Постанова

від 19.06.2013 по справі 2а-5567/12/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2013 р. (о 16:21) Справа №2а-5567/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Дубініної Г.В.,

позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Відділу Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати дії Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим щодо нарахування зайвої заборгованості по сплаті аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за 2005-2007 р. у розмірі 2480,40 грн. та 2008-2010 рр. у розмірі 38433,48 грн. протиправними; зобов'язати Відділ Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим здійснити перерахунок заборгованості по сплаті аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та виключити з розрахунку заборгованість за 2005-2007 рр. у розмірі 2480,40 грн. та вирахувати з заборгованості за 2008-2010 рр. суму у розмірі 38433,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем невірно визначена сума заборгованості по сплаті аліментів згідно розрахунку заборгованості боржника по аліментам за період з 26.10.2005 р. по 31.12.2010 р. Відповідачем при проведенні розрахунку заборгованості не враховані витрати на здійснення підприємницької діяльності, а розрахунок проведений відповідно до суми доходів, визначених позивачем у податкових деклараціях за 2009-2010 р. Крім того, позивач зазначає, що за 2008 р. розрахунок аліментів здійснений виходячи з доходу у сумі 65000 грн., водночас у 2008 р. позивач дохід від підприємницької діяльності не отримував. Позивач також зазначає, що відповідачем не враховані суми податків при проведені розрахунку суми аліментів, яка підлягає сплаті позивачем. Окрім цього позивач вказує про безпідставність нарахування заборгованості за 2005-2007 р., оскільки вважає, що відповідно до вимог діючого законодавства аліменти може бути стягнути за минулий час, але не більш як за три роки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.05.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.06.2012 від відповідача витребувані докази, за клопотанням представника позивача у зв'язку з необхідністю отримання додаткових документів провадження у справі зупинено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.07.2012 провадження у справі поновлено.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.07.2012 визнані поважні причини пропуску позивачем строку звернення до суду, до участі у справі залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, за клопотання представника позивача у зв'язку з залученням третьої особи провадження у справі зупинено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.07.2012 року провадження у справі поновлено.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.07.2012 за клопотанням представника позивача у справі призначена судова експертиза, зупинено провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.05.2013 у зв'язку з отриманням висновку експерта провадження у справі поновлено.

У судових засіданнях позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, надали пояснення по суті спору.

Відповідач у судові засідання явку представника не забезпечив, про місце, день та час слухання справи повідомлений належним чином, під час розгляду справи від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю з проханням повідомити про результат розгляду справи та відзив на позовну заяву, відповідно до якої представник відповідача зазначає, що розрахунок суми аліментів проведений відповідно до вимог діючого законодавства, з урахуванням інформації, отриманої від податкового органу про суми доходу ОСОБА_1

Третя особа у судове засідання не з'явилася, повідомлена належним чином про місце, день та час слухання справи, від третьої особи надійшла телеграма про неможливість явки у судове засідання у зв'язку з тяжким матеріальним становищем..

Вислухав пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV (надалі - Закон) передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до ч.1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує дії органу державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження по виконанню рішення, яке ухвалено місцевим загальним судом в 1996 р. в порядку Цивільного процесуального кодексу України 1963 року.

Отже, враховуючи положення Цивільного процесуального кодексу України 2004 р., приймаючи до уваги, що виконавче провадження відкрито щодо виконання судового рішення від 1996 р., спор підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами, встановленими КАС України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем строк звернення до суду пропущений з поважних причин, у зв'язку з чим ухвалою суду визнані поважні причини пропуску строку зверхня позивача до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо дотримання відповідачем вимог діючого законодавства під час здійснення розрахунку суми аліментів, яка підлягає сплаті боржником (ОСОБА_1), суд зобов'язаний перевірити, чи вчинені дії на підставі закону, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України, безсторонньо та добросовісно.

Згідно постанови Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського управління юстиції від 12.11.2010 на підставі п. 10 ч 1 ст. 37, ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №13-246, виданого 16.06.1998 Дніпропетровським районним судом м. Дніпродзержинська про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно до повноліття дитини, починаючи стягнення з 10.06.1996, закінчено.

Відповідно до вказаної постанови заборгованість станом на 25.10.2005 р. складає 8129,32 грн., у зв'язку з вибуттям 25.10.2005 боржника на постійне місце проживання до м. Саки заборгованість не нараховувалася.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний виконавчий лист поступив до Відділ Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції з Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського управління юстиції.

