Ухвала
від 29.05.2014 по справі 826/7816/13-а
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7816/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

29 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М., секретар судового засідання: Самсонова М.М., за участю сторін: представники позивача Гальченко О.Я., Попов Д.С., представник відповідача Ісаєв С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Солюшен» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2014 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Солюшен» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт Солюшен» (надалі ТОВ«Експерт Солюшен») звернулося з до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень 07.12.2012 року № 0007302220 та № 0007312220.

Позов обґрунтовано тим, що висновки податкового органу щодо відсутності факту реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство Віасат» (надалі ТОВ «Агентство Віасат»), є необґрунтованими та безпідставними. Належним чином складені первинні документи підтверджують фактичне надання контрагентом позивачу послуг з інформації.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013р., у задоволені позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.12.20013р. касаційну скаргу ТОВ«Експерт Солюшен» задоволено, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013р., скасовано, справу направлено на новий розгляд в суд першої інстанції.

У вказаній ухвалі Вищого адміністративного суду України зазначено, що судами не дано належної оцінки доказам, які підтверджують наявність та відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірним договором.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2014 р. у задоволені позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст усного договору між позивачем та його контрагентом відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків. Суду не представлені докази в необхідності та економічної доцільності здійснення позивачем витрат на замовлення робіт/послуг у контрагента, при тому, що до основних видів діяльності позивача відносяться такі види робіт, тобто позивач не довів щодо неможливості самостійно здійснити такі роботи/послуги. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції, на здійснення яких наполягає позивач, не спричинили реального настання правових наслідків, а тому не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2014 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що операції позивача з ТОВ «Агентство Віасат» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, еревіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Експерт Солюшен» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Агентство Віасат» (код ЄДРПОУ 36862548) за період з 01.07.2011 року по 31.10.2011 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт № 514/1-22-20-33935136 від 21.11.2012 року, яким встановлено порушення 14.1.27 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 3 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 57 883,00 грн. та порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 50 333,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що підставою для таких висновків стали матеріали перевірки контрагента позивача - ТОВ «Агентство Віасат», а саме акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 22.12.2011 № 884/23-1/36862548 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за лютий - листопад 2010 року, лютий - березень 2011 року, липень 2011 року, вересень 2011 року - жовтень 2011 року. Господарські операції між ТОВ «Агентство Віасат» та його контрагентами-постачальниками і покупцями не підтверджуються з урахуванням реального часту здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

За наслідками перевірки та на підставі акту відповідача від 21.11.2012 року № 514/1-22-20-33935136, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 року № 0007302220, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 57 883,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 № 0007312220, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 50 333,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 12 583,25 грн.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З урахуванням вищевказаних висновків Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалюючи постанову 21.03.2014р. дано належну оцінку доказам, які підтверджують наявність та відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірним усним договором.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Агентство Віасат» на підставі усної домовленості надавало ТОВ «Експерт Солюшен» послуги інформатизації: дефрагментація файлів БД, поновлення структури БД, розробка форми довід-х звітів, розробка макету друку, настроювання звітних форм на базі WEB, оптимізація бази даних SQL, розробка друкованих форм, реплікація бази даних, тощо.

Позивачем на підтвердження своєї позиції надані наступні документи: податкові накладні, що виписані ТОВ «Агентство Віасат»: від 05.07.2011 року № 22 на суму 70 000, 00 грн.; від 20.07.2011 року № 117 на суму 60 000, 00 грн.; від 03.08.2011 року № 23 на суму 70 000, 00 грн., від 25.08.2011 року № 121 на суму 60 000, 00 грн., від 31.08.2011 року № 152 на суму 100 000, 00 грн., від 29.09.2011 року № 178 на суму 32 000, 00 грн., від 25.10.2011 року № 105 на суму 50 000, 00 грн., від 28.10.2011 року № 138 на суму 47 800, 00 грн., від 28.10.2011 року № 139 на суму 42 200, 00 грн.;

- акти здачі - прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-216 від 05.07.2011 року на суму 70 000, 00 грн., № ОУ-340 від 20.07.2011 року на суму 60 000, 00 грн., № ОУ-308 від 03.08.2011 року на суму 70 000, 00 грн., № ОУ-258 від 25.08.2011 року на суму 60 000, 00 грн., № ОУ-318 від 31.08.2011 року на суму 100 000, 00 грн., № ОУ-299 від 29.09.2011 року на суму 32 000, 00 грн., № ОУ-2510/11 від 25.10.2011 року на суму 50 000, 00 грн., № ОУ-2810/11 від 28.10.2011 року на суму 47 800, 00 грн., № ОУ-2811/11 від 25.10.2011 року на суму 42 200, 00 грн.;

- банківські виписки: від 05.07.2011 року на суму 70 000, 00 грн., від 20.07.2011 року на суму 60 000, 00 грн., від 03.08.2011 року на суму 70 000, 00 грн., від 25.08.2011 року на суму 60 000, 00 грн., від 31.08.2011 року на суму 100 000, 00 грн., від 29.09.2011 року на суму 32 000, 00 грн., від 25.10.2011 року на суму 50 000, 00 грн., від 28.10.2011 року на суму 42 200, 00 грн., від 28.10.2011 року на суму 47 800, 00 грн.;

