013 року у справі №20б/5014/2912/2012, в частині припинення провадження у справі та скасування мораторію на задоволення вимог кредиторів, скасовано.

Справу № 20б/5014/2912/2012 направлено на розгляд до господарського суду Луганської області.

Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції від 24.04.2013 року скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду Луганської області від 11.03.2013 року у даній справі, посилаючись на порушення та невірне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 43, ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 4 1 ГПК України встановлено, що провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 1, 3 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін) визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Луганської області від 16.11.2012 року за заявою Луганського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт добровільного пожежного товариства України м. Луганськ порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Луганськ-Інвест" с. Чмирівка Старобільського району Луганської області на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон).

Постановою господарського суду Луганської області від 26.11.2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Джеджею Л.А.

Припиняючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з такого: майновий комплекс "Старобільська нафтобаза", що належав ТОВ "Луганськ-Інвест" був відчужений за договором купівлі-продажу від 11.10.2011 року № 2648, проте, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2013 року у справі №30пн-к/5014/599/2012 цей договір було визнано недійсним та визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Луганськ-Інвест", оформлене протоколом №14 від 23.08.2011 року щодо звільнення з посади директора ТОВ "Луганськ-Інвест" ОСОБА_4

Встановивши, що вказана постанова апеляційного суду спростовує доводи про відсутність майнових активів у ТОВ "Луганськ-Інвест", суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для подальшого провадження у справі про банкрутство та застосування до боржника спрощеної процедури банкрутства згідно приписів ст. 52 Закону.

Спростовуючи наведені доводи суду першої інстанції, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у оскаржуваній постанові від 24.04.2013 року виходила з того, що висновок суду першої інстанції про виявлення у банкрута майнових активів у вигляді об'єктів нерухомості є передчасним, оскільки вказані обставини повинні бути доведені належними та допустимими доказами, які на день винесення оскаржуваної ухвали у господарського суду Луганської області були відсутні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із висновками апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заява про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Луганськ-Інвест" була подана в порядку ст. 52 Закону про банкрутство .

Тобто, згідно з особливостями банкрутства відсутнього боржника за ст. 52 Закону про банкрутство предметом доказування є не тільки визначення місцезнаходження боржника та факт відсутності особи за її місцезнаходженням а також докази, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Разом з тим, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що із копії банківської квитанції від 23.04.2013 року вбачається, що ТОВ "Луганськ-Інвест" в особі ОСОБА_8 перерахував 23 072,94 грн. на користь ініціюючого кредитора з призначенням платежу "Плата за погашення заборгованості за договором №29-03/1 від 29.03.2011 року", проте, цей доказ не взято до уваги, оскільки даний платіж здійснено після винесення оскаржуваної ухвали та цей документ не був предметом розгляду в суді першої інстанції та не оцінювався цим судом.

Слід звернути увагу, що у п 36. Постанови Пленуму Верховного суду України від 1грудня 2009 року № 15, визначено, що Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

З огляду на вказане вище, колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує висновок господарського суду Луганської області щодо підставності припинення провадження у даній справі, доводи, що викладені у постанові апеляційного господарського суду висновків суду першої інстанції не спростовують, отже, касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а постанова Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2013 року у даній справі, скасуванню.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2013 року у справі №20б/5014/2912/2012 скасувати.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 11.03.2013 року у справі №20б/5014/2912/2012 залишити в силі.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді В.Ю. Поліщук

М.І. Хандурін