10 січня 2011 р. Відділом Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції (далі ДВС) прийнята Постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документу: виконавчого листа №А3-246, який виданий 10.06.1996 р. Дніпровським судом м. Дніпродзержинськ про стягнення з боржника (ОСОБА_1) на користь стягувача (ОСОБА_2) аліментів у розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно.

18 лютого 2011 р. ДВС супровідним листом №03-36/3772 направила боржнику (ОСОБА_1) розрахунок заборгованості по аліментам.

Розрахунок заборгованості боржника по аліментам здійснений ДВС за період з 26.10.2005 р. по 31.12.2010 р.

Відповідно до вказаної довідки-розрахунку заборгованість боржника (ОСОБА_1) по аліментам станом на 31.12.2010 р. складає 77068,20 грн., у т.ч.: заборгованість за період до 25.10.05 р. - 7149,32 грн.; заборгованість за період з 26.10.05 р. по 31.12.05 р. - 220,88 грн.; заборгованість за 2006 р. - 1043,60 грн.; заборгованість за 2007 р. - 1216,80 грн.; заборгованість за 2008 р. - 15200,04 грн.; заборгованість за 2009 р. - 30337,56 грн.; заборгованість за 2010 р. - 21900,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення»

Частиною 1 ст. 194 Сімейного кодексу України встановлено, що аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.

Згідно пп. 7.5.10. Інструкції про проведення виконавчих дій, яка затверджено наказом міністерства Юстиції України №74/5 від 15.12.2009 (надалі - Інструкція в редакції на час виникнення спірних правовідносин), стягнення аліментів провадиться із суми заробітку платника аліментів після утримання з нього обов'язкових податків. Перерахування їх стягувачем проводиться за рахунок боржника.

Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час провадиться в межах трирічного терміну, що передував пред'явленню виконавчого листа до виконання (абз 3 пп. 7.5.10. Інструкції).

Якщо за виконавчим документом, пред'явленим до виконання, утримання аліментів не провадилося у зв'язку з розшуком боржника, то стягнення аліментів має провадитись за весь період незалежно від установленого трирічного терміну та досягнення повноліття особою, на утримання якої присуджені аліменти (абз 4 пп. 7.5.10. Інструкції).

З матеріалів справи вбачається, що позивач не погоджується з розрахунком суми аліментів за 2005-2007 рр., оскільки останній проведений з порушенням вимог ст. 194 Сімейного кодексу України.

Водночас згідно матеріалів справи виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа було відкрито Відділом Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції 10.01.2011 у зв'язку з отриманням виконавчого листа від Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського управління юстиції.

Згідно постанови Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського управління юстиції від 12.11.2010 виконавче провадження на підставі п. 10 ч 1 ст. 37, ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв'язку з направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби) було закрито.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, приймаючи до уваги, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу: виконавчого листа №А3-246, який виданий 10.06.1996 р. Дніпровським судом м. Дніпродзержинськ, було відкрито Дніпровським відділом державної виконавчої служби Дніпродзержинського управління юстиції, та у подальшому виконавчий лист був направлений за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби, відсутні підстави для застосування норм ч. 1 ст. 194 Сімейного кодексу України, оскільки виконання за виконавчим документом здійснювалося з моменту пред'явлення виконавчого документа до виконання у 1998 р. Дніпровським відділом державної виконавчої служби Дніпродзержинського управління юстиції.

Отже судом надається оцінка діям відповідача щодо визначення розміру аліментів за 2005-2007 рр.

Судом встановлено, що станом на 25.10.2005 р. заборгованість складає 8129,32 грн. Згідно довідки - розрахунку відповідачем прийнято до уваги оплати у 2004 р. на суму 80,00 грн. та у 2005 р. 400,00 грн. Суд приймає до уваги вказані обставини, оскільки будь-яких доказів щодо спростування цих фактів сторонами та учасниками спору суду не надано. Позивачем не надано доказів сплати заборгованості станом на 25.10.2005.

Крім того, позивач не оскаржує розмір визначеної відповідачем заборгованості, за виключенням твердження про відсутність підстав для її нарахування з посиланням на вимоги ст. 194 Сімейного кодексу України. При цьому будь-яких доказів неправомірного визначення суми заборгованості позивачем не надано.