- акт про перевірку виконаних робіт з розробки № 1011-3 від 28.10.2011 року згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-2810/11 від 28.10.2011 року, акт про перевірку виконаних робіт з розробки № 1011-2 від 28.10.2011 року згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-2811/11 від 25.10.2011 року, акт про перевірку виконаних робіт з розробки № 1011-01 від 24.10.2011 року згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-2510/11 від 24.10.2011 року, акт про перевірку виконаних робіт з розробки № 0911-01 від 29.09.2011 року згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-299 від 29.09.2011 року, акт про перевірку виконаних робіт з розробки № 0811-03 від 31.08.2011 року згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-318 від 31.08.2011 року, акт про перевірку виконаних робіт з розробки № 0811-02 від 25.08.2011 року згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-258 від 25.08.2011 року, акт про перевірку виконаних робіт з розробки № 0811-01 від 03.08.2011 року згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-308 від 03.08.2011 року, акт про перевірку виконаних робіт з розробки № 0711-02 від 20.07.2011 року згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-340 від 20.07.2011 року, акт про перевірку виконаних робіт з розробки № 0711-01 від 05.07.2011 року згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-216 від 05.07.2011 року;

- рахунки на оплату постачальника: № 7 від 05.07.2011 року на загальну суму 70 000, 00 грн., № 25 від 20.07.2011 року на загальну суму 60 000, 00 грн., № 35 від 03.08.2011 року на загальну суму 70 000, 00 грн., № 48 від 25.08.2011 року на загальну суму 160 000, 00 грн., № 84 від 29.09.2011 року на загальну суму 32 000, 00 грн., № 112 від 24.10.2011 року на загальну суму 50 000, 00 грн., № 115 від 27.10.2011 року на загальну суму 90 000, 00 грн.,

Проте, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки представлені позивачем документи не підтверджують факту реального здійснення господарських операцій та спричинення настання правових наслідків. Як вже зазначалось, для підтвердження правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, окрім встановлення дотримання таким платником вимог законів, необхідно встановити реальність здійсненої господарської операції з придбання товару (послуг), тобто така операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків. Аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Згідно матеріалів справи, зокрема з Єдиного державного реєстру, вбачається, що основними видами підприємницької діяльності за КВЕД 2010 ТОВ «Експерт Селюшен» є: 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами (основний), 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 58.29 Видання іншого програмного забезпечення, 62.01 Комп'ютерне програмування, 62.02 Консультування з питань інформатизації, 62.03 Діяльність із керування комп'ютерним устаткуванням, 95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування; а ТОВ Агентство Віасат» є: 74.40.0 рекламна діяльність (основний), 22.22.0 інша поліграфічна діяльність, 74.13.0 дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, 74.14.0 консультування з питань комерційної діяльності та управління, 74.85.0 надання секретарських послуг та послуг з перекладу, 74.87.0 надання інших комерційних послуг.

Позивач наполягає, що на підставі усної домовленості ТОВ «Агентство Віасат» надав йому послуги інформатизації: дефрагментація файлів БД, поновлення структури БД, розробка форми довід-х звітів, розробка макету друку, настроювання звітних форм на базі WEB, оптимізація бази даних SQL, розробка друкованих форм, реплікація бази даних, тощо.

Проте, позивачем не надано суду доказів на підтвердження виконання контрагентом вказаних робіт, зокрема самого результату послуг інформатизації - макет друку, макети розроблених друкованих форм, зразків звітної форми, тощо, тобто, матеріального втілення виконаних робіт, які б могли підтвердили реальне виконання контрагентом робі, тобто умов договору.

Також суду не були представлені докази щодо виникнення у позивача гострої необхідності та економічної доцільності здійснення позивачем витрат на замовлення робіт у контрагента, і неможливості самостійно виконати необхідні роботи.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, приймаючи до уваги приписи ст.70, 71 КАС України, щодо належності та допустимості доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, на підтвердження реального характеру здійснення господарських операцій, не надав суду належних доказів щодо обґрунтованості позовних вимог. Належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи ще не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність виконаних робіт, наданих послуг.

Доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 02.06.2014р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Солюшен» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2014 року, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2014 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Солюшен» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.

СудКиївський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення29.05.2014
Оприлюднено04.06.2014
Номер документу39037295
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/7816/13-а

Ухвала від 21.11.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Цвіркун Ю.І.

Ухвала від 29.05.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кобилянський К.М.

Ухвала від 29.05.2014

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Карпушова О.В.

Постанова від 21.03.2014

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Клименчук Н.М.

Ухвала від 09.12.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Цвіркун Ю.І.

Ухвала від 22.10.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Цвіркун Ю.І.

Ухвала від 24.09.2013

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Мацедонська В.Е.

Ухвала від 24.09.2013

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Мацедонська В.Е.

Постанова від 19.06.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кобилянський К.М.

Ухвала від 29.05.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кобилянський К.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні