Ухвала

від 30.05.2013 по справі 820/2252/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 р.Справа № 820/2252/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2013р. по справі № 820/2252/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківська бісквітна фабрика", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.03.2013 р. № 0000064200 та № 0000054200.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2013р. по справі № 820/2252/13-а позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" зареєстроване як юридична особа 16.08.1995 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 429254 (т. 1 а.с.52) та перебуває на обліку як платник податків в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 9 місяців 2012 р. та податку на додану вартість за вересень 2012 р. з ІП "Аврора"; з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2011 рік, 1 квартал 2012 р. та податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 р. та січень, лютий 2012 р. з ТОВ "Завжди чисто плюс"; з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток за 2011 рік та податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 р. з ТОВ "Хімтрейд"; з питання дотримання податкового законодавства з податку на прибуток за 1 квартал 2012 р. та податку на додану вартість за січень та лютий 2012 р. з ТОВ "ЕлектроПрестиж".

Результати перевірки оформлені актом № 113/42.0-10/00377265 від 26.02.2013 р. (т. 1 а.с.25-49).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п. 198.1, п. 198.3, 198,6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України (далі - ПКУ), у зв'язку з чим завищено податковий кредит на загальну суму 2 469,53 грн., у т. ч. по періодах: серпень 2011 р. - 151,50 грн., вересень 2011 р. - 151,50 грн., жовтень 2011 р. - 151,50 грн., листопад 2011 р. - 101,00 грн., грудень 2011 р. - 151,50 грн., січень 2012 р. - 1 042,50 грн., лютий 2012 р. - 234,88 грн., вересень 2012 р. - 485,15 грн., що призвело до завищення сум бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на загальну суму 2 469,53 грн., у т. ч. по періодах: вересень 2011 р. - 151,50 грн., жовтень 2011 р. - 151,50 грн., листопад 2011 р. - 151,50 грн., грудень 2011 р. - 101,00 грн., січень 2012 р. - 151,50 грн., лютий 2012 р. - 1 042,50 грн., березень 2012 р. - 234,88 грн., жовтень 2012 р. - 485,15 грн.; п. 134.1, ст. 134, пп. 138.1.1, 138.8.1 п. 138.1 ст. 138 ПКУ, у зв'язку з чим завищено витрати на суму 12 347,64 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2 663,00 грн., у т.ч. по періодах: 3 квартал 2011 р. - 348,00 грн., 4 квартал 2011 р. - 465,00 грн., 1 квартал 2012 р. - 1 341,00 грн., 3 квартал 2012 р. - 509,00 грн.

Наведені в акті перевірки порушення вимог законодавства стосуються взаємовідносин позивача та його контрагентів ІП "Аврора", ТОВ "Завжди чисто плюс" та ТОВ "ЕлектроПрестиж".

На підставі акту перевірки № 113/42.0-10/00377265 від 26.02.2013 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби 13.03.2013 р. були винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0000064200 (т. 1 а.с. 23), яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 3 589,00 грн., у т.ч. за основним платежем у розмірі 2 663,00 грн., штрафні санкції у розмірі 926,00 грн.;

