Постанова

від 14.08.2013 по справі 32/15пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.08.2013 р. справа №32/15пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів Богатиря К.В. Склярук О.І., Ушенко Л.В.

При секретарі: Савченко І.В. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_4 - НОМЕР_1 ОСОБА_5 - довір. № 05/07.1-00015 від 03.01.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м. Макіївка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2013р. у справі№ 32/15пн /головуючий суддя Сковородіна О.М., судді Бокова Ю.В., Стукаленко К.І./ за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м. Макіївка Донецької області до проМакіївської міської ради м. Макіївка Донецької області визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Донецької області рішенням від 21.05.2013р. відмовив у задоволенні позовних вимог фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 до Макіївської міської ради про визнання права власності на торгівельний павільйон, розташованого на АДРЕСА_1

Не погоджуючись з винесеним рішення суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апелянт посилається на порушення судом норм ст.ст. 8, 13, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 6 Закону України «Про судоустрій України», ст.ст. 4, 4-2, 4-3 ГПК України. Також скаржник вважає, що господарським судом при винесенні рішення не були прийняті до уваги висновки експерта № 1393/23 від 07.05.2010р. стосовно того, що спірний об'єкт (торгівельний павільйон) з моменту зведення мав ознаки об'єкта нерухомості та на момент обстеження яких-небудь реконструкцій не виявлено. Позивач в апеляційній скарзі зазначає про те, що оскільки йому було надано земельну ділянку, де він розташував торгівельний павільйон, ще з 1996 року, то суд повинен керуватись законодавством, що діяло на той час.

Ухвалою від 14.06.2013р. Донецький апеляційний господарський суд прийняв до провадження апеляційну скаргу.

Крім того, до апеляційного суду надійшла друга апеляційна скарга ФОП ОСОБА_4, яка своїм змістом є аналогічною з раніш поданою апеляційною скаргою. Ухвалою від 19.06.2013р. апеляційна скарга була прийнята до спільного розгляду з раніш поданою позивачем скаргою.

Від Макіївської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишити без задоволення. Відповідач вважає доводи скарги не обґрунтованими, оскільки позивачу видано архітектурний паспорт на установку кіоску, а не будь-яке будівництво. Відповідач вважає, що позивач порушив дані, які були внесені до архітектурного паспорту, обклавши металеві стіни кіоску шлакоблоком. До того ж розташування кіоску по відношенню до інших об'єктів не відповідає Державним будівельним нормам України (п.5.4 ДБН В.2.2-23:2009 «Підприємства торгівлі», п.4.1.16 НАПБ А.01.001-2004 «Правила пожежної безпеки в Україні»), оскільки відстань до житлового будинку становить менше 10 метрів (а саме 3,75м). Також Макіївська міська рада вказує на те, що рішенням міськради від 11.12.2007р. № 28/71 позивачу була надана земельна ділянка для функціонування кіоску, а не для будівництва та згідно договору оренди від 21.01.2008р. на земельній ділянці не знаходиться об'єктів нерухомого майна. Строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився 11.12.2009р. та відповідач не планував пролонгувати дію цього договору. Навпаки, у зв'язку з неповерненням у добровільному порядку ФОП ОСОБА_4 земельної ділянки звернувся до суду з позовом про повернення земельної ділянки з приведенням її у придатний для використання стан, рішенням господарського суду Донецької області від 22.06.2010р. у справі №17/109пн позов було задоволено, яке набрало законної сили з 31.08.2010р. Видано наказ, який перебуває на виконанні у ВДВС Центрально-Міського району м. Макіївки.

У судовому засіданні 14.08.2013р. позивач наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважаючи рішення господарського суду Донецької області незаконним. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив апеляційний суд залишити рішення господарського суду без змін.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, колегія суддів не вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги ФОП ОСОБА_4 з урахуванням наступного:

До господарського суду Донецької області звернувся з позовом ФОП ОСОБА_4 до Макіївської міської ради про визнання права власності.

Ухвалою від 05.02.2010р. господарський суд прийняв позовну заяву та порушив провадження у справі.

В обґрунтування позову ФОП ОСОБА_4 посилається на те, що на підставі рішення відповідача від 11.12.2007р. № 28/71 був укладений договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. В процесі експлуатації торгівельного павільйону без отримання відповідних дозволів та без затверджених проектів було самочинно побудовано будівлю стаціонарного торгівельного павільйону загальною площею 13,00кв.м., яке було проінвентаризовано КП «БТІ м. Макіївка» 25.12.2008р., про що складено технічних паспорт. Позивач посилається на погодження з Державним пожежним наглядом на підставі ДБН 360-92 будівництва торгівельного павільйону, що на його думку, підтверджується висновком від 07.11.2009р. № 5609. Приписом від 26.01.2009р. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області рекомендувала позивачу оформити право установчі документи на збудований об'єкт. Також ФОП ОСОБА_4 вважає, що збудований об'єкт не порушує права та інтереси третіх осіб.

На підставі ст.ст. 20, 139, 144, 147 ГК України, ст.ст.328, 376 ЦК України позивач просить господарський суд визнати право власності за ним на будівлю літ. А загальною площею 13,00кв.м., а саме: стаціонарний торгівельний павільйон за адресою: АДРЕСА_1.

В підтвердження своїх позовних вимог ФОП ОСОБА_4 надані копії рішення міської ради від 11.12.2007р. № 28/71, договору оренди земельної ділянки від 21.01.2008р., акту приймання передачі земельної ділянки від 12.03.2008р. тощо.

