Ухвала

від 02.10.2013 по справі 2а-5567/12/0170/15

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5567/12/0170/15

02.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кондрак Н.Й.,

суддів Воробйової С.О. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Беребесова П.В.

за участю сторін:

позивач, ОСОБА_2 паспорт серія НОМЕР_1 виданий Сакським МВГУ МВС України від 02 липня 2008 року ,

представник відповідача, Відділу Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції - не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

третя особа, ОСОБА_3 - не з'явилась, надала суду клопотання про розгляд справи у її відсутність,

представник позивача, ОСОБА_2 - ОСОБА_4, довіреність № 546 від 06.07.12

розглянувши апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 19.06.13 у справі № 2а-5567/12/0170/15

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Відділу Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції (вул. Курортна, 2а, м.Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96500)

третя особа : ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.06.13 у справі №2а-5567/12/0170/15 позовні вимоги ОСОБА_2 до Відділу Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій задоволено частково. Визнано дії Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим щодо нарахування заборгованості з оплати аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у розмірі, визначеному згідно довідки - розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_2, протиправними. Зобов'язано Відділ Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим вчинити дії щодо здійснення перерахунку заборгованості з оплати аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3. В інший частині позову відмовлено.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Позивач та його представник у судовому засіданні вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просять в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Позивач також пояснив, що строк на звернення до суду пропустив, оскільки довіряв професіоналізму державного виконавця і вважав, що він не може допустити помилок про розрахунку заборгованості по аліментам. Також пояснив, що з даним позовом звернувся після того, як третя особа пред'явила до нього позов про стягнення заборгованості по аліментам на підставі даного розрахунку.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений завчасно та належним чином.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, повідомлена завчасно та належним чином. Надала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність представника відповідача, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Судова колегія, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що згідно постанови Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського управління юстиції від 12.11.2010 на підставі п. 10 ч 1 ст. 37, ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №13-246, виданого 16.06.1998 Дніпропетровським районним судом м. Дніпродзержинська про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно до повноліття дитини, починаючи стягнення з 10.06.1996, закінчено. Відповідно до вказаної постанови заборгованість станом на 25.10.2005 р. складає 8129,32 грн., у зв'язку з вибуттям 25.10.2005 боржника на постійне місце проживання до м. Саки заборгованість не нараховувалася. З матеріалів справи вбачається, що вказаний виконавчий лист надійшов до Відділу Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції з Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського управління юстиції. 10 січня 2011 р. Відділом Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції (далі ДВС) прийнята Постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документу: виконавчого листа №А3-246, який виданий 10.06.1996 р. Дніпровським судом м. Дніпродзержинськ про стягнення з боржника (ОСОБА_2) на користь стягувача (ОСОБА_3) аліментів у розмірі частини всіх видів заробітку щомісячно.

18 лютого 2011 р., як вбачається з розписки позивача на супровідному листі №03-36/3772, позивач ОСОБА_2 особисто отримав розрахунок заборгованості по аліментам (а.с. 34). Дану обставину він підтвердив в залі суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.07.2013 позивачу було поновлено строк для звернення до суду. В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції послався на ті обставини, що про невірний розрахунок сум нарахованої заборгованості по сплаті аліментів позивач дізнався після отримання відомостей про нараховані доходи з Сакської об'єднаної державної податкової інспекції від 16.05.12 року, оскільки згідно до акту про пожежу від 28.04.2010 року книгу доходів і витрат Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було знищено пожежею і він міг дізнатися про порушення прав тільки після отримання довідок з Сакської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим. Крім того, відсутність спеціальних знань у галузі права, бухгалтерії позбавила позивача своєчасно звернутися до суду з зазначеними позовними вимогами.

З даними висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу, зокрема згідно пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

За змістом статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України відновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом за наявності поважної причини цього пропуску.

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч.2 ст.181 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Матеріали справи беззаперечно свідчать, що розрахунок заборгованості позивач отримав 18.02.2011 року і мав можливість ознайомитися з його змістом та звернутися при відсутності спеціальних знань за кваліфікованою допомогою для перевірки його відповідності вимогам закону та до відповідної податкової інспекції з метою з'ясування розміру свого доходу.

Також колегія суддів вважає неприйнятними доводи позивача про пропуск строку з підстав впевненості в професіоналізмі державного виконавця. Таким чином, судова колегія не вбачає жодних поважних підстав для поновлення вказаного строку звернення до суду з адміністративним позовом і висновок суду першої інстанції про його поновлення не відповідає нормам процесуального закону.

17.07.1997 Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і окремі Протоколи до неї, які у відповідності до Закону України "Про дію міжнародних договорів на території України", Закону ''Про міжнародні договори України" та Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" стали невід'ємною частиною національного законодавства, мають пріоритет норм у разі їх колізії з національним законодавством. Поряд з цим, Конвенція має ту особливість, що її положення, забезпечуючи принцип невичерпності прав і свобод особи, містять значну кількість оціночних і абстрактних понять, які тлумачаться Європейським судом через судові рішення.

Згідно з Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477 практика Європейського Суду і Європейська Конвенція застосовуються в Україні при прийнятті рішень. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Практика Європейського Суду свідчить, що втручання державної влади у користування права на майно має бути законним.

В своїй практиці Європейський суд наголошує, що принцип рівності процесуальних можливостей є одним із основоположних принципів права на справедливий судовий розгляд, яке закріпляється в пункті 1 статті 6 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" 1950 року. Це означає, що кожна із сторін не повинна мати явної переваги і що кожній із сторін повинна бути гарантована можливість представити свою справу на таких умовах, які не ставлять її у менш сприятливе становище у порівнянні із іншою стороною.

За таких обставин, підстави для задоволення позовних вимог відсутні, тому рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення в порядку пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів також зазначає, що у відповідності до абзацу 3 частини 4 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику за заявою сторін виконавчого провадження. Таким чином, позивачу законом надано право звернутися з відповідною заявою до державного виконавця з урахуванням висновку проведеної у даній справі експертизи та у випадку незгоди з рішенням, діями (бездіяльністю) державного виконавця, прийнятим (вчиненими чи не вчиненими) за його заявою, оскаржити їх у відповідності до статті 83 даного закону.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а адміністративний позов - залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду на підставі статей 99, 100, 155 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтею 5, частиною третьою статті 24, статтями 99, 100,п.9 частини першої статті 155, 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 4 частини першої статті 198, частиною першою статті 203, пунктом 4 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.06.13 у справі № 2а-5567/12/0170/15 - задовольнити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.06.13 у справі № 2а-5567/12/0170/15 - скасувати.

3. Адміністративний позов ОСОБА_2 - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 07.10.2013 року.

Головуючий суддя підпис Н.Й. Кондрак

Судді підпис С.О. Воробйова

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.Й. Кондрак