Ухвала

від 13.06.2013 по справі 820/572/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 р.Справа № 820/572/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2013р. по справі № 820/572/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Капітал"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО КАПІТАЛ" (далі по тексту - ТОВ «Агро Капітал») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000232201 від 18.01.2013р. та № 0000242201 від 18.01.2013р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 року по справі № 820/572/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КАПІТАЛ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000232201 від 18.01.2013р.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000242201 від 18.01.2013р.

Стягнуто з державного бюджету (п/р 31217206784011 УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КАПІТАЛ" (код ЄДРПОУ 37188187) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294,00 грн.

Відповідач, не погодившись із вищевказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 р. по справі № 820/572/13-а скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що ТОВ «Агро Капітал» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за листопад 2010 року, березень, грудень 2011 року, січень, лютий, квітень, травень, липень, серпень 2012 року суму в розмірі 417407 грн. та до складу валових витрат за 1 квартал 2011 року - 3 квартал 2012 року суму в розмірі 1390870,35 грн. за результатами господарських відносин із ТОВ «Техцентр Вектор», ТОВ «Дельта-Прінт», ТОВ «Етман», ТОВ «Дельта-Універсал», ТОВ «Альфа-Мед 2006», ТОВ «Дельта Транс», ТОВ «Ділог Плюс», ТОВ «ЮТА.Сервіс», ТОВ «Аквитенс Плюс», оскільки, на думку відповідача, правочини між позивачем та вказаними контрагентами не направлені на реальне настання правових наслідків. З огляду на викладене, вважає правомірним донарахування позивачеві податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, і не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Позивач в надісланих до суду письмових поясненнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Наполягає на тому, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техцентр Вектор», ТОВ «Дельта-Прінт», ТОВ «Етман», ТОВ «Дельта-Універсал», ТОВ «Альфа-Мед 2006», ТОВ «Дельта Транс», ТОВ «Ділог Плюс», ТОВ «ЮТА.Сервіс», ТОВ «Аквитенс Плюс» не є належним доказом нереальності правочинів між позивачем та вказаними контрагентами, а тому, висновки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС про порушення ТОВ «Агро Капітал» п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача і не є підставою для збільшення позивачеві грошових зобов'язань з ПДА та податку на прибуток. Вказує на відсутність у органів ДПС повноважень на визнання правочинів (в даному випадку, ТОВ «Етман») нікчемними. Зазначив, що пояснення, отримані працівниками УПМ ДПС у Харківській області у водіїв ТОВ «Агро Капітал» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не спростовують факту надання послуг позивачеві контрагентами ТОВ «ЮТА.Сервіс» та ТОВ «Аквитенс Плюс», оскільки у розумінні ч.3 ст.70 КАС України не є належними та допустимими доказами. Стверджує про те, що господарські відносини між позивачем та контрагентами ТОВ «Техцентр Вектор», ТОВ «Дельта-Прінт», ТОВ «Етман», ТОВ «Дельта-Універсал», ТОВ «Альфа-Мед 2006», ТОВ «Дельта Транс», ТОВ «Ділог Плюс», ТОВ «ЮТА.Сервіс», ТОВ «Аквитенс Плюс» підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а відтак, позивач мав право віднести витрати по оплаті придбаних у вказаних підприємств товарів та наданих ними послуг до складу валових витрат та податкового кредиту. Враховуючи викладене, вважає спірні податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачеві податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток необґрунтованими, неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС в грудні 2012 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.09.2010р. по 30.09.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 20.09.2010р. по 30.09.2012р.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 08.01.2013р. № 24/22.1/37188187 (а.с. 33-93 том І), яким зафіксовано порушення пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 435324,0 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 112483,0 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 20178,0 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 1763,0 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 1824,0 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 118084,0 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 83958,0 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 63863,0 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 33171,0 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 417407,0 грн., в тому числі за листопад 2010 року на суму 89967,0 грн., березень 2011 року на суму 3200,0 грн., квітень 2012 року в сумі 263605,0 грн., травень 2012 року в сумі 1339,0 грн., серпень 2012 року в сумі 30476,0 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000232201 від 18.01.2013р. (а.с. 32 том І), згідно якого позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 508693,75 грн. (в тому числі за основним платежем - 435324,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 73369,75 грн.); № 0000242201 від 18.01.2013р. (а.с. 31 том І), згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 513759,75 грн. (в тому числі за основним платежем - 417407,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 96352,8 грн.)

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх правомірності, оскільки відповідачем при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту перевірки від 08.01.2013р. № 24/22.1/37188187 про нереальність господарських відносин між ТОВ «Агро Капітал» та контрагентами ТОВ «Техцентр Вектор», ТОВ «Дельта-Прінт», ТОВ «Етман», ТОВ «Дельта-Універсал», ТОВ «Альфа-Мед 2006», ТОВ «Дельта Транс», ТОВ «Ділог Плюс», ТОВ «ЮТА.Сервіс», ТОВ «Аквитенс Плюс», а також про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Етман».

