Ухвала

від 22.10.2013 по справі 814/2386/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 р.Справа № 814/2386/13-а

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Федусика А.Г.,

Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

23.05.2013р. Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (далі - ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП») звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2013р. № 0000511501 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2013р. на 20 910 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 10 455 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що доводи ДПІ про нереальність господарської операції по поставці товару від ТОВ «М-Центр-1», ґрунтуються на припущеннях, без врахування наявності у позивача первинних документів, факту оприбуткування отриманого товару на склад, використання його при ремонті літака.

ДПІ заперечувала проти позову та зазначала, що позивач безпідставно включив до податкового кредиту суму ПДВ по господарській операції із ТОВ «М-Центр-1», що потягло за собою завищення сум бюджетного відшкодування у січні 2013р. Посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при складанні акту перевірки та прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення, представник ДПІ просив у позові відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року позов задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 15.05.2013р. № 0000511501.

В апеляційній скарзі ДПІ ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення справи.

В зв'язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та вбачається з матеріалів справи наступні обставини.

ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (код ЄДРПОУ 09794409) 14.12.1995р. зареєстровано виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, взято на податковий облік в органах державної податкової служби, на момент перевірки перебуває на обліку відповідача.

В період з 08 по 15 квітня 2013р. податковим органом проведена позапланова виїзна перевірка ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» з питань правомірності нарахування від'ємного значення з ПДВ за січень 2013р., за наслідками якої 19.04.2013 року складений акт № 220/15-00/09794409.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем:

- пп.14.1.18, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п.198.1-198.3, п.198.6 ст.198, п.п.200.2-200.4 ст.200, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2013р. на 20 910 грн.

В обґрунтування своїх доводів ДПІ в акті перевірки зазначала, що позивачем неправомірно сформований податковий кредит у грудні 2012р. за рахунок сум ПДВ по господарській операції з ТОВ «М-Центр-1», що потягло за собою завищення сум бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2013р. Неправомірне віднесення сум ПДВ по зазначеному контрагенту до податкового кредиту податковий орган мотивував неможливістю встановити наявність умов для ведення господарської діяльності контрагентом позивача, що підтверджується актом ДПІ про неможливість здійснення зустрічної звірки, незнаходження його за місцем реєстрації, відсутність документів, що підтверджує поставку товару позивачу.

За висновками акту перевірки 15.05.2013 року ДПІ винесла податкове повідомлення-рішення № 0000511501 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2013р. на 20 910 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 10 455 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не погодився з позицією ДПІ, зазначаючи, що податковим органом не надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарської операції між позивачем та ТОВ «М-Центр-1» або невідповідність змісту укладеного договору дійсним намірам сторін. Дані акту перевірки контрагента позивача не можуть бути безумовною підставою для встановлення факту порушень з боку позивача.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх законними та обґрунтованими.

У періоді, що перевірявся, порядок формування податкового кредиту визначався та ст. 198 ПК України, про що докладно наведено у постанові суду першої інстанції.

Відповідно до зазначених вимог закону не дозволяється включати до складу податкового кредиту суми, які не підтверджені належним чином оформленими первинними документами (розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку), а також суми витрат на придбання або виготовлення товарів та послуг, які не підлягають використанню в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Під час проведення перевірки на підтвердження правильності формування податкового кредиту у грудні 2012р. та реальності господарської операції позивачем наданий договір поставки № 371/12 від 12.12.2012р. та специфікацію до нього, відповідно до яких ТОВ «М-Центр-1» зобов'язується поставити ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» скло ТС К079.06.00сб у кількості двох штук, а також рахунок фактура, видаткова та податкова накладна та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в зв'язку із частковим поверненням товару у кількості 1 шт., платіжне доручення від 17.12.2012р., яке підтверджує факт повної оплати за поставлений товар, лімітна відомість № 974 та накладна на відпуск матеріалів про видачу у грудні 2012р. зі складу позивача скла зазначеної категорії для ремонту літака Іл-76 (а.с.58-68).

ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству вищевказаних первинних документів, а також не заперечує проти того факту, що вказаний контрагент на момент проведення операції з позивачем мав право на виписку податкових накладних, оскільки був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

З наведеного слідує, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог пунктів ст.198 ПК України у вигляді не підтвердження належним чином складеними податковими накладними податкового кредиту з ПДВ по операції з ТОВ «М-Центр-1» є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються іншими доказами по справі.

При цьому, колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Спростовуючи доводи відповідача про безтоварність зазначеної господарської операції в зв'язку із відсутністю товарно-транспортної накладної, яка б підтверджувала факт доставки позивачу товару, позивачем надана накладна на отримання багажу - скла в кількості 1 шт. ТС К079.06.00сб через службу доставки компанією «Автолюкс» (від м.Києва до м.Миколаєва). Дата відправки 17.12.2012р., дата поставки 18.12.2012р. (а.с.111).

Необхідність отримання скла ТС К079.06.00сб позивач пояснює тим, що одним з видів його діяльності є ремонт і технічне обслуговування повітряних і космічних літальних апаратів (а.с.10). Зазначене скло було використано для ремонту літака Іл-76.

З урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларована позивачем операція з придбання товару від ТОВ «М-Центр-1» в реальності не виконувалась, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання товару. Але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками сторін по договорам таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Крім посилань на акт ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 28.03.2012р. № 840/2240/25409457 про неможливість здійснення зустрічної звірки в зв'язку із незнаходженням підприємства за місцем реєстрації, відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання товарів у цих контрагентів. В той же час зазначений акт ДПІ не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що такий механізм законодавством України не визначений. Податковий кодекс України визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих сум податкового кредиту та валових витрат, які, як зазначено вище, були дотримані позивачем.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, судова колегія вважає, що висновки відповідача про нереальність господарської операції і, як наслідок, неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту грудня місяця 2012р. сум ПДВ по операції з ТОВ «М-Центр-1», які увійшли до складу бюджетного відшкодування сум ПДВ за січень 2013р., не відповідають обставинам справи, є такими, що не підтверджені достатніми та належними доказами, в зв'язку з чим винесене на підставі цього акту перевірки спірне податкове повідомлення-рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому правильно скасовано судом першої інстанції.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: А.Г.Федусик

Суддя: К.В.Кравченко