Отже суд дійшов висновку, що сума заборгованості за період 1999 р. по 25.10.2005 складає 7149,32 грн. (8129,32 - 580,00 - 400,00 = 7149,32), у зв'язку з чим, дії відповідача щодо визначення у довідці-розрахунку розміру заборгованості зі сплати аліментів за період 1999 р. по 25.10.2005 у сумі 7149,32 грн. є обґрунтованими.

Щодо аліментів, нарахованих в сумі 220,88 грн. за період жовтень - грудень 2005 р., судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує.

Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості» (ч.3. ст.195 Сімейного кодексу України).

Слід зазначити, що документи, які підтверджують отримання боржником (ОСОБА_1) заробітку (доходу) у жовтні-грудні 2005 р. та працевлаштування позивача в лютому 2011 р. (період визначення заборгованості) ані позивачем, ані відповідачем не надано.

За даними ДВС середня заробітна плата по м. Саки в жовтні-грудні 2005 р. склала 408,81 грн. (дані довідки-розрахунку).

Виходячи із вказаного розміру заробітної плати ДВС розрахувала аліменти за період з 26.10.05 р. по 31.12.05 р. в сумі 220,88 грн. шляхом множення суми середньої заробітної плати по м. Саки за вказаний період на частку аліментів, що визначена у виконавчому листі (25%).

В той же час частина друга ст.182 Сімейного кодексу України в редакції від 15.10.05 р. визначає мінімальний розмір аліментів як 30% частку від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як зазначено в довідці-розрахунку дитина, на утримання якої стягуються аліменти, народжена ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на 2005 р. має вік 9-10 років.

Прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років встановлений на 2005 р. статтею 63 Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004 р. №2285-IV у розмірі 468 грн. на місяць.

Виходячи із зазначених вище даних, мінімальний розмір аліментів за період з 26.10.2005 по 31.12.2005 відповідно до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України становить 303,45 грн. (22,65 грн. (за період з 26.10.2005 по 31.12.2005 (75,48 (прожитковий мінімум за жовтень на фактичну кількість днів) х 30%) + 140,40 (за листопад 2005 (468 (прожитковий мінімуму за листопад 2005) х 30%) + 140,40 (за грудень 2006 (468 (прожитковий мінімуму за листопад 2005) х 30%)

Водночас сума аліментів, що визначена ДВС за період з 26.10.2005 по 31.12.2005, складає 220,88 грн. Отже сума аліментів, що визначена відповідачем за період з 26.10.2005 по 31.12.2005, занижена на 82,57 грн. (303,45-220,88).

Згідно розрахунку позивачем у цій період не здійснювалася сплата аліментів. Позивачем не надані докази сплати заборгованості у цій період.

Враховуючи викладене вище, заборгованість ОСОБА_1 по аліментам за період з 26.10.05 р. по 31.12.05 р. в сумі 220,88 грн. визначена відповідачем не вірно, а саме занижена на 82,57 грн.

Щодо визначення заборгованості в сумі 1043,60 грн. за 2006 р. судом встановлено наступне.

Заборгованість ОСОБА_1 по аліментах за 2006 р. в сумі 1043,60 грн. визначена ДВС як різниця між сумою аліментів, нарахованих до сплати за вказаний період, та сумою платежів, фактично здійснених боржником за вказаний період: 1893,60-850,00=1043,60 грн., де: 1893,60 - сума аліментів, нарахованих за 2006 р.; 850,00 - сума платежів, здійснених боржником за 2006 р.

Документи, які підтверджують отримання боржником (ОСОБА_1) заробітку (доходу) у 2006 р. та працевлаштування позивача в лютому 2011 р. (період визначення заборгованості) ані позивачем, ані відповідачем не надано, тому при визначення розміру аліментів слід виходити з вимог ч. 2, ч. 3 ст. 182 Сімейного кодексу України

Відповідно до розрахунку аліментів в сумі 1893,60 грн. за 2006 р., останній проведений ДВС виходячи із мінімального розміру аліментів, встановленого ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України - 30% частка від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вік дитини 10-11 років (рік народження 1995 - дані довідки-розрахунку).

Прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років був встановлений статтею 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 р. №3235-IV (далі Закон №3235) у розмірі: 514,00 грн. на місяць за період січень-березень 2006 р.; 527,00 грн. на місяць за період квітень-вересень 2006 р.; 536,00 грн. на місяць за період жовтень-грудень 2006 р.

З урахуванням викладених вище вихідних даних, суд зазначає, що відповідач вірно розрахував мінімальний розмір аліментів за 2006 р. в сумі 1893,60 грн.

Таким чином, за наданими документами порушень при нарахуванні ДВС аліментів в сумі 1893,60 грн. за 2006 р. не встановлено.

Згідно довідки - розрахунку при визначенні заборгованості за 2006 р. відповідачем врахована сума оплати у розмірі 850,00 грн. Суд приймає до уваги вказані обставини, оскільки будь-яких доказів щодо спростування цих фактів сторонами та учасниками спору суду не надано. Позивачем не надані докази оплати заборгованості у повному обсязі.

Відтак, враховуючи досліджені у судовому засіданні документи, порушень при визначенні заборгованості ОСОБА_1 по аліментам за 2006 р. в сумі 1043,60 грн. судом не встановлено.

Отже в цій частині дії відповідача є обґрунтованими.

Щодо нарахування заборгованості в сумі 1216,80 грн. за 2007 р. судом встановлено наступне.

Заборгованість ОСОБА_1 по аліментах за 2007 р. в сумі 1216,80 грн. визначена ДВС як різниця між сумою аліментів, нарахованих до сплати за вказаний період, та сумою платежів, фактично здійснених боржником за вказаний період: 2 116,80-900,00=1 216,80 грн., де: 2 116,80 - сума аліментів, нарахованих за 2007 р.; 900,00 - сума платежів, здійснених боржником за 2007 р.

Документи, які підтверджують отримання боржником (ОСОБА_1) заробітку (доходу) у 2007 р. та працевлаштування позивача в лютому 2011 р. (період визначення заборгованості) ані позивачем, ані відповідачем не надано, тому при визначення розміру аліментів слід виходити з вимог ч. 2, ч. 3 ст. 182 Сімейного кодексу України

Судом встановлено, що розрахунок аліментів в сумі 2116,80 грн. за 2007 р., проведений ДВС виходячи із мінімального розміру аліментів, встановленого ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України - 30% частки від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку: вік дитини 11-12 років (рік народження 1995 - дані довідки-розрахунку).

Прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років встановлений статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р., №489-V у розмірі: 558,00 грн. на місяць за період січень-березень 2007 р.; 595,00 грн. на місяць за період квітень-вересень 2007 р.; 604,00 грн. на місяць за період жовтень-грудень 2007 р.

З урахуванням викладених вище вихідних даних, ДВС вірно розрахувала мінімальний розмір аліментів за 2007 р. в сумі 2116,80 грн.

Таким чином, за наданими документами порушень при нарахуванні ДВС аліментів в сумі 2116,80 грн. за 2007 р. під час розгляду справи не встановлено.

За даними відповідача позивачем частково сплачені аліменти за 2007 р. у сумі 900,00 грн. Суд приймає до уваги вказані обставини, оскільки будь-яких доказів щодо спростування цих фактів сторонами та учасниками спору суду не надано. Позивачем не надано доказів сплати аліментів у повному обсязі.

Отже в цій частині дії відповідача є обґрунтованими.

Щодо визначення заборгованості в сумі 15200,04 грн. за 2008 р., судом встановлено наступне.

Заборгованість ОСОБА_1 по аліментах за 2008 р. в сумі 15200,04 грн. визначена ДВС як різниця між сумою аліментів, нарахованих до сплати за вказаний період, та сумою платежів, фактично здійснених боржником за вказаний період: 16250,04-1050,00=15 200,04 грн., де: 1650,04 - сума аліментів, нарахованих за 2008 р.; 1050,00 - сума платежів, здійснених боржником за 2008 р.

Визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), здійснюється відповідно до ст.195 Сімейного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення».

Доход боржника за 2008 р. ДВС визначила на підставі довідки Сакської ОДПІ в АР Крим від 03.02.2011 р. №571/9. У вказаній довідці ОДПІ зазначила, що дохід суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_1 за 2008 р. згідно поданої декларації про доходи склав 65000,00 грн.

