Постанова

від 03.06.2013 по справі 2а-17238/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 червня 2013 року 16:13 № 2а-17238/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Бабич Г.Ю., за участю представників сторін: представника позивача Бухарєва С.В., представника відповідача Нагірняк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремень Україна»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення №0000182201, №0000192201.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Кремень Україна» з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення №0000182201, №0000192201.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначені рішення винесені на підставі помилкового висновку акта перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагенту, до податкового кредиту.

При цьому позивач посилається на те, що податковий кредит позивача підтверджений податковими накладними, виписаними платником ПДВ. Також позивач стверджує, що податкові накладні відповідають нормативно встановленим вимогам.

Відповідачем у наданому відзиві позовні вимоги заперечуються повністю з огляду на правомірність прийнятих рішень.

В процесі судового розгляду судом було призначено будівельно-технічну експертизу, на розгляд якої поставлено питання: чи могли бути використані при виконанні зазначених в актах приймання виконаних товариством з обмеженою відповідальністю «Кремень Україна» будівельних робіт (наявні в матеріалах справи) та довідках про вартість виконаних товариством з обмеженою відповідальністю «Кремень Україна» будівельних робіт, обсяги списаних відповідно до звітів про витрати основних матеріалів ТОВ «Кремень Україна», відповідно до діючих будівельних нормативів?

Після закінчення експертизи провадження у справі було поновлено та справу призначено до розгляду.

В ході судового розгляду справи Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва було замінено на правонаступника Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремень Україна» (код ЄДРПОУ 35249923), з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Агрофон» (код за ЄДРПОУ 37264697) за період діяльності з 01.10.2010 по 31.01.2011 та з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість з ТОВ «МЕРТЕНС» (код за ЄДРПОУ 37102322) за період діяльності з 01.02.2011 по 28.02.2011, за результатами якої складено акт перевірки № 5892/22-02/35249923 від 19.05.2011р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3, 7.2.6. п.7.2. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при відображенні в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих за результатами перевірки ТОВ «Агрофон», та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України по взаємовідносинах з ТОВ «Мертенс», які призвели до заниження податку на додану вартість на загальну суму 269 812,00 грн., у тому числі жовтень 2010 року - 119 370 грн., грудень 2010 року - 16 575 грн.; лютий 2011 року - 133 867 грн. та п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненням, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 169931 грн., в тому числі за 4 кв. 2010 - 169931 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС прийнято податкове повідомлення - рішення від 02.06.2011р. №0000182201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 303 799,25 грн., в т.ч. 269 812,00 грн. - основного платежу, 33 987,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення - рішення від 02.06.2011р. №0000192201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 212 413,75 грн., в т.ч. 169931,00 грн. - основного платежу, 42482,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції

В ході перевірки встановлено, що між ТОВ «Кремень Україна» та ТОВ «Аграфон» було укладено договори від 15.10.10 №15/10-10, від 01.12.10 № 03/12-10 на поставку товару (металопродукції та фанери). На виконання даних договорів були виписані податкові накладні №397 від 19.10.10, №398 від 21.10.2010,№399 від 22.10.10, №400 від 25.10.10, №401 від 27.10.10, №402 від 28.10.10, №990 від 07.12.10, №101 від 25.01.11. На підставі наданих податкових накладних позивачем задекларовано податковий кредит на загальну суму 144 218,00грн. та валові витрати в 4 кв. 2010 у сумі 679 722,00 грн.

В акті перевірки вчинено запис, що актом від 04.03.2011р. №1602/23-4/37264697 ДПІ у Печерському районі м Києва про результати перевірки ТОВ «Аграфон» встановлено відсутність у даного товариства об'єкту оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг). Згідно з даними податкової звітності у товариства відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. За результатами проведеної перевірки зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Аграфон» та контрагентами є фіктивними правочинами.

Також перевіркою встановлено, між ТОВ «Кремень Україна» то ТОВ «МЕРТЕНС» було укладено договір підряду від 02.02.2011 №02/02-11. Згідно умов даного договору ТОВ «МЕРТЕНС» зобов'язується виконати роботи по розробці ґрунту екскаватором, виготовити арматурні каркаси, та виконати роботи по укладанню бетонних сумішів. На виконання даного договору було виписано податкову накладну від 24.02.2011 №162, №163 від 28.02.2011 та оформлено акти виконаних робіт №М-00000239 від 24.02.2011, №М-00000240 від 28.02.2011.

В акті перевірки зазначено, що згідно з даними поданої декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року ТОВ «МЕРТНЕС» та Додатку 5 до поданої декларації з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» ТОВ «МЕРТНЕС» не задекларовано податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «Кремень Україна».

На підставі викладеного, відповідачем сформульовано висновок, що укладені договори між позивачем та ТОВ «Аграфон» не спричинили реального настання правових наслідків, що обумовлені ним та сума податку на додану вартість в розмірі 133867 грн. відповідно до податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ «МЕРТЕНС» та віднесених до складу податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року, не відповідає сумі податкових зобов'язань з даної поставки, задекларованої ТОВ «МЕРТЕНС» у лютому 2011 року.

Суд не погоджується з позицією відповідача, з огляду на наступне.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного договору, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Зокрема, суд ухвалою від 24.11.2011р. витребувати у відповідача копії податкових декларацій контрагентів позивача, докази визначення їм податкових зобов'язань. Натомість, суду вищезазначену інформацію відповідач не надав.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду справи не було встановлено наявність умислу у вищезазначеного контрагента позивача на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків.

Також, Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентів позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь - які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпункт 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Також, як вбачається з матеріалів справи, фактична поставка товару ТОВ «Аграфон» та виконання підрядних робіт ТОВ «МЕРТНЕС» згідно умов вищезазначених договорів підтверджується первинною документацією, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт та відповідними розрахунковими документами.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «Кремень Україна» з ТОВ «Аграфон» та ТОВ «МЕРТНЕС» зроблено на підставі первинних документів, а саме: податкових накладних, суми ПДВ, по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується актом перевірки.

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат.

Відповідно до п.п. 7.2.3 , 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. за №168/97-ВР (який був чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особами, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені нормами Податкового кодексу України.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, вищезазначені податкові накладні, видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». ТОВ «Аграфон» та ТОВ «МЕРТНЕС», на час вчинення правочинів були зареєстровані у встановленому порядку платниками податку на додану вартість, а отже мали право видавати податкові накладні.

Виконання даних договорів свідчать надані суду первині документи, а саме: договір будівельного підряду, акти списання, акти приймання виконаних будівельних робіт, акти приймання підрядних робіт, видаткові накладні, оборотно-сальдова відомість робіт.

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

Крім того, судом не приймаються посилання відповідача в акті перевірки від 19.05.2011р. №5892/22-02/35249923 на факт нікчемності угоди між позивачем та ТОВ «Аграфон», з висновку, викладеного в акті перевірки вищезазначеного контрагента, яким встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11).

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи №4135/4136/12-43 від 30.04.2013 встановлена можливість використання арматури при виконанні зазначених в актах приймання виконаних ТОВ «Кремень Україна» будівельних робіт (наявних матеріалів справи). Встановити кількість використаної арматури та її необхідну нормативну кількість відповідно до діючих будівельних нормативів, на підставі наданих документів при виконанні зазначених в актах приймання виконаних ТОВ «Кремень Україна» будівельних робіт (наявних в матеріалах справи), не вбачається можливим.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремень Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва від 02 червня 2011 року №0000182201, №0000192201.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян