Рішення

від 19.06.2013 по справі 910/1852/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1852/13 19.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ністас-Україна»

До Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

Про стягнення 3% річних, індексу інфляції в розмірі 2 544 219 грн. 68 коп.

Суддя Івченко А.М. (головуючий)

Літвінова М.Є.

Сташків Р.Б.

Представники:

Від позивача: Мельниченко О.В. - по дов.;

Від відповідача: Лесько Н.О. - дов. ЦХП-20/6092 від 26.12.2012;

Ковтонюк Ю.А. - дов. ЦХП-20/6095 від 26.12.2012;

Від третьої особи: Пінський Ю.В. - дов. № 2.7-4.4/4.4/712 від 18.06.2013

В судовому засіданні 19.06.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ністас-Україна» до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» про стягнення 3% річних, індексу інфляції в розмірі 2 544 219 грн. 68 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2013 порушено провадження у справі № 910/1852/13, розгляд справи призначено на 20.02.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2013 розгляд справи було відкладено на 07.03.2013.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 07.03.2013 у зв'язку із перебуванням судді Івченка А.М. у відпустці, справу № 910/1852/13 передано для подальшого розгляду судді Шапталі Є.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2013 суддею Шапталою Є.Ю. прийнято справу № 910/1852/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 01.04.2013.

Через відділ діловодства суду від Прокуратури міста Києва надійшла заява про участь у розгляді справи № 910/1852/13.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 01.04.2013 у зв'язку із виходом із відпустки судді Івченко А.М., справу № 910/1852/13 передано для подальшого розгляду судді Івченку А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2013 суддею Івченком А.М. прийнято справу № 910/1852/13 до свого провадження.

Від відповідача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.

В судовому засіданні 01.04.2013 представник відповідача повідомив суд, що через відділ діловодства суду подав клопотання про колегіальний розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 910/1852/13 у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 01.04.2013 визначено колегіальний склад суддів: Івченко А.М. (головуючий), Спичак О.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2013 колегією суддів прийнято справу № 910/1852/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 15.04.2013.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 15.04.2013, у зв'язку із відпусткою головуючого судді Івченка А.М. та судді Шаптали Є.Ю., справу № 910/1852/13 передано для подальшого розгляду колегії суддів у складі: Баранов Д.О. (головуючий), Літвінова М.Є., Самсін Р.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2013 колегією суддів прийнято справу № 910/1852/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 22.05.2013.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 22.05.2013 у зв'язку із поверненням із відпустки судді Івченка А.М. та у зв'язку із відпусткою судді Літвінової М.Є. справу № 910/1852/13 передано для подальшого розгляду колегії суддів у складі: Івченко А.М.(головуючий), Самсін Р.І., О.М.Спичак.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2013 колегією суддів прийнято справу № 910/1852/13 до свого провадження.

В судовому засіданні 22.05.2013 відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 05.06.2013.

В судовому засіданні 05.06.2013 відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2013 залучено до участі у розгляді справи № 910/1852/13 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (04053, м. Київ, вул. Артема, 73), зобов'язано позивача: направити на адресу залученої третьої особи копію позовної заяви з доданими до неї документами, належні докази направлення надати в судове засідання; зобов'язано залучену третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надати суду: оригінали та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 29108352, відкритого на виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 17/281-17/128 від 25.07.2011; витребувані судом докази надати суду до 14.06.2013; розгляд справи відкладено на 19.06.2013; попереджено учасників судового процесу про відповідальність за невиконання вимог ухвали суду відповідно до п. 5 ст. 83 ГПК України.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 19.06.2013, у зв'язку із відпусткою судді Спичака О.М. та великою завантаженістю судді Самсіна Р.І., справу № 910/1852/13 передано для подальшого розгляду колегії суддів у складі: Івченко А.М. (головуючого), Літвінової М.Є., Сташківа Р.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2013 колегією суддів прийнято справу № 910/1852/13 до свого провадження.

В судовому засіданні 19.06.2013 представником відповідача заявлено клопотання про витребування у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на підставі ст. 38 ГПК України додаткових доказів - інформації (довідки) щодо накладення арешту на рахунки відповідача, суми, на які накладено арешт, суми, що списувались із рахунків відповідача, кошти які находили на депозитний рахунок третьої особи, дати вчинення всіх цих дій. Суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання у зв'язку з його необґрунтованістю, зважаючи на подання позивачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача копій матеріалів виконавочого провадження, які містяться в матеріалах справи.

