Ухвала

від 20.07.2015 по справі 820/2252/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2015 року м. Київ К/800/39712/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: ГоловуючогоНечитайло О.М. СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року

у справі №820/2252/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківська бісквітна фабрика»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Харківська бісквітна фабрика» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 15 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року, позовні вимоги задовольнив, скасував податкові повідомлення-рішення відповідача від 13 березня 2013 року №0000064200 та №0000054200.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач надіслав до суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить у задоволенні касаційної скарги відмовити та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Посадові особи контролюючого органу провели документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 9 місяців 2012 року та податку на додану вартість за період з 01 по 30 вересня 2012 року з ІП «Аврора»; з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2011 рік, перший квартал 2012 року та податку на додану вартість за період з 01 серпня 2011 року по 20 лютого 2012 року з ТОВ «Завжди чисто плюс»; з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2011 рік та податку на додану вартість за період з 01 березня 2011 року по 31 грудня 2011 року з ТОВ «Хімтрейд»; з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за перший квартал 2012 року та податку на додану вартість за період з 01 січня по 29 лютого 2012 року з ТОВ «Електропрестиж», про що склали акт від 26 лютого 2013 року №113/42.0-10/00377265.

В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено податковий кредит на 2 469,53 грн.; пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2 469,53 грн.;

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 2 663,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковий орган прийняв податкові повідомлення - рішення від 13 березня 2013 року №0000064200, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 3 589,00 грн., з яких за основним платежем - 2 663,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 926,00 грн. та №000054200, яким зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2 470,00 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 235,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат вартості товарів (робіт, послуг) отриманих від ІП «Аврора», ТОВ «Завжди чисто плюс», ТОВ «Електропрестиж» за правочинами, виконання яких не спричиняє реального настання правових наслідків.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту з податку на додану вартість та складу валових витрат по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у зазначених контрагентів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Так, у відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, виходячи з положень Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Таким чином, з правового аналізу наведених нормативних приписів вбачається, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України , бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу .

За приписами підпунктів 200.1 , 200.2 , 200.3 статті 200 Податкового кодексу України , сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.4 вказаної статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як свідчать матеріали справи, на підставі свідоцтва про право власності від 26 квітня 2001 року № 1866-В-С позивач є власником нежитлових приміщень площею 274,9 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 24, в яких розташовані магазин з реалізації продовольчих товарів та кафе «Бісквіт-5».

У вересні 2012 року позивачем в гіпермаркеті ІП «Аврора» були придбані продукти харчування (овочі, м'ясо тощо) на загальну суму 2 910,90 грн., у тому числі ПДВ - 485,15 грн., що підтверджується копіями чеків.

Товари харчового призначення, що придбані позивачем у ІП «Аврора», набуті позивачем з метою проведення одного з видів господарської діяльності торговельного об'єкту позивача.

На підтвердження здійснення фактичного отримання позивачем продуктів харчування позивачем надані копії звітів про рух продуктів та тари на кухні та розпорядження за вказані дати про встановлення ціни на товар по торговельному об'єкту. Від ІП «Аврора» позивачем отримані податкові накладні.

При цьому, доводи контролюючого органу про те, що вказані податкові накладні ІП «Аврора» оформлені із порушенням норм наказу Міністерства фінансів України № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», з огляду на те, що між позивачем та вказаним контрагентом у вересні 2012 року не було укладено жодного договору, не заслуговують на увагу.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що придбані позивачем продукти харчування в гіпермаркеті за готівку із отриманням фіскального чеку є усним договором купівлі-продажу, а отримані від ІП «Аврора» податкові накладні повністю відповідають вимогам законодавства.

Крім того, на підставі договору від 28 червня 2009 року ТОВ «Завжди чисто плюс» позивачу надані послуги по захисту входу в приміщеннях замовника, від води, бруду, пилу та піску, шляхом надання змінних брудопоглинаючих килимків, вартість яких становить 6 666,00 грн., у тому числі ПДВ - 1 111,00 грн. Виконання вказаних послуг підтверджується податковими накладними, актами приймання-передачі, актами виконання робіт, платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Також, на підставі договору купівлі-продажу та поставки товару від 03 січня 2012 року №1-01/12-ХБМ/63/12 ТОВ «ЕлектроПрестиж» поставило позивачу відповідні товари (електротехнічне обладнання та електротовари) на суму 5 240,27 грн. (у тому числі ПДВ - 873,38 грн.).

Фактичне виконання вказаних договірних відносин підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, податкових накладних, відомостей про оприбуткування матеріалу за січень - лютий 2012 року, звітів про рух матеріалів та актів списання за період з січня по вересень 2012 року, платіжних доручень, банківських виписок.

Відтак, позивач формував валові витрати та податковий кредит на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, отриманих від вказаних контрагентів, та у зв'язку з оплатою цим підприємствам вартості придбаних товарів (робіт, послуг), що відповідає вищенаведеним вимогам законодавства.

Натомість відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат спірних сум податку по господарським операціям з ІП «Аврора», ТОВ «Завжди чисто плюс», ТОВ «Електропрестиж».

Крім того, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено про те, що недоліки заповнення звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт не впливають на порядок формування валових витрат та податкового кредиту по фактично сплаченим та отриманим товарам, оскільки підтверджені належними первинними документами, зокрема фіскальними чеками та податковими накладними.

Також не заслуговують на увагу посилання податкового органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, як на підставу відсутності у позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відповідно права на бюджетне відшкодування, оскільки транспортування отриманого позивачем товару здійснювалось громадським транспортом, що з урахуванням кількості поставок та параметрів продукції, судами під сумнів не ставилось, а відповідачем не заперечувалось. Крім того, відсутність товарно-транспортної накладної не є беззаперечним доказом нездійснення господарських операцій та не може бути підставою для висновку про неправомірність формування податкового кредиту, оскільки законодавчо не визначено прямої залежності такого права від обов'язковості підтвердження транспортування придбаного товару на власний склад покупця.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Отже, обставини, які слугували фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України , а відтак суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку стосовно наявності правових підстав для задоволення позову.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Відтак, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року у справі №820/2252/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.