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем валових витрат за 4 квартал 2010 року-1 квартал 2011 року виникли до 01.04.2011 року (набрання чинності розділом ХІV Податкового кодексу України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування таких показників податкового обліку підлягають положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Зважаючи на те, що спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за листопад 2010 року склалися до 01.01.2011 року (набрання чинності розділом Податковим кодексом України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування такого показника податкового обліку підлягають положення Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому, колегія суддів відмічає, що порядок та підстави формування податкового кредиту за березень 2011 року, квітень, травень та серпень 2012 року, а також підстави та порядок проведення спірної перевірки регламентовано Податковим кодексом України.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Положеннями підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наведеним приписам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" кореспондують відповідні норми Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Наведеним нормам Закону України «Про податок на додану вартість» кореспондують положення Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 01.02.2011 р. між ТОВ "АГРО КАПІТАЛ" та ТОВ "АЛЬФА-МЕД-2006" було укладено Договір про надання послуг в сфері інформатизації № АК0102ІТ, за умовами якого ТОВ "АЛЬФА-МЕД-2006" (Виконавець) взяло на себе зобов'язання надавати послуги замовнику - ТОВ "АГРО КАПІТАЛ" з ремонту і технічного обслуговування офісної техніки, консультування щодо типу та конфігурації комп'ютерних технічних засобів та використання програмного забезпечення. Вартість послуг була обумовлена сторонами в п. 2.1. Договору та склала 12 350 грн. 00 коп. (т.2, а.с.10-12).

Послуги, обумовлені договором, були надані виконавцем в строк та в повному обсязі, про що свідчить Акт надання послуг № 2902-1 від 29.02.2012р. на суму 12 350 грн. 00 коп. (т.2, а.с.13).

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 01.02.2012 р. між ТОВ "АГРО КАПІТАЛ" та ТОВ "АЛЬФА-МЕД-2006" було укладено Договір № АК0102ІНФ про надання інформаційно-консультаційних послуг, за умовами якого ТОВ "АЛЬФА-МЕД-2006" як виконавець послуг, взяло на себе зобов'язання надавати замовнику - ТОВ "АГРО КАПІТАЛ" наступні інформаційно-консультаційні послуги:

- вивчення процесу управління компанією;

- надання усних або письмових рекомендацій по вдосконаленню цього процесу;

- контроль за результатами впровадження рекомендацій по вдосконаленню;

- консультації з питань комерційної діяльності;

- послуги з питань мінімізації витрат на перевезення сільськогосподарської продукції;

- надання консультацій та порад, як в письмовій так і в усній формі (за бажанням

Замовника) з питань тактики та стратегії розвитку підприємства Замовника та розвитку

мережі оптового збуту продукції.

Відповідно до Розділу 4 договору - вартість послуг визначалася згідно рахунку та акту виконаних робіт, підписаного двома сторонами в кінці звітного періоду та склала 17 228 грн. 20 коп. (т.2, а.с.5-6).

Обумовлені договором послуги були фактично надані виконавцем в строк та в повному обсязі, про що свідчить Акт надання послуг № 2902-2 від 29.02.2012 р. на суму 17 228 грн. 20 коп. та додаток до Акту (розшифровка інформаційно-консультаційних послуг) (т.2, а.с.7, 9).

Як з'ясовано судом першої інстанції та не заперечується відповідачем по справі, розрахунки між ТОВ «Агро Капітал» та ТОВ "АЛЬФА-МЕД-2006" здійснювалися шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця послуг, заборгованість за договорами № АК0102ІТ та № АК0102ІТ від 01.02.2011 р. відсутня.

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між позивачем (Замовник) та ТОВ "ДЕЛЬТА УНІВЕРСАЛ" (Експедитор) 03.10.2011 р. укладено договір № 031011-3 на експедирування та супроводження майна, що перевозиться автомобільним транспортом (т.2, а.с.57-59).

За умовами Договору ТОВ "ДЕЛЬТА УНІВЕРСАЛ", як виконавець послуг, взяло на себе зобов'язання по схоронності, експедиції та супроводженню майна замовника - ТОВ "АГРО КАПІТАЛ", що перевозиться автомобільним та іншим транспортом по території України.

Вартість послуг була обумовлена сторонами у додатках до Договору:

- Додаток № 1 від 03.10.2011 р. - 123 500 грн. 00 коп.;

- Додаток № 2 від 01.11.2011 р. - 209 500 грн. 00 коп.;

- Додаток № 3 від 01.12.2011 п. - 62 073 грн. 60 коп. (т.2, а.с.60-62).

На виконання умов договору ТОВ «Дельта Універсал» було надано послуги транспортного експедирування, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії актів здачі-прийняття робіт з додатками до них, в яких вказано найменування транспортованої сільськогосподарської продукції та конкретні маршрути експедирування : №ОУ-3011-01 від 30.11.2011р. на суму 123 500 грн. 00 коп., № ОУ-3011-02 від 30.11.2011р. на суму 209 500 грн. 00 коп., № ОУ-3012-01 на суму 62073,60 грн. (т.2, а.с.63-68).

Експедитором було виписано позивачеві податкові накладні № 301201 від 30.12.2011 р., № 301108 від 30.11.2011 р., № 301110 від 30.11.2011 р. (т.2, а.с.69-71).