Із частини вказаного доходу у сумі 65000,00 грн. ДВС утримала 25% у якості аліментів, що в абсолютному виразі склало 16250,00 грн. (65000,00х25%).

Суд не погоджується з визначенням розміру аліментів за 2008 р. виходячи з доходу у сумі 65000,00 грн. та зважає на наступне.

Згідно довідки Сакської ОДПІ від 16 травня 2012 р. вих. №1138/10/1701 у суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за 2008 р. дохід відсутній. Зазначена обставина підтверджується обліковими картками платника податків, відповідно до яких ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку з 2009 р. Відповідно до клопотання вх. №21271 від 19.06.2013 Сакська ОДПІ ДПС повідомила, що ФОП ОСОБА_1 перейшов з ДПІ ву м. Дніпродзержинську до Сакської ОДПІ 16.01.2009. За період з 01.01.2008 по 30.09.2008 згідно наданої декларації №22238 від 10.12.2008 дохід складає 0,0 грн. За період з 01.10.2008 по 31.12.2008 декларації не надавалися. Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини спростовують відомості про отриманий ФОП ОСОБА_1 дохід у 2008 р. у сумі 65000,00 грн.

Отже при визначенні розміру аліментів за 2008 р. відповідач повинен був виходити з вимог ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України.

Прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років встановлений статтею 58 Закону України від 28.12.2007 р., №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у розмірі: 663,00 грн. на місяць за період січень-березень 2008 р.; 678,00 грн. на місяць за період квітень-червень 2008 р.; 680,00 грн. на місяць за період липень-вересень 2008 р., 701,00 грн. за період жовтень-грудень 2008 р.

З урахуванням викладеного, за відсутністю даних про середню заробітну плату у м. Саки у цій період, розмір аліментів у 2008 р. повинен був визначений у сумі 2449,80 грн. (прожитковий мінімум у відповідний період помножений на 30%).

За даними відповідача ОСОБА_1 фактично сплачено в рахунок погашення аліментів у цій період 1050,00 грн. Суд приймає до уваги вказані обставини, оскільки будь-яких доказів щодо спростування цих фактів сторонами та учасниками спору суду не надано. Позивачем не надані докази сплати аліментів у повному обсязі.

Отже сума аліментів, яка підлягала нарахуванню за 2008 р., повинна була бути визначена у сумі 1399,80 грн. (2449,80 - 1050,00).

Більш того, суд зауважує, що при визначені суми аліментів за 2008 р. відповідач виходив із загального валового доходу суб'єкта підприємництва без врахування валових витрат.

Відтак дії відповідача щодо визначення розміру аліментів, які підлягають оплаті позивачем у сумі 15200,04 грн. за 2008 р., є необґрунтованими.

Щодо визначення заборгованості зі сплати аліментів в сумі 30337,56 грн. за 2009 р. судом встановлено наступне.

Заборгованість ОСОБА_1 по аліментах за 2009 р. в сумі 30337,56 грн. визначена ДВС як різниця між сумою аліментів, нарахованих до сплати за вказаний період, та сумою платежів, фактично здійснених боржником за вказаний період: 31237,56-750,00-150,00=30337,56 грн., де: 31237,56 - сума аліментів, нарахованих за 2009 р.; 750,00 - сума платежів, здійснених боржником за 2009 р.; 150,00 - помилка ДВС при розрахунках заборгованості за червень 2009 р.

Згідно ч. 1 ст.195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.

Доход боржника за 2009 р. ДВС визначила на підставі довідки Сакської ОДПІ в АР Крим від 03.02.2011 р. №571/9.

У вказаній довідці ОДПІ зазначила, що дохід суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_1 за 2009 р. згідно поданого звіту склав 124950,00 грн., що відповідає обліковій картці платника податків.

Із частини вказаного доходу у сумі 124950,00 грн. ДВС утримала 25% у якості аліментів, що в абсолютному виразі склало 3237,50 грн. (124950,00х25%).

Вказаний розрахунок аліментів, здійснений ДВС за 2009 р., є помилковим, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 13 Постанова Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 №146 "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб" утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків (надалі Постанова №146).

За 2009 р. згідно із «Звітом суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку» обсяг виручки ОСОБА_1 від реалізації послуг транспортного перевезення пасажирів склав 124950,00 грн.

