Рішення

від 21.05.2013 по справі 32/15пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.05.2013р. Справа № 32/15пн

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сковородіної О.М., судді Бокової Ю.В., судді Стукаленко К.І.

при секретарі судового засідання: Стасюк О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 особисто

від відповідача: Гнезділова В.О. довіреність від 04.01.2012р.

у справі за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Макіївка

до відповідача: Макіївської міської ради, м. Макіївка

про визнання права власності

В судовому засіданні оголошувалась

перерва до 14:20год - 21.05.2013р.

Позивач, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Макіївської міської ради про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним в процесі господарської діяльності, був реконструйований торгівельний павільйон, який розташований на АДРЕСА_1, без оформлення відповідних документів на право здійснення будівельних робіт. Також, посилався на те, що така реконструкція не впливає (не порушує) на права та охоронні інтереси третіх осіб.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем в порушення умов договору оренди земельної ділянки (строк дії сплинув 11.12.2009р.), було самовільно зведено торгівельний павільйон, без отримання відповідної документації для будівництва та узгоджень с органами місцевого самоврядування. Також, зазначав, що Макіївська міська рада, як власник земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно, не планує продовжувати строк оренди земельної ділянки для подальшого функціонування торгівельного павільйону.

На виконання ухвали господарського суду Донецької області від 06.02.2013р., від представника Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України надійшли письмові пояснення стосовно наявності обмежень на проведення земельних та будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 зі змісту яких вбачається, що місто Макіївка є населеним пунктом, занесеним до Списку історичних населених місць України (далі Список), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №878 від 26.07.2001р. «Про затвердження Списку історичних населених місць України». Історичним населеним місцем є населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до вищевказаного Списку.

Межи та режим використання історичних ареалів населених місць, як-то, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Науково - проектною документацією, затвердженою наказом Мінкультури України № 551/0/16-11 від 21.07.2001р. «Про затвердження науково - проектної документації з визначення зон охорони пам'яток, меж і режимів використання історичних ареалів населених місць», визначені межі історичного ареалу м. Макіївки. Відповідно до норм діючого законодавства України забороняється, зокрема, здійснення містобудівних, архітектурних чи ландшафтних перетворень без отримання відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, на проведення таких робіт.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

21.01.2008р. між Макіївською міською радою (орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (орендар), на підставі рішення Макіївської міської ради «Про передачу земельної ділянки фізичної особі - підприємцю ОСОБА_1.» №28/71 від 11.12.2007р., був укладений договір оренди земельної ділянки.

За умовами договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 1413500000:03:006:0238) несільськогосподарського призначення, загальною площею 0,0020га, для функціонування торговельного павільйону, яка знаходиться на АДРЕСА_1

Відповідно до п.п. 3, 4 договору оренди, на земельній ділянці не знаходяться об'єкти нерухомого майна, земельна ділянка передається в оренду без будинків, будівель, споруд та інших об'єктів.

Договір укладено строком на два роки. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Поновлення здійснюється у відповідності до рішення Макіївської міської ради (п. 8 договору).

Згідно з п. 16, 17 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для функціонування торгівельного павільйону. Цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного та іншого призначення.

Після припинення дії договору, орендар повертає у місячний термін орендодавцеві земельну ділянку за актом прийому - передачі у стані, придатному для подальшого використання. Приведення у придатний стан включає: знесення будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці та благоустрій території (п.22 договору оренди).

Відповідно до п. 32 договору орендар, зокрема, має право, за письмовою, згодою з орендодавцем зводити у встановленому законом порядку жилі, виробничі, культурно - побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

В подальшому, позивачем в ході своєї господарської діяльності у 2008 році, було здійснено реконструкцію існуючого торгівельного павільйону, а саме, виконані роботи з обкладки існуючого металевого кіоску шлакоблоком.

По закінченню будівельних робіт, зазначено майно було проінвентаризовано та за даними КП БТІ в Макіївка визначено, як торгівельний павільйон літ. А-1, площею 13,0кв.м.

В технічному паспорті від 25.12.2008р. фахівцями КП БТІ в м. Макіївка зроблена відмітка, що торгівельний павільйон літ. А-1, є самочинним будівництвом.

20.01.2009р. інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Донецькій області було проведено позапланову перевірку додержання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, про що був складений відповідний акт. Під час перевірки було встановлено, що СПД ОСОБА_1 без отримання відповідних документів на виконання будівельних робіт, здійснив реконструкцію торгівельного павільйону, що є порушенням ст.ст. 24, 29 Закону України «Про планування і забудову території».

За результатами проведеної перевірки позивача було зобов'язано надати всі необхідні документи щодо проведення будівельних робіт та оформити правоустановчі документи на об'єкт згідно з законодавством, про що свідчить припис від 26.01.2009р.

Листом №26/07-07486 від 15.09.2009р. Макіївська міська рада повідомила СПД ОСОБА_1 про те, що після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, відповідно до умов п. 22 договору оренди земельної ділянки, позивачу необхідно повернути у місячний термін орендодавцеві земельну ділянку за актом прийому - передачі у стані, придатному для подальшого використання. Приведення у придатний стан включає: знесення будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці та благоустрій території.

В подальшому, під час моніторингу в межах історичного ареалу м. Макіївки, був встановлений факт порушення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, самовільною забудовою капітального кіоску з шлакоблоку по АДРЕСА_1

Міністерством культури України на адресу Макіївської міської ради був направлений лист №1132/10/61-12 від 13.12.2012р. щодо організації спільної перевірки дотримання вимог законодавств у сфері охорони культурної спадщини та вжиття відповідних заходів по припиненню незаконної забудови, в межах історичного ареалу м. Макіївки.