Як вбачається з наданих позивачем до матеріалів справи копії платіжних доручень від 13.12.2011 р. на суму 206500 грн. 00 коп.; від 15.12.2011 р. на суму 123500 грн. 00 коп.; від 16.12.2011 р. на суму 3000 грн. 00 коп.; від 02.02.2012 р. на суму 62073 грн. 60 коп., позивач за надані експедиційні послуги розрахувався в повному обсязі в безготівковій формі (т.2, а.с.75-78), заборгованість за Договором № 031011-3 від 03.10.2011 р. на експедицію та супроводження майна, що перевозиться автомобільним транспортом відсутня.

02.01.2012 р. між позивачем (Замовник) та ТОВ "ДЕЛЬТА УНІВЕРСАЛ" (Експедитор) було укладено Договір транспортного експедирування № АК0201Е, за умовами якого Експедитор зобов'язується забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу Замовника автомобільним транспортом в межах території України. Вартість послуг визначається згідно рахунків за період дії цього договору та актів виконаних робіт (т.2, а.с.16-17).

Фактичне надання ТОВ «Дельта Універсал» експедиторських послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт та додатками до них (Акт № ОУ-2701-01 від 27.01.2012 р. на суму 50 225 грн. 00 коп.; Акт № ОУ-2601-01 від 26.01.2012 р. на суму 25 057 грн. 97 коп.; Акт № ОУ-2501-01 від 25.01.2012 р. на суму 14 740 грн. 32 коп.; Акт № ОУ-2401-01 від 24.01.2012 р. на суму 55 065 грн. 26 коп.; Акт № 3003/1 від 30.03.2012 р. на суму 21 500 грн. 00 коп., Акт № 2902/1 від 29.02.2012 р. на суму 9 861 грн. 00 коп.; Акт № 2802/1 від 28.02.2012 р. на суму 35 262 грн. 50 коп.; Акт № 2702/1 від 27.02.2012 р. на суму 43 165 грн. 00 коп.; Акт № 2302/1 від 23.02.2012 р. на суму 58 050 грн. 00 коп.; Акт № 2202/1 від 22.02.2012 р. на суму 25 700 грн. 00 коп.; Акт № Ю02/1 від 10.02.2012 р. на суму 59 183 грн. 91 коп.; Акт № 0802/1 від 08.02.2012 р. на суму 17 059 грн. 50 коп.), копії яких містяться в матеріалах справи (т.2, а.с.18-43).

ТОВ «Дельта Універсал» виписано позивачеві податкові накладні № 2402 від 24.01.2012 р., № 2504 від 25.01.2012 р., № 2605 від 26.01.2012 р., № 2704 від 27.01.2012 р., № 3102 від 31.01.2012 р., № 804 від 08.02.2012 р., № 1003 від 10.02.2012 р., № 2201 від 22.02.2012 р., № 2302 від 23.02.2012 р., № 2701 від 27.02.2012 р., № 28.02.2012 р., № 2907 від 29.02.2012 р., № 3007 від 30.03.2012 р. (т.2, а.с.44-51).

Розрахунки за договором № АК0201Е проведено шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "ДЕЛЬТА УНІВЕРСАЛ", про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень (т.2, а.с.72-74).

Матеріалами справи підтверджено, що 07.11.2011 р. між позивачем (Замовник) та ТОВ "ДЕЛЬТА-ПРИНТ" (Виконавець) було укладено договір про надання маркетингових послуг № АК0711М, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника (т.2, а.с.92-99).

Відповідно до п. 8.1. договору вартість послуг залежить від об'єму виконаного завдання та оговорюється в додаткових угодах або специфікаціях до даного договору, фактично вартість наданих послуг склала 149 580 грн. 00 коп.

На виконання досягнутої домовленості ТОВ «Дельта Пиинт» було надано позивачеві послуги з дослідження ринку сільськогосподарської продукції та пошук постачальників - сільгоспвиробників на території Харківської області, про що складено Акт виконаних робіт № 2912/1 від 29.12.2011 р. на суму 149 580 грн. 00 коп. (т.2, а.с.100).

За результатами проведених маркетингових досліджень було складено звіти (база даних сільськогосподарських підприємств-виробників сільськогосподарської продукції згідно районів Харківської області з вказівкою: найменування підприємства-виробника сільгосппродукції; контактних номерів телефонів підприємств-виробників сільгосппродукції; ПІБ директора підприємства-виробника сільгосппродукції; найменування сільгосппродукції; місцезнаходження підприємства-виробника сільгосппродукції., копії яких надано позивачем до матеріалів справи (т.1, а.с.94-114).

Виконавцем виписано позивачеві податкову накладну № 291203 від 29.12.2011 р. (т.2, а.с.101).

Як з'ясовано судом першої інстанції та не заперечується відповідачем по справі, розрахунки між Замовником та Виконавцем за договором № АК0711М від 07.11.2011 р. здійснювалися шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "ДЕЛЬТА-ПРИНТ". Заборгованість за договором відсутня.