Поняття виручки СПД - фізичної особи не є аналогічним за змістом поняттю заробіток (дохід), з якого утримуються аліменти, таку позицію висловив Верховний суд України в Ухвалі від 23.03.2011 р. по справі №6-58284св10.

Під підприємницьким заробітком (доходом), з якого утримуються аліменти, слід розуміти чистий дохід від підприємницької діяльності, таку позицію висловів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Ухвалі від 30.01.2012 р. по справі №6-36887св11.

Чистий дохід від підприємницької діяльності визначається як різниця між виручкою від реалізації товарів (послуг) та документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу (абз. другий ст.13 Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. №13-92 (розділ IV Декрету) (далі Декрет №13-92).

Згідно пояснень представника позивача первинні документи та книга обліку доходів та витрат за 2005-2010 рр. були знищені при пожежі, що підтверджено актом «Про пожежу» від 28.04.2010 р. Отже, документально підтвердити витрати СПД ОСОБА_1 за 2009 р. неможливо.

Однак здійснення підприємницької діяльності із надання транспортних послуг неможливо без певних витрат, наприклад: витрати на паливо, запасні частини для автомобілю і т.і.

Згідно зі ст. 13 Декрету №13-92 оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход - різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною ДПІУ за погодженням з МНУ та ДКУ по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу).

Норми аналогічного змісту містяться в Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Інструкція №12), затвердженій наказом Головної державної податкової інспекції України за №12 від 21 квітня 1993 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09 червня 1993 р. за №64.

Пунктом 13 Інструкції №12 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Відповідно до абз.2 ст.13 Декрету №13-92 до складу валових витрат фізичного особи-суб'єкта підприємницької діяльності включаються документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходу.

До витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, відносяться витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (звернення) або підлягають амортизації згідно Закону №334 (абз.3 ст.13 Декрету №13-92).

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (далі Закон №334) у валові витрати платника податку включаються будь-які витрати, нараховані (сплачені) у зв'язку з підготовкою, організацією, здійсненням виробництва, продажі продукції (робіт, послуг).

Згідно абз.3 застосування №7 Інструкцій №12 фізичне особа-платник податку застосовує положення ст.5 Закону №334 в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно з операціями, по результатах або за участю яких в податковому періоді (звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

У податкову декларацію за звітний податковий період включаються тільки прямі валові витрати, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від певного виду діяльності і підтверджені документально (абз.5 застосувань №7 Інструкцій №12).

Згідно абз. 2 ст. 13 Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 р. №13-92 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо вказані витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Норми витрат за видами підприємницької діяльності визначені в додатку №6 до Наказу №12.

Норми витрат підприємницької діяльності із надання послуг пасажирським автотранспортом складають 45% від виручки (валового доходу) - додаток №6 до Наказу №12.

Таким чином, чистий дохід (заробіток) СПД ОСОБА_1 за 2009 р. складає 68722,50 грн. (124950,00-45%).

Як було зазначено вище, утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків (п.13 Постанови №146).

В 2009 р. згідно довідки Сакської ОДПІ від 17.05.2012 р. №1172/10/20-0205 СПД ОСОБА_1 обрав спрощену систему оподаткування доходів від підприємницької діяльності шляхом сплати єдиного податку.

Сума єдиного податку, сплаченого СПД ОСОБА_1 за 2009 р., складає 597,00 грн., що підтверджується даними довідки Сакської ОДПІ від 17.05.2012 р. №1172/10/20-0205 та даними картки особистого рахунку СПД ОСОБА_1 з єдиного податку, що надані Сакською ОДПІ до матеріалів справи.

Відповідно, заробіток (чистий дохід) ОСОБА_1 за 2009 р. після оподаткування складає 68125,50 грн. (68722,50-597,00), а сума аліментів за 2009 р. - 17031,38 грн. (68125,50х25%),

Таким чином, розбіжності з даними довідки-розрахунку ДВС складають 14206,12 грн. (31237,50-17031,38) та пояснюються тим, що ДВС помилково утримала аліменти не з заробітку (доходу) ОСОБА_1 за 2009 р., а з його виручки без вирахування податків.

Зазначені обставини встановлені висновком №132/12 судово-економічного експерта по адміністративній справі №2а-5567/12/0170/15 від 08.05.2013. Суд погоджується з висновком в цій частині, оскільки він підтверджується матеріалами справи та встановленими судом обставинами.