- № 0000054200 (т. 1 а.с. 21), яким зменшено суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на загальну суму 2 470,00 грн., у т.ч. у розмірі 152,00 грн. по податковій декларації з ПДВ за вересень 2011 р. (№ 9009232323 від 20.10.2011 р.), у розмірі 152,00 грн. по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2011 р. (№ 9011668985 від 21.11.2011 р.), у розмірі 152,00 грн. по податковій декларації з ПДВ за листопад 2011 р. (№ 9012700464 від 20.12.2011 р.), у розмірі 101,00 грн. по податковій декларації з ПДВ за грудень 2011 р. (№ 9014069308 від 20.01.2012 р.), у розмірі 152,00 грн. по податковій декларації з ПДВ за січень 2012 р. (№ 9006383786 від 17.02.2012 р.), у розмірі 1 043,00 грн. по податковій декларації з ПДВ за лютий 2012 р. (№ 9013103482 від 20.03.2012 р.), у розмірі 235,00 грн. по податковій декларації з ПДВ за березень 2012 р. (№ 9020585235 від 20.04.2012 р.), у розмірі 485,00 грн. по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2012 р. (№ 9072860713 від 19.11.2012 р.) та штрафні санкції у розмірі 1 235,00 грн.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугував висновок про формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з господарські операції між ПАТ "ХБФ" та його контрагентами ІП "Аврора", ТОВ "Завжди чисто плюс", ТОВ "ЕлектроПрестиж", які не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим позивачем, на думку податкового органу, порушені вимоги вищенаведеного законодавства.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що позивачем протягом вересня 2012 р., а саме: 04.09.2012 р.,12.09.2012 р., 26.09.2012 р. були придбані в гіпермаркеті ІП "Аврора", що розташований за адресою: м. Харків, пр. Московський, 257, продукти харчування (овочі, м'ясо тощо) на загальну суму 2 910,90 грн., у т.ч. ПДВ - 485,15 грн., що підтверджується фіскальними чеками (т. 1 а.с. 56, 62, 69) та копіями чеків № 23/1 від 04.09.2012р., № 118/1 від 12.09.2012 р., № 237/1 від 26.09.2012 р. (т. 1 а.с. 54, 59, 66).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі свідоцтва про право власності № 1866-В-С від 26.04.2001 р. (т. 1 а.с. 52), позивач є власником нежитлових приміщень площею 274,9 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 24 і в яких розташовані магазин з реалізації продовольчих товарів та кафе "Бісквіт-5".

Товари харчового призначення, що придбані позивачем у ІП "Аврора", набуті позивачем з метою проведення одного з видів господарської діяльності торговельного об'єкту ПАТ "Харківська бісквітна фабрика".

На підтвердження здійснення фактичного отримання позивачем продуктів харчування до суду ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" надані копії Звітів про рух продуктів та тари на кухні від 04.09.2013 р., від 12.09.2012 р. та від 26.09.2012 р. (т. 1 а.с. 58, 65, 72) та розпорядження за вказані дати про встановлення ціни на товар (т. 1 а.с. 73-75) по торговельному об'єкту.

Від ІП "Аврора" позивачем отримані податкові накладні № 23/0001 від 04.09.2012 р. на суму 838,62 грн., у тому числі ПДВ - 139,77 грн., № 118/0001 від 12.09.2012 р. на суму 751,96 грн., у тому числі ПДВ - 125,33 грн., № 237/0001 від 26.09.2012 р. на суму 1 320,32 грн., у тому числі ПДВ 220,05 грн., аналіз яких свідчить, що в графі "вид цивільно-правового договору" контрагентом зазначено "договір купівлі-продажу".

Контролюючим органом в акті перевірки відображено висновок про те, що наведені податкові накладні ІП "Аврора" оформлені із порушенням норм наказу Міністерства фінансів України № 1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" у зв'язку з тим, що між позивачем та вказаним суб'єктом господарювання (ІП "Аврора") у вересні 20012 р. не було укладено жодного договору.

Дослідивши зміст господарських операцій, проведених сторонами, колегія суддів відзначає, що податкові накладні № 23/0001 від 04.09.2012 р., № 118/0001 від 12.09.2012 р. та № 237/0001 від 26.09.2012 р. оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, оскільки ІП "Аврора" правильно визначений вид договірних зобов'язань як купівля-продаж, а тому правомірно в графі "вид цивільного правового зобов'язання" вказано "договір купівлі-продажу".

Такий висновок виходить з положень вимог ст. ст. 205, 206 Цивільного кодексу України, якими передбачена можливість укладання усних правочинів, що повністю виконуються у момент їх вчинення. Так, юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Виходячи з вимог п. 7 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" та п. 3.1. Положення про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, затвердженого наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 р., підтвердження вчинення усного правочину оформляється розрахунковим документом, яким є фіскальний касовий чек на товари (послуги).

Таким чином, оскільки придбання позивачем продуктів харчування в гіпермаркеті за готівку із отриманням фіскального чеку є усним договором купівлі-продажу, то цілком правомірно в податкових накладних ІП "Аврора" у графі "вид цивільно-правового договору" визначено такий вид договірних зобов'язань як "договір купівлі-продажу".

З огляду на викладене, відсутні обставини, які б свідчили про втрату податковими накладними, виписаними ІП "Аврора", юридичної сили та доказовості.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки № 113/42.0-10/00377265 від 26.02.2013 р. на недоліки заповнення Звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт слід зазначити наступне.

Наказом ДПА України № 440 від 19.09.2003 р. затверджена форма Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та Порядок складання вказаного Звіту.