Також, 28.11.2011 р. між ТОВ "АГРО КАПІТАЛ" (Замовник) та ТОВ "ДЕЛЬТА-ПРИНТ" (Виконавець) було укладено Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № АК2811ІНФ, за умовами якого ТОВ "ДЕЛЬТА-ПРИНТ" взяло на себе зобов'язання надати замовнику (позивачу) інформаційно-консультаційні послуги з питань дослідження динаміки закупівельних цін на сільгосппродукцію у 2011-2012 р.р., пошук підприємств-сільгоспвиробників на території України (т.2, а.с.109-111).

Відповідно до п. 4.1. Договору вартість послуг визначається на підставі обсягу послуг, які виконавець надав чи повинен буде надати та вказується в акті передачі-прийманні послуг та склала 61 920 грн. 00 коп.

Послуги, обумовлені договором № АК2811ІНФ, фактично надані Виконавцем в строк та в повному обсязі, про що свідчить копія акту виконаних робіт № 3012/1 від 30.12.2011 р. на суму 61 920 грн. 00 коп. та додана до нього копія звіту з інформацією щодо дослідження динаміки закупівельних цін на сільгосппродукцію у 2011-2012рр. та базою даних підприємств-виробників сільгосппродукції (т.1, а.с.115-127).

На підставі отриманої інформації позивач зробив висновки щодо планування оптової торгівлі сільгосппродукції на 2012р.,а саме прийнято рішення укладати договори купівлі-продажу з підприємствами-виробниками на пшеницю, ячмінь та кукурудзу.

Позивачем було оплачено надані послуги за договором № АК2811ІНФ у безготівковій формі, заборгованість за Договором про надання інформаційно-консультаційних послуг № АК2811ІНФ від 28.11.2011 р. відсутня.

01.12.2011 р. між позивачем та ТОВ "ДЕЛЬТА-ПРИНТ" укладено Договір про надання інформатизаційних послуг № АК0112, за умовами якого ТОВ "ДЕЛЬТА-ПРИНТ", як виконавець послуг, взяло на себе зобов'язання надати замовнику (позивач) послуги з інформатизаційного обслуговування, а саме: обслуговування офісної електронно-обчислювальної та іншої електронної техніки, що є на балансі ТОВ "АГРО КАПІТАЛ", послуги з настроювання програмного забезпечення (на балансі підприємства обліковується два персональні комп'ютера з ліцензійним програмним забезпеченням) (т.2, а.с.102-104).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій актів виконаних робіт № 0112/1 від 01.12.2011 р. на суму 2 988 грн. 00 коп., № 0112/2 від 01.12.2011 р. на суму 1 692 грн. 00 коп., обумовлені договором послуги були фактично надані Виконавцем в строк та в повному обсязі (т.2, а.с.105-106).

Виконавцем виписано позивачеві податкові накладні № 11205 від 01.12.2011 р., № 11204 від 01.12.2011 р. (т.2, а.с.107-108).

Розрахунки здійснювалися шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "ДЕЛЬТА-ПРИНТ". Заборгованість за договором відсутня.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 01.03.2012 р. між позивачем та ТОВ "ДІАЛОГ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 32951733) укладено Договір № 0103сопр на експедицію та супроводження майна, за умовами якого ТОВ "ДІАЛОГ ПЛЮС" як виконавець послуг, взяло на себе зобов'язання по схоронності, експедиції та супроводженню майна замовника - ТОВ "АГРО КАПІТАЛ", що перевозиться автомобільним та іншим транспортом по території України. Відповідно до п. 6.1. Договору вартість робіт була обумовлена сторонами у додатках до договору (т.1, а.с.192-193).

На виконання досягнутої домовленості Виконавцем ТОВ "ДІАЛОГ ПЛЮС" було надано експедиторські послуги, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії актів наданих послуг з додатками до них № 0204/1 від 02.04.2012р. на суму 25120,50 грн.; № 0304/1 від 03.04.2012 р. на суму 49 503 грн. 00 коп.; № 0404/1 від 04.04.2012р. на суму 42857,00 грн.; № 0604/1 від 06.04.2012 р. на суму 3 897 грн. 00 коп.; № 0904/1 від 09.04.2012 р. на суму 55 881 грн. 00 коп.; № 1004/1 від 10.04.2012 р. на суму 41 496 грн. 00 коп.; № 1104/1 від 11.04.2012 р. на суму 2 382 грн. 00 коп.; № 1204/1 від 12.04.2012 р. на суму 57 492 грн. 00 коп.; № 1304/1 від 13.04.2012 р. на суму 50 154 грн. 00 коп.; № 1604/1 від 16.04.2012р. на суму 52678,00 грн.; № 1704/1 від 17.04.2012 р. на суму 43 812 грн. 00 коп.; № 2804/1 від 28.04.2012р. на суму 48183,52 грн.; № 3004/1 від 30.04.2012 р. на суму 45 347 грн. 50 коп. (т.1, а.с.194-220, 231-242).

ТОВ "ДІАЛОГ ПЛЮС" було виписано позивачеві податкові накладні (т.2, а.с.221-229).

Часткова оплата наданих послуг у безготівковій формі підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 199 від 31.05.2012 р. на суму 518804,27 грн. (т.1, а.с.230), заборгованість позивача за договором станом на 30.09.2012 р. складає 168 839 грн. 02 коп.