За даними відповідача за 2009 р. позивачем сплачено 750,00 грн. в рахунок погашення аліментів. Суд приймає до уваги вказані обставини, оскільки будь-яких доказів щодо спростування цих фактів сторонами та учасниками спору суду не надано. Позивачем не надані докази погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Отже, виходячи з наданих суду документів та встановлених судом обставинам розрахунок аліментів за 2009 р. повинен був визначений у сумі 16281,38 грн. (17031,38 - 750,00).

Відтак дії відповідача щодо визначення розміру аліментів, яка підлягає оплаті позивачем у сумі 30337,56 грн. за 2009 р., є необґрунтованими.

Водночас суд вважає неспроможними доводи представника позивача, що при розрахунку суми аліментів, яка підлягає перерахуванню позивачем, повинні бути враховані податок з доходів фізичних осіб, який сплачується податковим агентом з доходу платника податку - найманого працівника, та зважає на наступне.

Як вбачається з вимог Постанови №146 утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Отже при визначенні суми аліментів підлягають утриманню не будь-які податки, а податки, які отримані саме з доходу, у даному випадку - це є виключно суми єдиного податку.

Пунктом 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до п. 1.13 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок - податок з доходів фізичних осіб; оподаткування - порядок, пов'язаний з визначенням об'єкта оподаткування, обчисленням та сплатою (утриманням) податку з доходів фізичних осіб; платник податку (у відповідних відмінках) - платник податку з доходів фізичних осіб.

Податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом.

Згідно пп. 81.1. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, що нараховує оподаткований доход на користь платника податку, утримає податок із суми такого податку за його рахунок.

А відтак, враховуючи правову природу податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб, позивач виступає у цих правовідносинах як податковий агент та відповідно ці податки не є податками, які отримані позивачем з його доходу, а є податками, отриманими найманими працівниками з їх доходів.

Щодо визначення заборгованості зі сплати аліментів в сумі 21900,00 грн. за 2010 р. судом встановлено наступне.

Заборгованість ОСОБА_1 по аліментах за 2010 р. в сумі 21900,00 грн. визначена ДВС як різниця між сумою аліментів, нарахованих до сплати за вказаний період, та сумою платежів, фактично здійснених боржником за вказаний період: 22500,00-600,00=21900,00 грн., де: 22500,00 - сума аліментів, нарахованих за 2010 р.; 600,00 - сума платежів, здійснених боржником за 2010 р.

Доход боржника за 2010 р. ДВС визначила на підставі довідки Сакської ОДПІ в АР Крим від 03.02.2011 р. №571/9, відповідно до якої дохід суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_1 за 2010 р. згідно поданого звіту склав 90000,00 грн.

Із частини вказаного доходу у сумі 90000,00 грн. ДВС утримала 25% у якості аліментів, що в абсолютному виразі склало 22500,00 грн. (90000,00х25%).

Вказаний розрахунок аліментів, здійснений ДВС за 2010 р., є помилковим, виходячи з наступного:

Як було зазначено вище утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків (п.13 Постанови №146).

Водночас, виходячи з розрахунку суми аліментів за 2010 р. відповідачем не враховані валові витрати, які підлягають виключенні при визначенні чистого доходу (заробітку), отриманого особою.

Виходячи з наведених вище норм діючого законодавства під підприємницьким заробітком (доходом), з якого утримуються аліменти, слід розуміти чистий дохід від підприємницької діяльності.

При цьому за відсутністю документально підтверджених валових витрат, понесених суб'єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем, враховуючи від діяльності, який здійснюється такою фізичною особою, підлягають застосуванню норми додатку №6 до Наказу №12, відповідно до якого норми витрат підприємницької діяльності із надання послуг пасажирським автотранспортом складають 45% від виручки (валового доходу).

Судом встановлено, що за 2010 р. згідно із «Звітом суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку» обсяг виручки ОСОБА_1 від реалізації послуг транспортного перевезення пасажирів склав 90000,00 грн.

Крім того, у позивача відсутні первинні-бухгалтерські документи щодо документального підтверджені понесених витрат у цьому періоді.

Таким чином, чистий дохід (заробіток) СПД ОСОБА_1 за 2010 р. складає 49500,00 грн. (90000,00-45%).