Заперечуючи проти позову, Макіївська міська рада надала відзив, в якому позов не визнає, посилаючись на надання відповідачу вищевказаним рішенням земельної ділянки у користування строком на 2 роки з подальшим встановленням металевого торговельного павільйону. Після закінчення строку дії договору 11.12.2009р. відповідач не планував продовжувати строк дії договору у зв'язку з багаточисельними скаргами мешканців прилеглих будинків на санітарний стан на території торгівельного павільйону та невідповідність його зовнішнього вигляду вимогам забудови міської території.

Як встановлено господарським судом, 21.01.2008р. між позивачем та відповідачем на підставі рішення міської ради № 28/71 від 11.12.2007р. було укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1413500000:03:006:0238) несільськогосподарського призначення, загальною площею 0,0020га для функціонування торгівельного павільйону, яка знаходиться на території відповідача на АДРЕСА_1

Згідно пунктів 3, 4 цього договору на земельній ділянці не знаходиться об'єктів нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури: немає; земельна ділянка передається в оренду без будинків, будівель, споруд та інших об'єктів .

У п. 8 договору передбачено строк дії договору - два роки до 11.12.2009р.

Відповідно до п. 22 договору після припинення дії договору орендар повертає у місячний термін орендодавцеві земельну ділянку по акту прийому-передачі у стані, придатному для подальшого використання . Приведення у придатний стан включає: знесення будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці та благоустрій території.

Відповідно до п. 32 договору орендар, зокрема, має право, за письмовою згодою з орендодавцем зводити у встановленому законом порядку жилі, виробничі, культурно - побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у 2008 році здійснив реконструкцію існуючого торгівельного павільйону, а саме, виконані роботи з обкладки існуючого металевого кіоску шлакоблоком. Однак у відповідності до вимог п. 32 договору ФОП ОСОБА_4 не надав суду докази стосовно письмової згоди відповідача на будівництво чи реконструкцію торгівельного павільйону. Навпаки, факт несанкціонованих дій позивача підтверджується актом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області від 20.01.2009р., яким встановлено, що ФОП ОСОБА_4 без отримання відповідних документів на виконання будівельних робіт здійснив реконструкцію торгівельного павільйону, що є порушенням ст.ст. 24, 29 Закону України «Про планування і забудову території».

Крім того, у справі № 32/15пн є лист Головного управління містобудування та архітектури Макіївської міської ради № 937-13/43 від 13.07.2009р., адресований позивачу, щодо присвоєння торгівельному павільйону поштової адреси, де зазначено про оскарження Макіївською міською радою рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 25.03.2009р. у справі № 2-715,2009 про визнання за ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно до апеляційного суду Донецької області та питання щодо присвоєння поштової адреси буде вирішено після завершення розгляду справи апеляційним судом (а.с.88 т.1).

КП «БТІ м. Макіївки» 19.05.2009р. прийнято рішення про відмову в реєстрації права власності на нерухоме майно - торгівельний павільйон, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.89 т.1).

З листа Головного управління містобудівництва та архітектури Макіївської міської ради № 1559-13/43 від 13.11.2009р., адресованого ФОП ОСОБА_4, вбачається, що оскільки останній самостійно здійснив роботи з будівництва фундаменту та зовнішніх стін, об'єкт зазначений у заяві, не підпадає під визначення малої архітектурної форми для провадження підприємницької діяльності. Також вказано про закінчення дії договору оренди земельної ділянки 11.12.2009р. та через неодноразові скарги мешканців міста на функціонування об'єкта, позивач у строк, визначений у п. 22, 23 договорі, повинен повернути земельну ділянку у стані, приданому для подальшого використання (а.с.109 т.1).

Отже, вищевикладене підтверджує, що у відповідача було відсутнє волевиявлення стосовно подальшої пролонгації договору оренди земельної ділянки від 21.01.2008р.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що на момент подання позову 01.02.2010р. до господарського суду Донецької області у ФОП ОСОБА_4 не було права на оренду земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, оскільки дія договору закінчилась 11.12.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети , за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України).

Згідно ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не має правоустановчих документів на землю, на якій знаходиться самочинно збудований об'єкт нерухомості. Земельна ділянка позивачу надавалась в оренду для розміщення торгівельного павільйону, як тимчасової споруди, а не стаціонарної будівлі, як об'єкту нерухомості.

Також місцевим господарським судом правомірно встановлено, що розташування торгівельного павільйону на зазначеній земельній ділянці не можливо, тому що остання відноситься до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №878 від 26.07.2001р. «Про затвердження Списку історичних населених місць України». А тому будівництво можливе тільки у виняткових випадках за проектами, погодженими в порядку, визначеному законодавством, а саме: з урахуванням вимог ч. 3 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» таке будівництво можливо з дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Донецький апеляційний господарський суд вважає не обґрунтованими доводи апелянта щодо застосування до спірних правовідносин законодавства 1996 року, оскільки йому з цього року було надано земельну ділянку в оренду. У 1996 році в Цивільному кодексі Української РСР, який діяв з 1964р., взагалі була відсутня стаття «Самочинне будівництво». Крім того позивач просить суд визнати право власності на об'єкт нерухомості, який розташований на земельній ділянці, яка йому була надана з 21.01.2008р. (моменту укладення договору оренди земельної ділянки). Тобто даний спір вирішується у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що діє з 01.01.2004р. з відповідними змінами та доповненнями.

За таких обставин, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що доводи апеляційних скарг є безпідставними та необґрунтованими, тому скарги апелянта не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2013р. є законним, прийнятим у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України, тому не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м.Макіївка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2013р. у справі № 32/15пн залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2013р. у справі № 32/15пн залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано: 9 прим.:

1скаржнику, 1. позивачу

1. відповідачу 2, 3.третім особам

1. ДАГС, 1. до справи, 1. ГСДО