Ухвала

від 24.09.2013 по справі 826/7816/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7816/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Ключковича В.Ю., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Солюшен» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Солюшен» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 червня 2013 року у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Солюшен» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0007302220 та №0007312220 від 07 грудня 2012 року. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агентство Віасат». Апелянт вважає, що згідно норм чинного законодавства, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними, а може лише подавати до суду позов про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, тому оскільки спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, посянення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 16 листопада 2012 року по 20 листопада 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Експерт Солюшен» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Агентство Віасат» за період з 01 липня 2011 року по 31 жовтня 2011 року, за результатами якої складено акт від 21 листопада 2012 року №514/1-22-20-33935136, в якому встановлено порушення позивачем п.п.14.1.27, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 57883,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року на суму 31050,00 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 26833,00 грн. та порушення п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 50333,00 грн. за періоди: липень 2011 року - 21667,00 грн., вересень 2011 року - 5333,00 грн., жовтень 2011 року - 23333,00 грн.

На підставі акту перевірки №514/1-22-20-33935136 від 21 листопада 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС винесено податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року №0007312220, згідно якого за порушення п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України та п.5 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної» №1379 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 62916,25 грн., в тому числі 50333,00 грн. за основним платежем та 12583,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0007302220, згідно якого за порушення п.138.2 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 57883,00 грн. за основним платежем.

Позивачем було оскаржено податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року №0007312220 та №0007302220 у порядку адміністративного оскарження. Рішеннями ДПС у м.Києві від 18 лютого 2013 року №1646/10/12-1-03 та Міністерства доходів і зборів України від 29 квітня 2013 року №1839/6/99-99-10-01-15 скарги позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товару, послуг або в разі якщо придбані товари, послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведеної норми, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали матеріали перевірки контрагента позивача - ТОВ «Агентство Віасат», а саме акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 22 грудня 2011 №884/23-1/36862548 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за лютий-листопад 2010 року, лютий-березень 2011 року, липень 2011 року, вересень-жовтень 2011 року. Відповідно до зазначеного акту, податковим органом встановлено, що господарські операції між ТОВ «Агентство Віасат» та контрагентами-постачальниками і покупцями не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Агентство Віасат» надавало послуги інформатизації на підставі усної домовленості з ТОВ «Експерт Солюшен», відповідно до якої було проведено наступні роботи (надано послуги): дефрагментація файлів БД, поновлення структури БД, розробка форми довідкових звітів, розробка макету друку, настроювання звітних форм на базі WEB, оптимізація бази даних SQL, розробка друкованих форм, реплікація бази даних, тощо, на підтвердження чого до матеріалів справи позивачем додано копії податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та банківських виписок щодо перерахування грошових коштів на користь ТОВ «Експерт Солюшен».

При цьому, позивачем не надано пояснень стосовно неможливості самостійно здійснити такі роботи, а також необхідності та економічної доцільності здійснення витрат на замовлення послуг у ТОВ «Агентство Віасат», враховуючи, що ком'ютерне програмування, консультування з питань інформатизації, видання іншого програмного забезпечення відноситься до основних видів діяльності ТОВ «Експерт Солюшен».

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надані позивачем документи не є належними доказами надання ТОВ «Агентство Віасат» послуг, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, для підтвердження правомірності включення витрат на виконання робіт (надання послуг) до складу валових витрат та податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку виконання робіт (надання послуг) у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були виконані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), однак в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено лише загальне найменування робіт та їх вартість без конкретизування, які саме роботи (послуги) були виконані, їх видів та опису, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості, що включена до вартості робіт, відсутні прізвища, ім'я, по батькові та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Крім того, позивачем не було надано належних та допустимих доказів реального отримання результатів наданих ТОВ «Агентство Віасат» послуг (OLE-драйвери, макети друку, поновлення програмного забезпечення, аналіз структури бази даних, тощо).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС №0007302220 та №0007312220 від 07 грудня 2012 року, які прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, натомість, позивачем не доведено виконання господарських зобов'язань за договором з ТОВ «Агентство Віасат» та використання їх результатів в господарській діяльності позивача, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Солюшен» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 30 вересня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді В.Ю.Ключкович

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Ключкович В.Ю.