Представником відповідача заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, яке судом задоволено.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на виконання вимог попередньої ухвали суду надані матеріали виконавчого провадження, які долучені до матеріалів справи.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.03.2007 року між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (Покупцем, відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ністас-Україна» (Постачальником, позивачем) було укладено договір поставки № ЦХП-07-00207-01, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити продукцію (система контролю експлуатації транспортних засобів «Дельта») в асортименті та кількості відповідно специфікації до даного договору, що є невід'ємною його частиною. Загальна сума договору на момент його підписання складала 43 119 996,86 грн. з ПДВ (п. 4.6 договору).

Загальна сума Договору на момент його підписання склала 43 119 996,86 грн. з ПДВ (п. 4.5 Договору).

Згідно зі Специфікацією № 1 до договору сторони погодили поставку продукції, а саме: Система контролю експлуатації транспортних засобів «Дельта» у кількості 784 одиниці на суму 43 119 996,86 грн. з урахуванням ПДВ, та графік поставки: у першому кварталі 2007 року - 2 одиниці, у другому кварталі 2007 року - 182 одиниці, у третьому кварталі 2007 року - 300 одиниць, у четвертому кварталі 2007 року - 300 одиниць.

Умови та терміни постачання визначені у розділі 5 укладеного сторонами договору поставки. Так, сторони домовились, що поставка продукції буде проводитися постачальником партіями в 10-ти денний термін тільки після отримання письмової рознарядки покупця з зазначенням вантажоодержувача, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому продукції. Постачальник протягом двох робочих днів з моменту відвантаження партії продукції надає покупцю наступну інформацію: станцію (місце) призначення, номера транспортних засобів (вагону, автомобілю), кількість продукції у транспортному засобі. Датою поставки продукції вважається дата підписання постачальником та покупцем акту прийому-передачі в пункті призначення згідно з пунктом 5.1 договору.

Згідно пункту 6.5 договору поставки оплата за кожну партію поставленої продукції проводиться покупцем протягом 45 банківських днів після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію. Терміни оплати можуть бути збільшені за письмовою згодою сторін (пункт 6.7).

Згідно з пунктом 6.8 договору остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання акту звірки, який складається і підписується постачальником та покупцем раз на місяць.

Порядок передачі і приймання продукції встановлений у розділі 7 договору. Зокрема, прийом кожної партії продукції здійснюється покупцем за наявності товаросупроводжувальних документів: рахунку-фактури постачальника, технічного паспорту виробника з відміткою органу технічного контролю; видаткової та податкової накладних, пакувальних аркушів, товарно-транспортної або залізничної накладної. Поставка продукції підтверджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі, який покупець повинен підписати і повернути постачальнику після підтвердження вантажоодержувачем факту отримання продукції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2010 у справі № 17/281-17/128, (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2011), яке набрало законної сили 29.06.2011 було встановлено, що на виконання умов даного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Ністас-Україна» було поставлено Державному підприємству матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» продукції на суму 43 119 996,86 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № РН-0000001 від 27.03.2007 на суму 109 999,99 грн., № РН-0000002 від 27.04.2007 на суму 1 099 999,92 грн., № РН-0000003 від 31.05.2007 на суму 3 409 999,75 грн., № РН-0000004 від 27.06.2007 на суму 5 499 999,60 грн., № РН-0000005 від 31.07.2007 на суму 5 499 999,60 грн., № РН-0000006 від 31.08.2007 на суму 5 499 999,60 грн., № РН-0000007 від 10.10.2007 на суму 7 149 999,48 грн., № РН-0000008 від 31.10.2007 на суму 8 249 999,40 грн., № РН-0000009 від 29.11.2007 на суму 6 599 999,52 грн., а також виданими ДП «Укрзалізничпостач» довіреностями на одержання такої продукції.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно останньої заяви про уточнення позовних вимог від 29.06.2010, під час розгляду вищезазначеної справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ністас-Україна» були заявлені позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних та індексу інфляції за період з 13.12.2007 по 29.06.2010.