Відповідно до вказаного наказу, Звіт є документом, який повинен скласти працівник підприємства про використані ним кошти, надані йому під звіт. Тобто, Звіт є документом, що використовується підзвітною особою для звітування про витрачені кошти та визначення вчасності такого звітування, а не є первинним документом, що засвідчує факт здійснення господарської операції, у розумінні положень ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, аналіз Звітів свідчить про наявність в них підписів підзвітних осіб, а застосування позивачем форми Звіту згідно наказу № 440 від 19.09.2003 р. не впливає на порядок формування витрат та податкового кредиту по фактично сплаченим та отриманим продуктам харчування, оскільки ці суми підтверджені іншими належними первинними документами, зокрема фіскальними чеками та податковими накладними.

Отже посилання відповідача про порушення вимог п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року з причин застосування позивачем Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт за формою, затвердженою наказом ДПА України № 440 від 19.09.2003 р., що втратив чинність (згідно з наказом ДПА України від 23.12.2010 р. № 996) є необґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність формування позивачем витрат у 3 кварталі 2012 року на суму 2 425,75 грн. та податкового кредиту у вересні 2012 р. у розмірі 485,15 грн. по взаємовідносинам із ІП "Аврора", а відповідно заниження податку на прибуток на суму 509,00 грн. та завищення сум бюджетного відшкодування у жовтні 2012 р. у розмірі 485,15 грн. не мали місця.

Також з матеріалів справи слідує, що між ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та ТОВ "Завжди чисто плюс" було укладено договір послуг від 28.06.2009 р. (т. 1 а.с. 85-86).

Згідно умов п. 1.1. договору послуг від 28.06.2009 р. ТОВ "Завжди чисто плюс" (виконавець) зобов'язується надати послуги ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" (замовнику) по захисту входу в приміщеннях замовника, від води, бруду, пилу та піску шляхом надання змінних брудопоглинаючих килимків.

Відповідно до п. 2.1. вказаного договору послуг ТОВ "Завжди чисто плюс" зобов'язується своєчасно проводити заміну брудних килимів на чисті килими ідентичного розміру та характеристик.

Фактична передача брудопоглинаючих килимків здійснена на підставі акту приймання - передачі № 1 від 28.09.2009 р. (т. 2 а.с. 7), що відповідає умовам п. 2.1. договору послуг від 28.06.2009 р.

У зв'язку з припиненням договірних відносин з 01.12.2012 р. згідно угоди від 30.11.2012 р. (т. 1 а.с. 88), брудопоглинаючі килимки повернуті позивачем до ТОВ "Завжди чисто плюс" на підставі акту приймання-передачі від 30.11.2012 р. (т. 2 а.с. 6).

Вартість послуг встановлена сторонами згідно протоколів узгодження ціни (п. 3.2. договору послуг від 28.06.2009 р.) та становить з 28.05.2011 р. у розмірі 909,00 грн., у т.ч. ПДВ - 151,50 грн. та з 23.12.2011 р. у розмірі 1 212,00 грн., у т.ч. ПДВ - 202,00 грн. на трьохразову заміну на тиждень килимків (розмір 120х80, колір коричневий) в приміщеннях магазинів, розташованих у м. Харків по вул. Чернишевського, 38 та на майдані Конституції, 11/13 (т. 1 а.с. 89-90).

Факт отримання позивачем від ТОВ "Завжди чисто плюс" послуг по захисту входу в приміщеннях замовника від води, пилу та бруду шляхом заміни брудних килимків на чисті на загальну суму 6 666,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1 111,00 грн. підтверджується актами виконаних робіт № 3133 від 28.08.2011 р., № 3494 від 28.09.2011 р., № 3862 від 28.10.2011 р., № 4181 від 28.11.2011 р., № 4510 від 28.12.2011 р., № 261 від 28.01.2012 р., № 604 від 28.02.2012 р. (т. 1 а.с. 91-98).