У відповіді на вказаний лист, Макіївська міська рада зазначала, що здійснюються відповідні заходи щодо усунення виявлених порушень, а саме, ВДВС Центрально - міського району м. Макіївки 06.01.2011р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду Донецької області від 22.06.2010р. по справі №17/109пн про зобов'язання СПД ОСОБА_1 повернути Макіївській міській раді земельну ділянку площею 0,0020га, кадастровий номер 1413500000:03:006:0238, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Під час розгляду справи, зважаючи на обставини справи, з урахуванням необхідності застосування спеціальних знань, судом були призначені дві комплексні судові експертизи.

Відповідно до висновку експерта №1393/23 від 07.05.2010р., виконаного Донецьким науково - дослідним інститутом судових експертиз, зокрема, вбачається, що торгівельний павільйон, площею 13,0кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, в цілому відповідає технічним характеристикам, визначеним в архітектурному паспорті на установку кіосків, затвердженому архітектором міста Макіївка 12.12.1996р., з незначним відхиленням зовнішніх розмірів. Спірний об'єкт з моменту зведення мав ознаки об'єкту нерухомості.

Також, відповідно до висновку експерта №2900/23 від 10.09.2012р., виконаного Донецьким науково - дослідним інститутом судових експертиз вбачається, що розташування торгівельного павільйону, за адресою: АДРЕСА_1, по відношенню до інших споруд відповідає державним будівельним нормам. Торгівельний павільйон розташований в межах земельної ділянки, зазначеної в договорі оренди земельної ділянки від 21.01.2008р.

Після поновлення провадження у справі, відповідачем до матеріалів справи був наданий акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 27.02.2013р., зі змісту якого вбачається, що СПД ОСОБА_1, на момент проведення перевірки, не введено в експлуатацію торгівельний павільйон, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що є порушенням приписів ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відсутність належних документів (проектної документації, дозволу на проведення будівельних робіт) на вказаний об'єкт, обумовило звернення позивача до суду, з позовом про визнання права власності на самочинно реконструйований торгівельний павільйон, який розташований на перехресті вул. Островського та вул. Театральної у Центрально - міському районі м. Макіївка.

Оцінюючи вимоги позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд звертає увагу на те, що позивачем заявлені позовні вимоги про визнання права власності на спірний об'єкт, який є самовільним будівництвом, оскільки, будівельні роботи відбувались без письмового дозволу Макіївської міської ради, як власника земельної ділянки, без належного проекту та дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011р., прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Як слід, відсутність документів, що передують проведенню будівництву (як-то, проектна документація, відповідні документи, які дають право виконувати будівельні роботи), обумовлюють неможливість введення в експлуатацію спірного об'єкта відповідно до встановленого Порядку.

Суд, окремо, зазначає, що приписи ст. 331 ЦК України, яка встановлює, що право на новозбудоване нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва та введення в експлуатацію, в даному випадку не застосовуються, оскільки, визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно є виключною компетенцією судових органів.

Так, ч. 1, 3 ст. 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України.

Проте, як вбачається з матеріалів справи позивач не має правоустановчих документів на землю, на якій знаходиться самочинно збудований об'єкт нерухомості. Земельна ділянка позивачу надавалась в оренду для розміщення торгівельного павільйону, як тимчасової споруди, а не стаціонарної будівлі, як об'єкту нерухомості.

Крім того, строк договору оренди земельної ділянки від 21.01.2008р. сплинув 11.12.2009р. і в укладенні або подовженні дії договору на новий строк позивачу було відмовлено, саме з підстав самовільної реконструкції торгівельного павільйону.

Окрім зазначеного, суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи було встановлено, що спірне майно (торгівельний павільйон) розташовано на земельній ділянці, яка занесена до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №878 від 26.07.2001р. «Про затвердження Списку історичних населених місць України».

Статтею 54 Земельного кодексу України передбачено, що навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» історичним населеним місцем є населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до вищевказаного Списку історичних населених місць України.

Статтею 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено межі та режим використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Науково - проектною документацією, затвердженою наказом Мінкультури України № 551/0/16-11 від 21.07.2001р. «Про затвердження науково - проектної документації з визначення зон охорони пам'яток, меж і режимів використання історичних ареалів населених місць», визначені межі історичного ареалу м. Макіївки.

Відповідно до п.п. 12, 14 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць» № 318 від 13.03.2002р. передбачено, що визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

В охоронних зонах здійснюється реставрація та реабілітація пам'яток, забезпечується охорона традиційного характеру середовища, усунення споруд і насаджень, які порушують традиційний характер середовища, відтворення втрачених цінних об'єктів. Нове будівництво можливе тільки у виняткових випадках за проектами, погодженими в порядку, визначеному законодавством.

Частиною 3 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Зазначені обставини вказують на те, що в розумінні ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, має місце порушення інтересів територіальної громади, яку представляє відповідач, що унеможливлюю судовий захист прав позивача на спірне майно.

Таким чином, враховуючи вимоги діючого законодавства України, обставини справи та надані докази, вимоги позивача щодо визнання права власності на спірне нерухоме майно є необґрунтованими, недоведеними належним чином, та як слід, такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, що передбачений ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. ст. 16, 328, 331, 376, 392 ЦК України, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Макіївської міської ради про визнання права власності торгівельний павільйон, який розташований на АДРЕСА_1.

Повний текст рішення підписаний 27.05.2013р.

Рішення набирає законної сили 07.06.2013р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Суддя Ю.В. Бокова

Суддя К.І. Стукаленко