Даним рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2010 у справі № 17/281-17/128, (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2011) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ністас-Україна» задоволено частково, присуджено до стягнення з Державному підприємству матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ністас-Україна» 14 317 429,40 грн. основного боргу, 1 692 215,79 грн. пені, 1 045 394,82 коп. 3% річних від суми заборгованості, 5 758 548,80 грн. інфляційних втрат, 25 494,90 грн. державного мита, 117,98 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

25.07.2011 Господарським судом міста Києва на виконання рішення Господарського суду міста Києва № 17/281-17/128 від 09.07.2010 було видано наказ про примусове виконання рішення № 17/281-17/128.

Постановою, винесеною 06.10.2011 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відкрито виконавче провадження ВП № 29108352 з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 25.07.2011 у справі № 17/281-17/128.

Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було примусово виконано наказ Господарського суду м. Києва № 17/281-17/128 від 25.07.2011 року, підтверджується платіжними дорученнями: № U 1687 від 07.02.2012 на суму 4 509 881,18 грн.; № U 28611 від 13.03.2012 на суму 736 073,96 грн.; № U 39934 від 28.03.2012 року на суму 1 800 000,00 грн.; № U 52357 від 23.04.2012 року на суму 3 600 000,00 грн.; № U 1035 від 09.05.2012 року на суму 1 800 012,79 грн.; № U 207134 від 23.11.2012 на суму 10 393 233,76 грн. та постановою про закінчення виконавчого провадження ВП № 29108352 від 23.11.2012.

Спір виник на підставі того, що позивач вважає, що оскільки відповідач не виконав своє зобов'язання після вирішення судом питання про стягнення основного боргу, останній відповідно до ч. 2 т. 625 ЦК України повинен сплатити на користь позивача 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 30.06.2010 по 22.11.2012 (дати звернення до суду у справі № 17/281-17/128 до фактичного виконання рішення у даній справі).

Відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що в період з 30.06.2010 по 13.10.2011 виконанню відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем перешкоджали подання слідчих органів: Слідчого управління Служби безпеки України від 20.10.2008 та УМВС України від 02.02.2012, а в період з 14.10.2011 по 22.11.2012 (тривало виконавче провадження в результаті якого рішення було виконано) обов'язок з виконання рішення було покладено на Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, яким було арештовано кошти на рахунках відповідача, але їх перерахування стягувачеві не здійснювалося.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (Покупцем, відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ністас-Україна» (Постачальником, позивачем) 07.03.2007 було укладено договір поставки № ЦХП-07-00207-01, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити продукцію (система контролю експлуатації транспортних засобів «Дельта») в асортименті та кількості відповідно специфікації до даного договору, що є невід'ємною його частиною. Загальна сума договору на момент його підписання складала 43 119 996,86 грн. з ПДВ (п. 4.6 договору).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № ЦХП-07-00207-01 від 07.03.2007 є договором поставки.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, зобов'язання сторін виникли із договору № ЦХП-07-00207-01. Винесене судове рішення у справі № 17/281-17/128 від 09.07.2010 підтвердило наявність даних зобов'язань між сторонами. В той же час, ці зобов'язання не припинилися, а припинилися лише 23.11.2012, з дати фактичного виконання даного рішення.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання стягнення основного боргу (аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 14.09.2010 № 36/358, від 16.02.2011 № 17/177-10 та в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10).

Згідно з інформаційним листом Вищого господарського суду України від 20.11.2008 № 01-8/685 «Про практику застосування у вирішені спорів деяких норм чинного законодавства» чинне законодавство не заперечує можливість звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми в період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості. Дана правова позиція узгоджується з висновками Верховного суду України викладених у постанові від 04.07.201 у справі №13/210/10.

Твердження відповідача, що виконанню його зобов'язань перед позивачем перешкоджали подання слідчих органів, а саме Слідчого управління Служби безпеки України від 20.10.2008 та УМВС України від 02.02.2012, а в період з 14.10.2011 по 22.11.2012 обов'язок з виконання рішення було покладено на Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, яким було арештовано кошти на рахунках відповідача, але їх перерахування стягувачеві не здійснювалося, до уваги судом не приймається з наступних підстав.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість невиконання ним грошового зобов'язання. Відповідальність боржника за порушення грошових зобов'язань настає незалежно від його вини, оскільки гроші завжди є в цивільному та господарському обороті. Таким чином, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011 у справі № 37/15 та від 01.04.2013 у справі № 5010/1224/2011-21/52.