В матеріалах справи містяться копії належним чином оформлених податкових накладних № 284 від 28.08.2011 р. на суму 909,00 грн., у т.ч. ПДВ - 151,50 грн.; № 284 від 28.09.2011 р. на суму 909,00 грн., у т.ч. ПДВ - 151,50 грн.; № 287 від 28.10.2011 р. на суму 909,00 грн., у т.ч. ПДВ - 151,50 грн.; № 240 від 28.11.2011 р. на суму 606,00 грн., у т.ч. ПДВ - 101,00 грн.; № 249 від 28.12.2011 р. на суму 909,00 грн., у т.ч. ПДВ - 151,50 грн.; № 260 від 28.01.2012 р. на суму 1 212,00 грн., у т.ч. ПДВ - 202,00 грн.; № 268 від 28.02.2012 р. на суму 1 212,00 грн., у т.ч. ПДВ - 202,00 грн. (т. 1 а.с. 99-105), по яким позивач сформував податковий кредит сум з ПДВ у відповідних звітних періодах. Виписані ТОВ "Завжди чисто плюс" податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПКУ, оскільки вони містять в собі усі обов'язкові реквізити.

Безготівковий розрахунок грошовими коштами за придбані у ТОВ "Завжди чисто плюс" послуги проведений позивачем згідно платіжних доручень № 1108051769 від 05.08.2011 р., № 1109085062 від 08.09.2011 р., № 1110057514 від 05.10.2011 р., № 1111040780 від 04.11.2011 р., № 1112074370 від 07.12.2011 р., № 1201117877 від 11.01.2012 р., № 1202100592 від 10.02.2012 р., що підтверджується банківськими виписками (т. 1 а.с. 106-113).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Дослідивши докази, що містяться у справі, по взаємовідносинам позивача із ТОВ "Завжди чисто плюс" колегія суддів вважає, що господарські операції між вказаними суб'єктами господарювання мають реальний характер, оскільки фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій.

Відповідно, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про відсутність з боку ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" порушення вимог чинного податкового законодавства у перевірених періодах з порядку формування витрат на загальну суму 5 555,00 грн. та податкового кредиту сум ПДВ на загальну суму 1 111,00 грн., у зв'язку з чим заниження податку на прибуток на загальну суму 1 237,00 грн. та завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 1 111,00 грн. не відбулося.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "ЕлектроПрестиж" судом встановлено, що позивачем та ТОВ "ЕлектроПрестиж" в особі директора Харківської філії Горяінова Д.С. на підставі доручення № 2/ХФ від 10.11.2010 р. (правонаступника ТзОВ "Торговий дім "Будмаркет плюс") укладений договір купівлі-продажу та поставки товару № 1-01/12-ХБМ/63/12 від 03.01.2012 р. (т. 1 а.с. 131-133).

Відповідно до умов договору купівлі-продажу та поставки товару № 1-01/12-ХБМ/63/12 від 03.01.2012 р. продавець (ТОВ "ЕлектроПрестиж") зобов'язується передати (постачати) товар у власність покупцю (ПАТ "Харківська бісквітна фабрика"), а покупець (позивач) зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах даного договору. Предметом вказаного договору є товар - електротехнічне обладнання та електротовари. Згідно умов пп. 2.1.-2.2. договору купівлі-продажу та поставки товару № 1-01/12-ХБМ/63/12 від 03.01.2012 р., поставка товару здійснюється за рахунок та транспортом продавця на умовах склад Покупця. При цьому сторони можуть домовитися про інші умови поставки (умови самовивозу зі складу продавця).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу та поставки товару № 1-01/12-ХБМ/63/12 від 03.01.2012 р., ТОВ "ЕлектроПрестиж", були виписані видаткові накладні на загальну суму 5 240,27 грн., у т.ч. ПДВ - 873,38 грн., а саме: № 012601/3 від 26.01.2012 р., № 012601/2 від 26.01.2012 р.., № 021601/1 від 16.02.2012 р. (т. 1 а.с. 137, 141, 146) та податкові накладні: № 35 від 25.01.2012 р., № 36 від 25.01.2012 р., № 14 від 07.02.2012 р. (т. 1 а.с. 139, 143, 148).

Оприбуткування товару відбулося на технічному складі ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" згідно прибуткових ордерів № 120126-047 від 26.01.2012 р., № 120126-046 від 26.01.2012 р., № 120216-019 від 16.02.2012 р. (т.1 а.с. 136, 140, 145).

На підтвердження здійснення фактичного отримання товару та його використання у власній господарській діяльності позивача, ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" до суду надані копії відомості про оприбуткування матеріалу за січень та лютий 2012 р. (т. 1 а.с. 202-203), звіту про рух матеріалів (т. 1 а.с. 204-206) та актів списання за період з січня по вересень 2012 р. (т. 1 а.с. 207-229).

