Рішення

від 20.06.2013 по справі 903/466/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 червня 2013 р. Справа № 903/466/13

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко Житомир", м.Житомир

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Кредит-Інвест", м.Луцьк

про стягнення 70 684, 90 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Житомир"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", м.Луцьк

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Кредит-Інвест", м.Луцьк

про визнання договору поруки №2 від 04.02.2013р. недійсним

Суддя Гончар М.М.

за участю представників сторін

за первісним позовом :

від позивача : Стецик Н.В. (довіреність від 02.012013р.)

від відповідача 1 : н/з

від відповідача 2: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ : позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Житомир", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Кредит-Інвест" про стягнення 70 684, 90 грн. заборгованості за паливно-мастильні матеріали, з них 69 684, 90 грн. з ТзОВ «Грінко-Житомир» та 1 000 грн. з ТзОВ «Нафто-Кредит-Інвест».

28.05.2013 року ТзОВ "Грінко-Житомир" заявлено зустрічний позов до відповідача 1: ТзОВ "Золотий екватор" та відповідача 2 : ТзОВ "Нафто-Кредит-Інвест" про визнання договору поруки №2 від 04.02.2013р. недійсним, укладеним між ТзОВ "Золотий екватор" та ТзОВ "Нафто-Кредит-Інвест".

В зустрічному позові від 28.05.2013р. «Грінко-Житомир» просить визнати недійсним договір поруки №2 від 04.02.2013р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» та товариством з обмеженою відповідальністю «Нафто-Кредит-Інвест» на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, керуючись наступним:

- п.14. 3 договору купівлі-продажу №С080209 від 12.06.2012р. обумовлено, що жодна із сторін за цим договором не має права передавати свої права і зобов'язання за цим договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони;

- текст договору та інші матеріали, відомості щодо нього є конфіденційними;

- договір поруки украдений без згоди ТзОВ «Грінко-Житомир» .

Ухвалою суду від 01.06.2013р. прийнято до розгляду зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Житомир" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Кредит-Інвест" про визнання договору поруки №2 від 04.02.2013р. недійсним для спільного розгляду з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко Житомир", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Кредит-Інвест" про стягнення 70 684, 90 грн.

Через канцелярію суду ТзОВ "Золотий екватор" подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якій товариство просить відмовити в зустрічній позовній заяві ТзОВ "Грінко -Житомир" про визнання договору поруки №2 від 04.02.2013р. недійсним. Вказує, що позивач по зустрічному позову не є стороною по договору. Договір поруки не є за своєю суттю договором відступлення прав та обов'язків, укладення яких відповідачами у справі без згоди позивача в силу п.14.3. договору купівлі -продажу мало б наслідком визнання їх недійсним. Неповідомлення боржника про укладення договору поруки не є підставою для його недійсності, оскільки такі наслідки законом не передбачені. Уявлення позивача про невідповідність оспорюваного договору поруки нормам чинного законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійсним, оскільки відповідно до ст. 2 ЗУ "Про судоустрій" завданням суду є захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.

Розгляд справи та клопотання про забезпечення позову відкладався.

В клопотанні від 20.06.2013р. ТзоВ «Грінко - Житомир» просив розгляд справи відкласти в зв'язку з хворобою представника.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Суд не задовольняє подане клопотання так як воно не підтверджене відповідними доказами, у зв'язку із закінченням строку розгляду справи, встановленого ст. 69 ГПК України та відпусткою судді.

В судовому засіданні 20.06.2013р. представник позивача позов підтримав повністю, просив задовольнити позов та заяву про забезпечення позову.

Відповідач 1, ТзОВ «Грінко-Житомир» письмових пояснень по суті позовних вимог суду не надав.

Відповідач 2 , ТзОВ «Нафто-Кредит-Інвест» письмових пояснень не надіслав, явку представника в судове засідання не забезпечив.

Ухвала суду від 07.05.2013, , 15.05.2013р. надіслані ТзОВ «Нафто-Кредит-Інвест» за поштовою адресою: м.Луцьк, вул. Ковельська, 22, повернулися без вручення адресату з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. адресат вважається повідомлений про час і місце розгляду справи судом в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації-адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність ( вибуття) адресата, відмову від одержання закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Розглянувши документи справи, дослідивши їх, заслухавши представника позивача за первісним позовом, суд прийшов до висновку про задоволення основного позову і відмову в задоволенні зустрічного позову.

12.06.2012р. товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» укладений договір №с080209 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт - карт на АЗС з товариством з обмеженою відповідальністю «Грінко-Житомир».

П. 2.1. договору продавець зобов'язувався передати у власність покупця через АЗС, що розміщені на території України з використанням смарт-карт паливно-мастильні матеріали (далі ПММ), а покупець зобов'язувався приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість.

Згідно з п.3.1. договору позивач постачає відповідачу 1 ПММ частинами на умовах EXW (інкотермс 2000) франко-термінали АЗС шляхом вибірки відповідачем ПММ з АЗС.

Відповідач 1 зобов'язувався оплачувати ПММ періодично протягом 21 календарних днів з моменту фактичного їх отримання.

В період з 12.06.2012р. по 19.04.2013р. позивач передав у власність відповідачу 1 паливно-мастильні матеріали на загальну суму 882 484, 90 грн. відповідно до накладних №№17189 від 31.03.2013р., 9814 від 28.02.2013р., 2667 від 31.01.2013р., 77554 від 31.12.2012р., 72413 від 30.11.2012р., 65091 від 31.10.2012р., 55316 від 30.09.2012р., 48035 від 31.08.2012р., 40606 від 31.07.2012р., 33238 від 30.06.2012р., актів приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів за період з: 01 березня 2013 по 31 березня 2013р.; 01 лютого 2013р. по 28 лютого 2013р.; з 01 січня 2013р. по 31 січня 2013р., з 01 грудня 2012 по 31 грудня 2012 року; з 01 листопада 2012 р. по 30 листопада 2012р., з 01 жовтня 2012р. по 31 жовтня 2012р., з 01 вересня 2012р. по 30 вересня 2012р., з 01 серпня 2012р. п 31 серпня 2012р.; з 01 липня 2012 р. по 31 липня 2012р., з 01 червня 2012р. по 30 червня 2012р.

В порушення умов договору відповідач 1 за основним договором вартість отриманих ПММ оплатив частково, заборгованість на момент складання акту взаєморозрахунків за період червень 2012 по березень 2013р. станом на 31.03.2013р. склала 108 184, 90 грн., а на момент звернення в суд, 30 .04.2013року 69 684, 90 грн. з відповідача 1.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України та ст. 11 Цивільного кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом а також з угод не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Майнові права та обов'язки сторін у справі виникли з договору купівлі - продажу.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні ( покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач 1 не надав суду заперечень по суті позовних вимог, суми боргу не спростував, отже до задоволення з відповідача 1 підлягає сума 69 684, 90 грн.

Договором поруки №2 від 04.02.2013 року, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор», кредитор, та товариством з обмеженою відповідальністю «Нафто-Кредит-Інвест», поручитель, останній зобов'язувався перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов'язань боржника, Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінко-Житомир» згідно з умовами договору купівлі - продажу ПММ з використанням смарт-карт на АЗС №С080209 від 12.06.2012р. з усіма додатками, доповненнями, змінами, додатковими угодами до нього як існуючими на момент укладення договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому.

Сума поруки згідно п.1.3. договору склала 1 000 грн..

Зобов'язання боржника за договором поставки включають, зокрема, обов'язкові грошові зобов'язання основної суми заборгованості за отримані боржником нафтопродукти (п.1.3. договору).

В п.1.4. договору обумовлено, що поручителю добре відомі усі умови вищезгаданого договору поставки.

Відповідач 2 не надіслав суду письмових пояснень по суті позовних вимог і жодних заперечень щодо договору поруки, тому суд задовольняє позов в частині стягнення з останнього 1 000 грн. на підставі договору поруки.

Вимоги позивача за зустрічним позовом не можуть бути задоволенні судом з наступних підстав.

В силу припису ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

У силу припису ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 2 згаданої статті встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Законодавством України не передбачено та не вбачається з умов правочину обов'язку кредитора або поручителя за договором поруки отримувати згоду боржника на укладення договору поруки.

Укладений між ТзОВ «Золотий екватор та ТзОВ «Нафто-Кредит-Інвест» договір поруки №2 від 04.02.2013року не є договором відступлення прав та обов'язків і не є порушенням п. 14.3. договору №С080209 від 12.06.2012р. купівлі-продажу ПММ з використанням смарт-карт на АЗС, яким обумовлено, що «жодна із сторін не має права передавати свої права і зобов'язання за даним договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони».

За змістом п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні може відбутися переданням ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Отже, із наведеної норми випливає, що відступлення права вимоги є правочином на підставі якого первісний кредитор передає всі свої права новому кредитору, що не є тотожними з договором поруки.

Договір поруки №2 від 04 лютого 2013р. також не протирічить ст. 203 ЦК України.

Розглянувши вимогу позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин , з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Між тим, позивачем не обґрунтовано належним чином та не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову унеможливить або утруднить виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору, слід віднести за рахунок відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 203, 204, 215, 526, 553, 554 Цивільного кодексу України, ст. ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 67, 68, 49, 75, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Житомир» (м.Житомир, вул. Льва Толстого, 1-А, код ЄДРПОУ 34520825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» (м.Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 37425075) 68 684, 90 грн. заборгованості, 1 695, 80 грн. - понесених витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Житомир» (м.Житомир, вул. Льва Толстого, 1-А, код ЄДРПОУ 34520825) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Кредит-Інвест» (м.Луцьк, вул. Ковельська, 22, код ЄДРПОУ 33227075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» (м.Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 37425075) 1 000, 00 грн. заборгованості та 24, 70 судового збору.

4. В зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко - Житомир» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Кредит-Інвест" про визнання договору поруки №2 від 04.02.2013р. недійсним - відмовити.

Повне рішення

складено 25.06.2013р.

Суддя М. М. Гончар