Рішення

від 25.06.2013 по справі 914/2273/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.13 р. Справа № 914/2273/13

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Приватного підприємства «РЕСУРС БУД» (м. Київ)

до відповідача: Дочірнього підприємства «БЕТОН КИЇВ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС БЕТОН» (м. Трускавець, Львівська обл.)

про: стягнення 340755,12 грн. основного боргу та 15400,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В.С. Пшеничній

Представники:

від позивача: Баршацький І.В. - довіреність №36 від 27.05.2013 року.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «РЕСУРС БУД» (м. Київ) до Дочірнього підприємства «БЕТОН КИЇВ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС БЕТОН» (м. Трускавець, Львівська обл.) про стягнення 340755,12 грн. основного боргу та 15400,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.06.2013 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 17.06.2013 року. Ухвалою суду від 17.06.2013 року розгляд справи відкладено до 25.06.2013 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.06.2013 року, про відкладення від 17.06.2013 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

17.06.2013 року за вх.№22772/13 позивач подав заяву про забезпечення позову.

25.06.2013 року за вх.№24216/13 позивач подав заяву про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.06.2013 року, про відкладення від 17.06.2013 року не виконав, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується Реєстром № 782 на відправлення рекомендованої кореспонденції з повідомленням від 18.06.2013 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалі суду обов'язковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 25.06.2013 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, Приватне підприємство «РЕСУРС БУД» (надалі - позивач), протягом 2012 - 2013 років, відповідно до Договору поставки №120005 від 01 лютого 2012 року, передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю Дочірнє підприємство «БЕТОН КИЇВ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС БЕТОН» (надалі - відповідач) прийняло товар - цемент М-500 (навал) ц/в та цемент М-400 (навал) ц/в.

Позивач зазначає, що вищенаведений товар було передано у власність Покупця згідно видаткових накладних.

Позивач наголошує, що станом на 24 квітня 2013 року, відповідно до Акту звірки від 24.04.2013 року, заборгованість відповідача за поставлений товар у березні-квітні 2013 року за накладними № РБК-000717 від 31.03.2013 року, № РБК-000718 від 31.03.2013 року. № РБК-000719 від 31.03.2013 року. № РБК-000720 від 31.03.2013 року. № РБК-000721 від 31.03.2013 року. № РБК-000723 від 01.04.2013 року. № РБК-000732 від 01.04.2013 року. № РБК-000735 від 01.04.2013 року, № РБК-000745 від 02.04.2013 року, № РБК-000754 від 03.04.2013 року, № РБК-000765 від 03.04.2013 року. № РБК-000766 від 03.04.2013 року. № РБК-000777 від 04.04.2013 року. № РБК-000780 від 04.04.2013 року, довіреності на отримання товару № 41 від 01.03.2013 року та № 51 від 01.04.2013 року, складала 350 755,12 (триста п'ятдесят тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 12 коп.

Позивач звертає увагу на те, що 25 квітня 2013 року позивач направив на адресу відповідача Вимогу № 28 (досудове попередження) про сплату заборгованості, яка була отримана відповідачем, про що свідчить підпис представника відповідача та присвоєний вхідний № 25/04 від 25.04.2013 року. В свою чергу відповідач сплатив лише частину заборгованості у розмірі 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок) грн., що підтверджується платіжним дорученням № 533 від 29 квітня 2013 року.

Позивач зазначає, що видаткова накладна та довіреність на отримання товару, які містять найменування товару, його кількість, ціну, підписані, відповідно, представниками позивача і відповідача, тому, зазначені обставини дають позивачу підстави вважати, що поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, а між сторонами, відповідно, мав місце факт укладання правочину на поставку товару.

Позивач наголошує, що відповідач отримав вимогу позивача про сплату 350 755,12 грн. за поставлений товар протягом 7 днів, про що свідчить печатка та підпис представника відповідача, присвоєний вхідний № 25/04 від 25.04.2013 року, тому він повинен був провести повний розрахунок з позивачем до 03.05.2013 року.

Однак, за твердженням позивача, станом на момент подачі позову, 29.05.2013 року, відповідач не оплатив вартість поставленого товару.

Отже, за підрахунком позивача, станом на 01.05.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 340 755,12 (триста сорок тисяч сімсот п'ятдесят п'ять гривень 12 копійок) грн. що, крім первинних бухгалтерських документів, підтверджується належно оформленим Актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.05.2013 року, що підписаний повноважними представниками сторін, про що свідчить відтиск належних печаток сторін, якими засвідчені їх підписи.

На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передав цемент М-500 (навал) ц/в та цемент М-400 (навал) ц/в на суму 350 755 (триста п'ятдесят тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 12 коп., про що свідчать накладні № РБК-000717 від 31.03.2013 року, № РБК-000718 від 31.03.2013 року. № РБК-000719 від 31.03.2013 року. № РБК-000720 від 31.03.2013 року. № РБК-000721 від 31.03.2013 року. № РБК-000723 від 01.04.2013 року. № РБК-000732 від 01.04.2013 року. № РБК-000735 від 01.04.2013 року, № РБК-000745 від 02.04.2013 року, № РБК-000754 від 03.04.2013 року, № РБК-000765 від 03.04.2013 року. № РБК-000766 від 03.04.2013 року. № РБК-000777 від 04.04.2013 року. № РБК-000780 від 04.04.2013 року, довіреності на отримання товару № 41 від 01.03.2013 року та № 51 від 01.04.2013 року, однак, відповідач не виконав зобов'язання у визначений строк і не провів своєчасну оплату за продукцію, а сплатив лише частину заборгованості у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 533 від 29 квітня 2013 року.

Незважаючи на вимоги суду, належних та допустимих доказів виконання своїх зобов'язань за договором - оплати за поставлену продукції, відповідач не подав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 340755 грн. 12 коп.

Отже, судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем складає 340755 грн. 12 коп., про що свідчить, крім представлених позивачем первинних бухгалтерських документів, Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.05.2013 року, підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача, про що свідчать оригінали відтисків належних печаток сторін.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, проти позовних вимог не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов не заперечив і не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, суд прийшов до висновку, що позов Приватного підприємства «РЕСУРС БУД» (м. Київ) до Дочірнього підприємства «БЕТОН КИЇВ» товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС БЕТОН» (м. Трускавець, Львівська обл.) в частині стягнення 340755,12 грн. основного боргу є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Разом з тим, 17.06.2013 року за вх.№22772/13 позивач подав заяву про забезпечення позову, однак, відповідно до ст. 66 ГПК України, заходи до забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, рухоме майно тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюванихзаконом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Однак, при поданні позивачем заяви про забезпечення позову, ним не було належним чином обґрунтовано імовірність утруднення виконання або унеможливлення виконання рішення господарського суду, в разі невжиття таких заходів, не надано належних та допустимих доказів наявності таких обставин, тобто наявності правових підстав для задоволення такої заяви.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивач подав докази понесених позивачем в ході підготовки та розгляду справи витрат на оплату за послуги адвоката в сумі 15400 грн., які підтверджуються договором про надання правової допомоги від 27.05.2013 року, копією свідоцтва №568 про право на заняття адвокатською діяльністю, платіжним дорученням №113 від 28.05.2013 року на зазначену суму.

Однак, відповідно до п.6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року, розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката в сумі 15400,00 грн., суд, з огляду на вищезазначені обставини, вважає за можливе обмежити розмір стягнення з відповідача судових витрат позивача на послуги адвоката до 1% від суми основного боргу, що складає 3407,55 грн.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №110 від 27.05.2013 року на суму 7 123,10 грн. про сплату судового збору та платіжне доручення №113 від 28.05.2013 року на суму 15 400,00 грн. про оплату за надання правової допомоги.

Згідно ч.2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги - задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «БЕТОН КИЇВ» товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС БЕТОН» (82200, вул. Суховоля, 54 А, м. Трускавець, Львівська обл., код ЄДРПОУ 35980704, р/р 2600814464 в ПАТ «Полтава-Банк», МФО 331489) на користь Приватного підприємства «РЕСУРС БУД» (02088, м. Київ, вул. Леніна, 31, оф. 3, код ЄДРПОУ 36506383, р/р 26001014144981 в Філії АТ «Укрексімбанку», МФО 380333) заборгованість в розмірі 340755 (триста сорок тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 12 коп. основного боргу та судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 7 123 (сім тисяч сто двадцять три) грн. 10 коп. та витрат на оплату за послуги адвоката в сумі 3407 (три тисячі чотириста сім) грн. 55 коп.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.