Також судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "АГРО КАПІТАЛ" 03.05.2012 р. було укладено договір № 0305сопр на експедицію та супроводження майна, що перевозиться автомобільним транспортом, із ТОВ "ДЕЛЬТА ТРАНС" (Виконавець), який, за умовами договору, бере на себе зобов'язання по схоронності, експедируванню та супроводженню майна позивача, що перевозиться автомобільним та іншим транспортом по території України. Відповідно до п. 6.1. Договору вартість робіт була обумовлена сторонами у додатках до договору (т.1, а.с.247-248).

Роботи фактично виконані виконавцем в строк та в повному обсязі, про що свідчать Акти надання послуг з додатками до них (акт № 0705/1 від 07.05.2012 р. на суму 8 035 грн. 90 коп.). Експедирування сільськогосподарської продукції (пшениці в кількості 53,680 тон за ціною 149,70 грн з ПДВ) по Харківській області згідно маршруту: с. Біляївка Харківської обл. (Лозівський елеватор) - м.Первомайський Харківської області (ТОВ КВФ "РОМА") (т.1, а.с.249, т.2, а.с.1-2).

Розрахунки здійснювалися шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "ДЕЛЬТА ТРАНС" (т.2, а.с.3). Заборгованість за Договором № 0305сопр на експедицію та супроводження майна, що перевозиться автомобільним транспортом від 03.05.2012 р. відсутня.

Виконавцем послуг виписано позивачеві податкову накладну № 701 від 07.05.2012 р. (т.2, а.с.4).

Стосовно господарських правовідносин позивача з ТОВ "ЮТА.СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 38158965), судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ними 02.07.2012 р. між ними укладено договір транспортного експедирування № 020712. За умовами договору ТОВ "ЮТА.СЕРВІС", як виконавець послуг, взяло на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок замовника - ТОВ "АГРО КАПІТАЛ" забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу замовника автомобільним транспортом в межах території України (т.1, а.с.167-168).

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість послуг визначається за взаємною згодою сторін і фіксується у рахунках.

Послуги за договором № 020712 фактично виконані в строк та в повному обсязі, про що свідчать акти надання послуг з додатками до них № 2701 від 27.07.2012 р. на суму 39 927 грн. 90 коп., № 3001 від 30.07.2012 р. на суму 39 429 грн. 80 коп., № 3101 від 31.07.2012 р. на суму 40 923 грн. 20 коп., копії яких містяться в матеріалах справи. При цьому, в додатках до актів виконаних робіт вказані маршрути та товар за якими проводилось експедирування (т.1, а.с.169-178).

Розрахунки здійснювалися шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "ЮТА.СЕРВІС", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення (т.2, а.с.182).

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "ЕТМАН" (Продавець) та ТОВ «Агро Капітал» (Покупець) було укладено договір про постачання товару № 01/03/11-3 від 01.03.2011р. з придбання запчастин для вантажного автомобіля "КаМаз", а також угоду про постачання товару № 01/03-10 ТО від 01.03.2011р. щодо запчастин для обслуговування автомобілів "КаМаз" ( тосол, акумулятори, шини, масло моторне та шиномонтажні роботи) (т.1, а.с.79-83).

ТОВ "ЕТМАН" виписано позивачеві видаткові накладні (т.2, а.с.84-85) та податкові накладні (т.2, а.с.86-87).

За результатами відносин із ТОВ «Етман», ТОВ "Агро Капітал" включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбаного товару на загальну суму 32000,01 грн. за березень 2011 року.

Вартість придбаних запасних частин позивачем включено до складу валових

витрат за 1 квартал 2011 року у сумі 80712,53 грн., а сума запасних частих без ПДВ 79287,50грн. віднесена на збільшення групи орендованих основних засобів, на які щоквартально нараховується амортизація.

За перевіряємий період до складу інших витрат віднесено амортизація на загальну суму 40253,77 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року у сумі 7667,41 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 7928,76 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 7928,76 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 5576,28 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 5576,28 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 5576,28 грн.

Розрахунки проведені у готівковій формі, згідно касових ордерів всього на суму 95145,00 грн. по договору №01/03/11-3 та на суму 96 855,04 грн. по договору №01/03-10 ТО (т.2, а.с.88-94).

З матеріалдів справи вбачається. що у перевіреному періоді позивач мав договірні правовідносини з ТОВ "АКВИТЕНС ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 38157207). Зокрема, між ними 01.08.2012 р. укладено договір транспортного експедирування № АК0108Е, за умовами якого ТОВ "АКВИТЕНС ПЛЮС", як виконавець послуг, взяло на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок замовника забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу замовника автомобільним транспортом в межах території України (т.2, а.с.183-184).

Роботи фактично виконані виконавцем в строк та в повному обсязі, про що свідчать акти надання послуг з додатками: № 22 від 29.08.2012 р. на суму 36 852 грн. 00 коп., № 23 від 30.08.2012 р. на суму 25 723 грн. 50 коп., № 24 від 31.08.2012 р. на суму 35 973 грн. 05 коп. В додатках до Актів виконаних робіт вказано маршрути та найменування товару за яким проводилось супроводжування (т.1, а.с.185-188).

