Постанова

від 25.06.2013 по справі 814/2386/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

25 червня 2013 року Справа № 814/2386/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Ткач Г.С. розглянувши адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", (вул. Знаменська, 4,Миколаїв,54037)

доДержавної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, (вул. Артема, 1-А, м. Миколаїв, 54052)

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.05.2013року № 0000511501, ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (далі по тексту - підприємство, ДП «НАРП») звернулося до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі по тексту -ДПІ, відповідач) з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000511501 від 15.05.2013р., яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 20910грн. і нараховано штрафних санкцій на суму 10455грн..

Не погоджуючись з підставами постановлення оспорюваного податкового повідомлення-рішення (порушення п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, пп.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України), позивач в заяві та його представник в судовому засіданні просили про задоволення позову.

Відповідач позов не визнав, вказавши на відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та формування податкового кредиту по безтоварним господарським операціям між ДП «НАРП» та ТОВ «М-Центр-1».

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог, виходячи з такого.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 08.04.2013 по 15.04.2013 відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2013 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складено відповідний акт за №220/15-00/09794409 від 19.04.2013 (далі по тексту - Акт), в якому зазначено про порушення підприємством п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, пп.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, ст.ст.203, 215, ч.1 ст.234 ЦК України, що призвело завищення ДП «НАРП» заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2013 року на 20910 грн..

На підставі акта перевірки 15.05.2013 ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000511501, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 20910грн. і нараховано штрафні санкцї на суму 10455грн..

Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ «М-Центр-1», що ґрунтується на фактичних даних про те, що позивач не надав товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування (доставки) товару та наявність акта ДПІ «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «М-Центр-1».

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.

Згідно з пп.14.1.8 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів / послуг або до Державного бюджету України;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Приписами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз правових норм, які регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження вказується на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат (податкового кредиту), витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами, або по безтоварним господарським операціям. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту в розумінні ПК України не передбачається умова відслідкування та контролю платником ПДВ (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж, суб'єкт господарювання (добросовісний учасника угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо спали податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

В судовому засіданні встановлено, що 12.12.2012 між ДП «НАРП» та ТОВ «М-Центр-1» укладено договір купівлі-продажу авіаційних агрегатів до літака ІЛ-76 (договір за №371/12). На підставі рахунку-фактури №СФ-0000012 від 12.12.12 ДП «НАРП» оплачено (платіжне доручення №3084 від 17.12.2012) скло ТСК079.06.000СБ (3 кат. б/п) та скло ТСК079.07.000СБ-01 (3 кат. б/п).

На підставі видаткової накладної №РН-181205 від 18.12.2012 підприємством отримано скло ТСК079.06.000СБ (3 кат. б/п) на суму 125460грн. (ПДВ - 20910 грн.). Згідно виписки банку від 21.12.2012 ТОВ «М-Центр-1», у зв'язку з недопоставкою товару (іншого скла ТСК079.07.000СБ-01) на розрахунковий рахунок ДП «НАРП» постачальником повернуто кошти в сумі 53300грн..

На вказаний товар продавцем видано податкову накладну від 17.12.2012 №254 та додатково розрахунок №1 від 21.12.2012 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.

Отримане позивачем скло використано при ремонті літака Іл-76 Мд 029, що підтверджується накладною-вимогою на відпуск матеріалів №00000002066 від 21.12.2012 та лімітною відомістю №974 за грудень 2012 року.

Видана позивачеві контрагентом податкова накладна відповідає вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ. На момент видачі податкової накладної постачальник був зареєстрований платником ПДВ, а отже, мав право виписувати податкові накладні. В свою чергу, покупець мав правові підстави включити суму ПДВ по таким податковим накладним в податковий кредит.

Господарська операція, яка була обумовлена з боку позивача діловою метою, мала реальний характер і фактично виконана.

Доводи контролюючого органу про безтоварність господарської операції в зв'язку з відсутністю товарно-транспортної накладної на підтвердження транспортування товару від продавця до покупця, не ґрунтується на приписах чинного законодавства, не мають правового значення та не відповідають фактичним обставинам справи. Так, при розгляді справи встановлено, що придбаний товар (скло в кількості 1шт.) було доставлено з м. Київ (дата відправки - 17.12.2012) до м. Миколаєва (дата отримання - 18.12.2012) службою доставки - компанією «Автолюкс». Вказана обставина підтверджена накладною на отримання багажу, в якій містяться відомості про отримання товару (скла ТСК079.06.000СБ (3 кат. б/п) представником позивача.

Таким чином, висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами. Позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «М-Центр-1», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правової угоди товарів (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Посилання відповідача на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної перевірки звірки ТОВ «М-Центр-1»» від 28.03.2013, також не має правового значення, оскільки суб'єктом господарювання дана правова оцінка господарським операціям за грудень 2012 року, а акт про неможливість проведення зустрічної перевірки звірки в зв'язку з незнаходженням підприємства за юридичною адресою складено в березні 2013 року (через три місяці після здійснення господарських операцій). Крім того, законодавець не визначає (відсутній причинно-наслідковий зв'язок) незнаходження підприємства за місцем реєстрації умовою визнання недійсними правочинів чи господарських операцій такими, що не відбулися. До того, ж відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «М-Центр-1» знаходиться за адресою реєстрації, при цьому ніяких записів, в тому числі за заявами контролюючих органів, про відсутність вказаної юридичної особи за місцезнаходженням державним реєстратором не проводилось.

Судження відповідача про відсутність у ТОВ «М-Центр-1» достатніх трудових ресурсів базується тільки на припущеннях. Крім того, відсутність трудових ресурсів, сировини, матеріалів, устаткування тощо не можуть бути доказом неспроможності контрагентів виконати операції із надання поставок (тим більше малогабаритних товарів), з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів.

Стосовно суджень контролюючого органу про порушення контрагентами позивача приписів цивільного законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суд вважає їх (висновки) невмотивованими, виходячи з наступного.

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Із приписів статті 228 ЦК України слідує, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено. Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215, частину 1 статті 216 є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Посилання відповідача в акті перевірки на статтю 203, статтю 215 є безпідставним, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Крім того, діюче законодавство не надає права відповідачу визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за перевіряємий період недійсними. Статтею 20 Податкового кодексу України не визначено права органів ДПС України визнавати нікчемними правочини, укладені між суб'єктами господарювання, та імперативно застосовувати наслідки нікчемності правочинів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «М-Центр-1».

Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, в правовідношенях, що були предметом судового дослідження, діяв не на підставі та не в спосіб, що передбачені законами України, без дотримання принципу рівності перед законом та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії.

Вищенаведене є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 15.05.2013року № 0000511501.

Стягнути судові витрати в сумі 313 (триста тринадцять) гривень 65 копійок з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на користь Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (код ЄДРПОУ 09794409).

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний