Постанова

від 01.08.2013 по справі 903/466/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2013 р. Справа № 903/466/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бригинець Л.М.

суддів Демидюк О.О.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Дика А.І.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Житомир" на рішення господарського суду Волинської області від 20.06.2013 р. у справі № 903/466/13 (суддя Гончар Марія Михайлівна )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Житомир" ,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Кредит-Інвест"

про стягнення 70 684,90 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Олексюк В.В. ( довіреність від 29.12.12р.)

відповідача -1 (апелянта) - не з"явився

відповідача - 2 - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Житомир", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Кредит-Інвест" про стягнення 70 684, 90 грн. заборгованості за паливно-мастильні матеріали, з них 69684, 90 грн. з ТзОВ "Грінко-Житомир" та 1000 грн. з ТзОВ "Нафто-Кредит-Інвест".

28.05.2013 року ТзОВ "Грінко-Житомир" заявлено зустрічний позов до відповідача 1: ТзОВ "Золотий екватор" та відповідача 2 : ТзОВ "Нафто-Кредит-Інвест" про визнання договору поруки №2 від 04.02.2013р. недійсним, укладеним між ТзОВ "Золотий екватор" та ТзОВ "Нафто-Кредит-Інвест".

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.06.2013 р. у справі № 903/466/13 (суддя Гончар М.М.) первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Житомир" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" 68 684, 90 грн. заборгованості, 1 695, 80 грн. - понесених витрат по сплаті судового збору. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Житомир" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Кредит-Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" 1 000, 00 грн. заборгованості та 24, 70 судового збору. В зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко - Житомир" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Кредит-Інвест" про визнання договору поруки №2 від 04.02.2013р. недійсним - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінко-Житомир" (відповідач-1) звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 20.06.2013р. у справі № 903/466/13 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір поруки №2 від 04.02.2013р., укладений між ТзОВ "Золотий екватор" та ТзОВ "Нафто-Кредит-Інвест".

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що при винесені оскаржуваного рішення, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Про час та місце розгляду апеляційної скарги всі учасники провадження повідомлені належним чином. Відповідачі правом на участь в судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінко-Житомир" укладено договір №с080209 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт - карт на АЗС .

Пунктом 2.1. договору продавець зобов'язувався передати у власність покупця через АЗС, що розміщені на території України з використанням смарт-карт паливно-мастильні матеріали (далі ПММ), а покупець зобов'язувався приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість.

Згідно з п.3.1. договору ТОВ "Золотий Екватор" (позивач) постачає ТОВ "Грінко-Житомир" (відповідач -1) ПММ частинами на умовах EXW (інкотермс 2000) франко-термінали АЗС шляхом вибірки відповідачем ПММ з АЗС.

ТОВ "Грінко-Житомир" зобов'язувався оплачувати ПММ періодично протягом 21 календарних днів з моменту фактичного їх отримання.

В період з 12.06.2012р. по 19.04.2013р. ТОВ "Золотий Екватор" передав у власність ТОВ "Грінко-Житомир" паливно-мастильні матеріали на загальну суму 882 484, 90 грн. відповідно до накладних №№17189 від 31.03.2013р., 9814 від 28.02.2013р., 2667 від 31.01.2013р., 77554 від 31.12.2012р., 72413 від 30.11.2012р., 65091 від 31.10.2012р., 55316 від 30.09.2012р., 48035 від 31.08.2012р., 40606 від 31.07.2012р., 33238 від 30.06.2012р., актів приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів за період з: 01 березня 2013 по 31 березня 2013р.; 01 лютого 2013р. по 28 лютого 2013р.; з 01 січня 2013р. по 31 січня 2013р., з 01 грудня 2012 по 31 грудня 2012 року; з 01 листопада 2012 р. по 30 листопада 2012р., з 01 жовтня 2012р. по 31 жовтня 2012р., з 01 вересня 2012р. по 30 вересня 2012р., з 01 серпня 2012р. по 31 серпня 2012р.; з 01 липня 2012 р. по 31 липня 2012р., з 01 червня 2012р. по 30 червня 2012р.

В порушення умов договору відповідач 1 за основним договором вартість отриманих ПММ оплатив частково, заборгованість на момент складання акту взаєморозрахунків за період червень 2012 по березень 2013р. станом на 31.03.2013р. становила 108 184, 90 грн., а на час звернення до господарського суду ( 30.04.2013року) - 69 684, 90 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Матеріалами справи підтверджено розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Житомир" в сумі 69684,90 грн., яка відповідачем-1 в установленому порядку не спростована, а отже судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача - 1 заборгованості за поставлені паливно-мастильні матеріали.

04.02.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафто-Кредит-Інвест" (поручитель) укладено Договір поруки №2, за умовами якого ТОВ "Нафто-Кредит-Інвест" зобов'язувався перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов'язань боржника, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінко-Житомир" згідно з умовами договору купівлі - продажу ПММ з використанням смарт-карт на АЗС №С080209 від 12.06.2012р. з усіма додатками, доповненнями, змінами, додатковими угодами до нього як існуючими на момент укладення договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому.

Сума поруки згідно п.1.3. договору становить 1 000 грн.

Зобов'язання боржника за договором поставки включають, зокрема, обов'язкові грошові зобов'язання основної суми заборгованості за отримані боржником нафтопродукти (п.1.3. договору).

В п.1.4. договору обумовлено, що поручителю добре відомі усі умови вищезгаданого договору поставки. Отже, поручителю було відомо про зобов"язання, що передбачав договір поставки.

Враховуючи, що відповідачем-1 не спростовано розміру заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи, а договором поруки передбачено суму поруки в 1000грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задоволив позов щодо солідарного стягнення з відповідача-1 та поручителя 1 000 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

ТзОВ "Грінко - Житомир" просив визнати недійсним вказаний договір поруки як такий, що суперечить положенням чинного законодавства, порушує права та законні інтереси ТзОВ "Грінко - Житомир".

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно параграфу 3 Глави 49 ЦК України порука є видом забезпечення виконання зобов'язання, зокрема, договору купівлі - продажу.

Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Законодавством України не передбачено та зі змісту правовідносин поруки не випливає обов'язку кредитора або поручителя за договором поруки отримувати згоду боржника на укладення такого договору.

Зі змісту статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу України договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Крім того, наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, відповідно до ч. 2 ст. 556, п. 3 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України може бути заміна кредитора у зобов'язанні, що згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З положень договору не вбачається, заборони на заміну кредитора у зобов'язанні за відсутності згоди покупця.

Відсутність згоди покупця на укладення договору поруки та неповідомлення його про вчинення такого договору між кредитором і поручителем не можуть самі по собі свідчити про фіктивність договору поруки.

Укладений між відповідачами договір поруки не створює обов"язків для будь - яких інших осіб, крім сторін за цим договором, в тому числі не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь - яких прав та обов'язків боржника, а тому не порушує п. 14.3 договору купівлі - продажу.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору поруки недійсним.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та виніс рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому у суду апеляційної інстанції підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 34,43,49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Житомир" на рішення господарського суду Волинської області від 20.06.2013 р. у справі № 903/466/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 20.06.2013 р. у справі № 903/466/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Бригинець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Огороднік К.М.