В 2010 р. згідно довідки Сакської ОДПІ від 17.05.2012 р. №1172/10/20-0205 СПД ОСОБА_1 обрав спрощену систему оподаткування доходів від підприємницької діяльності шляхом сплати єдиного податку.

Сума єдиного податку, сплаченого СПД ОСОБА_1 за 2010 р., складає 695,50 грн., що підтверджується даними довідки Сакської ОДПІ від 17.05.2012 р. №1172/10/20-0205 та даними картки особистого рахунку СПД ОСОБА_1 з єдиного податку, що надані Сакською ОДПІ до матеріалів справи.

Відповідно, заробіток (чистий дохід) ОСОБА_1 за 2010 р. після оподаткування складає 48804,50 грн. (49500,00-695,50), а сума аліментів за 2010 р. - 12201,13 грн. (48804,50х25%).

Зазначені обставини встановлені висновком №132/12 судово-економічного експерта по адміністративній справі №2а-5567/12/0170/15 від 08.05.2013.

Суд погоджується з висновком експерта в цій частині, оскільки останній підтверджується матеріалами справи та встановленими судом обставинами.

За даними відповідача боржником у цій період було перераховано 600,00 грн. в рахунок сплати аліментів. Суд приймає до уваги вказані обставини, оскільки будь-яких доказів щодо спростування цих фактів сторонами та учасниками спору суду не надано. Позивачем не надані докази сплати заборгованості у повному обсязі.

Отже дії відповідача щодо визначення розміру аліментів, яка підлягає оплаті позивачем у сумі 21900,00 грн. за 2009 р., є необґрунтованими.

Суд вважає неспроможними доводи представника позивача, що при визначення розміру аліментів повинні бути враховані також суми збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 60,00 грн., адже при визначенні суми аліментів підлягають утриманню не будь-які податки, а податки, які отримані саме з доходу фізичної особи-підприємця, у даному випадку - це є виключно суми єдиного податку.

Відтак, враховуючі встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, приймаючи до уваги, що визначення розміру аліментів, який підлягає сплаті боржником, віднесено до виключної компетенції органів державної виконавчої служби, суд, виходячи з предмету спору, не має повноважень переймати на себе функції відповідних суб'єктів владних повноважень та проводити розрахунок заборгованості, яка підлягає нарахуванню.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Крім того, судом не враховані доводи позивача, що заборгованість за 2005-2007 не підлягає включенню до розрахунку, та при розрахунку аліментів повинні бути враховані податки з доходів фізичних осіб - найманих працівників та суми сплаченого збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме шляхом визнання дій Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим щодо нарахування заборгованості з оплати аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі, визначеному відповідно до довідки - розрахунку; зобов'язання Відділ Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим вчинити дії щодо здійснення перерахунку заборгованості з оплати аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем під час розгляду справи заявлялось клопотання про відшкодування та розподіл судових витрат в тому числі витрат на проведення експертизи.

Витрати на проведенням судових експертиз віднесено до виду судових витрат, в силу п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 92 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 92 КАС України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено граничний розмір компенсації витрат пов'язаних із проведенням судової експертизи, який не може перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Міністерства юстиції України.

Згідно п. 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 року №710 "Про затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів" вартість однієї експертогодини коригується щороку станом на 1 січня з урахуванням індексу споживчих цін (індекс інфляції) за відповідний період.

Судом встановлено, що вартість експертизи відповідає граничним розмірам витрат на її проведення, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 року № 170 (в редакіції станом на 27.07.2011р.), що підтверджується калькуляцією.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 17.09.2012 позивачем здійснена оплата проведеної експертизи всього у сумі 3000,00 грн.

Отже, відповідно до статті 94 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судово-економічної експертизи та сплати судового збору, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

У зв'язку зі складністю справи судом 19.06.2013 оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 25.06.2013 постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати дії Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим щодо нарахування заборгованості з оплати аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі, визначеному згідно довідки - розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_1, протиправними.

3. Зобов'язати Відділ Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим вчинити дії щодо здійснення перерахунку заборгованості з оплати аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2.

4. В інший частині позову відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) витрати, пов'язані із проведенням судово-економічної експертизи у сумі 3000,00 грн. та 34,41 грн. судового шляхом їх безспірного списання із рахунків суб'єкта владних повноважень - Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим (ЄДРПОУ -35041213).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Г.Л.Тоскіна