Розрахунки здійснювалися шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "АКВИТЕНС ПЛЮС", про що свідчить наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення (т.1, а.с.191).

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач згідно угоди купівлі - продажу № 01/11/10- П від 01.11.2010р., укладеної з ТОВ "Техцентр Вектор" придбав товар (соняшник) на загальну суму 539920,00грн., в тому числі ПДВ 89986,67 грн. (т.1, а.с.142-143).

Постачальником виписано позивачеві видаткову накладні ; ОРН-29/11 від 29.11.2010 р. та податкову накладну № 291119 від 29.11.2010 р. (т.1, а.с.144-145).

Придбаний товар позивачем оплачено в безготівковій формі, про що свідчать наявні в матеріфалах справи копії платіжних доручень № 62 від 23.12.2010р. на суму 200 000 грн., №5 від 11.01.2011р. на суму 89 920 грн., № 4 від 10.01.2011р. на суму 250 000 грн. (т.1, а.с.146-149).

На підставі вказаних первинних документів та податкових накладних позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбаного товару від ТОВ "Техцентр Вектор" за листопад 2010 року на суму 89986,67 грн. Вартість придбаного соняшнику позивачем включено до складу валових витрат за 4 квартал 2011 року у сумі 449933,33 грн.

В подальшому придбаний соняшник позивачем було реалізовано ТОВ "Агровік ЛТД" (код 37023400) згідно угоди на постачання соняшника № 01/11/10-СХ від 01.11.2010р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної № 6 від 29.11.2010р. кількість 346,340 тн. на загальну суму 1 501 555,32 грн., податкової накладної № 6 від 29.11.2010р. кількість 346,340 тн. на загальну суму 1 501 555,32 грн. у т.ч. ПДВ 250 259,22 грн., подорожніх листів вантажного автомобіля, товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.150-166).

Колегія суддів зазначає, що первинні документи, оформлені в ході господарських операцій з поставки позивачеві товарів та надання послуг контрагентами ТОВ «Техноцентр Вектор», ТОВ «Дельта Приінт», ТОВ «Етман», ТОВ «Дельта Універсал», ТОВ «Альфа Мед 2006», ТОВ «Дельта Транс», ТОВ «Діалог Плюс», ТОВ «ЮТА.Сервіс», ТОВ «Аквитенс Плюс», оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкові накладні, виписані вищезазначеними контрагентами, - у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Як пояснив представник позивача та не спростовано відповідачем по справі, за результатами надання послуг позивачеві контрагентом TOB «ДЕЛЬТА-ПРИНТ» по пошуку нових постачальників-сільгоспвиробників на території Харківської області ТОВ «Агро Капітал» були укладені наступні договори купівлі-продажу: з ПП «АГРО-НОВОСЕЛІВКА 2009», № АК0904с від 09.04.2012р. з ПП «АГРО-НОВОСЕЛІВКА 2009», № АК1602к від 16.02.2012р. з СВК «Україна», № АК2301пш від 23.01.2012р. з СТОВ Агрофірма «ХЛІБОРОБ», № АК1308сг від 13.08.2012р. з СТОВ Агрофірма «ХЛІБОРОБ», № АКОбОбсг від 06.06.2012р., з СТОВ PACCBET» № 15 від 01.02.2012p., з ТOB Агрофірма «ПРОГРЕС» № АК3008сг від 30.08.2012р., ФГ ОСОБА_3 № АК0602к від 06.02.2013р., з ПСП «Орельське», № АК250ІКІ від 25.01.2012р., з СФГ «Обрій» № АК1502пш від 15.02.2012р., з СФГ «Обрій» № АК2405сг від 24.05.2012р., з TOB «НОРМА» № АК0907сг1 від 09.07.2012р., з СТОВ «КОЛОС 2000» № АК0907сг від 09.07.2012р., з TOB «Колодязнянське&Ко» № 2 від 17.01.2012р., з TOB Агрофірма ім.. Гагаріна № АК1402пш від 14.02.2012р., з TOB Агрофірма ім.. Гагаріна, № АК2501к2 від 25.01.2012р. (т.8, а.с.5-172).

Крім того, позивачем зазначено, що в лютому 2012р. TOB «АГРО КАПІТАЛ» скористалось послугами TOB «АЛЬФА- Мед 2006» по ремонту офісної техніки, а саме: багатофункціонального пристрою та комп'ютерів.

Комп'ютери були не тільки відремонтовані, а й модернізовані. На комп'ютери, які призначені для ведення бухгалтерського та податкового обліку були встановленні необхідні програми для ведення обліку, для подачі звітів в електронному вигляді та ін. В результаті збільшення оперативної пам'яті на комп'ютері всі встановлені програми працюють значно з більшою швидкістю, збільшилась швидкість приймання та відправки інформації за допомогою мережі Інтернет.

В березні 2011 року TOB «АГРО КАПІТАЛ» придбало у TOB «ЕТМАН» запчастини для вантажних автомобілів КАМАЗ, а саме: шини, акумулятори та необхідні деталі для підтримки автомобілів в робочому стані.

