Постанова

від 25.11.2013 по справі 910/1852/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року Справа № 910/1852/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Мельниченка О.В., дов. № б/н від 23.01.2013 року;

Відповідача: Ковтонюк Ю.А., дов. № ЦХП-20/6095 від 26.12.2012 року; Лесько Н.О., дов. № ЦХП-20/6092 від 26.12.2012 року;

Третьої особи: не з'явився;

Прокурора: від Генеральної прокуратури України - Романова Р.О., посв. № 014714 від 21.01.2013 року;

розглянувши касаційні скарги державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" та першого заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 року

у справі № 910/1852/13 господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна"

до державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

за участю прокурора

про стягнення 2 544 219,68 грн.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", просило стягнути з відповідача 1 775 619,94 грн. інфляційних втрат, 768 599,74 грн. 3% річних, 75 000,00 грн. адвокатських витрат (т. 1, а.с. 8-15).

Позовні вимоги мотивовано посиланням на п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Заявою від 29.03.2013 року перший заступник прокурора міста Києва повідомив про вступ у справу (т. 1, а.с. 188).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (т. 2, а.с. 34-36).

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2013 року (головуючий Івченко А.М., Літвінова М.Є., Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 року (головуючий Рєпіна Л.О., судді Тарасенко К.В., Тищенко А.І.) (т. 2, а.с. 164-169) позов задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" 768 599,74 грн. 3% річних, 1 550 679,88 грн. інфляційних втрат, 68 369,02 грн. адвокатських витрат. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2, а.с. 92-100).

Оскаржені судові акти мотивовано простроченням відповідачем виконання зобов'язання зі сплати заборгованості.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, державне підприємство матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (т. 2, а.с. 179-186).

Також не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, перший заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просив відновити пропущений процесуальний строк, оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (т. 2, а.с. 210-215).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.11.2013 року відновлено першому заступнику прокурора міста Києва пропущений процесуальний строк, касаційні скарги державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" та першого заступника прокурора міста Києва прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.11.2013 року (т. 2, а.с. 177-178).

У судове засідання 25.11.2013 року представник третьої особи - відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи - відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна", відповідача - державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.03.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" та державним підприємством матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" було укладено договір поставки № ЦХП-07-00207-01, відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" зобов'язалось поставити та передати у власність, а державне підприємство матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" прийняти і оплатити продукцію в асортименті та кількості відповідно специфікації до даного договору, що є невід'ємною його частиною. Загальна сума договору на момент його підписання складала 43 119 996,86 грн. з ПДВ (т. 1, а.с. 23-27).

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2010 року у справі № 17/281-17/128 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" до державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" про стягнення 22 816 958,03 грн. та за зустрічним позовом державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" про стягнення 916 666,66 грн., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2011 року стягнуто з державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" 14 317 429,40 грн. основного боргу, 1 692 215,79 грн. пені, 1 045 394,82 коп. 3% річних, 5 758 548,80 грн. інфляційних втрат, 25 494,90 грн. державного мита, 117,98 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було примусово виконано наказ господарського суду міста Києва № 17/281-17/128 від 25.07.2011 року, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження ВП № 29108352 від 23.11.2012 року.

Прострочення державним підприємством матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" виконання зобов'язання зі сплати заборгованості за договором поставки № ЦХП-07-00207-01 від 07.03.2007 року за період з 30.06.2010 року по 22.11.2012 року стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року № 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання. Таким чином, наявність судових актів про стягнення заборгованості, у тому числі стосовно яких є ухвала про відстрочку або розстрочку виконання, не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 року № 13/210/10).

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та перевіривши розрахунок індексу інфляції та 3% річних місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку про обгрунтованість заявлених вимог в частині 768 599,74 грн. 3 % річних за період з 30.06.2010 року до 22.11.2012 року та 1 550 679,88 грн. інфляційних втрат за період з 30.06.2010 року до 30.09.2012 року.

Частиною 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Судами встановлено, що на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката товариством з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" надано належним чином засвідчені копії договору про надання правової допомоги № 23/01/2013 від 23.01.2013 року з додатком № 1 та витягом до нього, акт приймання-передачі (документів) матеріалів від 23.01.2013 року; акт здачі-приймання наданих послуг від 28.01.2013 року, довіреність від 23.01.2013 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Мельниченка О.В. та платіжне доручення № 166 від 25.01.2013 на суму 75 000,00 грн.

Врахувавши часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку про задоволення вимог про стягнення послуг адвоката у розмірі 68 369,02 грн.

Згідно ч. 1, 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявників касаційних скарг про відсутність вини державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" у порушенні зобов'язання та, відповідно, підстав для задоволення позовних вимог є необгрунтованими, оскільки, як зазначав суд апеляційної інстанції, положення ст. 625 Цивільного кодексу України застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання незалежно від наявності у його діях вини.

Доводи заявників касаційних скарг про неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст. ст. 33, 36, 38 Господарського процесуального кодексу України є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Згідно п. 1 ст. 7 Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Прокурор бере участь у виконавчому провадженні у випадку здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді та відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа за його заявою.

Пунктом 1 ст. 12 Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Враховуючи викладене, державне підприємство матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" та перший заступник прокурора міста Києва мали право ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження, зробити відповідні копії та самостійно надати докази як місцевому, так і апеляційному господарським судам.

Інші доводи заявників касаційних скарг спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу першого заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 року у справі № 910/1852/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков