Постанова

від 19.06.2013 по справі 826/7816/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2013 року 11:45 № 826/7816/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., при секретарі судового засідання Голод А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Солюшен» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, за участю сторін:

представник позивача:Попов Д.С.

представник відповідача: Огнарьов Є.А.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19.06.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт Солюшен» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 0007302220 від 07.12.2012 та № 0007312220 від 07.12.2012.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення ТОВ «Експерт Солюшен» податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують фактичне надання ТОВ «Агентство Віасат» послуг позивачу з інформатизації. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався матеріали акту про неможливість проведення зустрічної звірки, яким встановлено факт наявності ознак нікчемності правочинів, укладених ТОВ «Агентство Віасат» з його контрагентами-постачальниками та покупцями. За таких обставин, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 14.11.2012 № 2409, повідомлення від 15.11.2012 № 266/10/22-20-03 та відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Експерт Солюшен».

За результатами перевірки складено акт № 514/1-22-20-33935136 від 21.11.2012 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Експерт Солюшен» (код ЄДРПОУ 33748864) з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Агентство Віасат» (код ЄДРПОУ 36862548) за період з 01.07.2011 по 31.10.2011 (далі - акт № 514/1-22-20-33935136).

Відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Експерт Солюшен» пп. 14.1.27 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 3 підрозділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 57 883,00 грн. та порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 50 333,00 грн.

Позивач подав заперечення від 27.11.2012 № 2711/1 на акт перевірки № 514/1-22-20-33935136, за результатом розгляду яких відповідач залишив без змін висновки даного акту перевірки.

На підставі акту № 514/1-22-20-33935136 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 № 0007312220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 62 916,25 грн., в т.ч. основний платіж - 50 333,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 12 583,25 грн. та податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 № 0007302220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 57 883,00 грн., з яких 57 883,00 грн. - основний платіж.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 07.12.2012 № 0007312220 та № 0007302220 у порядку адміністративного оскарження, передбаченого ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішеннями Державної податкової служби у місті Києві від 18.02.2013 № 1646/10/12-1-03 та Міністерства доходів і зборів України від 29.04.2013 № 1839/6/99-99-10-01-15 скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 № 0007312220 та № 0007302220 - без змін.

Не погоджуючись із отриманими рішеннями, позивач звернувся до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів перевірки, результати якої оформлені актом № 514/1-22-20-33935136, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали матеріали перевірки контрагента позивача - ТОВ «Агентство Віасат», а саме акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 22.12.2011 № 884/23-1/36862548 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за лютий - листопад 2010 року, лютий - березень 2011 року, липень 2011 року, вересень 2011 року - жовтень 2011 року (далі - акт № 884/23-1/36862548).

Згідно зазначеного акту, податковий орган встановив, що господарські операції між ТОВ «Агентство Віасат» та контрагентами-постачальниками і покупцями не підтверджуються з урахуванням реального часту здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

У зв'язку із наведеними обставинами ДПІ у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби дійшла висновку, що угоди укладені ТОВ «Агентство Віасат» з контрагентами, в тому числі ТОВ «Експерт Солюшен», мають ознаки нікчемності.

Позивач, на підтвердження права на формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Агентство Віасат», надав до матеріалів справи копії наступних первинних документів: податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та банківських послуг.

Згідно зазначених первинних документів, загальна сума операцій по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Агентство Віасат» складає 532 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 106 400,00 грн.

Як вбачається з інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр» та на якому, відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 1846/5 від 14.12.2012 відображається інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про юридичних осіб, про органи державної влади і органи місцевого самоврядування як юридичних осіб та про фізичних осіб-підприємців, видами діяльності ТОВ «Експерт Солюшен» за КВЕД 2010 є: 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами (основний), 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 58.29 Видання іншого програмного забезпечення, 62.01 Комп'ютерне програмування, 62.02 Консультування з питань інформатизації, 62.03 Діяльність із керування комп'ютерним устаткованням, 95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування.

Щодо ТОВ «Агентство Віасат» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наявна інформація, що основними видами діяльності даного товариства є: 74.40.0 рекламна діяльність (основний), 22.22.0 інша поліграфічна діяльність, 74.13.0 дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, 74.14.0 консультування з питань комерційної діяльності та управління, 74.85.0 надання секретарських послуг та послуг з перекладу, 74.87.0 надання інших комерційних послуг.

Позивач зазначив, що ТОВ «Агентство Віасат» надавало йому послуги інформатизації на підставі усної домовленості з ТОВ «Експерт Солюшен», відповідно до якої було виконано наступні роботи та послуги: дефрагментація файлів БД, поновлення структури БД, розробка форми довід-х звітів, розробка макету друку, настроювання звітних форм на базі WEB, оптимізація бази даних SQL, розробка друкованих форм, реплікація бази даних, тощо.

Однак, позивачем не надано пояснень стосовно наявності необхідності та економічної доцільності здійснення витрат на замовлення послуг у ТОВ «Агентство Віасат», які належать до основних видів діяльності ТОВ «Експерт Солюшен». Крім того, позивач не надав пояснень стосовно неможливості самостійно здійснити такі роботи.

Зважаючи на те, що податковими органами встановлено відсутність у ТОВ «Агентство Віасат» трудових ресурсів, технічного персоналу, а також те, що позивач, крім актів здачі-прийняття робіт та податкових накладних не надав суду жодних доказів реального отримання результатів виконаних зазначеним товариством робіт (OLE-драйвери, макети друку, поновлення програмного забезпечення, аналіз структури бази даних, тощо), суд дійшов висновку, що послуги з надання ТОВ «Агентство Віасат» позивачу послуг з інформатизації не мали реального характеру.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ст.131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно положень п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Суд звертає увагу на те, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Позивач на надав доказів отримання результатів виконання робіт ТОВ «Агентство Віасат», внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити, використання позивачем отриманих послуг у власній господарській діяльності.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про підтвердження висновків акту перевірки про те, що фактично послуги позивачу не надавались та не були використані у господарській діяльності позивача.

Відсутність доказів надання послуг та використання позивачем у власній господарській діяльності наданих послуг, на думку суду, виключає можливість причинно-наслідкового зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, зокрема, будь-яке використання набутого на підставі договорів у господарській діяльності.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновків податкового органу щодо до заниження позивачем податку на прибуток у сумі 57 883,00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 50 333,00 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому вони задоволенню не підлягають.

Керуючись положеннями статей 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Солюшен» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський

Повний текст постанови складено 25.06.2013.