Заміна шин та акумуляторів відбулася негайно і це дало можливість використовувати автомобілі в господарській діяльності з максимальним навантаженням.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції з поставки позивачеві товарів та послуг контрагентами ТОВ «Техноцентр Вектор», ТОВ «Дельта Приінт», ТОВ «Етман», ТТОВ «Дельта Універсал», ТОВ «Альфа Мед 2006», ТОВ «Дельта Транс», ТОВ «Діалог Плюс», ТОВ «ЮТА.Сервіс», ТОВ «Аквитенс Плюс» повністю підтверджені первинними документами, а поставлені товари та надані послуги позивачем використано в рамках власної господарської діяльності.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів зазначає, що ТОВ «Агро Капітал» мало всі правові підстави для включення до складу валових витрат та податкового кредиту вартість товарів та послуг, наданих вищевказаними контрагентами.

Колегія суддів зазначає, що в обґрунтування твердження про те, що правочини, укладені між ТОВ «Агро Капітал» та ТОВ «Техноцентр Вектор», ТОВ «Дельта Приінт», ТОВ «Етман», ТОВ «Дельта Універсал», ТОВ «Альфа Мед 2006», ТОВ «Дельта Транс», ТОВ «Діалог Плюс», ТОВ «ЮТА.Сервіс», ТОВ «Аквитенс Плюс» не спрямовані на реальне настанняґ правових наслідків, відповідач посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техноцентр Вектор» від 14.02.2012 року № 120/232/36455381, акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 27.04.2012 р. № 316/2204/32948301 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дельта-Принт»; акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.06.2011 р. № 658/23-3/37100296 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Етман»; акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 715/2204/33481749 від 10.08.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дельта-Універсал», акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 641/2204/346315611 від 23.07.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфа Мед 2006»; акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 719/2201/37998163 від 10.08.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дельта-Транс»; акту ДПІ Дзержинському районі м. Харкова № 712/2201/32951733 від 10.08.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Діалог Плюс», якими зафіксовано припинення юридичної особи ТОВ «Техноцентр Вектор» з 11.10.2011 року, відсутність зазначених контрагентів позивача за місцезнаходженням (юридичною адресою, податковою адресою тощо), не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій вищевказаними підприємствами, відносини ТОВ «Техноцентр Вектор», ТОВ «Дельта Принт», ТОВ «Етман», ТОВ «Дельта Універсал», ТОВ «Альфа Мед 2006», ТОВ «Дельта Транс», ТОВ «Діалог Плюс» з підприємствами ризикової категорії, а також нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Етман» з покупцями.

При цьому, колегія суддів відмічає, що копій вищевказаних актів, посилання на які міститься в акті перевірки ТОВ «Агро Капітал» від 08.01.2013р. № 24/22.1/37188187, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Крім того, в обґрунтування висновку про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЮТА.Транс», ТОВ «Аквитанс Плюс» відповідач посилається на пояснення водіїв ТОВ «Агро Капітал» ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до яких працівники ТОВ «ЮТА.Транс», ТОВ «Аквитанс Плюс» товару позивача не супроводжували.

З приводу таких посилань відповідача суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

З системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, випливає, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. Таким чином, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техноцентр Вектор», ТОВ «Дельта Приінт», ТОВ «Дельта Універсал», ТОВ «Альфа Мед 2006», ТОВ «Дельта Транс», ТОВ «Діалог Плюс», ТОВ «Етман», на які посилається відповідач в акті перевірки ТОВ «Агро Капітал» від 08.01.2013р. № 24/22.1/37188187, не є належним та допустимим доказом безтоварності господарських операцій та нереальності угод між позивачем та вказаними контрагентами.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за рахунок вартості товарів та послуг, придбаних у контрагентів ТОВ «Техноцентр Вектор», ТОВ «Дельта Приінт», ТОВ «Дельта Універсал», ТОВ «Альфа Мед 2006», ТОВ «Дельта Транс», ТОВ «Діалог Плюс», ТОВ «Етман», на відсутність у останніх необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичного надання вказаним контрагентом послуг позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами, та, крім того, не позбавляє правового значення виписані ними податкові накладні та первинні документи по реальним господарським операціям, факт здійснення та оплати яких підтверджений документально; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманих позивачем товарів та послуг сторонами не заперечується.

Також, в акті перевірки зазначено, що контрагенти позивача не знаходяться за юридичною адресою, що стало підставою для висновків податкового органу щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства, з чим колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Так, належним доказом останнього в розумінні положень ст. 70 КАС є дані про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації у Єдиному Державному Реєстрі підприємств та організацій України.

Однак, таких доказів відповідачем до матеріалів справи не надано.