Відповідно до рішення Господарського суду м. Києва № 17/281-17/128 від 09.07.2010 року та заяви про уточнення позовних вимог нарахування 3 % річних та інфляційних втрат здійснювалося за період із 13.12.2007 року по 29.06.2010.

За нижченаведеним перерахунком суду сума 3 % річних за період з 30.06.2010 по 22.11.2012 становить 780 987 грн. 83 коп., проте оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, 3 % річних підлягають стягненню за розрахунком позивача в розмірі 768 599 грн. 74 коп.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 14317429.40 30.06.2010 - 06.02.2012 587 3 % 690766.94 9807548.22 07.02.2012 - 12.03.2012 35 3 % 28213.49 9071474.26 13.03.2012 - 27.03.2012 15 3 % 11184.01 7271474.26 28.03.2012 - 22.04.2012 26 3 % 15539.04 3671474.26 23.04.2012 - 08.05.2012 16 3 % 4828.24 1871461.47 09.05.2012 - 22.11.2012 198 3 % 30456.11

За нижченаведеним перерахунком суду сума інфляційних втрат за період з 30.06.2010 по 30.09.2012 становить 1550 679 грн. 88 коп. та підлягають стягненню в зазначеному розмірі.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції? 30.06.2010 - 06.02.2012 14317429.40 1.106 1522501.41 15839930.81 07.02.2012 - 12.03.2012 9807548.22 1.002 19615.10 9827163.32 13.03.2012 - 27.03.2012 9071474.26 1.003 27214.42 9098688.68 28.03.2012 - 22.04.2012 7271474.26 1.000 0.00 7271474.26 23.04.2012 - 08.05.2012 3671474.26 1.000 0.00 3671474.26 09.05.2012 - 30.09.2012 1871461.47 0.990 -18651.05 1852810.42 Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 75 000 грн. 00 коп. адвокатських витрат, відповідно до договору про надання правової допомоги № 23/01/2013 від 23.01.2013 р., укладеного між Адвокатським об'єднанням «Мельниченко, Чайка та Партнери» та позивачем.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться у ст.2 вказаного Закону, згідно з якою адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднатися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги були надані, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

На підтвердження понесених витрат, позивач долучив до матеріалів справи наступні належним чином засвідчені копії документів: договору про надання правової допомоги № 23/01/2013 від 23.01.2013 з додатком № 1 та витягом до нього від 23.01.2013; акт приймання-передачі (документів) матеріалів від 23.01.2013; акт здачі-приймання наданих послуг від 28.01.2013.

Вказаний договір укладено з адвокатським об'єднанням, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Окрім того, підтвердженням понесених витрат також підтверджується довіреністю від 23.01.2013, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю Мельниченка Олега Володимировича, платіжним дорученням № 166 від 25.01.2013 на суму 75 000 грн. 00 коп.

У зазначеному платіжному дорученні в рядку призначення платежу зазначено: "оплата за надання послуг згідно договору про надання правової допомоги № 23/01/2013 від 23.01. 23 р.", на що в судовому засіданні представник позивача надав пояснення про те, що зазначення 23 року у рядку призначення платежу є технічною опискою.

Враховуюч вищезазначене, суд приходить до висновку, що сплачені позивачем кошти в сумі 75 000 грн. 00 коп. є адвокатськими витратами в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню адвокатські витрати в розмірі 68 369 грн. 02 коп. - пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема судовий збір, покладається на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам (ст. 49 ГПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 11/15; код 19014832) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ністас-Україна» (01011, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13; код 34349568) 768 599 (сімсот шістдесят вісім тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 74 коп. - 3 % річних за період з 30.06.2010 по 22.11.2012, 1 550 679 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 88 коп. - інфляційних втрат за період з 30.06.2010 по 30.09.2012, 68 369 (шістдесят вісім тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 02 коп. - адвокатських витрат та 46 385 (сорок шість тисяч триста вісімдесят п'ять) грн. 59 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Ністас-Україна» (01011, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13; код 34349568) із Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 15 (п'ятнадцять) грн. 61 коп., сплачений платіжним дорученням № 164 від 25.01.2013. Оригінал зазначеного платіжного доручення залишити в матеріалах справи.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 25.06.2013

СуддіІвченко А.М. (головуючий) Літвінова М.Є. Сташків Р.Б.