За придбані у ТОВ "ЕлектроПрестиж" електротехнічне обладнання та електротовари позивач розрахувався грошовими коштами у безготівковому порядку на підставі платіжних доручень № 1201259298 від 25.01.2012 р. на суму 10 168,35 грн. та № 1202070278 від 07.02.2012 р. на суму 197,27 грн., що підтверджується банківськими виписками (т. 1 а.с. 144, 156, 201).

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки № 113/42.0-10/00377265 від 26.02.2013 р. на обов'язкову наявність у позивача товарно-транспортних накладних на підтвердження реальності проведення господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем до матеріалів справи надано лист ТОВ "ЕлектроПрестиж" № 0405-10 від 05.04.2013 р.(т. 2 а.с.8-9), з якого вбачається, що транспортування отриманого позивачем товару здійснювалось громадським транспортом, що, з урахуванням кількості поставок та параметрів придбаної продукції, є цілком обґрунтованим.

Вищевикладені обставини придбання товару позивачем та його транспортування (фізичного переміщення), відомості щодо придбання, оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, підтверджені належними та допустимими доказами.

З огляду на зазначене, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про реальне проведення позивачем та ТОВ "ЕлектроПрестиж" господарських операцій з поставки електричного обладнання та електротоварів, що знайшли своє відображення як в бухгалтерському та податковому обліках ПАТ "Харківська бісквітна фабрика", у зв'язку з чим заниження у 1 кварталі 2012 р. податку на прибуток на загальну суму 917,00 грн. та завищення податкового кредиту на загальну суму 873,38 грн., у т. ч. по періодах: січень 2012 р. - 840,50 грн. та лютий 2012 р. - 32,88 грн., не мало місця.

Досліджені в ході судового розгляду справи копії банківських виписок на перерахування коштів на адресу контрагентів позивача: ТОВ "Завжди чисто плюс" та ТОВ "ЕлектроПрестиж" засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів по переліченим вище правочинам шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання в матеріалах справи немає.

Статус позивача та його контрагентів підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався відповідачем ані в письмових запереченнях, ані в ході судового засідання.

В силу положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та його контрагенти (ІП "Аврора", ТОВ "Завжди чисто плюс", ТОВ "ЕлектроПрестиж") є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а отже, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Висновок про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 57 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на зазначене, при дослідженні порядку ведення платником податків податкового обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість відсутні підстави для врахування обставин порушення контрагентами такого платника податків та контрагентами по ланцюгу постачання порядку ведення господарської діяльності.

На підставі викладеного, не можна прийняти до уваги в якості належного обґрунтування доводів апеляційної скарги посилання відповідача в акті перевірки № 113/42.0-10/00377265 від 26.02.2013 р. на висновки довідки від 27.12.2012 р. № 4966/407/34756588 про результати проведення зустрічної звірки ІП"Аврора" (код за ЄДРПОУ 34756588) з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Будсім" (код за ЄДРПОУ 34757068) за вересень 2012 р., акту № 3868/221/36372316 від 09.11.2012 р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Завжди чисто плюс" (код ЄДРПОУ 36372316) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами ТОВ "Дельта-принт" (код ЄДРПОУ 32948301) за період з 01.12.2011 р. по 31.01.2012 р. , ТОВ "ТБ "Східна Україна" (код ЄДРПОУ 34015418) за період з 01.08.2011 р. по 30.09.2011 р. та лютий 2012 року, ТОВ "Фірма Аква Транс" (код ЄДРПОУ 34469324) за період з 01.10.2011 р. по 30.11.2011 р. та акту від 04.10.2012 р. № 211/2200/37288765 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЕлектроПрестиж" (код за ЄДРПОУ 37288765) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТзОВ "Інвестиційна компанія "Квантон" (код за ЄДРПОУ 31441809) за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р. через їх необґрунтованість.

Висновки СДПІ по роботі з ВПП м. Харкова про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на висновках актів перевірок ІП "Аврора", ТОВ "Завжди чисто плюс", ТОВ "ЕлектроПрестиж", що перевірялися фахівцями податкової служби на предмет дотримання податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з іншими суб'єктами господарювання.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2013р. по справі № 820/2252/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.