Як встановлено пунктами 12.4 - 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та нез'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб вносяться дані про подання запиту. Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. N 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону. Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про направлення такого повідомлення вноситься запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. N 19-ОПП.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи - позивача - за місцезнаходженням за ф. N 18-ОПП. Крім того, доказів наявності таких даних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на час проведення зустрічної звірки до суду не надано.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платникам податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 16 цього Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Отже, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо твердження відповідача про нікчемність правочинів між ТОВ «Агро Капітал» та ТОВ «Етман» колегія суддів відмічає, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Колегія суддів відмічає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Крім того, податковим органом не надано суду прийнятих за наслідками проведеної перевірки ТОВ «Етман» податкових повідомлень-рішень, якими б вказаному підприємству були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарських операцій з позивачем у справі.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку №984, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, контрагенти позивача - ТОВ «Техноцентр Вектор», ТОВ «Дельта Прінт», ТОВ «Етман», ТОВ «Дельта Універсал», ТОВ «Альфа Мед 2006», ТОВ «Дельта Транс», ТОВ «Діалог Плюс», ТОВ «ЮТА.Сервіс», ТОВ «Аквитенс Плюс» станом на час здійснення спірних господарських операцій з позивачем були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість, тобто, мали необхідний обсяг цивільної право- та дієздатності для укладення та виконання спірних договорів, а також обсяг прав платника ПДВ для виписування податкових накладних.

Щодо твердження відповідача про припинення юридичної особи ТОВ «Техноцентр Вектор» колегія суддів зазначає, що такі посилання не свідчать про нереальність правочину між позивачем та вказаним контрагентом, оскільки, як самостійно зазначено відповідачем в акті перевірки та підтверджено наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.8, а.с.219-220), державна реєстрація припинення юридичної особи ТОВ «Техцентр Вектор» відбулася лише 10.10.2011 року, тобто, після завершення господарських операцій з позивачем по справі.

З приводу посилань відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЮТА.Транс», ТОВ «Аквитанс Плюс» відповідач посилається на пояснення водіїв ТОВ «Агро Капітал» ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до яких працівники ТОВ «ЮТА.Транс», ТОВ «Аквитанс Плюс» товару позивача не супроводжували, а питаннями документального оформлення, завантаження, розвантаження сільгосппродукції займаються виключно експедитори ТОВ «Агро Капітал» на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_1, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як пояснив представник позивача та не спростовано відповідачем по справі, перевезення сільгосппродукції при закупівлі здійснюється вантажними автомобілями, які є знаходяться в користуванні TOB «АГРО КАПІТАЛ» на підставі договорів оренди.

Штатним розкладом TOB «АГРО КАПІТАЛ» не передбачено посаду експедитора, тобто співробітника, який повинен безпосередньо бути присутнім при завантаженні та розвантаженні сільгосппродукції у вантажний автомобільний транспорт на підприємстві сільгоспвиробника та її транспортуванні до елеватора, контролювати розвантаження на елеваторі.

Тому TOB «АГРО КАПІТАЛ» було вимушено звернутись за отриманням вищевказаних послуг до сторонніх організацій. Водії таких організацій, в даному випадку ТОВ «ЮТА.Сервіс» та ТОВ «Аквитенс Плюс» супроводжували сільгосппродукцію від моменту завантаження на автомобільний вантажний транспорт до її розвантаження на елеваторі. На виконання укладених договорів на експедирування сторонніми організаціями складені звіти, в яких наведені дані щодо обсягу наданих послуг з переліком підписаних актів виконаних робіт, з додаванням копій розрахункових документів, що підтверджують витрати експедиторів на заправку пальним для виконання експедирування та супроводження продукції (т.8, а.с.173-175, 193-198).

Також експедитори займались оформленням супроводжувальних документів, контролем маршруту згідно якого здійснювалося перевезення сільгосппродукції. В результаті підприємство отримало економію дизельного палива, часу і можливість здійснити більше рейсів для перевезення сільгосппродукції. А це означає збільшення обороту на підприємстві, і, як наслідок, отримання більшого прибутку.

При цьому, слід відмітити, що копій пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідачем до матеріалів справи не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів не може взяти ці пояснення до уваги.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем не спростовано факту надання експедиторських послуг позивачеві підприємствами ТОВ «ЮТА.Сервіс» та ТОВ «Аквитенс Плюс».

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання договорів між позивачем та контрагентами ТОВ «Техцентр Вектор», ТОВ «Дельта-Прінт», ТОВ «Етман», ТОВ «Дельта-Універсал», ТОВ «Альфа-Мед 2006», ТОВ «Дельта Транс», ТОВ «Ділог Плюс», ТОВ «ЮТА.Сервіс», ТОВ «Аквитенс Плюс», ТОВ «Етман».

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит за результатами відносин із ТОВ «Техцентр Вектор», ТОВ «Дельта-Прінт», ТОВ «Етман», ТОВ «Дельта-Універсал», ТОВ «Альфа-Мед 2006», ТОВ «Дельта Транс», ТОВ «Ділог Плюс», ТОВ «ЮТА.Сервіс», ТОВ «Аквитенс Плюс», по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в зв`язку із придбанням товарів та замовленням послуг, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 18.01.2013 р. № 0000232201 та № 0000242201 діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 08.01.2013р. № 24/22.1/37188187 порушень слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000232201 від 18.01.2013р., згідно якого позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 508693,75 грн. (в тому числі за основним платежем - 435324,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 73369,75 грн.); № 0000242201 від 18.01.2013р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 513759,75 грн. (в тому числі за основним платежем - 417407,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 96352,8 грн.) є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2013р. по справі № 820/572/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Перцова Т.С. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.